Постанова № 8991240, 10.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.12.09Справа №2а-6219/09/5/0170 12:45 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Сидоренко Д.В., при секретарі Габрись П.С. розглянувши за участю представників:

від позивача – Сиротинін А.Г. – дов. б/н від 10.11.08р.;

від відповідача – Говоруха А.В. – гол. держ. податк. інсп., дов. № 1437/9/10 від 14.08.09р.

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Санаторий «Морской Уголок», м.Алушта,

до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим, м.Алушта,

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: ЗАТ «Санаторій «Морской Уголок» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим (далі відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0007162301/0 від 24.12.08р. та № 0007162301/1 від 26.02.09р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що діючим законодавством не передбачено можливості платника податку, а також державних податкових інспекцій самостійно корегувати визначену у встановленому порядку грошову оцінку та ставку земельного податку. Також позивач зазначає, що продані їм корпуса та споруди ТОВ «Юстас-Крим» використовувались виключно в оздоровчих та рекреаційних цілях, тобто відповідно до цільового призначення.

Заявою від 23.06.09р. (а.с.28) позивач уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0007162301/0 від 24.12.08р. та № 0007162301/1 від 26.02.09р.

Відповідач проти позову заперечує та у своєму запереченні на позов зазначив, що при проведенні перевірки 12.12.08р. встановлено порушення позивачем зокрема вимог ст.7 Закону України «Про плату за землю». Разом з тим, відповідач вказує на те, що позивач не використовує земельну ділянку площею 23600,00 кв.м. за функціональним призначенням (для функціонування санаторію).

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2008р. відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.07р. по 30.09.08р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07р. по 30.09.08р., в ході якої, зокрема, встановлено порушення ст. 7 Закону України «Про плату за землю», яке виразилось у заниженні податку за землю в сумі 72319,80 грн., у тому числі по періодах: за квітень 2008р. в сумі 12053,00 грн., за травень 2008р. в сумі 12053,00 грн., за червень 2008р. в сумі 12053,30 грн., за липень 2008р. в сумі 12053,30 грн., за серпень 2008р. в сумі 12053,30 грн., за вересень 2008р. в сумі 12053,30 грн.

За результатами вказаної перевірки складений Акт № 1526/23/24410211 від 12.12.2008р., який покладений у підставу винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0007162301/0 від 24.12.08р., згідно з яким за вищезазначене порушення позивачем вимог ст. 7 Закону України «Про плату за землю» відповідачем донараховане податкове зобов’язання у сумі 108480 грн., у тому числі 72320 грн. – за основним платежем та 36160 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до ДПІ у м. Алушта АР Крим, однак рішенням в.о. начальника ДПІ у м. Алушта АР Крим від 26.02.09р. вих. № 837/10/23 скарга позивача залишена без задоволення, і податкове повідомлення-рішення № 0007162301/0 від 24.12.08р. залишено без змін та 26.02.09р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007162301/1 про донарахування податкового зобов’язання у сумі 108480 грн., у тому числі 72320 грн. – за основним платежем та 36160 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями

11.03.09р. позивач звернувся із скаргою вих. № 50 до ДПА в АР Крим на податкове повідомлення-рішення № 0007162301/1 від 26.02.09р., яка рішенням заступника голови ДПА в АР Крим від 27.03.09р. вих. № 833/10/25-023 залишена без розгляду.

06.04.09р. позивач звернувся до ДПА України зі скаргою вих. № 144 на рішення заступника голови ДПА в АР Крим від 27.03.09р. вих. № 833/10/25-023, податкові повідомлення-рішення № 0007162301/0 від 24.12.08р. та № 0007162301/1 від 26.02.09р.

Рішенням заступника голови ДПА України вих. № 3794/6/25-0215 від 24.04.09р. рішення заступника голови ДПА в АР Крим від 27.03.09р. вих. № 833/10/25-023 залишено без змін, а також зазначено, що податкове зобов’язання, визначене у податковому повідомленні-рішенні від 24.12.08р. № 0007162301/0 (№ 0007162301/1 від 26.02.09р.) вважається узгодженим.

Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З п. 3.5.1 «податок за землю» Акту перевірки вбачається, що за період з 01.04.07р. по 30.09.08р. позивачем задекларовано земельного податку, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 211378,30 грн.

Як зазначалось вище перевіркою повноти нарахування та сплати земельного податку за період з 01.04.07р. по 30.09.08р. встановлено його заниження в сумі 72319,80 грн., у тому числі по періодах: за квітень 2008р. в сумі 12053,00 грн., за травень 2008р. в сумі 12053,00 грн., за червень 2008р. в сумі 12053,30 грн., за липень 2008р. в сумі 12053,30 грн., за серпень 2008р. в сумі 12053,30 грн., за вересень 2008р. в сумі 12053,30 грн.

До перевірки позивачем був наданий зокрема, Державний акт на право постійного користування землею серії І-КМ № 001558 від 15.10.99 р., виданий відповідно до рішення Алуштинського міськвиконкому від 15.10.1999 р. № 476, під розміщення Санаторію "Морской берег" у м. Алушта, вул. Набережна, 24. Згідно акту підприємству надано у постійне користування 9,5988 гектарів землі під розміщення та функціонування санаторію.

Згідно договору купівлі-продажу від 28.03.08 р. по реєстру за №1014, ЗАТ «Санаторій «Морской Уголок», передав у власність ТОВ «Юстас-Крим» (ЄДРПОУ 356262645) 50/100 часток будівель і споруд загальною площею 4874,8 м.кв., які розташовані у м. Алушта, вул. Набережна, 6. Будівлі і споруди складаються з: гараж; дерев'яний, будинок; корпус № 1, корпус № 2, корпус № 3, корпус № 4, корпус № 5, майстерня, лікувальний корпус № 2.

До перевірки також були надані розрахунки земельного податку, які ЗАТ «Санаторій «Морской Уголок» виставляє ТОВ «Юстас-Крим». Згідно цих розрахунків ТОВ «Юстас-Крим» користується земельною ділянкою площею 23600,00 кв.м. під об'єктами нерухомості та прилеглою територією.

У зв’язку з вищевикладеним відповідач зробив висновок, що позивач не використовує земельну ділянку площею 23600,00 кв.м. за функціональним призначенням (для функціонування санаторію) та відповідно до положень ч.8 ст.7 Закону України «Про плату за землю» має сплачувати податок за земельну ділянку в п'ятикратному розмірі.

Суд не може погодитись з такою позицією відповідача з наступних підстав.

Як вбачається з Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 002812 від 10.06.98р., санаторію «Рабочий уголок» надано у постійне користування земельна ділянка площею 3,23 га. для функціонування санаторію, тобто земельна ділянка рекреаційного призначення.

Спеціальним законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України «Про плату за землю» № 2535-ХП від 03.07.1992 р.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 4 цього закону визначено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частиною другою і третьою цієї статті (ч. 5 ст. 7 Закону).

Відповідно до ч.8 ст.7 Закону України «Про плату за землю» податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті.

В свою чергу, землями природоохоронного призначення є земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність (ч.1 ст.46 ЗК України); землями оздоровчого призначення є землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей (ст.47 ЗК України), а землями рекреаційного призначення є землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів (ст.50 ЗК України).

З системного аналізу наведених норм слідує, що п'ятикратний розмір відповідного земельного податку має сплачуватися у разі саме використання землекористувачем об’єктів природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення розміщених на відповідних земельних ділянках, у цілях не пов’язаних із профілактикою захворювань і лікуванням людей, організацією відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, або в порушення законодавчо встановленого порядку використання земель природоохоронного призначення.

Таким чином, для застосування п’ятикратного розмір відповідного земельного податку необхідно достовірно встановити факт нецільового використання землекористувачем земельної ділянки природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення.

Акт №1526/23/24410211 від 12.12.2008р. не містить жодних відомостей саме про використання ЗАТ «Санаторий «Морской Уголок» об’єктів не пов’язаних з профілактикою захворювань і лікуванням людей, організацією відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів на земельній ділянці площею 23600,00 кв.м. (м.Алушта, вул.Набережна, 6). А навпаки, в акті зафіксовано, що позивач взагалі не використовує об’єкти розміщені на вказаній земельній ділянці, у зв’язку з їх відчуженням ТОВ «Юстас-Крим», який і компенсує позивачу суму сплачену в рахунок оплати земельного податку.

Крім того, відповідно до рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради №35/37 від 17.12.2008., ТОВ «Юстас-Крим» передано в оренду строком на 49 років земельна ділянка площею 2,3400 га. по вул.Набережна, 6 в м.Алушта для функціонування санаторію та віднесено земельну ділянку до земель оздоровчого призначення.

Отже, об’єкти розташовані на земельній ділянці площею 23600,00 кв.м. по вул.Набережна, 6 в м.Алушта, використовуються ТОВ «Юстас-Крим» для функціонування санаторію.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

–          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

–          з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

–          обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

–          безсторонньо (неупереджено);

–          добросовісно;

–          розсудливо;

–          з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

–          пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

–          з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

–          своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб’єкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обов’язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

На підставі викладеного суд вважає, що відповідач необґрунтовано зробив висновок про необхідність сплати ЗАТ «Санаторий «Морской Уголок» земельного податку у п'ятикратному розмірі, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0007162301/0 від 24.12.08р. та № 0007162301/1 від 26.02.09р. без вимоги про визнання їх протиправними.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0007162301/0 від 24.12.08р. та № 0007162301/1 від 26.02.09р.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 10.12.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 15.12.2009р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим № 0007162301/0 від 24.12.08р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим № 0007162301/1 від 26.02.09р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Санаторий «Морской Уголок» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 6) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                   Сидоренко Д.В.