Рішення № 8991384, 02.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/4202.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» До Приватного підприємства «Медлайф»

про стягнення 592322,18 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Муштей Л.Ю.

Від відповідача не з’явився           

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»до Приватного підприємства «Медлайф»про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором суборенди від 01.08.08р. в сумі 592322,18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2010р. порушено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі від 21.01.2010р. суд зобов’язав позивача надати розгорнутий розрахунок заявленої до стягнення пені.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 09.02.2010р., подав розгорнутий розрахунок позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості з суборендної плати в розмірі 28131,26 грн., суму заборгованості з відшкодування вартості комунальних платежів –136,09 грн., суму пені –7973,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн., витрат по оплаті державного мита –3624,08 грн.

Судом приймається розгорнутий розрахунок позовних вимог від 21.01.2010р.

Ухвалою суду від 09.02.2010р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 02.03.2010р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити, згідно Розрахунку від 21.01.2010р.( фактично заяви про зменшення позовних вимог).

Представник Відповідача в судові засідання не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством обмеженою відповідальністю «Фора»(далі Позивач) та Приватним підприємством «Медлайф»(далі Відповідач), було укладено Договір суборенди нежилого приміщення від 01.08.2008р.(далі Договір) на підставі якого Відповідачу було надано в користування частину приміщення загальною площею 26,50 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 54.

Строк дії Договору суборенди було встановлено по 30.06.2010 року.

Так, п. 5.1.1 встановлено, що за суборендна плата один місяць суборенди складає 6225,50 грн.

Відповідно до п.5.2 Договору плата за перший місяць суборенди сплачується протягом 3 (трьох) календарних днів після підписання Договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору нарахування суборендної плати починається з моменту підписання сторонами Акту № 1 «Приймання-передачі приміщення»та до моменту фактичного повернення об’єкту суборенди шляхом підписання сторонами Акту № 2.

Згідно п. 5.4 плата за суборенду по Договору повинна сплачуватися суборендарем на умовах передплати щомісяця до 15 числа поточного місяця за наступний місяць, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендаря в національній валюті України –гривні.

Відповідно до п. 5.5 Договору відшкодування витрат за електроенергію, водопостачання та телефонний зв'язок здійснюється Суборендарем до 15 числа поточного місяця за попередній окремо, на підставі рахунків Орендаря, у відповідності з показаннями засобів обліку їх споживання.

Суборендар зобов’язаний з 05 по 10 число поточного місяця самостійно отримувати в бухгалтерії Орендаря рахунки на оплату суборенди та відшкодування витрат за електроенергію та водопостачання.

Умовами п. 5.7 Договору визначено перерахунок розміру суборендної плати з урахуванням індексу інфляції.

01.01.2009р. між сторонами було підписано Додаткову угоду, відповідно до якої визначено, що з 01.01.2009р. щомісячна суборендна плата складає; 4969 (чотири тисячі дев’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ 828,20 грн.

Відповідач не скористався своїм правом з’явитися до суду та надати усні або письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату по Договору несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача за Договором, відповідно до якого заборгованість відповідача по суборендній платі та комунальних платежівз серпня 2008 року по травень (включно) 2009 року становить 28267,35 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми заборгованості за Договором в розмірі –28267,35 грн.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Суд погоджується з розрахунком пені наданим позивачем, у відповідності до розгорнутого Розрахунку від 09.02.2010р. у розмірі 7973,44 грн., який розрахований у відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 10.2 Договору.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині сплати платежів за Договором, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в розмірі 7973,44 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у розмірі згідно розгорнутого розрахунку від 09.02.2010р. а саме: 28131,26 грн. –заборгованості з суборендної плати, 136,09 грн. –заборгованості з відшкодуванням вартості комунальних платежів, 7973,44 грн. –пені.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва, пропорційно до розгорнутого розрахунку задоволених позовних вимог; в іншій частині судові витрати відносяться на позивача в зв’язку зі зменшенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Медлайф»(м. Київ, вул. Березняківська, 22; ідентифікаційний код 31287059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»(м. Вишневе, вул. Промислова, 5; код ЄДРПОУ 32294897) 28131 (двадцять вісім тисяч сто тридцять одна) грн. 26 коп. суборендної плати, 136 ( сто тридцять шість) грн. 09 коп. заборгованості з відшкодування вартості комунальних платежів, 7973 (сім тисяч дев’ятсот сімдесят три) грн. 44 коп. пені, 362 (триста шістдесят дві) грн. 41 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –22.03.2010р.