Рішення № 89919817, 19.06.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2845/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство "Банк Форвард" про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

04 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни ВП № 60488823 від 05 листопада 2019 року про відкриття виконавчого провадження,

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни ВП № 60488823 23 січня 2020 року про арешт коштів боржника,

- стягнути витрати на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірного рішення приватного виконавця з огляду на відсутність підстав для прийняття до виконання виконавчого напису нотаріуса та відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі м. Києва, адже боржник зареєстрований та проживає на території Полтавської області. Відтак, на переконання позивача, відкриття виконавчого провадження відповідачем суперечить приписам частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити у письмовому провадженні.

19 червня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначив, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Таким чином грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном у розумінні статті 190 ЦКУ. Стверджував, що стягувачем надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника - рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ "Банк Форвард" (а.с. 54-63).

19 червня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду (а.с. 70-71).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року відмовлено приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяні Леонідівні у задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Частиною четвертою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

У відповідності до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2012 року між ОСОБА_1 /адреса реєстрації та фактичного місяця проживання: АДРЕСА_1 , укладено договір про надання кредиту № НОМЕР_2 із ПАТ "Банк Руский Стандарт" (а.с. 35-38).

25 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайкою Н.М. вчинено виконавчий напис № 862 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – смт. Котельва, Полтавської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , який є боржником за кредитним договором 102426163, укладеним із ПАТ "Банк Руский Стандарт", правонаступником якого є АТ "Банк Форвард" ( а.с. 19).

04 листопада 2019 року до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни уповноваженою особою стягувача подано заяву про примусове виконання рішення, а саме: виконавчого напису № 862 від 25 вересня 2019 року (а.с. 75). У зазначеній заяві вказано адресу реєстрації боржника – АДРЕСА_1 / зазначено місцезнаходження майна боржника - рахунок № НОМЕР_1 , відкритого в АТ "Банк Форвард", який розташований за адресою: місто Київ, вул. Саксаганського, 105.

05 листопада 2019 року приватним виконавцем Вольф Т.Л. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 862 від 25 вересня 2019 року у виконавчому провадженні № 60488823 (а.с. 88).

Указану постанову направлено відповідачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , однак остання повернута без вручення із відміткою поштового відділення: "адресата не знайдено" (а.с. 90).

23 січня 2020 року приватним виконавцем Павелків Т.Л. в межах виконавчого провадження № 60488823 прийнято постанову про арешт коштів ОСОБА_1 (а.с. 93).

Не погодившись із постановою про відкриття виконавчого провадження та постановою про арешт коштів боржника, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII /надалі – Закон № 1404-VIII/ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 указаного Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів – виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року № 1403-VIII /надалі – Закон № 1403-VIII/ у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною першою статті 25 Закону № 1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Частиною другою цієї статті передбачено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону № 1404-VIII.

Частиною другою статті 24 Закону № 1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За змістом статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що ними визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з частиною третьою статті 25 Закону № 1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, в силу положень частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII, якщо місце проживання, перебування боржника-фізичної особи та місцезнаходження боржника-юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось учасниками справи, що ОСОБА_1 зареєстрована у Полтавській області, що не заперечується сторонами, а приватний виконавець Вольф Т.Л. має право на ведення незалежної професійної діяльності у виконавчому окрузі м. Києва.

У виконавчому написі нотаріуса від 25 вересня 2019 року зазначено адресу реєстрації - АДРЕСА_2 .

При цьому у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач проживає або перебуває у виконавчому окрузі в якому має право здійснювати свою діяльність приватний виконавець Павелків Т.Л.

Приймаючи зазначений виконавчий документ до виконання відповідач виходив з того, що разом із заявою про примусове виконання стягувачем надано лист, яким повідомлено про наявність у боржника рахунку № НОМЕР_4 , відкритого 18 березня 2013 року у валюті гривня в АТ "Банк Форвард", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 105 (а.с. 75, 84).

На цій підставі приватний виконавець Павелків Т.Л. дійшла висновку про знаходження на території м. Києва майна боржника - карткового рахунку № НОМЕР_4 та, як наслідок, наявність підстав для відкриття виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку повідомленим сторонами обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно зі статтею 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

За приписами пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Пунктами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону визначено, що банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам).

Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Згідно з пунктами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Системно проаналізувавши наведені вище положення чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства, суд дійшов висновку, що майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України є грошові кошти (у т.ч., у формі записів на рахунках у банках).

Зі змісту заяви АТ "Банк Форвард" про примусове виконання рішення, поданої приватному виконавцю, встановлено, що стягувач просив приватного виконавця відкрити виконавче провадження саме за місцем знаходження майна боржника - грошових коштів на рахунку боржника. Однак, листом без дати та номера, що був доданий до вказаної заяви, стягувач повідомляв приватного виконавця виключно про наявність рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 в АТ "Банк Форвард".

При цьому ні заява стягувача про відкриття виконавчого провадження, ні лист АТ "Банк Форвард" не містили відомостей та жодним чином не підтверджували фактичну наявність грошових коштів на згаданому рахунку боржника. Відсутні такі відомості і у матеріалах виконавчого провадження, наданих відповідачем на вимогу суду.

Наведене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження № 60488823 приватний виконавець не володіла достовірною інформацією про наявність на рахунку ОСОБА_1 у АТ "Банк Форвард" грошових коштів.

Наявність карткового рахунку в банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів, оскільки матеріалами виконавчого провадження не підтверджено наявність на вказаному картковому рахунку грошових коштів, належних боржнику.

Наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи інших цінностей, не породжує цивільні права та обов`язки. Сам рахунок без наявності на ньому коштів не може вважатися майном громадянина, адже тільки матеріальні цінності, майно, кошти можуть бути об`єктом стягнення.

За відсутності документальних доказів наявності на момент відкриття виконавчого провадження № 60488823 на рахунку № НОМЕР_1 грошових коштів, належних боржнику, суд вважає необґрунтованим прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження.

Посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 10 вересня 2018 року у справі №905/3542/15, суд визнає безпідставними, оскільки спірні відносини не є релевантними. Так, відповідні висновки Верховного Суду, на які посилається відповідач у відзиві на позов, обумовлені наявністю грошових коштів на банківських рахунках боржника, тоді як в цій справі сторонами не доведено, що на рахунку № НОМЕР_1 обліковувались грошові кошти, належні боржникові, і приватний виконавець був обізнаний з наявністю таких коштів на момент відкриття виконавчого провадження.

З аналогічних підстав суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 19 серпня 2019 року прийняту колегією суддів Касаційного господарського суду у справі №922/1293/15, адже у ній міститься вказівка на необхідність встановлення не тільки місцезнаходження боржника, а й місцезнаходження його майна, зокрема, грошових коштів з урахуванням вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", вимог глави XIII ЦК України в розумінні якої, грошові кошти є майном.

Лист Міністерства юстиції України від 11 червня 2018 року, на який посилається відповідач, не має сили нормативного акта, отже, не може регулювати спірні відносини. До того ж, у згаданому листі надано оцінку правомірності відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за умови знаходження грошових коштів на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.

З огляду на викладене, наявні підстави для задоволення вимог позивача про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. ВП № 60488823 від 05 листопада 2019 року про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту /частина четверта статті 48 Закону № 1404-VIII/.

Так, 23 січня 2020 року приватним виконавцем Павелків Т.Л. прийнято постанову про арешт коштів боржника у ВП № 60488823, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та які належать боржнику - ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору /основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 54 279,75 грн.

Водночас, враховуючи те, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження не з`ясовано обставини, визначені частиною другою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та частиною другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", та, як наслідок, протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 05 листопада 2019 року № 60488823, позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. ВП № 60488823 від 23 січня 2020 року про арешт коштів боржника, слід також задовольнити.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 861,60 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок відповідача.

Щодо стягнення із приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої та восьмої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, крім іншого, просить суд відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, посилаючись на неспівмірність витрат складності справи та відсутності підтверджуючих документів.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 має право на зайняття адвокатською діяльністю згідно свідоцтва серії 181 від 19 лютого 2003 року.

14 квітня 2020 року між ОСОБА_1 та адвокатським бюро Єфіменко Л.І. укладено договір про про надання правничої допомоги.

Позивачем на виконання умов зазначеного договору сплачено 1 000 грн, що підтверджуються квитанцією № 11 від 02 червня 2020 року

При цьому законодавством не встановлено права суду змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд бере до уваги що позивач документально підтвердив сплату 1 000 грн на виконання договору про надання правової допомоги. Тобто цей гонорар був фактичним.

02 червня 2020 року між ОСОБА_1 та адвокатським бюро Єфіменко Л.І. підписано Акт прийому-передачі виконаних робіт № 1 по угоді від 14 квітня 2020 року.

Дослідивши акт приймання-передачі послуг за договором, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд приходить висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 1 000 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ; вул. Юрія Поправки, 6, оф. 15, м. Київ, 02094), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Банк Форвард" (код ЄДРПОУ 34186061, юридична адреса: вул. Саксаганського, 105, м. Київ, 01032), про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 05 листопада 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60488823.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 23 січня 2020 року про арешт коштів у виконавчому провадженні № 60488823

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 681,60 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 1 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. З урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Суддя С.О. Удовіченко