Ухвала суду № 89923946, 18.06.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1185/20

Провадження № 2-а/461/78/20

УХВАЛА

судового засідання

18.06.2020 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Івасюти Н.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Мосура Віталія Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Мосура Віталія Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, з підстав, викладених у позовній заяві.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Позивач в судове засідання не з?явився, подав до суду заяву про зупинення провадження у справі. Зазначає, що у провадженні Конституційного Суду України знаходиться справа за заявою ОСОБА_2 щодо відповідності Контитуції України (конституційності) положень ч.1 ст.14-2 КУпАП, а тому просить провадження у справі зупинити до набрання чинності рішення у наведеній справі.

Перелік підстав, за яких суд зобов`язаний чи може зупинити провадження у справі наведено у ст.236 КАС України.

Згідно п.3 ч.1 цієї статті КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Предметом оскарження у даній справі є постанова інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Мосура Віталія Миколайовича серії ЛВ10-3018 від 24 грудня 2019 року, щодо вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП.

За змістом ч.1 ст.122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку.

Статтею 119 КАС України, визначено, що строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.

Згідно п.11 ч.1 ст.4 КАС України, розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

На думку позивача, розгляд цієї справи є неможливим до вирішення наведеної ним справи Конституційним Судом України. Також посилається на положення ч.4 ст.7 КАС України, згідно яких якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

За переконанням суду така норма не може бути підставою для зупинення провадження у справі, і взагалі не може бути застосована без дослідження обставин справи по суті, зокрема без аналізу відповідних положень законів чи правових актів на предмет їх відповідності положенням Конституції України. Більше того, наведена норма дає вказівку на порядок застосування положень законодавства при прийнятті рішення по справі і не стосується підстав зупинення провадження у справі.

Водночас з поданого клопотання не вбачається, що існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи, оскільки оскарження того чи іншого нормативного акту у Конституційному Суді України не позбавляє суд можливості оцінити зібрані у справі докази, а також встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При вирішенні клопотання позивача суд бере до уваги, що визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 236 КАС України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 3 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду і створюють об`єктивну неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Натомість вказаних обставин позивачем не доведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що правових підстав для зупинення провадження у даній справі до розгляду справи Конституційним Судом України у контексті положень п.3 ч.1 ст.236 КАС України немає, а тому приходить до висновку про необґрунтованість клопотання, відтак, у задоволенні клопотання слід відмовити.

Окремо суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 152-1 КУпАП інспектори з паркування відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад.

Отже, відповідні інспектори з паркування не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 219 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і шостою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 КУпАП.

Відповідно до ч.3 ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

У даній справі належним відповідачем виступає Управління безпеки міста Львівської міської ради, однак даний орган до участі у справі позивачем не залучений, позивач з цього приводу жодних заяв чи клопотань не подавав.

Встановлення належного відповідача є процесуальним обов`язком суду.

За даних обставин, суд вбачає за доцільне роз?яснити позивачу право клопотати перед судом про заміну первісного відповідача належним - Управління безпеки міста Львівської міської ради або висловити своє бачення щодо доцільності залучення належного співвідповідача, про що повідомити суд письмово або безпосередньо в судовому засіданні.

Керуючись ст. 236 КАС України, суд -

постановив:

У задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.