Ухвала суду № 89910021, 11.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11.06.2020Справа № 910/16688/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) у господарській справі

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Україна"

про зобов`язання вчинити дії

Представники:

від позивача (стягувач): Коноваленко І.М.;

від відповідача (боржник): не з`явився.

від Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва): не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Україна" (далі-відповідач) про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Україна" поставити Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" теплообмінники, кондиціонери повітря, холодильне обладнання, та фільтрувальні пристрої (кондиціонер спліт-система), відповідно до специфікації та технічних характеристик, які наведені у додатку № 1 до договору про закупівлю від 10.04.2018 № 37-14.3/2-3.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю № 37-14.3/2-3 від 10.04.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Україна" поставити Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" теплообмінники, кондиціонери повітря, холодильне обладнання, та фільтрувальні пристрої (кондиціонер спліт-система), відповідно до специфікації та технічних характеристик, які наведені у додатку № 1 до договору про закупівлю № 37-14.3/2-3 від 10.04.2018. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Україна" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" судовий збір у сумі 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

25.03.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/16688/18 видано накази.

27.05.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надійшла скарга на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Ліщинського О.В., в якій скаржник просить суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову у виконавчому провадженні № 59319389 державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Ліщинського О.В. від 28.04.2020 року про повернення виконавчого документа, наказу Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі № 910/16688/18;

- зобов`язати державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Ліщинського О.В. відновити виконавче провадження № 59319389 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі № 910/16688/18 та вжити всі належні та передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи з примусового виконання даного наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 прийнято до розгляду скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Ліщинського О.В. у справі № 910/16688/18. Розгляд скарги призначено на 11.06.2020. Зокрема, зобов`язано Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) надати суду письмові обґрунтовані пояснення з приводу викладених у скарзі обставин та належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 59319389.

11.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) на виконання вимог ухвали суду від 01.06.2020 надійшли матеріали виконавчого провадження № 59319389.

У цьому судовому засіданні представник позивача (стягувача) підтримав подану скаргу.

Представники відповідача (боржника) та Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) у судове засідання не з`явилися, однак про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Обґрунтовуючи подану скаргу, позивач (стягувач) зазначає, що державним виконавцем протиправно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки органом виконання рішень не вжито усіх, передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду та задоволення майнового інтересу стягувача, зокрема державним виконавцем не здійснено таких заходів, як виклик посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Україна" для надання пояснень з приводу виконання/невиконання судового рішення, встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішенням суду.

Розглянувши скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", суд зазначає наступне.

Згідно ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приписами частин 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ст. 1291 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 11.06.2019 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Ліщинським О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59319389 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 № 910/16688/19.

Крім того, 14.06.2019 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 59319389 відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Україна" в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження.

Проте, 28.04.2020 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Ліщинським О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу № 59319389, відповідно до якої у зв`язку з відсутністю майна та коштів (доходів), на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ - наказ Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 № 910/16688/19 повернуто стягувачу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Частиною 1-2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно (ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Проте, докази подання державним виконавцем запитів щодо перевірки інформації про майно чи доходи боржника в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук майна боржника (юридичної особи) організовує виконавець, зокрема, шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч. 4 ст. 56 Закону).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, необхідними умовами для повернення виконавчого документу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» є відсутність майна у боржника (на яке може бути накладено стягнення за законодавством) та безрезультатність розшуку такого майна.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази застосування державним виконавцем в період з 11.06.2019 по 28.04.2020 усіх можливих (передбачених законом) заходів примусового виконання, в тому числі направлення відповідних запитів щодо розшуку майна боржника.

При цьому, згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Україна" не знаходиться в стані припинення.

Докази звернення державним виконавцем безпосередньо до керівника боржника, виклик для пояснень щодо невиконання рішення суду, вжиття заходів щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника та вчинення інших, наданих державному виконавцю дій, спрямованих на реальне, своєчасне виконання рішення суду, у матеріалах справи відсутні.

Тобто, в даному випадку дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Ліщинського О.В. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 28.04.2020 № 59319389 не можуть вважатися правомірними та такими, що відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак суд доходить висновку, що всупереч приписам Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Ліщинським О.В. не було належним чином вжито необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 № 910/16688/18.

За змістом ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає обґрунтованими вимоги скаржника в частині визнання незаконною та скасування постанови у виконавчому провадженні № 59319389 державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Ліщинського О.В. від 28.04.2020 року про повернення виконавчого документа - наказу Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі № 910/16688/18 та зобов`язання державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Ліщинського О.В. вжити всі належні та передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі № 910/16688/18.

При цьому, зазначені способи захисту порушеного права є ефективними та підтверджуються позицією Верховного Суду у постанові від 27.04.2018 у справі №918/601/15.

Щодо вимог скаржника про зобов`язання державного виконавця відновити виконавче провадження № 59319389 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі № 910/16688/18, суд зазначає таке.

Статтею 41 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Так, вказані норми Закону України «Про виконавче провадження» передбачають спеціальний порядок відновлення виконавчого провадження у разі скасування постанови виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, згідно з яким виконавче провадження підлягає відновленню не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення про скасування постанови, з огляду на що суд дійшов висновку, що станом на дату звернення скаржника зі скаргою та на дату розгляду скарги права скаржника в цій частині не є порушеними, у зв`язку з чим скарга в цій частині не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 235, ст.ст. 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ?

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) - задовольнити частково.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову у виконавчому провадженні № 59319389 державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Ліщинського О.В. від 28.04.2020 року про повернення виконавчого документа - наказу Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі № 910/16688/18.

3. Зобов`язати державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Ліщинського О.В. вжити всі належні та передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі № 910/16688/18.

4. В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 16.06.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом десяти днів з дня її проголошення, з урахуванням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Щербаков С.О.