Рішення № 89918763, 15.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року Справа № 160/3312/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3750 про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини А3750, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати п.8, п.19.3 наказу командира військової частини А3750 від 25 лютого 2020 року №73 «Про підсумки проведення службового розслідування» (оскаржуваний наказ), в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності (оголошено дисциплінарне стягнення - «догана») та до матеріальної відповідальності (утримати премію за лютий 2020 року в повному обсязі) ОСОБА_1 ;

зобов`язати відповідача відшкодувати грошові кошти, що були стягнені з мене, позивача, на підставі зазначеного (оскаржуваного) наказу, а саме - премію за лютий 2020 року в повному обсязі - 100%.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він проходе військову службу на посаді заступника командира Військової частини А3750 (за місцем дислокації у м. Дніпро) з морально - психологічного забезпечення з 26.10.2017 року.

Відповідно до п.8, п.19.3 наказу командира Військової частини А3750 від 25 лютого 2020 року № 73 «Про підсумки проведення службового розслідування» позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено дисциплінарне стягнення «догана», та матеріальної відповідальності - утримано премію за лютий місяць 2020 року у повному обсязі - 100 відсотків.

Позивач вважає дії відповідача щодо порядку та підстав видання зазначеного (оскаржуваного) наказу про притягнення його до дисциплінарної та матеріальної відповідальності протиправними, незаконними, та такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки відповідачем порушено вимоги, які регламентують порядок накладення дисциплінарних стягнень військовослужбовцям, а також невірно визначено осіб, які мають відповідати за заподіяння шкоди державі.

28 квітня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову у зв`язку з наступним.

24.02.2020 року лейтенантом ОСОБА_2 було проведено службове розслідування по факту втрати військового майна та паливно-мастильних матеріалів командирами 1 та 2 роти охорони відповідача. В ході службового розслідування було встановлено відсутність майна паливно-мастильного складу тилу Військової частини А3750, що підтверджується довідками-розрахунку 1 та 2 розміру шкоди, завданої фактом нестачі ПММ в І та 2 роті охорони.

Встановивши даний факт, з метою виявлення винних осіб та фактичної втрати пального та мастильних матеріалів, виникло питання щодо достовірності проведення інвентаризації служби паливного та мастильних матеріалів тилу відповідача за попередні періоди.

Згідно Акта інвентаризації служби пального та мастильних матеріалів тилу Військової частини А3750 від 04.02.2020 року вх. № 203 фактична наявність пального та майна ПММ перевірялася внутрішньо перевірочною комісією: на складі, пункті заправлення та підрозділах шляхом заміру. Масла, мастила та спеціальні рідини перевірялися зважуванням. Технічні засоби перевірялися поштучним перерахуванням. Одноразово перевірялися якісний стан, комплектність, порядок та умови зберігання майна. З метою встановлення фактичних обставин справи було опитано голову комісії позивача та членів комісії Миронову В.В., Сушко М.О. та Бідну Я. В. З письмових пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлено, що інвентаризація проводилася формально. Член комісії ОСОБА_5 в своїх письмових поясненнях повідомила, що під час проведення інвентаризації були перевірені та звірені облікові дані. Розходжень виявлено не було. Фактична наявність ПММ не була перевірена._Особисто позивач власноруч у своєму поясненні написав, що при останній перевірці ПММ ним, за браком часу, акт був підписаний формально.

Таким чином було з`ясовано, що інвентаризаційною комісією було складено не достовірний акт, інвентаризація, як така, не проводилася, ким внесено відомості до інвентаризаційного акту невідомо. Такі дії голови та членів комісії є неправомірними. Саме виходячи з цих чинників позивача (голову комісії) було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Виходячи з цього, за порушення п. 9 Положення «Про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах», затвердженого Постановою КМУ від 03.05.2000 р. № 748, яким встановлено, що голова і члени інвентаризаційної комісії несуть відповідальність за свідоме внесення до інвентаризаційних описів перекручених даних про наявність і якісний стан (категорійність) військового майна, що підлягає інвентаризації, його кількість, комплектність тощо, а також за несвоєчасність проведення інвентаризації, неправильність оформлення її результатів, а також п. 11 цього ж Положення, де встановлено, що наявність військового майна встановлюється під час інвентаризації шляхом проведення обов`язкового його підрахунку, зважування, обміру, наказом командира військової частини А3750 від 25.02.2020 року № 73 позивача та членів комісії з інвентаризації ПММ притягнуто до дисциплінарної відповідальності з позбавленням премії за лютий 2020 року в повному обсязі.

04 травня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що у відзиві на позов відповідач не надав жодних доказів, на яких ґрунтуються його заперечення.

До того ж, відповідач не надав відповіді, якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

28 квітня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення, в яких останній дублює доводи викладені у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач, призначений наказом командира військової частини А1314 (по особовому складу) від 24.05.2017 року №95 на посаду заступника командира військової частини по роботі з особовим складом військової частини А3750, який прибув з військової частини А1363, з 06.09.2017 року зарахований до списків особового складу частини, та на всі види забезпечення.

Відповідно до п. 8, п.19.3 наказу командира військової частини А3750 від 25 лютого 2020 року № 73 «Про підсумки проведення службового розслідування» позивача за незадовільне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, порушення вимог абзацу 2, 6 статті 11,112, 76, 77, 109, 94, 117, 118, 119, 120, 121, 122 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, керуючись Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі», Положенням «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за заподіяну шкоду державі», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1995 року №243/95- ВР, Постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 1995 року №880 "Про затвердження Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості", Положенням «Про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 р. №748 «Про затвердження Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних силах» та Наказу №260 від 07.06.2018 р. «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та деяким іншим особам», було притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, а саме оголошено догану, утримано премію за лютий місяць 2020 року у повному обсязі - 100 відсотків.

Підставою для винесення даного наказу були висновки службового розслідування, зафіксовані у акті.

Так, 04 лютого 2020 року комісією у складі: голови комісії - майора Буц О., члени комісії: старший лейтенант ОСОБА_6 , молодший лейтенант ОСОБА_7 , молодший сержант ОСОБА_8 було проведено перевірку господарчої діяльності служби пального та мастильних матеріалів тилу Військової частини А3750 та складено акт №203.

Згідно цього акту, в результаті проведеної перевірки господарчої діяльності комісією було встановлено:

стан складу задовільний. Майно зберігається по найменуванням. Блискавкозахистним обладнанням та засобами пожежегасіння склад обладнано, шляхи підвозу майна в задовільному стані, охорона складу здійснюється нарядом парку;

облік по службі паливо-мастильних матеріалів у діловодстві служби ведеться згідно вимог наказу МО № 440 від 17 серпня 2017 року, книги обліку у наявності, зареєстровані. Оформлення, якість і своєчасність записів відповідають записам первинних документів. Виведення підсумків по книгам ведеться вірно;

організація обліку і звітності в підрозділах ведеться задовільно. Книги обліку у наявності. Оформлення, якість і своєчасність записів в книгах відповідають записам первинних документів. Виведення підсумків по книгам ведеться вірно;

фактична наявність пального та майна ПММ перевірялась внутрішньою перевірочною комісією: на складі, пункті заправлення та підрозділах шляхом заміру. Масла, мастила та спеціальні рідини перевірялися зважуванням. Технічні засоби перевірялися поштучним перерахуванням. Одноразово перевірялись якісний стан, комплектність, порядок та умови зберігання майна;

майно служби паливо мастильних матеріалів відповідає звітності даним поточного та довготривалого обліку.

Згідно висновків акту № 203 служба пального і мастильних матеріалів з завданням по забезпеченню пальним та технічними засобами заходів бойової готовності, бойової підготовки та господарської діяльності в цілому справляється, робота особового складу, служби та відповідальних осіб оцінена як задовільна.

Відповідно до наказів командира Військової частини А3750 від 22.02.2020 р. № № 69, 70 було призначено службове розслідування за фактом нестачі при прийомі - передачі посади командира першої та другої роти охорони Військової частини А3750. Підставою для проведення службового розслідування стали рапорти 22.02.2020 року лейтенантів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та акти з надання повного переліку виявленої нестачі.

Службовим розслідуванням було встановлено, що згідно Акту інвентаризаційної служби пального та мастильних матеріалів тилу Військової частини А3750 від 04.02.2020 року інвентаризацію було проведено комісією у складі: голова комісії - майор ОСОБА_1 , члени комісії - старший лейтенант ОСОБА_6 , молодший лейтенант ОСОБА_7 , молодший сержант ОСОБА_8 За висновками комісії майно служби паливо - мастильних матеріалів відповідає звітності даним поточного та довготривалого обліку.

Службове розслідування констатує, що паливо - мастильні матеріали отримували матеріально - відповідальні особи - командир 1-ї роти охорони капітан ОСОБА_11 та командир 2-ї роти охорони капітан Тройнін О., які здавали посаду.

Також суд має зазначити, що перед проведенням інвентаризації паливо - мастильних матеріалів тилу в/ч А3750 матеріально - відповідальними особами, командирами 1-ї та 2-ї роти охорони капітаном ОСОБА_12 та капітаном ОСОБА_13 було надано розписку, (зафіксована в інвентаризаційному опису), де матеріально - відповідальна особа своїми підписами підтверджує, що до початку інвентаризації всі видаткові та прибуткові документи на необоротні активи здано в бухгалтерську службу і всі необоротні активи, що надійшли на їх відповідальність, оприбутковано, а ті, що вибули, списано. Також матеріально - відповідальні особи зазначають, що цінності, перелічені в описі, знаходяться на їх відповідальному зберіганні. У зв`язку з цим претензій до інвентаризаційної комісії не мають.

Таким чином, службовим розслідуванням не встановлено та не доведено факт нестачі паливно - мастильних матеріалів саме під час проведення інвентаризації паливно - мастильних матеріалів тилу військової частини А3750, яку проводила комісія у складі: голова комісії - майор ОСОБА_14 , члени комісії - старший лейтенант ОСОБА_6 , молодший лейтенант ОСОБА_7 , молодший сержант ОСОБА_8 та не доведено вину кожного з членів комісії та вину комісії в цілому.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, інвентаризацію служби пального та мастильних матеріалів проведено 04.02.2020 р., а рапорти про нестачу паливо - мастильних матеріалів подано лейтенантами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 22.02.2020 року, тобто через 18 діб.

Отже, суд вважає, що відповідач необгрунтовано покладає вину за нестачу ПММ на позивача, оскільки з моменту проведення інвентаризації минуло 18 діб, а службовим розслідуванням не було встановлено вину комісії в цілому та вину кожного з членів комісії, в тому числі і позивача.

Також суд враховує, що згідно вимог п.17 розділу IV наказу Міністра оборони України від 14.08.1995 року №201 «Про оголошення постанови Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР "Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі" розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.

За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п`ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Відповідач порушив зазначену вище вимогу, оскільки в зазначених вище рапортах про нестачу та актах прийому - передачі посади командирів 1-ї та 2-ї роти охорони причини, розмір шкоди та винні особи чітко визначені.

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ (далі Статут ЗСУ) необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, обов`язок свято і непорушне додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові.

Відповідно до ст. 76 Статуту ЗСУ заступник командира полку (окремого батальйону) з тилу в мирний і воєнний час відповідає за матеріальне й технічне забезпечення підрозділів полку (окремого батальйону) підпорядкованими службами; за підвезення всіх видів матеріальних засобів та за водопостачання; за торговельно-побутове забезпечення особового складу; за утримання казарм та іншого житлового фонду; за бойову та мобілізаційну готовність, бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, додержання правил охорони довкілля і стан пожежної безпеки безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів і служб, укомплектування їх озброєнням і технікою тилу; за стан обліку матеріально-технічних засобів підпорядкованих служб.

Відповідно до п. 2 Наказу Міністерства Оборони України "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" №260 від 07.06.2018 року (далі Наказ №260) до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

Згідно п. 14 Наказу №260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Відповідно до п. п. 3, 4 Розділу 16 Наказу №260 виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

При порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов`язків виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "догана", оголошеного наказом командира військової частини, - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Як встановлено судом, пунктом 19.3 оскаржуваного наказу з позивача було утримано премію за лютий 2020 року в повному розмірі.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що протягом судового розгляду справи відповідач не довів правомірність своїх дій та рішень, які оскаржуються позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 8 наказу командира Військової частини А3750 від 25 лютого 2020 року №73 «Про підсумки проведення службового розслідування», в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати пункт 19.3 наказу командира Військової частини А3750 від 25 лютого 2020 року №73 «Про підсумки проведення службового розслідування» в частині утримання премії з ОСОБА_1 за лютий 2020 року у повному обсязі.

Зобов`язати Військову частину А3750 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за лютий 2020 року у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник