Рішення № 89919776, 19.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6092/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

сторін:

представник позивача - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - Нечепуренко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Міністерства внутрішніх справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 1) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі МВС України, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Міністерства внутрішніх справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням заяви від 10.06.2020 року, просить суд:

- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ ОМУ ГУМВС України в Олеській області 24.05.2011 року, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України, в особі Одеського державного університету внутрішніх справ (р/р 31254233100570, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571570) витрати пов`язані з його утриманням в Одеському державному університеті внутрішніх справ в сумі 29393,03 грн (двадцять дев`ять тисяч триста дев`яносто три грн. 03 коп.);

- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ ОМУ ГУМВС України в Олеській області 24.05.2011 року, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України, в особі Одеського державного університету внутрішніх справ (р/р 31254233100570, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571570) витрати, пов`язані з його утриманням в Одеському державному університеті внутрішніх справ за період навчання в магістратурі в сумі 113937,49 грн. (сто тринадцять тисяч дев`ятсот тридцять сім грн. 49 коп.);

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач проходив службу в органах внутрішніх справ України та підрозділах поліції з 15.08.2012 по 07.12.2018 року. У 2012 році ОСОБА_2 зарахований курсантом до Одеського державного університету внутрішніх справ, поставлений на всі види продовольчого та речового забезпечення, з виплатою грошового утримання, відповідно до наказу 15.08.2012 р. № 82 о/с. На виконання вимог ст. 18 Закону України «Про міліцію» (в подальшому зазначена норма кореспондується із положеннями ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію»), Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, затвердженого наказом МВС України № 150 від 14,05.2007 р., між Відповідачем - ОСОБА_2 та Управлінням МВС України на Одеській залізниці 03.09.2012 р. укладено Договір про підготовку фахівця в Університеті.

Наказом від 12.08.2016 р. № 123 о/с ОСОБА_2 зараховано слухачем денної форми навчання факультету № 1 (магістратура) університету, з виплатою грошового забезпечення.

01.09.2016 р. між ОСОБА_2 та університетом, а такаж Головним управлінням Національної поліції в Одеській області укладено Контракт про здобуття освіти з підготовки за державним замовленням на денній формі навчання здобувача освітнього ступеня магістр.

Наказом університету від 09.02.2018 № 24 о/с відповідача направлено для подальшого проходження служби до ГУ НП в Одеській області, де наказом від 05.03.2019 р. № 324 о/с останнього призначено на посаду слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Київського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області.

Проте, наказом від 07.12.2018 р. № 1866 о/с, за результатами проведення службового розслідування за рапортом на звільнення за власним бажанням молодого фахівця ОСОБА_2 звільнено з органів поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Так, на ОСОБА_2 за період з 15.08.2012 по 25.06.2016 роки МВС України через Університет витрачені бюджетні кошти, в розмірі 29 393,03 грн. (двадцять дев`ять тис. триста дев`яносто три грн. 03 коп.).

За період навчання в магістратурі університету за період з 01.09.2016 по 11.02.2018 роки на ОСОБА_2 витрачено кошти в розмірі 113 937,49 грн. (сто тринадцять тис. дев`ятсот тридцять сім грн. 49 коп.). Загальна сума до стягнення складає 143 330,52 грн. (сто сорок три тис. тридцять три грн. 52 коп.).

Таким чином, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з органів поліції на підставі невиконання вимог Договору та Контракту, а саме п.п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.6 п. 2.З., а також порушення п. 3 Договору та Контракту, в якому передбачені підстави на відшкодування витрат на підготовку, а саме дострокове звільнення у зв`язку з небажанням особи продовжувати службу в органах поліції, та не бажанням відповідача добровільно відшкодувати витрати на навчання, позивач звернувся до суду з даним позовом.

16.03.2020 року за вх. № 12012/20 від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в обгрунтуванняя якого зазначено, що згідно п.1 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 р. № 261, особи, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах, які здійснюють підготовку поліцейських, в разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання, не відшкодовують витрати у разі звільнення у зв`язку з проведенням організаційних заходів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» затверджено Схему спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України.

Відповідно розділу III. Центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України безпосередньо та через відповідних членів Кабінету Міністрів України:

4) через Міністра внутрішніх справ:

- Адміністрація Державної прикордонної служби України;

- Державна міграційна служба України;

- Державна служба України з надзвичайних ситуацій;

- Національна поліція.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 р. № 878 затверджено Положення про Міністерство внутрішніх справ.

Згідно вказаного Положення, МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах:

- забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг (Національна поліція);

- захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні (Державної прикордонної служби України);

- цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно- рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності (Державна служба України з надзвичайних ситуацій);

- міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів (Державна міграційна служба України).

07.12.2018 р. відповідач звільнився з Національної поліції України, що є складовою в структурі Міністерства внутрішніх справ України. Після чого, 12.12.2018 р., згідно наказу начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (що також входить до Міністерства внутрішніх справ України) від 13.12.2018 р. Відповідача зараховано у списки особового складу управління по Південному регіональному управлінню на посаду офіцера (оперуповноваженого) першого сектору (з місцем дислокації н.п. Білгород-Дністровський) оперативно-розшукового управління.

Таким чином, Відповідач продовжує проходити службу в Міністерстві внутрішніх справ України, але не в Національній поліції, а в Прикордонній службі України, з якою проходження служби строком на 5 (п`ять) років.

З огляду на вищевказане, відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

12.05.2020 року за вх. № ЕП/6751/20 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вважає, що позиція відповідача викладена у відзиві не відповідає вимогам законодавства, а тому позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заяви, клопотання від сторін.

23.01.2020 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

11.03.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

16.03.2020 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

10.06.2020 року представник позивача в судовому засіданні надав заяву в якій просить суд не розглядати позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_2 з відшкодування витрат за навчання після звільнення з органів внутрішніх справ протягом трирічного терміну перебування на службі після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України та стягнення з ОСОБА_2 на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України, в особі Одеського державного університету внутрішніх справ витрати зі сплати судового збору.

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії вчиненні судом.

Ухвалою суду від 21.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

16.03.2020 року, судом зупинено провадження у справі до 18.05.2020 року, в зв`язку із запровадженням на території України карантину (коронавірус COVID-19).

18.05.2020 року, протокольною ухвалою суду, поновлено провадження у справі.

10.06.2020 року, протокольною ухвалою суду, суд вирішив задовольнити заяву представника позивача від 10.06.2020 року та не розглядати позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_2 з відшкодування витрат за навчання та стягнення витрат зі сплати судового збору.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Представник позивача позовні вимоги підтримала з урахуванням поданої в судовому засіданні заяви.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Обставини справи.

03.09.2012 року між Замовником - управління МВС України на Одеській залізниціі, Виконавцем - Одеським державним університетом внутрішніх справ та громадянином України Кравчуком В.О. укладено договір про підготовку фахівця в Одеському державному університеті внутрішніх справ. Предметом даного договору є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за напрямом підготовки «Право».

Пунктами 2.3.5-2.3.6 договору від 03.09.2012 року передбачено, що особа зобов`язується після закінчення навчання прибути до місця призначення, визначеного у направленні на роботу, приступити до виконання своїх обов`язків за посадою, на яку призначена Замовником, та відпрацювати не менше трьох років, а у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного перебування на службі, особа зобов`язана відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Підставами для відшкодування фактичних витрат на підготовку відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору від 03.09.2012 року є: дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у навчальному закладі МВС України через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; звільнення особи начальницького складу органів внутрішніх справ і служби протягом трьох років після навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідальність або за порушення дисципліни.

Порядок відшкодування особою фактичних витрат на підготовку, визначений пунктами 4.1-4.6 договору від 03.09.2012 року, передбачає що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням, а у разі дострокового розірвання договору здійснюється розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення згідно з нормами утримання, на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу та звільнення з органів внутрішніх справ, така сума відшкодованих витрат зараховується до державного бюджету України і використовується у порядку визначеному чинним законодавством.

Згідно з пунктом 6.1 договору від 03.09.2012 року сторони несуть відповідальність за повне виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором.

ОСОБА_2 закінчив навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ, отримав диплом.

За Наказом ОДУВС від 25.06.2016 р. № 91 о/с відряджений для подальшого проходження служби до ГУНП в Одеській області та відповідно до Наказу ГУ НП в Одеській Області № 567 о/с від 25.06.2016 р.призначений на посаду слідчого Київського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській області.

Наказом від 12.08.2016 р. № 123 о/с ОСОБА_2 зараховано до університету слухачем магістратури факультету № 1, з виплатою грошового забезпечення.

01.09.2016 року між Замовником - Головним управлінням Національної поліції України в Одеській області, Виконавцем - Одеським державним університетом внутрішніх справ та лейтенантом поліції - Кравчуком В.О. підписано контракт про здобуття освіти в Одеському державному університеті внутрішніх справ. Предметом вказаного контракту є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання здобувача вищої освіти освітнього ступеня магістр за спеціальністю «Право».

Пунктом 2.3.6. Контракту від 01.09.2016 року передбачено, що у разі дострокового розірвання Контракту чи звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання за підставами, передбаченими пунктом з цього Контракту, у місячний термін відшкодувати ВНЗ витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі, згідно із довідкою- розрахунком вартістю утримання курсанта.

Згідно з п. 3 Контракту, підставами відшкодування витрат на утримання в навчальному закладі є: дострокове розірвання контракту з будь-яких підстав, крім підстав передбачених п. 5 Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчального закладу з будь-яких підстав, крім підстав передбачених п. 5 Контракту.

В п.4.1 Контракту вказано, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим забезпеченням; продовольчим забезпеченням; речовим забезпеченням; медичним забезпеченням; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, до яких належить гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Як передбачено п.5 Контракту підставами дострокового розірвання Контракту без відшкодування витрат на утримання в навчальному закладі є відрахування з навчального закладу та звільнення з поліції через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції та відрахування відрахування з навчального закладу та звільнення з поліції у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Згідно пункту 6.1 Контракту від 01.09.2016 року сторони несуть відповідальність за повне виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Наказом університету від 09.02.2018 № 24 о/с відповідача було направлено для подальшого проходження служби до ГУ НП в Одеській області, де Наказом від 05.03.2018 № 324 о/с останнього призначено на посаду слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Київського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області.

Наказом ГУНП в Одеській області № 1866 о/с від 07.12.2018 року, на підставі рапорту ОСОБА_2 від 22.11.2018 року та подання начальника Київського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській облатсі від 20.11.2018 року, ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

06.02.2019 року до Одеського державного університету внутрішніх справ надійшов лист ГУНП в Одеській області з інформацією про звільнення зі служби в поліції працівників з числа молодих фахівців, у тому числі ОСОБА_2 .

12.03.2019 року до Одеського державного університету внутрішніх справ надійшов лист ГУНП в Одеській області з інформацією стосовно звільненого молодого фахівця - випускника Одеського державного університету внутрішніх справ - ОСОБА_2 , копії довідок-розрахунків фактичних витрат, пов`язаних із навчанням в ОДУВС; копія послужного списку; копія договору та контракту про здобуття освіти та інших документів.

06.05.2019 року № Ю-334 Одеський державний університет внутрішніх справ надіслав на адресу ОСОБА_2 повідомлення про необхідність відшкодування МВС України витрат пов`язаних з навчанням з 15.08.2012 по 25.06.2016 року у розмірі 29393,03 грн. та за період з 01.09.2016 по 11.02.2018 роки у розмірі 113937,49 грн.

Однак, станом на час розгляду справи відомостей про добровільне відшкодування витрат пов`язаних з навчанням з 15.08.2012 по 25.06.2016 року у розмірі 29393,03 грн. та за період з 01.09.2016 по 11.02.2018 роки у розмірі 113937,49 грн. до суду не надходило.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Публічно-правовим вважається спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України, публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990 року (далі - Закон №565-ХІІ) чинного на час виникнення взаємовідносин визначених договором про підготовку фахівця в Одеському державному університеті внутрішніх справ від 08.09.2014 року, працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.

Згідно положень статті 9 Закону №565-ХІІ, на курсантів, слухачів, ад`юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів МВС, поширюються права і обов`язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Частиною 4 статті 18 Закону №565-XII підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням МВС в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує МВС за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Частиною 6 статті 18 Закону № 565-XII курсанти вищих навчальних закладів МВС у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують МВС витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно ч.2 ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 580-VIII) підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Відповідно до положень ч.4 ст.74 Закону № 580-VIII, особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністрерства внутрішніх справ України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 01.03.2007 року, чинний на час укладення договору про підготовку фахівця в Одеському державному університеті внутрішніх справ від 08.09.2014 року, визначав механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Такі витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою, а у разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, отже у межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог ст.19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Аналогічний висновок зроблено у постанові від 12.12.2018 року у справі №804/285/16, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14.03.2018 року у справі №461/5577/15-ц від 31.10.2018 року у справі №820/5761/15.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками справи доказами, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 закінчив навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ, отримав диплом бакалавра та був відряджений для подальшого проходження служби до ГУ НП в Одеській області де був призначений на посаду слідчого Київського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській області.

Наказом від 12.08.2016 р. № 123 о/с по університету, ОСОБА_2 зараховано слухачем магістратури факультету № 1, з виплатою грошового забезпечення.

Після закінчення навчання, Наказом від 05.03.2018 № 324 о/с ОСОБА_2 призначено на посаду слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Київського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області.

Наказом ГУ НП в Одеській області № 1866 о/с від 07.12.2018 року, ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням.

З наведених норм та викладених обставин справи вбачається, що оскільки ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції на підставі п.7 ч.1 ст.77 «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), що підпадає під пункти 3.1 - 3.3 Договору від 03.09.2012 року та пункти 3.1 - 3.2 Контракту від 01.09.2016 року, виходячи з формулювання причин звільнення, ОСОБА_2 повинен відшкодувати витрати на його утримання за період навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ з 15.08.2012 по 25.06.2016 року у розмірі 29393,03 грн. та за період з 01.09.2016 по 11.02.2018 роки у розмірі 113937,49 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» №2925-III від 10.01.2002 року (із змінами та доповненнями), навчальні заклади включено до загальної структури МВС, отже Одеський державний університет внутрішніх справ є структурним підрозділом МВС, таким чином Одеський державний університет внутрішніх справ діє у складі МВС та підпорядковується йому, а тому, як розпорядник бюджетних коштів згідно норм бюджетного законодавства, для виконання своїх обов`язків за Договором від 03.09.2012 року та Контрактом від 01.09.2016 року, здійснював фактичні витрати бюджетних коштів з утримання відповідача, що підтверджується довідкою-розрахунком № 152 від 06.05.2019 року, а саме:

відповідно до Договору від 03.09.2012 року:

- грошове забезпечення - 12479,79 грн.;

- речове забезпечення - 3062,24 грн.;

- харчування - 3382,67 грн.;

- комунальні послуги - 10468,88 грн.;

- всього в сумі - 29393,03 грн. (а.с.26).

Відповідно до Контракту від 01.09.2016 року:

- грошове забезпечення військовослужбовця - 109769,50 грн.;

- оплата водопостачання та водовідведення - 758,23 грн.;

- оплата електроенергії - 1027,20 грн.;

- оплата теплопостачання - 2382,56 грн.;

- всього в сумі - 113937,49 грн. (а.с.37).

Враховуючи те, що Одеський державний університет внутрішніх справ, як структурний підрозділ МВС, у разі невиконання договірних відносин, з боку курсантів або молодих фахівців, випускників ВНЗ, звертається до суду для відшкодування бюджетних коштів, які виділялись з державного бюджету і були витрачені на їх утримання, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 повинен відшкодувати зазначені витрати на його утримання за період навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ з 15.08.2012 по 25.06.2016 року у розмірі 29393,03 грн. та за період з 01.09.2016 по 11.02.2018 роки у розмірі 113937,49 грн., відповідно до розрахунку фактичних витрат №152 та №153 від 06.05.2019 року.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Суд не приймає доводи Відповідача про подальше його перебування на службі в системі МВС, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» затверджено Схему спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України.

Розділом III визначені центральні органи виконавчої влади, серед яких Адміністрація Державної прикордонної служби України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України безпосередньо та через Міністра внутрішніх справ. Отже, Державна прикордонна служба України є окремим центральним органом виконавчої влади, а Постановою від 10.09.2014 р. № 442 вирішені лише питання спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади через певних членів Кабінету Міністрів України.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Міністерства внутрішніх справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 1) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі МВС України - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ ОМУ ГУМВС України в Олеській області 24.05.2011 року, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України, в особі Одеського державного університету внутрішніх справ (р/р 31254233100570, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571570) витрати пов`язані з його утриманням у Одеському державному університеті внутрішніх справ в сумі 29393,03 грн (двадцять дев`ять тисяч триста дев`яносто три грн. 03 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ ОМУ ГУМВС України в Олеській області 24.05.2011 року, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України, в особі Одеського державного університету внутрішніх справ (р/р 31254233100570, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571570) витрати, пов`язані з його утриманням у Одеському державному університеті внутрішніх справ за період навчання в магістратурі в сумі 113937,49 грн. (сто тринадцять тисяч дев`ятсот тридцять сім грн. 49 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.06.2020 року.

Суддя Бутенко А.В.

.