Рішення № 8991895, 24.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/11524.03.10 За позовомДержавного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» доПублічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий Дім» провизнання недійсним договору

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Шаповал С.М. (представник за довір. №111 від 29.12.2009); від відповідача –Синиця Я.Л. (представник за довір. №353 ЮУ/10 від 11.01.2009). СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»(далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий Дім»(далі –Відповідач) про визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу №21 Д-О від 22.10.2008, укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»та Акціонерним банком «Кліринговий Дім».

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір суперечить у нормам чинного законодавства. Передача права власності за договором купівлі-продажу цінних паперів №21 Д-О від 22.10.2008 на іменні відсоткові облігації емітенту (позивачу) є погашенням цих облігацій, а порядок погашення облігацій визначений Законом України “Про цінні папери та фондовий ринок” та Положенням про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.07.2003 № 322, яке установлює порядок здійснення емісії, обігу облігацій підприємств, реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку випуску облігацій підприємств та проспекту їх емісії, звіту про результати розміщення облігацій, звіту про наслідки погашення та скасування реєстрації випуску цих облігацій. Таким чином, позивач зазначає, що відносини по погашенню облігацій (шляхом їх викупу) врегульовані законодавством України, зокрема, п. 14.3 Порядку дострокового викупу облігацій Емітентом, та умовами розміщення облігацій і не можуть змінюватись у договірному порядку. На думку позивача, положення пунктів 2.2.2, 2.2.3 та 2.2.4 договору протирічить правовій природі договору купівлі-продажу цінних паперів та є незаконними.

Крім того, позивач зазначає, що у договорі купівлі-продажу цінних паперів №21 Д-О від 22.10.2008 не визначений предмет договору, не вказані номера облігацій, які повинен придбати позивач.

Відповідач проти позову заперечував з підстав наведених у відзиві.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.02.2010 було порушено провадження у справі № 34/115.

У судовому засіданні призначеному на 22.02.2010 оголошувалась перерва на 24.03.2010.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2008 позивачем (Покупець) та відповідачем (Продавцем) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №21 Д-О (далі –Договір), відповідно до п.1.1. якого позивач зобов’язався купити, а відповідач зобов’язався продати та передати у власність позивача іменні відсоткові облігації у бездокументарній формі, емітент - Державне підприємство Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія», код ЄДРПОУ 24964464, свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів: 886/2/07-з від 19.11.2007, серії А, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA102665АА08, номінальною вартістю одного цінного паперу 1000,00грн., за ціною одного цінного паперу 1020,22 грн., загальною кількістю 1700,00штук, загальна ціна договору – 1734374,00 грн.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним Договору оскільки останній укладено з порушенням норм чинного законодавства.

Позивач зазначає, що передача права власності за договором купівлі-продажу цінних паперів № 21 Д-0 від 22.10.2008 на іменні відсоткові облігації емітенту (позивачу) є погашенням цих облігацій, а порядок погашення облігацій визначений Законом України “Про цінні папери та фондовий ринок” та Положенням про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.07.2003 №322, яке установлює порядок здійснення емісії, обігу облігацій підприємств, реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку випуску облігацій підприємств та проспекту їх емісії, звіту про результати розміщення облігацій, звіту про наслідки погашення та скасування реєстрації випуску цих облігацій. Відносини по погашенню облігацій врегульовані законодавством України та умовами розміщення облігацій і не можуть змінюватись у договірному порядку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок України»облігацією є цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок" обіг цінних паперів –це вчинення правочинів, пов'язаних з переходом права власності на цінні папери і прав за цінними паперами.

Відповідно до п.1 Розділу Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 липня 2003 № 322 в редакцій, що була чинна на момент укладення Договору (далі - Положення) погашення облігацій - це сукупність дій емітента щодо припинення обігу облігацій, виплати номінальної вартості облігацій або надання товарів (послуг) у строки, передбачені умовами розміщення облігацій, та анулювання облігацій відповідно до умов випуску. Дострокове погашення облігацій це сукупність дій емітента щодо припинення обігу облігацій, виплати номінальної вартості облігації або надання товарів (послуг) до настання строків погашення облігацій, передбачених умовами розміщення облігацій, та анулювання облігацій відповідно до умов випуску. Дострокове погашення облігацій може бути здійснене у тому числі і шляхом викупу облігацій.

Таким чином, з аналізу норм законодавства вбачається, що викуп емітентом облігацій може бути здійснено як з метою дострокового погашення облігацій, так і з метою укладення правочину щодо набуття права власності на цінний папір.

Відповідно до п. 12.3 Інформації про випуск облігацій Державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” (надалі - Інформація про випуск) облігації обертаються вільно на території України протягом всього терміну їх обігу. Власниками облігацій можуть бути фізичні та юридичні особи, резиденти та нерезиденти України. Термін обігу облігацій 1820 днів, з 23 жовтня 2006 року до 16 жовтня 2011 року включно.

Таким чином, позивач відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” під час обігу цінних паперів вчинив правочин, пов'язаний з переходом права власності на цінні папери (облігації) і прав за цінними паперами шляхом укладання зазначеного договору, що не суперечить чинному законодавству і Інформації про випуск. Передача прав власності на іменні відсоткові облігації позивача не є погашенням цих облігацій, так як відповідно до вищезазначеного Закону та Інформації про випуск, під час обігу цінних паперів позивач може здійснювати викуп своїх облігацій, а також здійснювати правочини по купівлі-продажу цих облігацій до закінчення строку їх розміщення, а саме до 16.10.2011 року.

Відповідно до п. 1.3 розділу IV Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 р. № 999, знерухомлені іменні цінні папери документарної форми існування при розміщенні та цінні папери, розміщені в бездокументарній формі, зберігаються депозитарними установами виключно колективним способом.

Стаття 1 розділу І Закону України “Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” визначає, що колективний спосіб зберігання цінних паперів - спосіб, згідно з яким депозитарій чи зберігач веде депозитарний облік цінних паперів без зазначення їх номерів чи інших індивідуальних ознак.

Виходячи з зазначеного вище, посилання позивача на те, що у спірному Договорі не визначений предмет договору, не вказані номера облігацій є безпідставним, оскільки в предметі договору номери облігацій не повинні зазначатись.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору позивач зобов'язаний відкрити поточний рахунок на умовах відповідача, проводити по цьому рахунку операції у розмірі, не менше 25 % від загального щомісячного грошового обороту по всіх рахунках.

Пункт 2.2.3 Договору зобов'язує покупця надати в якості забезпечення своїх зобов'язань по договору в іпотеку (заставу) авіаційну техніку або інше майно.

Згідно з п. 2.2.4 договору позивач зобов'язаний до 5-го числа місяця наступного за звітним надавати відповідачу довідки з банків про обороти по поточних і позичкових рахунках в інших банках, в тому числі в іноземній валюті.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до акт: в цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства кг : договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, суд не погоджується з твердженням позивача, щодо суперечності пунктів 2.2.2, 2.2.3 та 2.2.4. Договору п. 5.3 Положення, оскільки п5.3 Положення передбачено додаткове забезпечення облігацій, а п.2.2.3 договору передбачає забезпечення не облігацій, а виконання зобов'язань позивача за договором купівлі-продажу цінних паперів, а саме зобов'язання оплатити зазначені в договорі облігації в строк до 29.11.2009.

Оскільки чинним законодавством не передбачений типовий договір купівлі-продажу цінних паперів та виключний перелік умов такого договору, позивач та відповідач правомірно включили до договору пункти 2.2.2, 2.2.3 та 2.2.4.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про те, що позивачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 24.03.2010.