Постанова № 8991418, 25.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.11.09Справа №2а-9883/09/11/0170 о 16 годині 25 хвилин Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., при секретарі Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участю

представника позивача Торосян Лоли Абдухаліловни, довіреність № 3 від 02.01.09р.

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства «Кримські генеруючі системи»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування повідомлень, зобов’язання вчинити певні дії.

Обставини справи: Державне підприємство «Кримські генеруючі системи» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про (з урахуванням уточнень) визнання протиправними дій щодо здійснення розподілу сум, сплачених відповідно платіжного документа №1077 у сумі 25523,00грн. та №1076 у сумі 37грн., їх зарахування у погашення податкового боргу та пені, а також зобов’язання відобразити у особовому рахунку позивача суми, перераховані відповідно платіжних доручень №1077 та №1076 від 31.08.2009р. згідно з призначенням платежу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, з дотриманням встановлених строків погашення податкового зобов’язання, перераховано до місцевого бюджету м. Сімферополя відповідно платіжних доручень №1077 від 3107.2009р. в сумі 25523,00грн. з чітким призначенням платежу «податок на прибуток за 2 квартал 2009р.» та №1076 від 31.07.2009р. в сумі 37,0грн. з чітким призначенням платежу «авансовий платіж з податку на прибуток за 3 квартал 2009р.», в зв’язку з чим у відповідача були відсутні підстави для нарахування пені відповідно до ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач у судове засіданні не з’явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка (а.с. 32). У письмових запереченнях, наданих представником відповідача 20.10.2009р., проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення по різних податках, зборах (обов’язкових платежах) – в рівних пропорціях. Таким чином, в результаті зарахування грошових коштів здійснено часткове погашення податкового боргу, що відображений у картці особового рахунку на момент такого зарахування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Кримські генеруючі системи» зареєстроване Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 21.06.2000р. за №1882108 0003 000440, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.6) та копією довідки №05.3-6-06/1661 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.7).

Державним підприємством «Кримські генеруючі системи» до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим було надано податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2009року (а.с.11), яка отримана відповідачем 04.08.2009р. про що свідчить електронний звіт (а.с.14).

Згідно поданої декларації з податку на прибуток позивачем зазначено податкове зобов’язання в сумі 25523,00грн (рядок 17 декларації) та авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів в розмірі 450,00грн. (рядок 20 декларації).

31.07.2009р. платіжними дорученнями №1077 та №1076 позивачем перераховано до державного бюджету м. Сімферополя 25523,00грн. з призначенням платежу «податок на прибуток за 2 кв.2009р.» та 37,00грн. з призначенням платежу «авансовий платіж з податку на прибуток за 3 квартал 2009р.» (а.с.15, 16).

Повідомленнями ДПІ у м. Сімферополі за №101090109343414 та №101090109343415 від 03.08.2009р. позивача сповіщено про здійснення розподілу сплачених 31.07.2009р. згідно платіжних доручень №1077 та №1076 сум грошових коштів, відповідно до яких суми розподілені на погашення податкового боргу та пені (а.с.8,9). Зазначені повідомлення направлені позивачу 06.08.209р., про що свідчить штамп пошти на конверті (а.с.10).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов‘язкових платежів) є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Ст. 1 Закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов’язань визначені у ст. 4 вказаного Закону, п.п. 4.1.4 якої визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). У п.п.4.1.5.ст. 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Пунктом 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1.ст.4 Закону для подання декларації платника податків.

Відповідно до п.п. 5.4.1. п.5.4. ст. 5 вказаного Закону узгодження сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків.

У разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення ( п.п. 6.2.1., 6.2.2. п. 6.2. ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Як зазначалося раніше, позивач подав до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим декларацію по сплаті податку на прибуток підприємства в сумі 25523,00грн. (рядок 17) з визначенням авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів в сумі 450,00грн. (рядок 20), граничний термін оплати 19.08.2009р., оплачено 31.07.2009р. платіжним дорученням №1077, у графі “Призначення платежу” яким визначив: «податок на прибуток за 2 кв 2009р.» та платіжним дорученням №1076, у графі “Призначення платежу” яким визначив: «авансовий платіж з податку на прибуток за 3 кв 2009р.

Проведення зазначених платежів підтверджується випискою Ощадбанку про обороти по рахунку, що належить позивачеві від 31.07.09р. (17-18).

Суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави самостійно змінювати призначення платежу під час надходження коштів, перерахованих позивачем платіжними дорученнями №1077 від 31.07.09р. на суму 25523,00грн., №1076 від 31.07.2009р. на суму 37,00грн. з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

За таких обставин суд не може погодитись з твердженнями відповідача про те, що у зв’язку з наявністю у позивача податкової заборгованості за попередні періоди він, діючи відповідно до п.п.7.7. ст. 7 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», при отриманні коштів, перерахованих позивачем, здійснював погашення податкового боргу у порядку календарної черговості виникнення зобов’язань.

Ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.

Частина 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

Із наведеного випливає, що діючим законодавством України закріплено право власника за власною ініціативою та на свій розгляд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.

У відповідності зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Орган податкової служби відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов’язань.

Системний аналіз норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету та від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Вивчивши обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не мав право самостійно без узгодження з платником податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах .

Посилання відповідача на п.7.7. ст. 7 Закону №2181 є необґрунтованим, оскільки зазначена норма не надає право податковому органу самостійно здійснювати перерозподіл направлених платником податків на погашення податкового зобов’язання грошових коштів на погашення його податкового боргу, який виник раніше.

Приймаючи до уваги те, що позивач є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі й визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування положень п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" можливе лише у разі вжиття відповідачем всіх передбачених вказаним законом заходів щодо визначення податкових зобов’язань в податковий борг або за згодою платника податків.

Відповідач, зараховуючи своєчасно сплачені податки в рахунок податкового боргу, фактично перешкоджав позивачу своєчасно сплачувати податки за періоди, вказані в платіжних документах, що призвело до необґрунтованого порушення ним визначених податкових зобов’язань.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що матеріали справи свідчать про добровільне перерахування позивачем коштів для погашення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства за вказані періоди, визначивши це у графі «Призначення платежу» відповідних платіжних документів.

За такими обставинами суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Під час судового засідання, яке відбулось 25.11.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 30.11.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-161, ч.1 ст. 162, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим щодо здійснення розподілу сум, сплачених відповідно платіжного доручення №1077 від 31.07.2009р. у сумі 25523,00грн. та її зарахування у погашення податкового боргу та пені.

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим щодо здійснення розподілу сум, сплачених відповідно платіжного доручення №1076 від 31.07.2009р. у сумі 37,00грн. та її зарахування у погашення податкового боргу та пені.

4. Зобов’язати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі відобразити у особовому рахунку платника податків Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» (ідентифікаційний код30909683) суми, перераховані відповідно платіжних доручень №1077 від 31.07.2009р. у сумі 25523,00грн. та №1076 від 31.07.2009р. у сумі 37,00грн., відповідно призначення платежів.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» (95493, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1) 3,40 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                   Москаленко С.А.