Рішення № 89919815, 19.06.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2009/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Костенко Г.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

16.04.2020 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №7100-СГ від 11.03.2020 "Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 , у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5324281900:00:004:0052, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту";

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, протягом двох тижнів з моменту набрання рішенням суду законної сили, затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5324281900:00:004:0052) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та земельну ділянку передати у власність.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю наказу №7100-СГ від 11.03.2020 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з підстав необґрунтованості підстав такої відмови. Позивач вказує, що належними та допустимими доказами підтверджено факт відповідності проекту землеустрою вимогам діючого законодавства. В частині дискреційності повноважень відповідача звернув увагу на відсутність у спірному випадку відповідно до положень статті 118 ЗК України альтернативи в прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою при наявності погодження проекту землеустрою та позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 440/2009/20, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В матеріалах справи міститься відзив Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на позовну заяву, у якому представник відповідача вказує на невідповідність, представленого на розгляд проекту землеустрою, вимогам законодавства. Зазначає, що вимога про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки не підлягає задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача (а.с.83-89).

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12, статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, а також в межах строку, встановленого статтею 258 цього Кодексу.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

19.09.2019 ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту (а.с.27).

За результатами розгляду вказаної заяви, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області 08.10.2019 прийнято наказ №7664-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення відповідного проекту землеустрою (а.с.29).

З метою виготовлення зазначеного проекту землеустрою, позивач звернувся до ФОП ОСОБА_2 , як уповноваженого на виконання даного виду робіт, з якою укладено договір №065 від 09.10.2019.

У відповідності до завдання на виконання робіт, за результатами виконаних робіт був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03) в адміністративних межах Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (а.с.21-68).

В подальшому, була здійснена державна реєстрація земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру 5324281900:00:004:0052.

26.02.2020 позивачем подано заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (а.с.20).

За результатами розгляду даного клопотання, відповідач наказом від 11.03.2020 №7100-СГ (а.с. 12-13) відмовив у задоволенні клопотання з наступних підстав: частиною п`ятою статті 111 ЗК України встановлено, що відомості про обмеження у використанні земель зазначаються проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок та вносяться до Державного земельного кадастру. Пунктом 75 Порядку ведення Державного земельного кадастру, встановлено, що державний кадастровий реєстратор присвоює земельній ділянці, що реєструється кадастровий номер та виготовляє Витяг з Державного земельного кадастру для підтвердження внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.. Витяг з Державного земельного кадастру., який надається для підтвердження внесення до Державного земельного кадастру. відповідних відомостей є підставою для передачі відповідної документації на затвердження органу державної влади або органу місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню даним органом). Статтею 198 ЗК України встановлено, що кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану. На кадастровому плані земельної ділянки відображається: кадастровий номер земельної ділянки, кадастрові номери суміжних земельних ділянок, межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту. Крім того, кадастровий номер земельної ділянки зазначається в акті приймання-передачі межових знаків на зберігання. В проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідно уточнити дані щодо: розміщення земельної ділянки відносно господарського двору та його санітарно-захисної зони; угідь за рахунок яких запроектована земельна ділянка; (див.Публічну кадастрову карту України, Перерозподіл земель між землекористувачами і земле володільцями - контур 12 господарський двір площею 12,0 га); наявності (відсутності) обмежень щодо використання земельної ділянки (код 03 санітарно захисна зона навколо об`єкта); кадастрового номеру земельної ділянки до особливо цінних земель визначених пунктом "г" частини першої статті 150 ЗК України (землі історико-культурного призначення, наявність (відсутність) об`єктів археології).

Позивач не погодилася з відмовою ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частинами 6-7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно частин восьмої-десятої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2019 по справі №1640/2594/18, від 31.01.2019 року по справі №815/2488/17, від 30.08.2018 року по справі № 817/586/17, від 18.10.2018 року по справі №818/1976/17.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Судом встановлено, що висновком від 25.10.2019 №13438/82-19 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області було погоджено у встановленому законом порядку експертом ГУ Держгеокадастру, вказано, що проект відповідає вимогам законодавства та прийнятим до нього нормативно-правовим актам (а.с.66).

У відзиві на позовну заяву (а.с.86) відповідач зазначає, що згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації від 06.11.2019 №2711 проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормами і правилам та повертається на доопрацювання. До проекту землеустрою необхідно було долучити матеріали землевпорядного проектування в повному обсязі (ст.50Закону України "Про землеустрій"), а також уточнити дані щодо місця розташування запроектованої земельної ділянки відносно меж санітарно-захисної зони див.Публічну кадастрову карту, МТФ), при цьому враховувати вимоги ст. 111, 114 ЗК України. Зазначені вимоги позивачем не виконанні.

Дослідивши Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 06.11.2019 №2711 (а.с.67-68) суд встановив, що в пункті 10 зазначено зауваження до землевпорядної документації, а саме зазначено про необхідність доопрацювати проект землеустрою. А в пункті 11 Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 06.11.2019 №2711 зазначено, що проект не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, а тому повертається на доопрацювання, згідно зауважень, вказаних в пункті 10.

Суд зазначає, що Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 06.11.2019 №2711 містить штам Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Зауваження враховані" (а.с.68), що свідчить про усунення недоліків визначених в пункті 10 Висновку.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області отримав позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації.

Як зазначалось вище, згідно норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 1861 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту, на стадії ж затвердження проекту землеустрою у селищної ради відсутні повноваження на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 30.08.2018 року №817/568/17, Головне управління Держгеокадастру не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Як свідчать матеріали справи позивачем отримано Висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25.10.2019 №13438/82-19, Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 06.11.2019 №2711, а також здійснена державна реєстрація земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру 5324281900:00:004:0052.

Таким чином, в даному випадку виконано необхідні вимоги для прийняття позитивного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5324281900:00:004:0052) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відтак, суд дійшов висновку, що відмова у затвердженні проекту землеустрою є безпідставною, а тому слід визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавської області №7100-СГ від 11.03.2020 про відмову у затвердженні документації із землеустрою.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача в частині зобов`язання відповідача, протягом двох тижнів з моменту набрання рішенням суду законної сили, затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5324281900:00:004:0052) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та земельну ділянку передати у власність, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, проект землеустрою позивача погоджений у відповідності до вимог статті 1861 ЗК України.

Тож, враховуючи приписи статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр", суд дійшов висновку про те, що відповідач не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Крім того, суд приймає до уваги положення частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви, зокрема, через принцип "належного урядування".

Принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і найбільш послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.08.2018 у справі №817/586/17 (адміністративне провадження №К/9901/38699/18).

Викладеним спростовуються посилання відповідача на наявність дискреції його повноважень в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населених пунктів на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 5324281900:00:004:0052, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

При цьому суд зауважує, що за приписами частин дев`ятої, десятої статті 118 ЗК України відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відтак, суд вважає, що найбільш ефективним способом захисту порушених прав позивача на отримання земельної ділянки у власність є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5324281900:00:004:0052) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та надати земельну ділянку у власність позивачу.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даній справі відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді судового збору у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №90979 від 24.04.2020.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 11.03.2020 №7100-СГ "Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 , у затвердженні документації із землеустрою та наданні у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) затвердити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5324281900:00:004:0052) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та надати земельну ділянку у власність.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.В. Костенко