Ухвала суду № 89920308, 18.06.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/775/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати вимоги №Ф-3519-50 "У" від 06.11.2019 р. та № Ф-3519-50 "У" від 11.05.2020 р.

Ухвалою від 27.03.2020р. вказаний позов залишено без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків. Ухвала виконана, недоліки позову усунуті.

Ухвалою від 10.04.2020р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 30.04.2020р. задоволені клопотання сторін про заміну відповідача у справі №540/775/20 та замінено в порядку правонаступництва відповідача - з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Ухвалою від 07.05.2020р. зобов`язано Головне управління ДПС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі надати до суду додаткові докази щодо направлення позивачу оскаржуваних вимог.

Дослідивши матеріали справи та додатково надані відповідачем докази, суд дійшов до висновку, що в ухвалі про відкриття провадження у справі передчасно визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, тому ухвалою суду від 09.06.2020р. позов залишено без руху, позивачу надано п`ятиденний строк на усунення недоліків, а саме для надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

17 червня 2020р. до суду надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого додана заява про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом.

Вивчивши вказану заяву, суд виходить з наступного.

Зі змісту заяви убачається, що окрім своєї основної роботи у головному будинку культури Каланчацької селищної ради Херсонської області позивач також у період формування вимог (11.05.2019 р. та 06.11.2019 р.) та по сьогоднішній день є депутатом Каланчацької селищної ради Херсонської області. Повноваження депутата передбачають додаткові навантаження на зайнятість позивача, адже він приймає активну участь у суспільному житті територіальної громади та є постійним членом комісії з питань регламенту, законності та правопорядку. Позивач за своїми депутатськими обов`язками часто відбуває у відрядження та на навчання.

Крім того, як на поважність причин пропуску строку звернення до суду позивач посилається на вагітність дружини, перебування у стані занепокоєння за її стан здоров`я та супроводження її у лікарнях.

Підсумовуючи викладене, позивач наполягає на поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши вказану заяву до матеріали справи, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність підтверджених належними доказами поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне вчинення відповідних дій.

Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі №826/16024/17, від 19 вересня 2018 року у справі №708/21/17, від 26 вересня 2018 року у справі №281/492/17, від 16 серпня 2019 року у справі №826/10115/17.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому “повинна” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Положеннями ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Отже, Законом встановлений десятиденний строк на оскарження рішення.

Позивач, оскаржуючи вимоги, які датовані 06.11.2019р. та 11.05.2019р., звернувся до суду 23.03.2020 р., при цьому вказує, що фактично ознайомився та отримав оскаржувані вимоги 18.03.2020р. під час ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень. На підтвердження вказаної обставини позивачем надано до суду супровідний лист Каланчацького РВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з відміткою про дату ознайомлення.

З метою недопущення порушень прав позивача на доступ до суду, суд вважав за можливе станом на день розгляду заяви позивача про поновлення строку, визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та відкрити провадження у справі. При цьому, для встановлення факту звернення позивача до суду в межах строку, встановленого чинним законодавством або його пропуску, суд витребував відповідні докази у відповідача, адже саме на нього законодавством покладений обов`язок направлення платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимоги про її сплату.

Відповідачем надано до суду докази щодо дня коли позивач дізнався про порушення своїх прав оскаржуваними вимогами, а саме: вимога від 11.05.2020 р. № Ф-3519-50 "У" отримана позивачем особисто 23.05.2019р., що підтверджується рекомендованим повідомленням №7490001475706, а вимога від 06.11.2019 р. №Ф-3519-50 "У" отримана особисто 07.12.2019р., що також підтверджується рекомендованим повідомленням № НОМЕР_1 та даними офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта".

Отже, фактично позивач, отримавши вимогу від 11.05.2020р. № Ф-3519-50 "У" 23.05.2019р., звернувся до суду з позовом про її оскарження лише 23.03.2020р., тобто більш ніж через 10 місяців, а вимога №Ф-3519-50 "У" від 06.11.2019р. оскаржена до суду більш ніж через три місяці, замість встановлених 10 днів.

Разом з тим, наведені позивачем обставини не є тими обставинами, з якими законодавство пов`язує існування об`єктивних причин, які би зумовили поважність пропуску встановленого чинним законодавством строку.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Зазвичай це обставини, які не залежали від волевиявлення особи або обставини, які об`єктивно перешкоджали у вчасному зверненні до суду.

Суд зауважує на ненаведенні позивачем обставин, які би давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які би зумовили поважність пропуску встановленого Законом десятиденного строку звернення до суду.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 січня 2020 року у справі №1.380.2019.001240 (адміністративне провадження № К/9901/33562/19).

Частинами 3-4 статті 123 КАС України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.

Позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом, однак причини пропуску такого строку, які вказані у ній, судом не можуть бути визнані неповажними.

Згідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги правові позиції Верховного Суду щодо обов`язковості дотримання строків звернення до адміністративного суду та приймаючи до уваги, що пропущений строк є значним, даний позов підлягає залишенню без розгляду

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.123, 240, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги Ф-3519-50 "У" від 06.11.2019 р. та № Ф-3519-50 "У" від 11.05.2020 р. - залишити без розгляду.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп., згідно квитанції №СМ27-8АНА-В1А6-4ЕА2 від 22.03.2020р.

Ухвалу надіслати особам, які беруть участь у справі.

Роз`яснити позивачу, що постановлення ухвали про залишення без розгляду не позбавляє його права звернутись до суду повторно в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

У разі постановлення ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А.С. Пекний

кат. 111060000