Рішення № 8991811, 25.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/432-4/9925.03.10 За позовом Публічне акціонерне товариство «Фортуна-банк»

До          Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮТбуд»

           Товариства з обмеженою відповідальністю «МТВ-2005»          

Про                     стягнення 1 833741, 57 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: Ласкавий Є.М.–дов.          

Від відповідача-1: Костенко О.О. –дов.

Від відповідача-2: Жолдак Т.В.-дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Публічне акціонерне товариство «Фортуна-банк»звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮТбуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «МТВ-2005»про стягнення солідарно 1699000 грн. заборгованості по кредиту, 134741, 57 грн. заборгованості за нарахованими та несплаченими в строк відсотками, а всього 1833741, 57 грн.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2009 р. у справі № 34/432 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна-банк» були задоволені в повному обсязі.

          Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЮТбуд»звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

          Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2010 р., рішення Господарського суду міста Києві від 09.09.2009 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

          Суддя Господарського суду міста Києва Борисенко І.І. прийняла справу до свого провадження та присвоїла справі № 34/432-4/99, про що було винесено Ухвалу суду від 05.02.2010 р.

          18 лютого 2010 року Позивач надав суду додаткові пояснення до позовної заяви про стягнення заборгованості, в яких підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та повідомив суд про те, що 16 листопада 2009 р. Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк»- правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна-банк» (в результаті перетворення).

          Таким чином, до Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк», згідно ст. 108 ЦК України, в результаті перетворення перейшло усе майно, усі права та обов’язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна-банк», зокрема право на захист своїх прав та законних інтересів в судових інстанціях, пов’язаних з укладеним між Позивачем та Відповідачем-2 договору про надання кредитної лінії № 04К-КЛ/84 від 31.07.2007 р. та укладеним між Позивачем та Відповідачем-1 договору поруки №04К-КЛ/84/П від 01.08.2007 р.

          Тобто, належним позивачем по справі є Публічне акціонерне товариство «Фортуна-банк».

Відповідачем-1 від 18.02.2010 р. були надані суду додаткові письмові до відзиву, в яких він підтримав свої заперечення щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідач-2 вимог ухвали суду не виконав, письмових пояснень та доказів на підтвердження чи заперечення позовних вимог з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 13.01.2010р. не надав.

За таких обставин, керуючись ст. 75 ГПК України, суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України викладені в постанові від 13.01.2010р. щодо необхідності при новому розгляді справи встановлення обставин зазначених у постанові, надання їм та доводам сторін належної правової оцінки, вирішення спору відповідно до вимог законодавства, всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

31.07.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна-банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТВ-2005»було укладено договір про надання кредитної лінії № 04К-КЛ/84.

Згідно із умовами Кредитного договору та всіх додаткових угод до нього, Позивачем надано Відповідачу-2 грошові кошти у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (надалі - Кредит) в сумі 4 800 000 гривень 00 копійок, про що свідчать меморіальні ордери № 184/30 від 31.07.2007 року, № 184/31 від 31.07.2007 року, № 184/30 від 09.08.2007 року.

Пунктом 1.3. Кредитного договору передбачено, що за користування кредитом встановлено плату в розмірі 18 відсотків річних. При цьому, відповідно до пунктів 2.9., 2.10. Кредитного договору сплата Позичальником відсотків за користування кредитом повинна була проводиться щомісячно, протягом п'яти останніх операційних днів поточного місяця за користування кредитними коштами в поточному місяці.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору Позивач та Відповідач-2 встановили дату кінцевого терміну повернення кредиту, а саме –11.09.2007р.

Враховуючи тяжкий фінансовий стан Відповідача-2, Позивач неодноразово додатковими угодами пролонговував кінцевий термін повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами Позивача.

Так, 11.09.2007р. Позивач та Відповідач-2 уклали додаткову угоду № 5 до Договору, відповідно до умов якої виклали пункт 1.2 Договору у такій редакції: «1.2. Кінцевий термін повернення Кредиту –28.09.2007 р.»;

28.09.2007р. Позивач та Відповідач-2 уклали додаткову угоду № 6 до Договору, відповідно до умов якої виклали пункт 1.2 Договору у такій редакції: «1.2. Кінцевий термін повернення Кредиту –31.10.2007р.»;

31.10.2007р. Позивач та Відповідач-2 уклали додаткову угоду № 7 до Договору, відповідно до умов якої виклали пункт 1.2 Договору у такій редакції: «1.2. Кінцевий термін повернення Кредиту –25.12.2007р.»;

25.12.2007р. Позивач та Відповідач-2 уклали додаткову угоду № 10 до Договору, відповідно до умов якої виклали пункт 1.2 Договору у такій редакції: «1.2. Кінцевий термін повернення Кредиту –11.03.2008р.»;

25.12.2007р. Позивач та Відповідач-2 уклали додаткову угоду № 11 до Договору, відповідно до умов якої виклали пункти 1.2 та 2.10.1 Договору у такій редакції: «1.2. Кінцевий термін повернення Кредиту –01.02.2008р.»; «2.10.1. Сплата відсотків за користування Кредитом провадиться в останній день кінцевого терміну повернення Кредиту за цим Договором».

В забезпечення виконання зобов'язань Відповідача-2 за Кредитним договором, Позивач та Відповідач-1уклали договір поруки № 04К-КЛ/84/П від 01.08.2007 року, відповідно до умов якого Відповідач-1 зобов’язався перед Позивачем у повному обсязі, солідарно, відповідати за виконання зобов’язань Відповідача-2 щодо повернення суми наданого кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі, у строк та у випадках, передбачених Договором.

Пунктом 3.1.1. Договору поруки передбачено, що Відповідач-1 зобов'язаний протягом одного робочого дня, від дати отримання письмової вимоги Позивача, про невиконання Відповідачем-2 забезпеченого порукою зобов'язання, виконати відповідне зобов'язання, шляхом перерахування Позивачу відповідної суми заборгованості, як протягом дії Кредитного договору так і після кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного Кредитним договором та додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 3.1.2. Договору поруки, у разі невиконання Відповідачем-2 та Відповідачем-1 забезпеченого порукою зобов'язання, останні зобов’язанні відповідати перед Позивачем як солідарні боржники всім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення.

Згідно з п. 4.3 Договору поруки при внесенні змін до Кредитного Договору і його пролонгації, обставини, що з нього виникають, розповсюджуються на Відповідача-1 без необхідності внесення відповідних змін та/або доповнень до Договору поруки. Укладанням Договору поруки Відповідач-1 надає свою письмову згоду на внесення Позивачем і Відповідачем-2 будь-яких змін до Договору, зокрема, внаслідок чого збільшиться обсяг відповідальності Відповідача-1 та/або зміниться дата (термін) повернення Кредиту, при цьому Відповідач-1 має право за власною ініціативою письмово запитувати Позивача про стан Договору, а Позивач не зобов’язаний до моменту отримання від Відповідача-1 письмового запиту повідомляти останнього про внесення відповідних змін та/або доповнень до Договору.

В зв'язку з неповерненням кредитних коштів у встановлений строк, Позивачем від 28.01.2008 р. за № 119/07 директору Tовариства з обмеженою відповідальністю «МТВ-2005»Жолдак Т.В. під розпис вручено вимогу щодо повернення кредитних коштів.

28.01.2008 року у відповідь на вказану претензію на адресу Позивача надійшов лист № 4 від Tовариства з обмеженою відповідальністю «МТВ-2005», яким повідомлено Позивача, що грошові кошти, отримані за Кредитним договором, в повному обсязі перераховані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮТбуд»як матеріальна допомога та попередня оплата за керамічну цеглу для підтримки господарської діяльності даного підприємства, та запропоновано Позивачу направити відповідну вимогу на адресу Поручителя (Відповідача-1 по справі).

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вказані умови Договору поруки та керуючись ст. 554 ЦК України, Позивачем від 09.09.2008 року, було вручено під розпис представнику Відповідача-1 Грузд М.Я. вимогу від 04.09.2008 року за № 719/07 щодо повернення кредитних коштів.

Відтак, відповідно до п. 3.1.1 Договору поруки Відповідач-1 до 10.09.2008р. зобов'язаний був виконати відповідне зобов'язання за Відповідача-2, шляхом перерахування Позивачу відповідної суми заборгованості по кредиту.

Однак, відповідь на вказану претензію до Позивача від Відповідача-1 не надходила, вимоги Позивача були залишені без задоволення, заборгованість не погашеною.

В судових засіданнях та у додаткових поясненнях до відзиву Відповідач-1 стверджував, що договір поруки припинився, в зв'язку з положеннями ст. 559 ЦК України, відповідно до яких порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Таке твердження Відповідача-1суперечить умовам Договору поруки, відповідно до якого Позивач та Відповідач-1 прийшли до згоди, що Договір поруки діє до повного виконання Сторонами його умов.

Тобто, сторони погодили, що договір поруки припиняється з моменту виконання сторонами своїх обов’язків, зокрема Поручителем (Відповідачем-1) виконання свого обов’язку по зобов’язанням Боржника (Відповідача-2) перед Позивачем у повному обсязі, солідарно, щодо повернення суми наданого кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі, у строк та у випадках, передбачених Договором.

Відповідач-1 у своїх доповненнях до відзиву зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що вимогу Позивача за № 719/07 від 04.09.2008 р., оформлену у відповідності до Договору поруки, Відповідач (поручитель), згідно відмітки уповноваженої особи, одержав 09 вересня 2008 р., тобто після закінчення шестимісячного строку, передбаченого чинним законодавством. Тобто, таким чином, Відповідач-1 посилався на те, що Позивачем був пропущений шестимісячний строк для пред’явлення вимоги до нього, як поручителя про сплату кредитних коштів.

Таке твердження Відповідача-1 спростовується нижче наведеним.

Так, матеріали справи свідчать про те, що 14.02.2008 року між Tовариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна-банк»та Tовариством з обмеженою відповідальністю «ВЮТбуд» підписано угоду про врегулювання заборгованості, відповідно до якої Відповідач-1 (Поручитель) визнав наявність заборгованості Відповідача-2 перед Позивачем (Кредитором) по Кредитному договору, а також визнав і підтвердив те, що Позивач пред'явив вимогу до Поручителя (Відповідач-1) про оплату простроченої заборгованості за Боржника (Відповідача-2) по Кредитному договору. Відтак, ще 14.02.2008 р. Відповідач-1 отримав вимогу про сплату кредитних коштів.

Також суд зазначає, що 21.04.2009р. Господарський суд міста Києва своїм рішенням, яке набрало законної сили, у справі № 4/131 відмовив Відповідачу-1 у задоволенні його позовних вимог до Позивача про визнання недійсним пункту 4.3 Договору поруки та визнання Договору поруки припиненим.

Таким чином, суд не приймає до уваги твердження Відповідача-1 про те, що Договір поруки є припиненим.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, досліджуючи в судовому засіданні докази, врахувавши вказівки постанови Вищого господарського суду України від 13.01.2010 року у справі № 34/432, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит –будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язань боржником.

Так, на виконання умов Договору Позивач надав Відповідачу-2 кредит у сумі 4800000 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 184/30 від 31.07.2007 на суму 882000 грн., № 184/31 від 31.07.2008 на суму 3618000 грн., № 184/30 від 09.08.2007 на суму 300000 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України та ч. 1, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, аналогічне положення зазначено в ч. 7, ст. 193 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій саме кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, відповідно до пунктів 1.2 Договору Відповідач-2 зобов'язаний був сплатити заборгованість по кредиту у сумі 4800 000 грн. в строк до 01.02.2008р., Відповідач-1 відповідно до пункту 3.1.1 Договору поруки зобов’язаний був сплатити заборгованість за кредитом у сумі 4800000 грн. в строк до 10.09.2008 р.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 заборгованості за нарахованими та несплаченими в строк відсотками підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Позивача у сумі 134741,57 грн. Розрахунок заборгованості за нарахованими та несплаченими в строк відсотками відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Договору.

          Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Враховуючи вище зазначене та керуючись чинним законодавством, суд приходить до висновку, що Позивачем належним чином були доведені та обґрунтовані позовні вимоги, натомість, матеріали справи свідчать, що відповідачі не довели протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі.

          18.02.2010р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. В судовому засіданні оголошувалася перерва для підготовки повного тексту рішення, до 25.03.2010р., відповідно до ст.. 85 ГПК України.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТВ-2005»(03151, м. Київ, вул. Волинська, 67, ідентифікаційний код 33439875, р/р 2600431767 в ТОВ «Фортуна-банк», МФО 300904, а у випадку відсутності коштів із будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду), Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЮТбуд»(15000, Чернігівська область, смт. Ріпки, вул. Свердлова, 50, ідентифікаційний код 30904367, р/р 2600831211 в ТОВ «Фортуна-банк», МФО 300904, а у випадку відсутності коштів із будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк»(04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35-В, ідентифікаційний код 26254732, МФО 300904, рах. № 32008199001 в Головному управлінні Національно банку України по м. Києву та Київській області, МФО 321024) 1699 000 (один мільйон шістсот дев’яносто дев’ять тисяч) грн. боргу, 134 741 (сто тридцять чотири тисячі сімсот сорок одну) грн. 57 коп. нарахованих та несплачених в строк відсотків, а також 18 337 (вісімнадцять тисяч триста тридцять сім) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя І.І. Борисенко