Рішення № 8992803, 06.04.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2010 р. Справа № 3/30/10

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»

юридична адреса: м. Київ, вул. Комінтерна, 30

адреса для листування: 54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 60-а

До :           Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Агро»

                    54001, м. Миколаїв, вул. Садова, 1

Про: стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 399795,06 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Терів М.С., за довіреністю;

Від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № КЛ/07-04 від 29.01.2007 року у розмірі 399795,06 грн., з яких: заборгованість за кредитом 250000,00 грн., заборгованість по простроченим процентам –123831,73 грн., пеня по кредиту і процентам –25 963,33 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі кредитного договору № КЛ/07-04 від 29.01.2007 року, норм Цивільного законодавства України та мотивовані тим, що відповідач взагалі не розрахувався за своїми договірними зобов’язаннями.

Крім того, позивач в позовній заяві, просить суд з метою забезпечення позовних вимог накласти арешт на все майно, належне на праві власності ТОВ «АСТ-Агро», де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося.

Відповідно за правилами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивач всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не зазначив жодного аргументу для забезпечення позову, не надав відповідні докази та не вказав обставин які можуть зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, суд не вбачає підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

Статтею 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.

Відповідно до п. 1.1 Статуту ПАТ «Сведбанк»є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк». Таким чином, судом на підставі ст. 25 ГПК України по даній справі здійснено процесуальне правонаступництво позивача.

          Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзив по суті спору суду не надав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії суду на звороті ухвали суду.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

          Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд –

встановив:

29.01.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк»(надалі –банк) та ТОВ «АСТ-Агро»(надалі –позичальник) було укладено кредитний договір № КЛ/07-04, предметом якого виступили зобов’язання банку, щодо надання грошових коштів у вигляді кредитної лінії та зобов’язання позичальника щодо повернення коштів, одержані в рахунок кредитної лінії та сплати процентів за користування кредитною лінією.

Відповідно до умов договору сторони визначили, що розмір кредитної лінії: 250000,00 грн., строк користування кредитною лінією з 27 січня 2007 р. по 28 грудня 2007 р. включно з урахуванням графіку.

Згідно з п.п. 1.4.1 та 1.4.2 кредитного договору, зі сплатою за користування кредитними коштами 19,0 % річних, за умови, якщо, протягом перших 3 місяців з моменту підписання договору, позичальник забезпечить обсяг щомісячних грошових надходжень на рахунки, неменше, ніж 100% від загального обсягу грошових надходжень на рахунки позичальника та 21% річних, у разі порушення умов п.1.4.1 цього договору.

Також, відповідно до пунктів 3.1 та 3.3 договору проценти за користування кредитною лінією нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно п. 1.4 цього договору, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення кредитної лінії (в тому числі і за період прострочення погашення кредитної лінії). Визначення розміру процентної ставки здійснюється в залежності від питомої ваги грошових надходжень на рахунки позичальника, відкриті в АКБ "ТАС-Комерцбанк", в загальному обсязі грошових надходжень на рахунки позичальника, в тому числі на рахунки в інших банках, за попередній місяць, - на підставі даних кредитового обороту за попередній місяць по поточному рахунку позичальника, відкритому в АКБ "ТАС-Комерцбанк", та даних, отриманих у відповідності з п. 1.4.4. цього          поговору.           У випадку           порушення позичальни- ком п. 1.4.4. проценти за користування кредитною лінією нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно п. 1.4.2. цього договору. При цьому враховується перший день та не враховується останній день користування кредитною лінією. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитною лінією, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитною лінією. Якщо день надання та повернення кредитної лінії співпадають, проценти за користування кредитною лінією нараховуються на суму наданих коштів за один день користування кредитною лінією. Проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно у строк з 20 по 25 число поточного місяця (з 9.00 до 18.00 години) і на дату повернення кредиту. Проценти, які підлягають сплаті в цей період, нараховуються за період з 20 числа попереднього місяця по 19 число (включно) поточного місяця. Проценти, нараховані та не сплачені до дати укладення цієї додаткової угоди (тобто, проценти нараховані з першого числа поточного місяця до дати укладення цієї додаткової угоди), підлягають сплаті одночасно із процентами нарахованими за період визначений у попередньому реченні цього пункту. Додатковою угодою № 1 до кредитного договору № КЛ/07-04 від 29 січня 2007 року сторони обумовили, що позичальник зобов’язується повернути кредит відповідно до графіку погашення кредитної лінії.

Матеріали справи свідчать, що свої зобов'язання щодо сплати відсотків відповідач не виконував належним чином. Зокрема, позичальником не було сплачено проценти за користування кредитом починаючи з 26.10.2007 року, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед банком, розмір якої на 28.01.2010 року цілком правомірно становить 123831,73 грн.

Крім того, пунктом 6.1 договору сторони дійшли згоди, у випадку ненадходження на рахунок банку суми заборгованості за кредитною лінією та процентів в строки, визначені у п.п. 1.3., 3.3., 3.4., 4.1., 7.5., 8.1 та 8.2 цього договору, позичальник, незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за цим Договором, сплачує банку пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ, що діє на момент прострочення відповідного платежу, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році.

Таким чином, за порушення умов кредитного договору щодо сплати процентів відповідачу обґрунтовано нарахована пеня по кредиту і процентам, згідно п. 6.1 кредитного договору, у сумі 25963,33 грн.

Отже, всього заборгованість по кредитному договору відповідача перед позивачем на день розгляду справи складає 399795,06 грн., у тому числі заборгованість по кредиту яка складає 250000,00 грн., заборгованість по простроченим процентам в розмірі 123831,73 грн., а також пеня по кредиту і процентам в сумі 25963,33 грн.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526, п.1 ст. 503, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у строки та обсягах, встановлених договором. Отже, несплата кредиту і процентів є порушенням вищенаведених вимог законодавства, а також умов кредитного договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини боргу позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

          За умовами пунктів 8.1 та 8.2 кредитного договору, сторони за взаємною згодою домовились без укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов’язань позичальника щодо строку виконання позичальником зобов’язань за цим договором та відповідних прав банку вимагати від позичальника виконання зобов’язань за цим договором при настанні наступних обставин: якщо позичальник порушує строки платежів, встановлені п. 3.3 та/або п. 7.5 цього договору, та/або при невиконанні додаткових зобов’язань позичальника п.п. 7.1.1-7.1.9 цього договору. При настанні обставин, передбачених п. 5.4. цього договору, та/або якщо позичальник порушує строки платежів, встановлені п.п. 1.3., 4.1. банк має право вимагати достроково повернення коштів, наданих в рахунок кредитної лінії, а позичальник зобов’язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому цим пунктом цього договору. Вимога про дострокове повернення кредитної лінії та сплати процентів за користування нею направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 10 календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах цього договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

З урахуванням викладеного, оскільки за час дії кредитного договору позичальник неналежним чином виконував свої кредитні зобов’язання, йому були направлені банком претензія від 21.11.07 р. та вимога за № 0248 від 12.02.10 р. з пропозицією сплатити заборгованість.

Але, претензія та вимога залишені з боку відповідача без відповіді, крім того відсутні будь-які докази щодо погашення існуючої заборгованості.

Стаття 202 Господарського Кодексу України передбачає, що господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечуються заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачений обов'язок кожної сторони вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій. Приписи частини 7 вищезгаданої статті виключають односторонню відмову від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмову від виконання або відстрочку виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду належних доказів виконання умов кредитного договору №КЛ /07-04 від 29.01.07 року, позовні вимоги не спростував.

Таким чином, на підставі наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 25, 32, 33, 44, 49, 66, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Замінити АКБ «ТАС-Комерцбанк» його правонаступником ПАТ «Сведбанк».

2. Позов задовольнити в повному обсязі.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Агро»(54001, м. Миколаїв, вул. Садова, 1, код ЄДРПОУ 33514501) на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»Миколаївського відділення (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 60-а, код ЄДРПОУ 19356840, рахунок 37399001221401,найменування рахунку АТ «Сведбанк»(публічне), МФО 300164) –заборгованість за кредитним договором № КЛ/07-04 від 29.01.2007 р. у розмірі 399795,06 грн., з них: заборгованість по кредиту –250000,00 грн., заборгованість по простроченим процентам –123831,73 грн., пеня по кредиту і процентам –25963,33 грн., 3997,95 грн. державного мита та витрати по інформаційному забезпеченню судового процесу у сумі 236,00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя