Рішення № 89919970, 18.06.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2020 року м. Рівне №460/2053/20Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 №Ф-6823-50 в сумі 13 473,90 грн.

Мотивуючи вимоги позову, вказував про те, що з 28.02.1995 зареєстрований підприємцем, однак з 2000 р. фактично не здійснював підприємницьку діяльність. В 2004 році виїхав до Іспанї, де проживає по теперішній час, а тому йому не було відомо про винесення будь-яких рішень податковим органом. Вважає, що відповідач безпідставно нарахував ЄСВ за 4 квартал 2018 року та 1-4 квартал 2019 року. Станом на листопад 2012 року свідоцтво про державну реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця є недійсним. Зазначені обставини, на думку позивача, виключають обов`язок зі сплати єдиного внеску. З огляду на наведені обставини, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 23.03.2020 поновлено строк на звернення до адміністративного суду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позовну заяву від 12.04.2020, поданому у встановлений судом строк, відповідно до змісту якого він заперечував проти задоволення позову. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що згідно з вимогами чинного законодавства позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як особа, що проводить незалежну професійну діяльність. Однак, ОСОБА_1 не здійснив нарахувань єдиного внеску, що є порушенням вимог закону. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Вказував, що право позивача на заняття підприємницькою діяльності не було припинено належним чином згідно вимог чинного законодавства шляхом подання заяви про припинення діяльності фізичною особою-підприємцем. Враховуючи, що позивач не припинив свою діяльність підприємця згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, то позивач є платником єдиного внеску. На думку представника відповідача, оскільки позивач не виконав свого обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, то правомірним є обчислення суми єдиного внеску та винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки). Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.02.1995 року зареєстрований як фізична-особа-підприємець та не перебуває в стані припинення.

За даними інформаційної системи податкових органів вбачається, що позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа-підприємець з 20.05.1999р. Станом на дату формування вимоги не перебував в процесі припинення підприємницької діяльності, був припинений як платник єдиного внеску з 02.07.2019 шляхом внесення відповідних змін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи вказаний спір по суті, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464).

Відповідно до п.2, 3, 6 ч.1 ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Зняття з обліку фізичної особи-підприємця в контролюючому органі здійснюється в порядку, встановленому п.65.10 ст.65, ст..67 Податкового кодексу України та розділом ІХ Порядку обліку платника податків і зборів, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588 (далі - Порядок №1588). Згідно п. 11,18 Порядку №1588, підставою для зняття фізичної особи-підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, оголошення її померлою, визнання безвісти відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки.

Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа-платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати декларацію за останній базовий податковий (звітний) період.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-ІV від 01.07.2004 року.

Із введенням і дію Закону №755-ІV було створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських-формувань.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця подається один з таких документів: 1)заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Отже, на момент отримання оскаржуваної вимоги про сплату боргу, підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не була припинена у встановленому законодавством порядку, що свідчить про наявність в останнього обов`язку зі сплати єдиного внеску.

Згідно із частиною другою Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтво про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

Під час заміни свідоцтва про державну реєстрацію відомості про таких осіб включалися до ЄДР.

Верховною Радою України 1 липня 2010 року за № 2390 прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» (далі - Закон № 2390).

Згідно із Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2390 після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, уповноважені органи проводили звірення відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готували аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до встановленого строку не включені до ЄДР.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи на підставі наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 575/5 «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року і не включених до ЄДР вносились до нього на основі «відомостей інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року вважаються недійсними, без формування реєстраційної справи у паперовому вигляді.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, були зобов`язані подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР.

Взяття на облік платників податків здійснюється органом доходів і зборів на підставі даних ЄДР.

У разі не завершення процедури зняття з обліку як платника єдиного внеску платник вважається таким, що перебуває на обліку в органах доходів і зборів і повинен сплачувати єдиний внесок.

Інформацію про фізичну-особу підприємця було включено до ЄДР на підставі відомостей отриманих від тимчасової міжвідомчої спеціальної комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Зазначений запис внесено на підставі наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №575/5 «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців».

Позивач зазначає, що у 2004 році припинив підприємницьку діяльність, подавши відповідну заяву органу реєстрації. Однак докази подання такої заяви та зняття з реєстраційного та податкового обліку позивача у матеріалах справи відсутні.

Також у справі відсутні докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного соціального внеску.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем не доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18 червня 2020 року.

Суддя Щербаков В.В.