Ухвала суду № 89906812, 29.05.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2020 Справа №607/21006/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі головуючого Грицай К.М.

за участю секретаря судового засідання Стус К.І.

учасників справи: представника стягувача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в залі суду подання старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Савчук А., заінтересовані особи ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Кредо Банк» про виділення частки з майна,-

ВСТАНОВИВ:

Старший державний виконавець Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Івано-Франківськ) Савчук А.звернувся до суду з поданням провиділення частки з майна, а саме: 1/2 частки боржника ОСОБА_2 із майна, яким він сумісно володіє із ОСОБА_3 .

Подання обґрунтовує тим, що на виконанні в Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) знаходилось виконавче провадження згідно виконавчого листа №607/21006/14-ц Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областівід 19.10.2015 року про солідарне стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 34283,03 дол.США, що еквівалентно 742235,55 грн., 40000 грн. пені за неналежне зобов`язання, судовий збір в розмірі 1827 грн. На виконання вказаного виконавчого листа частково проведено стягнення.

Крім того, вказує на те, що 08.11.1986 року Великокунинецькою сільською радою Збаразького району зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів майна ОСОБА_3 на праві власності належить: домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею396,0 кв.м.,житловою площею 219,64 кв.м.

З огляду на викладене, просить суд виділити частку із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

Старший державний виконавець Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Івано-Франківськ) Савчук А.О.в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Представник стягувача ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення подання старшого державного виконавця.

Боржник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився із невідомих суду на те причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 443 ЦПК України суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини:

Відповідно до виконавчого листа №607/21006/14-ц від 18.06.2015 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, прийнято рішення: стягнути солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ПАТ "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором за № 10/08/МН від 18.07.2008 року в розмірі 34283,03 дол.США, що еквівалентно 742235,55 грн., 40000 грн. пені за неналежне зобов`язання, а також судовий збір по 1827 грн. з кожного.

26 листопада 2015 року керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України “Про виконавче провадження” (далі Закон) державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам до відому та виконання.

Постановою старшого державного виконавця Другого ВДВС ТМУЮ Дерій О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 607/21006/14-ц, накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2 та оголошено заборону на його відчуження.

Крім того, 21 березня 2016 року керуючись ст.40 Закону державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника.

07 серпня 2019 року головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Польним Б.М. складено Постанову про опис та арешт майна боржника, а саме: MAZDAMPV,2005 року випуску, сірого кольору, д.н.з.« НОМЕР_1 ».

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану від 15.05.2020 року, 08 листопада 1986 року Великокунинецькою сільською радою Збаразького району зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 209103834 від 15.05.2020 року, ОСОБА_3 на праві власності належить: домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 396,0 кв.м., житловою площею 219,64 кв.м. на підстві Свідоцтва про право власності , САЕ №761126, 24.10.2012 року, видане Петриківською сільською радою.

Відповідно до положень ч. 5, 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі, якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно положень ч. 1 ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно положень статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Разом з тим, за змістом п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Відповідно до ст. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд враховує висновки, Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у Постанові від 08 травня 2019 року у справі № 175/3659/14-ц, у яких вказано, що при вирішенні питання про визначення частки у спільній сумісній власності суд також керується частиною другою статті 370 ЦК України, якою передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Так, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (частина друга статті 70 СК України).

Встановлено, що звертаючись із поданням, державний виконавець, зазначив, що боржник спільно володіє 1/2 часткою домоволодіння, що належить дружині боржника на підставі свідоцтва про право власності.

Однак державним виконавцем у поданні не обґрунтовано та в судовому засіданні не доведено, що у боржника відсутнє інше, майно, на яке може бути звернене стягнення, що унеможливлює подальше виконання судового рішення по стягнення боргу.

Крім того, державний виконавець не вказав та не надав доказів щодо підстав виникнення права власності на домоволодіння, зокрема, що частка вказаного домоволодіння дійсно належить боржнику на праві спільної сумісної власності подружжя, а домоволодіння не є особистим майном ОСОБА_3 , тобто не подаровано, не успадковані, чи приватизовані, у зв`язку із чим може не бути спільною сумісною власністю подружжя.

Тому, оцінивши надані докази, суд приходить до переконання, що в даному випадку без з`ясування правових підстав набуття ОСОБА_3 права власності на домоволодіння, неможливо прийти до однозначного висновку про те, що будинковолодіння є спільною сумісною власністю подружжя, тому вважає, що доказів того, що домоволодіння є спільною сумісною власністю подружжя недостатньо, що не дає можливості суду відповідно визначити їх частки та встановити наявність чи відсутність підстав для відступлення від засади рівності часток.

Таким чином, суд вважає, що державний виконавець не довів, що боржник ОСОБА_2 спільно володіє майном із ОСОБА_3 у розмірі 1/2 частки.

Крім того, із подання державного виконавця не вбачається, що виконавчий лист був втрачений, тому суд не знаходить підстав для видання дублікату виконавчого листа та задоволення подання державного виконавця.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 260, 272, 353, 435, 443, п. 17.4 розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Савчук А. про виділення частки з майна – залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 03 червня 2020 року.

Головуючий суддяК. М. Грицай