Рішення № 8990624, 24.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/8424.03.10

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна"

до Закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

про стягнення боргу 19703,56 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Паляниця О.М. –дов. № 276/18 від 12.02.2010 р.

від відповідача не з'явився

Обставини справи і СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Україна" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (надалі–відповідач) про стягнення 19703,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожно–транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у відповідача який відповідно до закону повинен її відшкодувати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.02.10 порушено провадження у справі за № 13/84, призначено розгляд справи на 03.03.10 сторони зобов’язано вчинити дії надати документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.10 розгляд справи відкладено на 24.03.10, через неявку представника відповідача. Крім того, замінено позивача у справі - Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна" його правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Україна".

24.03.10 позивач надав витребувані судом документи, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання вдруге не з’явився, відзив на позовну заяву не надав, поважні причини неявки у судове засідання суду не повідомив. Відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи на адресу вказану у позовній заяві та витягу з ЄДРПОУ: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

06.03.08 між Олійник С.О. (далі –страхувальник) та позивачем було укладено договір страхування наземного транспорту серії ИБ № 2061916 (далі - Договір) відповідно до умов якого позивач зобов’язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв’язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля «Деу Ланос», реєстраційний номерний знак АВ3239АІ (далі –автомобіль Деу Ланос).

05.12.08 в місті Вінниця відбулось зіткнення автомобіля «Рено Канго»реєстраційний номерний знак АВ5387АС, під керуванням громадянина Наук В.Є., із автомобілем Деу Ланос під керуванням громадянина Олійника С.О. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Деу Ланос був пошкоджений.

Зіткнення відбулося в результаті порушення Наук В.Є. Правил дорожнього руху України. Зазначена обставина підтверджується постановою Ленінського районного суду міста Вінниці від 25.12.2008 року, справа № 3-33144.

Згідно висновку № 08/4646 від 19.12.08 вартість відновлювального ремонту оцінена в сумі 24634,33 грн. Фактична вартість заподіяної шкоди завданої власнику а/м Деу Ланос склала –19346,66 грн.

За умовами договору страхування страховик виплатив вигодонабувачу страхове відшкодування у розмірі 19346,66 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 258 від 12.01.09.

Як свідчать матеріали справи цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Рено Канго»реєстраційний номерний знак АВ5387АС, застрахована відповідачем згідно поліса обов’язкового страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2266455 (належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи).

Позивачем направлена на адресу відповідача Заяву про виплату страхового відшкодування № 5981 від 03.11.09, на суму 18836,66 грн. у відповідності до норм ст. 35 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, проте зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.

Таким чином заборгованість відповідача з виплати страхового відшкодування складає 18836,66 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до преамбули Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” його положення регулють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

В порушення ст. 37 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відповідач не відреагував на Заяву № 5981 від 03.11.09, безпідставно та немотивовано виплату не здійснив.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи викладене, у відповідності до вищевказаних норм Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право вимоги, яке Ольйник С.О. мав до відповідача, як страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки із-за взаємодії з яким завдано механічні пошкодження транспортному засобу належному страхувальнику позивача.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині стягнення страхового відшкодування на суму 18836,66 грн.

Відповідачем, відповідно до ст.ст. 32-34 не надано суду належних доказів на спростування обставин викладених у позовній заяві.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 550,13 грн., втрати від інфляції у сумі 169,53 та три відсотки річних у сумі 80,51 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Судом встановлено, що відповідач прострочив страхове відшкодування шкоди завданої страхувальнику позивача, а тому з нього підлягає стягненню пеня у сумі 550,13 грн. за обґрунтованим розрахунком позивача.

Вимоги позивача щодо стягнення трьох відсотків річних у сумі 80,51 грн. та втрат від інфляції у сумі 169,53 не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Однак, не всі суспільні відносини, які підпадають під поняття страхування у власному розумінні цього слова, мають форму цивільних правовідносин та підпадають під дію Цивільного кодексу України.

Відносини по обов'язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, які по своїй суті є організаційно-правовою формою гарантованого державою забезпечення права потерпілих осіб внаслідок дії (взаємодії) джерел підвищеної небезпеки на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пригоди.

Дані правовідносини, як зазначалось, врегульовані положеннями Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до преамбули Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” його положення регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до положень ст.22 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик відшкодовує шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст.29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Норма ст.1192 ЦК України встановлює два основні способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: - відшкодування шкоди в натурі (передача речі такого ж роду і такої ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Даний спосіб може бути застосований, якщо відшкодування шкоди в натурі взагалі є можливим; - відшкодування завданих збитків в повному обсязі.

Визначення збитків надається статтею 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки).

Право вибору способу відшкодування шкоди належить потерпілому. Саме за його заявою суд виносить рішення про покладення на відповідальну особу обовязку відшкодувати шкоду в натурі або відшкодувати завдані збитки в грошовій формі.

Основний обов'язок відповідача - відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу пошкодженим внаслідок взаємодії ТЗ.

Як встановлено, до позивача на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування”, перейшло право вимоги, яке Прокопенко Є.В. мав до відповідача, як страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки.

За таких обставин, господарський суд, дійшов висновку про відсутність грошового зобов'язання відповідача перед страхувальником позивача, а отже і позивачем, що виключає покладення відповідальності за його порушення.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 275,07 грн., розрахованими за обліковою ставкою НБУ, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Включення процентів, які передбачено ст. 536 Цивільного кодексу, до глави “Виконання зобов'язання”свідчить про те, що вони не належать ні до пені (ст. 549 Цивільного кодексу, глава “Забезпечення виконання зобов'язань”), ні до процентів як виду цивільно-правової відповідальності (ст. 625 Цивільного кодексу, глава “Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання”).

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього кодексу).

Правовідносини, що виникли між сторонами не регулюються ст.ст.692, 1048 ЦК України на яку, як на підставу своєї вимоги, посилається позивач.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Укладеним між сторонами договором не передбачений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем, в даному випадку не можуть бути стягнуті з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами не підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 31235110) 18836 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять шість), 66 грн. - страхового відшкодування, 550 (п’ятсот п’ятдесят), 13 грн. - пені та судові витрати в розмірі 193 (сто дев’яносто три), 87 грн. витрат по сплаті державного мита та 229 (двісті двадцять дев’ять), 77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                 І.Д. Курдельчук