Рішення № 89919809, 18.06.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5054/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги:

визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ 4573/170/АВ/П/ТД-ФС від 29 листопада 2019 року на загальну суму 625 950 грн.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі також - відповідач, Управління) про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою від 26 грудня 2019 року суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду та вирішивши розглядати справу у порядку загального позовного провадження.

По справі вживалися заходи забезпечення позову. Ухвалою від 04 лютого 2020 року суд за заявою позивача зупинив примусове стягнення штрафу у сумі 625 950 грн з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 60993796 від 16.01.2020 - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/5054/19 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою суду від 10 лютого 2020 року продовжено строк підготовчого провадження до 90 днів.

Ухвалою від 04 березня 2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Аргументи учасників справи

Позивач у своєму позові стверджував про необґрунтованість та, відповідно, протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу, наполягаючи на необхідності її скасування.

Позивач повідомив, що працівниками Управління Держпраці у Полтавській області безпідставно зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту – КЗпП України), що полягало у допущенні позивачем до виконання трудових обов`язків працівників без укладення трудових договорів.

Такі висновки позивач заперечував та спростовував. Зокрема, ФОП ОСОБА_1 вказано, що особи, які відповідач вважав неоформленими працівниками, не виконували трудові обов`язки, а надавали послуги за цивільно-правовими договорами. Так ці особи, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , не працювали на позивача, не мали трудових обов`язків, не були ознайомлені з умовами праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку, що на них не поширювалися, не мали посади. Зазначені особи на підставі укладених договорів надання послуг № 3, № 1, № 4, № 2, № 5 від 26.09.2019 надавали послуги з проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей. Вказано, що сам факт перебування відповідних осіб під час інспекційного відвідування у магазинах, в яких здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , не може беззаперечно свідчити про допуск позивачем вказаних осіб до виконання трудових обов`язків без укладення трудових договорів.

Окрім зазначеного, позивач наполягав на тому, що під час проведення інспекційного відвідування порушено порядок ознайомлення суб`єкта господарювання із направленням на інспекційне відвідування, оскільки з направленням позивач ознайомлений 02 жовтня 2019 року, в той час як інспекційне відвідування було розпочато 01 жовтня 2019 року.

Вказав, що Управління Держпраці у Полтавській області фактично обмежило право позивача на подання заперечень на акт інспекційного відвідування, склавши припис про усунення виявлених порушень в один день із складанням зазначеного акта.

Відповідач, заперечуючи проти позову, надав відзив на нього /а.с. 165-168 т.1/. У відзиві відповідач наполягав на наявності в діях ФОП ОСОБА_1 порушень трудового законодавства, яке ним було виявлене і задокументоване у належний спосіб.

Зазначив, що в ході інспекційного відвідування позивача було виявлено осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), які на момент здійснення інспекційного відвідування в магазинах, де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 (за адресами: АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ), були допущені до роботи продавцями без належного оформлення трудових відносин.

Оскільки накази про прийняття вказаних осіб осіб на посаду продавцями продовольчих товарів були винесені 01 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та стосовно ОСОБА_4 - 04 жовтня 2020 року, тобто під час інспекційного відвідування, перевіряючими зроблено висновок про перебування останніх на робочих місцях і здійснення ними трудових функцій без належного укладення трудового договору, що є порушенням вимог статті 24 Кодексу законів про працю України.

Зазначені висновки стали підставою для винесення оскаржуваної постанови, яка, з огляду на викладене, є правомірною і скасуванню не підлягає.

Вказано, що в ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 інспектори діяли у межах наданих повноважень. Примірник направлення на проведення заходу державного контролю від 30.09.2019 № 1700 вручено особисто ФОП ОСОБА_1 , про що свідчить його особистий підпис. Зазначено про відсутність норми чинного законодавства, яка передбачає необхідність вручення направлення на перевірку перед початком інспекційного відвідування.

Акцентовано увагу на тому, що акт та припис складені одночасно у трьох примірниках відповідно до вимог пункту 26 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, направлені поштою та отримані позивачем. Заперечень на них від позивача не надходило.

13 березня 2020 року від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення /а.с. 32-33 т.2/, за змістом яких ним поставлені під сумнів копії табелів обліку використання робочого часу за серпень і вересень 2019 року, а також протоколи опитування громадян ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Зазначено, що вказані документи позивачем під час інспекційного відвідування наданні не були, а виникли лише 04 березня 2020 року, що сприймаються ним як засіб для ухилення від відповідальності за допущені правопорушення.

У судовому засіданні 28 травня 2020 року суд заслухав пояснення представника позивача та допитав в якості свідків гр. ОСОБА_11 О ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 .

У судове засідання, призначене на 28 травня 2020 року, представник відповідача не з`явився, при причини неявки не повідомив, про відкладення розгляду справи не просив.

У судове засідання, призначене на 03 червня 2020 року, учасники справи не з`явились.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що в судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з`явилися та відсутні потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

06 вересня 2019 року до Управління Держпраці у Полтавській області звернулась гр. ОСОБА_13 /а.с. 171-172 т.1/ із заявою № 16-М1244/01, в якій повідомила, що працювала у ФОП ОСОБА_1 з порушенням вимог трудового законодавства.

На підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, першим заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області винесено наказ від 17.09.2019 №199П "Про проведення заходів державного контролю", яким наказано провести заходи державного контролю щодо відповідності вимог законодавства про працю головним державним інспекторам у діяльності ФОП ОСОБА_1 /а.с. 173 т.1/.

30.09.2019 заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області видано направлення за номером № 1700 на проведення заходу державного контролю, яким є проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про працю, інспекційне відвідування доручено головним державним інспекторам ОСОБА_14 Я ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , дата початку та дата закінчення заходу з 01.10.2019 по 11.10.2019 /а.с. 174 т.1/.

Копію вказаного направлення вручено ФОП ОСОБА_1 02.10.2019, про що свідчить його підпис на направленні /а.с. 174 т.1 - зі звороту/.

За наслідками інспекційного відвідування складено акт №ПЛ 4573/170/АВ від 11.10.2019, яким зафіксовано порушення підприємцем частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, що полягає в допуску працівників до роботи без укладення трудового договору /а.с. 195-202 т.1/. Зокрема, в акті інспекційного відвідування встановлено, що станом на 01.10.2019 в приміщеннях магазинів, де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач, за адресами: АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_5 , перебували, відповідно, громадянки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які на момент здійснення інспекційного відвідування в магазинах, знаходились за прилавками та здійснювали продаж продуктових товарів, тобто виконували функції продавців.

Враховуючи викладене, інспекторами зроблено висновок, який викладений в акті, про те, що громадянки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на момент здійснення інспекційного відвідування були допущені до роботи 01.10.2019 у ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин.

11 жовтня 2019 року Управлінням Держпраці у Полтавській області складено припис про усунення виявлених порушень № ПЛ4573/170/АВ/П /а.с.203-205 т.1/, який у зв`язку з неможливістю особистого вручення керівнику об`єкта відвідування був направлений поштою, отриманий позивачем 21.10.2019 та підписаний із відміткою про наявність зауважень щодо встановлених правопорушень.

Примірник акта інспекційного відвідування № ПЛ 4573/170/АВ був також направлений поштою ФОП ОСОБА_1 , отриманий позивачем 21.10.2019 та підписаний ним із відмітною про наявність у нього зауважень.

Своїм правом на складання заперечення до акту інспекційного відвідування позивач так і не скористався.

29 листопада 2019 року начальником Управління Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу №ПЛ4573/170/АВ/П/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 625 950 грн / а.с. 210-211 т.1/.

Позивач не погодився зі прийнятою постановою, в зв`язку з чим оскаржив її до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані критерії суд використовує для оцінки правомірності оскаржуваного рішення.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Норма права, про порушення якої стверджував відповідач, застосовуючи штрафну санкцію оскаржуваним рішенням, викладена в КЗпП наступним чином.

Згідно статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров`я.

Крім того, відповідач посилався у оскаржуваному рішенні, як на нормативну підставу його прийняття, на статтю 259 КЗпП України, відповідно до якої, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Також відповідач посилався на статтю 265 КЗпП України, згідно якої посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення…».

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно частини першої якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього Положення, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V, заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V, зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі Порядок №823).

Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (пункт 1 Порядку №823).

За змістом пункту 2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Водночас, слід зазначити, що за приписами пункту 5 Порядку №823 інспекційні відвідування проводяться з таких підстав:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДПС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної; - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився; - роботодавців, в яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

8) за дорученням Прем`єр-міністра України;

9) за зверненням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

10) за запитом народного депутата;

11) у разі невиконання вимог припису.

Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.

Аналогічно частина перша статті 6 Закону №877-V визначає підстави для здійснення позапланових заходів, до яких відносяться:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом;

- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону (частина друга статті 6 Закону №877-V).

Згідно з пунктами 8 та 9 Порядку №823, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності). Тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.

В статті 7 Закону № 877-V визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою /ч. 2/.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею /ч. 5/.

Згідно з пунктом 16 Порядку № 823, за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Пунктом 17 Порядку № 823 передбачено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 823, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Пунктом 23 цього Порядку передбачено, що у разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках.

У разі відмови об`єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис.

Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об`єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 24 Порядку № 823, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Висновки суду щодо правозастосування

З`ясовуючи питання наявності визначених законодавством підстав для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 судом встановлено, що у спірному випадку, здійснивши фактично позаплановий захід державного контролю позивача у формі інспекційного відвідування, відповідач підставою для такого контролю у розумінні вимог Закону №877-V та Порядку №823 визначив заяву громадянки ОСОБА_13 від 06.09.2019 /а.с. 171-172 т.1/.

Дослідивши зазначену заяву як можливу правову підставу для здійснення позапланового заходу, суд зазначає, що вона жодним чином не узгоджується ані з вимогами Закону №877-V, ані з вимогами Порядку №823 для можливості її кваліфікації як підстави, яка б обумовлювала законність дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування. Так, використавши таку заяву про порушення щодо фізичної особи - ОСОБА_13 трудового законодавства в частині оформлення трудових відносин, контролюючий орган не здійснював перевірку фактів, викладених у заяві цієї громадянки, а вийшов за межі своїх повноважень, перевіривши аргументи та обставини, про які в заяві ОСОБА_13 не зазначалось.

Так, Закон №877-V та Порядок №823 визначають ряд умов, за яких звернення фізичної особи є підставою для здійснення заходу державного контролю: таке звернення має бути зверненням саме працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю або зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин, тобто звернення має стосуватись порушень, що спричинило шкоду правам заявника; порушення прав заявника має бути підтверджено відповідними доказами (за наявності); позаплановий захід в такому разі здійснюється виключно за погодженням відповідного центрального органу виконавчої влади.

Суд зазначає, що доказів погодження позапланового заходу щодо ФОП ОСОБА_1 центральним органом виконавчої влади до суду не надано.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем було незаконно ініційовано та здійснено позаплановий захід державного контролю діяльності позивача, правовим наслідком чого, з врахуванням приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка закріплює матеріально-правові основи діяльності суб`єкта владних повноважень, є те, що такий незаконний захід контролю не може породжувати виникнення законних підстав для застосування до суб`єкта господарювання штрафу.

За приписами пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (надалі - Порядок №509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

З огляду на те, що маючи заяву конкретної громадянки про порушення щодо неї трудового законодавства, відповідач здійснив перевірки тих фактів, які такою заявою не були обумовлені, вийшовши за межі своїх повноважень, а також зважаючи на відсутність отриманого погодження центрального органу виконавчої влади позапланового заходу щодо ФОП ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області від 29.11.2019 №ПЛ4573/170/АВ/П/ТД-ФС, прийнята за результатами такого безпідставного інспекційного відвідування, є протиправною.

Слід зазначити, що при формуванні вказаних висновків судом враховувалась правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 19.10.2018 у справі №805/3137/17-а.

Крім того, суд вважає за необхідно зауважити, що направлення на проведення заходу державного контролю від 30.09.2019 № 1700, яке передбачало проведення інспекційного відвідування у період з 01.10.2019 по 11.10.2019, було вручено ФОП ОСОБА_1 02.10.2019 /а.с. 174 т.1/, хоча на інспекційне відвідування державні інспектори вийшли 01.10.2019.

З огляду на викладене, уповноваженими особами відповідача порушені вимоги Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, оскільки посадові особи органу державного нагляду (контролю) здійснили державний нагляд, не пред`явивши посвідчення (направлення) на здійснення заходу.

Надаючи оцінку виявленим в ході інспекційного відвідування порушенням щодо допуску відповідних осіб до роботи без належного укладення трудового договору, суд зазначає, що з такими висновками відповідача не погоджується з наступних міркувань.

Верховним Судом неодноразово висловлена правова позиція (що є обов`язковою для врахування в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України), відповідно до якої основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. (Наприклад постанова Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц).

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Водночас відповідно до пункту "а" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Судом у ході розгляду справи встановлені особливості правовідносин, що існували між позивачем та фізичними особами ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_22 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 .

Між вказаними особами та ФОП ОСОБА_1 були укладені договори про надання послуг, відповідно № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 від 26 вересня 2019 року.

Згідно тексту досліджених договорів та доданих до них документів, вказані особи - виконавці - зобов`язуються надати послуги з проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені послуги в порядку та на умовах, встановлених договором. Вартість послуг з проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей становить 400 грн.

Стверджуючи про допущення підприємством порушення частини третьої статті 24 КЗпП України, відповідачем не враховано того, що зазначені вище цивільно-правові угоди жодним чином не регулюють процес трудової діяльності, її організацію. За умовами цих угод позивач не бере на себе жодних зобов`язань щодо забезпечення умов праці, не надає робочого місця, не забезпечує засобами виконання робіт фізичних осіб - сторін договорів. При цьому, фізичні особи (виконавці за договорами) не ознайомлювалися та не брали на себе зобов`язань виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, колективний договір та розпорядок робочого дня працівників підприємства.

Окремо суд звертає увагу на те, що надання відповідними особами передбачених умовами договорів послуг підтверджується складеними актами приймання-передачі наданих послуг /а.с. 70-74 т.1/, та платіжними дорученнями про сплату до бюджету податків, нарахованих на виплачену виконавцям винагороду /а.с. 75-77/.

Вказаний факт суд трактує як правомірну поведінку позивача, що також спростовує твердження про його ухилення від оформлення нелегальних трудових відносин. При існуючих фактичних обставинах таке ухилення є недоцільним.

Допитані в якості свідків у судовому засіданні гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , стосовно яких, зокрема, встановлено факт допущення до роботи без належного оформлення трудових відносин, пояснили, що на час проведення перевірки відповідно до укладених договорів, надали послуги з інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Гр. ОСОБА_3 пояснила, що станом на 01.10.2020 здала трудову книжку ФОП ОСОБА_1 для оформлення трудових відносин, наказом № 23 к від 01.10.2019 вона була прийнята на посаду продавцем з 02.10.2019 до позивача.

ОСОБА_23 зазначила, що надаючи послуги з інвентаризації товарів, поряд з нею у магазині за адресою: АДРЕСА_3 , знаходиkfся продавець ОСОБА_9 , яка працевлаштована у ФОП ОСОБА_1 . На момент інспекційного відвідування ОСОБА_9 відлучилась, у зв`язку з чим у магазині ОСОБА_4 залишилась сама.

Вказані обставини у судовому засіданні підтвердила й допитана у якості свідка ОСОБА_9 , вказавши, що вона є продавцем у ФОП ОСОБА_1 і зазначивши про те, що гр. ОСОБА_4 не виконувала функцій продавця у вказаному магазині за адресою:

АДРЕСА_3 . ОСОБА_8 , допитана у судовому засіданні в якості свідка, повідомила, що вона є продавцем у магазині ФОП ОСОБА_1 по АДРЕСА_6 . Вказала, що на час проведення інспекційного відвідування гр. ОСОБА_3 не здійснювала функцій продавця, а проводила опитування, інвентаризацію товару, його викладку. Зазначила, що гр. ОСОБА_3 приходила у магазин лише задля виконання певного завдання.

Допитана в якості свідка у судовому засіданні гр. ОСОБА_10 , вказала, що є продавцем у ФОП ОСОБА_1 на ринку " ІНФОРМАЦІЯ_2 " по АДРЕСА_4 . Зазначила, що 01.10.2020 у магазині поряд з нею знаходилась гр. ОСОБА_5 , яка за договором надавала позивачу послуги з інвентаризації товару. На момент інспекційного відвідування гр. ОСОБА_10 за погодженням з ФОП ОСОБА_1 покинула робоче місце для відвідування лікарні. У магазині залишалась гр. ОСОБА_5 , яка проводила інвентаризацію.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, беручи до уваги покази свідків, суд зазначає, що факт знаходження осіб у приміщенні, без виявлення факту виконання вказаними особами конкретних трудових функцій не може з достовірністю свідчити про наявність між позивачем та ними трудових відносин.

Відповідачем не надано жодного доказу факту продажу гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_22 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 будь-якого товару, не підтверджено також жодними доказами факт виконання ними функцій продавця.

Суд наголошує на тому, що сам факт знаходження особи на території торгівельного об"єкту не можна трактувати як ознаку трудових відносин цієї особи з власником торгівельного об"єкту, як це робить відповідач.

Ознаками, притаманними для трудового договору, є наявність обов`язку в особи виконувати роботу, визначену домовленістю з роботодавцем, додержання внутрішнього трудового розпорядку, наявність у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З матеріалів перевірки не вбачається за можливе встановити, які гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_22 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 виконували трудові функції, що конкретно і кому продавали. Відповідачем не доведено факту поширення на них внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення їх роботодавцем необхідними умовами праці.

З огляду на викладене, факту допуску позивачем до виконання трудових обов`язків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_22 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 відповідачем не доведено, а тому суд приходить до висновку про недоведеність твердження відповідача щодо допущення ФОП ОСОБА_1 вказаних осіб до роботи без укладення трудового договору.

Крім того, з наданих до суду наказів про прийняття на посаду продавцем продовольчих товарів, суд встановив, що гр. ОСОБА_2 (наказ № 37 к від 01.10.2019), гр. ОСОБА_7 (наказ №23к від 01.10.2019), гр. ОСОБА_5 (наказ № 24к від 01.10.2019), гр. ОСОБА_6 (наказ № 25 к від 01.10.2019) з 02.10.2019, а гр. ОСОБА_4 (наказ № 38 к від 04.10.2019) з 07.10.2019 прийняті до ФОП ОСОБА_1 на посади продавців. Повідомлення про прийняття вказаних осіб на роботу доставлені до ГУ ДПС у Полтавській області /а.с. 58-59 т.1/.

За вказаних обставин та міркувань, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення, воно є необґрунтованим та прийнятим внаслідок невірного застосування закону – а тому оскаржувана постанова Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ4573/170/АВ/П/ТД-ФС від 29 листопада 2019 року про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно, позовні вимоги належить задовольнити у повному обсязі.

Судові витрати

Задовольняючи позов повністю, суд стягує на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору у повному обсязі на підставі правил статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці в Полтавській області (вул.Пушкіна, б. 119, м.Полтава, ЄДРПОУ 39777136) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Полтавській області №ПЛ4573/170/АВ/П/ТД-ФС від 29 листопада 2019 року про накладення штрафу.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Полтавській області (вул.Пушкіна, б. 119, м.Полтава, ЄДРПОУ 39777136) витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 6259 грн 50 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.С. Шевяков