Рішення № 8991862, 22.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/41022.03.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" доДержавного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонпостачальник"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони

України

2. Державне підприємство Міністерства оборони України "Укроборонлізинг"

простягнення 58 549,24 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Цурка Н.О.

від відповідача:Сірик В.В.

від третьої особи1:не з'явився

від третьої особи2:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (надалі –АЕК "Київенерго") в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонпостачальник" (надалі –ДП "Укроборонпостачальник") про стягнення 58 247,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1110511 від 10.10.2001 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач грошові зобов’язання по оплаті поставленої енергії не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 47 155,36 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 189,03 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 4 782,03 грн., 3% річних у розмірі 1 121,16 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.12.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2009 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 20.01.2009 р.

В судовому засіданні 20.01.2009 р. оголошено перерву до 17.02.2010 р., оскільки представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представником позивача в судовому засіданні 17.02.2010 р. подано заяву про уточнення розміру пені, відповідно до якої просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 490,69 грн. за період з 01 лютого по липень 2009 р. Тобто, загальна ціна позову становить 58 549,24 грн.

В судовому засіданні 17.02.2010 р. оголошено перерву до 03.03.2010 р.

В судовому засіданні 03.03.2010 р. представник відповідача надав клопотання про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України та Державне підприємство Міністерства оборони України "Укроборонлізинг".

Ухвалою господарського суду від 03.03.2010 р. залучено до участі в справі якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України та Державне підприємство Міністерства оборони України "Укроборонлізинг", у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 22.03.2010 р.

В судове засідання 22.03.2010 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 22.03.2010 р. з’явився, позов визнав в повному обсязі, просив зменшити розмір пені, посилаючись на те, що ДП "Укроборонпостачальник" було не єдиним споживачем теплової енергії, а також знаходиться у скрутному фінансовому становищі.

Представники третіх осіб, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання 22.03.2010 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2001 р. між АЕК "Київенерго" (енергопостачальна організація) та ДП "Укроборонпостачальник" (абонент) було укладено договір № 1110511 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі –"Договір").

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року, в кількості і обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Абонент відповідно до пунктів 2.3.1, 2.3.2 Договору зобов’язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії і виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Договір № 1110511 на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує, що за період з 01.11.2008 р. по 31.01.2009 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.11.2009 р. становить 47 155,36грн., що підтверджується розрахунком основного боргу за теплову енергію та табуляграмами обліку теплової енергії за період з листопада 2008 року по січень 2009 року.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Додатком №4 до Договору сторони погодили, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця (п.2 додатку), а різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим (п.4 Договору).

Заборгованість ДП "Укроборонпостачальник" перед АЕК "Київенерго" у розмірі 47 155,36грн. підтверджується матеріалами справи та не визнається відповідачем в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ДП "Укроборонпостачальник" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 47 155,36 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5490,69 грн. згідно доданого до позову розрахунку.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 7 додатку №4 до Договору сторони визначили, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач нараховує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення оплати теплової енергії у період з 01 лютого по липень 2009 р.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 5490,69 грн., яка нарахована за перші шість місяців прострочення, є правомірними.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань". Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Судом приймається до уваги, що згідно із Статуту відповідача та витягу з ЄДРПОУ підприємство відповідача належить до державного сектору економіки та є підприємством, підпорядкованим Міністерству оборони України. Директор відповідача, який брав участь у засіданнях, вказав, що він є єдиним працівником підприємства, оскільки всіх інших звільнено через відсутність фінансування.

Сума правомірно нарахованих пені, інфляційних та 3% річних (11 393,88 грн.) є надмірною в порівнянні із сумою заборгованості (47 155,36 грн.), прострочення з оплати якої допущено відповідачем.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь АЕК "Київенерго" до 1000,00 грн.

Також, позивач просить стягнути інфляційну складову боргу у розмірі 4 782,03 грн. та 3% річних у розмірі 1 121,16 грн., нараховані за період прострочення з грудня 2008 року по листопад 2009 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за липень, серпень 2009 року, які мають від’ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 4 640,57 грн.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимоги позивача про стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі, відповідно до наданого позивачем розрахунку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ДП "Укроборонпостачальник" на користь АЕК "Київенерго" основного боргу у розмірі 47 155,36 грн., пені у розмірі 1 000,00 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 4 640,57 грн. та 3% річних у розмірі 1 121,16 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення інфляційної складової боргу у розмірі 141,46грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд розраховує суму судових витрат, які покладаються на відповідача, без урахування зменшеного судом розміру пені.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонпостачальник" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81; ідентифікаційний код 24974907) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) основний борг у розмірі 47 155 (сорок сім тисяч сто п’ятдесят п’ять) грн. 36 коп., пеню у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 4 640 (чотири тисячі шістсот сорок) грн. 57 коп., 3% річних у розмірі 1 121 (одна тисяча сто двадцять одна) грн. 16 коп., державне мито у розмірі 584 (п’ятсот вісімдесят чотири) грн. 08 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 43 коп. Видати наказ.

3.          В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Р.В. Бойко