Ухвала суду № 89926899, 18.06.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

18.06.2020 Справа №607/9842/20

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Ромазан В.В., при вирішенні питання про прийняття до розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Укрсиббанк» про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Укрсиббанк» у якому просить визнати недійсним кредитний договір, укладений ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсиббанк» №11121017000 від 22.02.2007 року, виключити запис про обтяження предмету іпотеки.

Вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку про наявність підстав для самовідводу головуючого судді, виходячи з наступного.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2020 року у цивільній справі під головуванням судді Ромазана В.В. позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11121017000 від 22 лютого 2007 року задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №1112101700 від 22 лютого 2007 року, в розмірі 28 602 швейцарських франків 95 сантимів, що еквівалентно 787 942 грн. 62 коп. по курсу НБ України на момент ухвалення судового рішення, з яких 27 860 швейцарських франки 92 сантимів що еквівалентно 767 501 47 коп. по курсу НБ на момент ухвалення судового рішення заборгованість за кредитом, 742 швейцарських франки 01 сантимів, що еквівалентно 20 441 грн.. 15 коп. по курсу НБ України на момент ухвалення судового рішення заборгованість по відсотках, а також 71 грн. 73 коп. нарахованої пені, а також 11 369 грн. 99 коп. сплаченого позивачем судового збору при зверненні із позовом в суд.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно ч.1 ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37, і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Статтею 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями п. 1 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

У рішеннях Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09.11.2006, «Газета Україна-Центр проти України» від 15.07.2010 ЄСПЛ вказував, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. При вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться». Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.

Враховуючи ту обставину, що суддею Ромазан В.В. у справі вирішувався спір між тими самими сторонами з приводу стягнення кредитної заборгованості по договору №11121017000 від 22.02.2007 року, який позивач просить визнати недійсним, з метою усунення сумнівів у сторін в об`єктивності та неупередженості головуючого у справі, суддя Ромазан В.В. вважає за необхідне заявити самовідвід.

Керуючись ст.ст.36-40 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Прийняти самовідвід судді Ромазана В.В. у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Укрсиббанк» про визнання договору недійсним.

Справу передати до канцелярії Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області для виконання вимог ч.1 ст.33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяВ. В. Ромазан