Рішення № 8990683, 03.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/12203.02.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за первісним позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Енергобудсервіс»про стягнення 2501046,12 грн., та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергобудсервіс»до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»про стягнення 2367166,90 грн. за участю представників позивача за первісним позовом –Короля О.М., довіреність №03 від 11.01.2010р., відповідача за первісним позовом –Шевченко В.В., довіреність № 2-А від 11.01.2010р., В С Т А Н О В И В:

У серпні 2008 року позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 2501046,12 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.08.2008 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.09.2008 року.

У судових засіданнях 03.12.2008 року, 19.12.2008 року, 04.03.2009 року, 25.03.2009 року, 20.05.2009 року, 01.07.2009 року, 05.08.2009 року, 16.09.2009 року та 16.12.2009 року оголошувалися перерви відповідно на 19.12.2008 року, 18.02.2009 року, 25.03.2009 року, 20.05.2009 року, 03.06.2009 року, 05.08.2009 року, 16.09.2009 року, 28.10.2009 року, та 03.02.2010 року.

21.11.2008 року у зв’язку з технічними проблемами розгляду справи 52/122 не відбувся і був перенесений на 03.12.2008р.

28.10.2009 року у зв’язку з відпусткою судді Чебикіної С.О. розгляд справи 52/122 не відбувся і був перенесений на 16.12.2009р.

У судовому засіданні 04.03.2009 року представник відповідача за первісним позовом надав відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечує, та просить суд відмовити у задоволені позову.

08.05.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергобудсервіс»звернулось до господарського суду м. Києва із зустрічним позовом до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»про стягнення 2367166,90 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.05.2009 року зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергобудсервіс»до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»про стягнення 2367166,90 грн. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

У судовому засіданні 05.08.2009 року представник відповідача за зустрічним позовом надав відзив на зустрічний позов, яким проти зустрічного позову заперечував та просив суд відмовити в задоволені зустрічного позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 16.09.2009 року представник позивача за зустрічним позовом надав суду письмові заперечення на відзив на зустрічний позов.

15.12.2009 року через канцелярію суду представник позивача за зустрічним позовом надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом, де просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом 1442250,00 грн. основного боргу, 457 068,74 грн. інфляційних втрат, 78824,29 грн. 3% річних, 162214,47 грн. пені, 100957,50 грн. штрафу, 297601,01 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами.

В судовому засіданні 03.02.2010 року представник позивача за зустрічним позовом подав заяву про відмову від зустрічного позову, якою відмовився від зустрічного позову повністю.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.02.2010 року провадження у справі за зустрічним позовом припинено.

У судовому засіданні 03.02.2010 року представник відповідача за первісним позовом надав клопотання про зменшення судом розміру неустойки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача за первісним позовом такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.05.2007 року між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго»(покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Енергобудсервіс»за результатами акцепту тендерної пропозиції відповідача був укладений договір поставки № 148/01-07. за умовами якого та згідно із специфікаціями №1,2 (додатки № 1, 2 до договору), постачальник (відповідач) зобов'язався поставити 7 штук вимикачів елегазових 750 кВ 3-полюсні типу GL 318 виробництва компанії AREVA в трифазному виконанні, в комплекті, з елегазом для першої заправки з блоком синхронізації та модульною системою моніторингу (надалі „продукція") у власність покупця, виконати шеф-монтаж та шеф-налагодження вимикачів і провести навчання двох спеціалістів покупця на проведення шеф-монтажу і сервісного обслуговування вимикачів на підприємстві виробника, а покупець зобов’язується оплатити вартість продукції і послуг згідно із встановленим Договором порядком розрахунків.

Згідно з п. 2.2 договору, загальна ціна за договором поставки № 148/01-07 складає 28845 000,00 грн., в тому числі 4 807 500 грн. ПДВ.

Відповідно до п.3.1 договору аванс у розмірі 30% від вартості продукції, зазначеної в пункті 2.2 договору перераховується на поточний рахунок постачальника протягом 10 банківських днів після підписання договору обома сторонами.

Остаточний розрахунок у розмірі 70% від ціни за кожну окрему одиницю продукції згідно із специфікацією №1 проводиться протягом 5 банківських днів після її поставки.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 27402750,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3961 від 24.05.2007 р. на суму 8 653 500,00 грн. що складає 30% від загальної вартості визначеної договором, платіжним доручення № 6802 від 13.08.2007 р. на суму 5 000 000,00 грн., платіжним дорученням № 7139 від 20.08.2007 р. на суму 9 422 500.00 грн., платіжним дорученням № 4712 від 13.09.2007 р. на суму 4 326 750,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 та додатку № 3 до договору, який є його невід'ємною частиною, поставка продукції має бути здійснена протягом 6 місяців після сплати покупцем авансу, а саме в листопаді 2007 року.

Відповідно до ст. 254 ЦК України закінчення строку, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, тобто 30.11.2007 року.

Проте, відповідач порушив визначені договором строки поставки продукції, так як, відповідно до підписаних двома сторонами актів прийняття-передачі товару № 29-1 від 29.12.2007 р., № 30-1 від 29.12.2007 р., № 07-1 від 07.02.2008 р. поставка 4 вимикачів виконана 29.12.2007 р. згідно з видатковими накладними № РН-0000459 від 29.12.2007, № РН-0000460 від 29.12.2007, поставка останніх 3 вимикачів та інструментів для монтажу і обслуговування - 07.02.2008 р. згідно з видатковою накладною № РН-0000022.

Пунктом 14.1 договору передбачено, що у разі порушення строків передачі продукції постачальник повинен сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, по якій допущено порушення строку поставки, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % вказаної вартості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Заперечуючи проти стягнення штрафних санкцій, відповідач за первісним позовом стверджує, що прострочення поставки продукції відбулось за вини самого позивача, оскільки останній протягом тривалого часу не надавав відповідачу опросний лист з інформацією, необхідною для своєчасного заказу відповідачем продукції на заводі-виготовлювачі компанії AREVA у Франції. Так, відповідач направляв позивачу лист № 143 від 18.06.2007 р.. відповідно до якого надав позивачу опросний лист для визначення приладу синхронізації типа RPH2 елегазового вимикача 750 кВ типа GL 318 та просив останнього заповнити цей лист і повернути відповідачу у найкоротший термін. Також відповідачем направлялись листи № 147 від 25.06.2007 р., № 148 від 05.07.2007 р., № 151 від 09.07.2007 р., №151 від 11.07.2007 р., № 152 від 16.07.2007 р., якими відповідач просив якнайшвидше надати йому заповнені опросні листи і попереджав про вірогідність зриву строку виробництва і поставки продукції через неможливість заказати продукцію без даних опросного листа. Натомість інформація, яку запитував відповідач, надійшла від Позивача лише 23.07.07 з листом № 12/12-1/4329. тобто із затримкою у 35 днів.

Згідно з ч. 4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч.2. ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, доводи відповідача щодо затягування позивачем строків надання інформації, необхідної для своєчасного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, і його посилання на частину 2 ст. 613 ЦК України, заслуговують на увагу.

За таких обставин, виконання зобов'язання відповідача щодо поставки продукції може бути відстрочене на час прострочення кредитора, тобто до 04.01.2008 року, отже поставку відповідачем перших чотирьох елегазових вимикачів 29.12.2007 р. можна вважати такою, що здійснена ним в межах строку, а тому не є простроченням виконання зобов'язання і не тягне за собою накладення штрафних санкцій на постачальника.

Щодо поставки 07.02.2008 року останніх трьох вимикачів та інструментів для монтажу і обслуговування, то відповідач повідомив, що оскільки прострочення кредитора мало наслідком неочікуваний зрив усього плану зборки, випробування і поставки вимикачів в Україну, то подальша затримка робіт у зв'язку з їх зміщенням на період неробочих днів на заводі-виготовлювачі у зв'язку із різдвяними і новорічними святами сталась не з вини відповідача. Факт прострочення кредитора потяг юридичні наслідки для відповідача у вигляді нарахування йому штрафних санкцій за відсутності вини відповідача. Отже факт прострочення кредитора є юридичним фактом - «випадком»у розумінні статті 617 ЦК України, за яким відповідач може бути звільнений від майнової відповідальності, оскільки відсутня його вина.

Крім того, відповідач стверджує, що протягом дії договору мали місце виняткові обставини у зв'язку із масовими страйками транспортників у Франції в листопаді 2007 року, внаслідок чого був припинений підвіз комплектуючих на зборочний завод у Віллербані, де збирались і проводились випробування елегазових вимикачів для замовника. Про наявність таких обставин відповідач невідкладно сповістив позивача (листи № 230 від 03.12.2007 р., № 234 від 06.12.2007р.).

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин справи, доводи відповідача, що ним було вжито усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язань за договором, заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 219 ГК України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Згідно з п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, та враховуючи, що матеріалами справи підтверджується неналежне виконання позивачем зобов'язань за договором договір поставки № 148/01-07 від 22.05.2007 р. в частині повної та своєчасної оплати продукції та послуг, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд встановив, що суттєвої шкоди інтересам позивача не спричинено, зобов'язання відповідачем виконано у повному обсязі, причини неналежного виконання зобов'язання пов'язані з тим. що кредитор не вчинив своєчасно дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок. Враховуючи, що відповідач за первісним позовом припустився прострочення поставки трьох вимикачів та інструментів для монтажу і обслуговування, суд також враховує незначність прострочення виконання, відсутність негативних наслідків порушення зобов'язання та невідповідність розміру стягуваної неустойки наслідкам, а також те. що відповідач вживав заходи до належного виконання зобов'язання тощо.

Перевіривши правильність наданого позивачем за первісним позовом розрахунком штрафів та пені, які підлягають стягненню з відповідача, суд не погоджується з наданим розрахунком.

Пунктом 14.1 договору визначено, що за порушення строків передачі продукції понад 30 днів постачальник повинен сплатити покупцю штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За розрахунком суду за період з 05.01.2008 р. по 07.02.2008 р. (34 дні), штраф за прострочення поставки трьох вимикачів та інструментів для монтажу і обслуговування загальною вартістю 11962134,66 грн. становить 222 247,31 грн.

Проте, враховуючи незначність прострочення виконання та відсутність негативних наслідків, такий розмір відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Енергобудсервіс», не відповідає наслідкам порушення зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За таких обставин, приймаючи до уваги великий розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача за розрахунком суду, та керуючись правом, наданим господарському суду відповідно до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги всі вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу до 6 000 грн.

Відповідно до п.14.6. договору, на суму авансу нараховуються відсотки у розмірі облікової ставки НБУ від суми авансу за кожний день від дня, коли товар мав був переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві.

Позивач надав до суду розрахунок відсотків на суму авансу, виходячи з розміру авансу за продукцію 27 060 749,88 грн., що становить 95% від загальної ціни договору, годі як згідно з умовами п. 3.1. договору, аванс за договором становить 30% від вартості продукції, тобто 8 653 500,00 грн. Таким чином, розрахунок позивача є помилковим і суперечить умовам даного Договору, оскільки п. 3.2. договору визначено, що остаточний розрахунок у розмірі 70% від ціни за кожну окрему одиницю продукції проводиться протягом п’яти банківських днів після її поставки. Таким чином, обсяг відповідальності покупця і постачальника безпосередньо визначений у договорі, отже нарахування позивачем відсотків за користування авансом з розрахунку 95% від загальної вартості продукції суперечить пунктам 3.1, 14.6. договору.

За розрахунком суду відсотки на суму авансу за період за період з 05.01.2008 р. по 07.02.2008 р. становлять 80 387,71 коп.

Проте, приймаючи до уваги обставини справи у їх сукупності та керуючись правом, наданим ст.83 ГПК України, суд дійшов висновку про зменшення розміру неустойки у вигляді відсотків на суму авансу до 11000,00 грн.

Щодо позовних вимог ДП НЕК «Укренерго»про стягнення пені за прострочення поставки продукції, то вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 14.1 договору передбачено, що за порушення строків передачі продукції постачальник повинен сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, по якій допущено прострочення поставки продукції за кожний день прострочення.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

В даному випадку застосування до відповідача такої санкції, як пеня, неможливе, оскільки пункт 14.1 договору встановлює пеню за невчасне виконання не грошового зобов'язання, а зобов'язання в натурі - поставки продукції, що суперечить ч. 3 ст. 549 ЦК України.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

Державне мито у сумі 3026,35 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 14,00 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Енергобудсервіс»(03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1, код 33053211) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»(01032, м. Київ, вул. Комінтерна, 25, код 00100227) 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 11 000 (одинадцять тисяч) грн.00 коп. відсотків за користування авансом, 3 026 (три тисячі двадцять шість) грн. 35 коп. державного мита та 14 (чотирнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                    С.Чебикіна