Рішення № 8991080, 23.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/26 23.03.10

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії

до Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в м. Києві

про стягнення 51 336,18 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Кіяніцина О.С. представник

від відповідача Азарова О.В. представник

Рішення прийняте 23.03.2010, оскільки 02.03.2010 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії про стягнення зі Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в м. Києві 51 336,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобовязань за Договором №3309007826 про надання послуг електрозвязку від 24.10.2002 по сплаті вартості наданих послуг звязку.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що є бюджетною установою і згідно кошторису на 2009 рік відповідачу на сплату телекомунікаційних послуг було виділено 19000грн, які і були перераховані позивачу. Згідно зі ст. 51 Бюджетного кодексу України будь-які зобовязання взяті з перевищенням повноважень не вважаються бюджетними зобовязаннями, витрати державного бюджету на покриття таких зобовязань не можуть здійснюватися.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

24.10.2002 між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” (підприємство зв'язку) та Святошинським районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в м. Києві (споживач) укладено Договір № 3309007826 про надання послуг електрозвязку, згідно умов якого підприємство зв'язку зобов'язане забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку, а споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги.

Пунктами 4.1, 4.5 Договору передбачено, що послуги, які надаються підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством; розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України “Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ, та оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення закріплені і в ст. 526 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як свідчать обставини справи, відповідач свої зобовязання по договору належним чином не виконав, за надані йому послуги звязку за період з квітня 2009 року по серпень 2009 року розрахувався не в повному обсязі, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 49 466,51 грн., яка обчислена відповідно до п. 4.1 Договору на підставі затверджених тарифів. Підписанням договору відповідач висловив згоду на застосування зазначених тарифів та обізнаність щодо їх змісту. Тому вартість наданих позивачем відповідачу послуг, а також розмір заборгованості останнього визнаються судом доведеним, і позов в частині стягнення з відповідача 49 466,51 грн. суми основного боргу підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на недостатність бюджетного фінансування, не звільняє останнього від виконання зобовязань щодо оплати отриманих послуг звязку, тому судом не приймається.

Також судом не приймається посилання відповідача на те, що заявлена сума заборгованості не є бюджетним зобовязанням відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України, а тому не підлягає виконанню, оскільки предметом спору у даній справі не є бюджетні зобовязання відповідача.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1513,14грн., 3% річних у розмірі 189,94 грн. та інфляційних втрат у розмірі 166,59 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону України “Про телекомунікації” у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня. Сплата споживачем пені, правомірне припинення чи скорочення оператором, провайдером переліку телекомунікаційних послуг не звільняє споживача від обов'язку оплатити надані йому телекомунікаційні послуги.

Згідно з п. 5.8 Договору у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяли у період, за який нараховується пеня.

При цьому згідно з ч. 1 ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

За розглядом представлених до матеріалів справи документів, з урахуванням наявного порушення відповідачем строків оплати по договору, суд вважає відсутніми підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді пені через відсутність вини відповідача у простроченні здійснення розрахунків.

В силу положень ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Оскільки Святошинське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в м. Києві утримується за рахунок коштів державного бюджету і оплата отриманих відповідачем послуг звязку залежить від надходження бюджетних коштів, суд вважає, що з боку відповідача відсутня вина в порушенні зобовязання в частині несвоєчасної оплати наданих позивачем послуг звязку, а тому вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 513,14 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України відповідач, як бюджетна установа, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання, зумовленої відсутністю коштів.

Оскільки факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобовязання встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом та неоспореним відповідачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в м. Києві (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 109, ідентифікаційний код 08672957, р/р 35225004000217 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019, або з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії (02192, м. Київ, вул. Міста Шалетт, 1, ідентифікаційний код 01189910, рахунок №26000402028729 в КРД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904) основний борг у розмірі 49 466 (сорок девять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 51 коп., 3% річних у розмірі 189 (сто вісімдесят девять) грн. 94 грн., інфляційні втрати у розмірі 166 (сто шістдесят шість) грн. 59 коп., 498 (чотириста девяносто вісім) грн. 26 коп. державного мита та 229 (двісті двадцять девять) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржено в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова