Рішення № 8990452, 25.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/13-30/4225.03.10 За позовом Фонду державного майна України До Приватного підприємства «Фірма С.Т.Н.»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство «Укркомунобслуговування»

Про повернення орендованого майна та стягнення пені

Суддя Ващенко Т.М.

В засіданнях приймали участь:

Від позивача Ганношин О.А. представник за довіреністю № 17 від 12.01.10.

Від відповідача Сорокіна Т.М. - директор

Від третьої особи не зявився

Рішення прийнято 25.03.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в звязку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 16.03.10. по 25.03.10.

Обставини справи:

На новий розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фонду державного майна України до Приватного підприємства «Фірма С.Т.Н.», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство «Укркомунобслуговування»про зобовязання повернути орендоване майно балансоутримувачу державному підприємству “Укркомунобслуговування” та підписати акт прийому-передачі; стягнення з відповідача на користь Фонду державного майна України пеню за користування майном. за час прострочення у розмірі 13298, 01 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача існує заборгованість по нарахованій пені за прострочення сплати орендних платежів за Договором оренди № 448 від 30.11.05. в розмірі 1367,78 грн.

В судовому засіданні 19.01.09. представником позивача подано суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Фонд державного майна України просить суд зобовязати приватне підприємство “Фірма “С.Т.Н.” перерахувати до Державного бюджету України пеню за час прострочення орендної плати у розмірі 1367, 78 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.09. у справі № 40/13 в задоволенні позовних вимог Фонду державного майна України відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.09. у справі № 40/13 рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.09. у справі № 40/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.09. у справі № 40/13 рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.09. у справі № 40/13 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.09. у справі № 40/13 скасовано, справу скеровано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва справу № 40/13 передано на новий розгляд судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.10. справу № 40/13 суддею Ващенко Т.М. прийнято до свого провадження та присвоєно їй номер «№ 40/13-30/42», розгляд справи призначено на 09.02.10. о 15-45.

Представник позивача в судове засідання 09.02.10. зявився, але свої повноваження належним чином не підтвердив.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 09.02.10. не зявились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 20.01.10. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 40/13-30/42 відкладено на 02.03.10. о 12-30.

Представник позивача в судове засідання 02.03.10. зявився, але свої повноваження належним чином не підтвердив.

Представник третьої особи в судове засідання 02.03.10. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 09.02.10. у справі № 40/13-30/42 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.10. розгляд справи № 40/13-30/42 відкладено на 16.03.10. о 09-30.

В судовому засіданні 16.03.10. представник позивача підтримав свої позовні вимоги.

В судовому засіданні 16.03.10. представник відповідача проти позову заперечує.

Представник третьої особи в судове засідання 16.03.10. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 02.03.10. у справі № 40/13-30/42 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 16.03.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 25.03.10. о 10-30 для виготовлення повного тексту рішення по справі № 40/13-30/42 (ухвала Господарського суду міста Києва від 16.03.10. у справі № 40/13-30/42).

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.05. між Фондом державного майна України (Орендодавець) та Приватним підприємством “Фірма С.Т.Н.” (Орендар) укладено Договір № 448 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір).

Згідно умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: приміщення площею 18,0 кв. м, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 24, що знаходиться на балансі ДП «Укркомунобслуговування»(балансоутримувач).

Відповідно до п. 3.3 Договору, орендна плата перераховується орендарем щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 5.6 Договору, до обов'язків орендаря віднесено щомісячне надання орендодавцеві до 12 числа місяця, наступного за звітним, надавати орендодавцеві інформацію (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку) про перерахування до бюджету 70% орендної плати.

Згідно п. п. 5.12 Договору, на вимогу Орендодавця Орендар зобов'язаний проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звірки.

Відповідно до п. 10.1 Договору, сторонами було погоджено строк дії Договору з 30.11.05. по 28.11.06. включно.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір оренди було поновлено до 26.01.08., про що свідчить Додаткова угода до договору оренди № 686 від 26.11.07.

01.12.08. між ПП “Фірма С.Т.Н.”, Фондом державного майна України та ДП „Укркомунобслуговування” було підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна, відповідно до якого відповідач передав а балансоутримувач прийняв нерухоме майно: приміщення площею 18,0 кв. м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 24.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що згідно з розрахунком заборгованості з орендної плати до Державного бюджету та пені по Договору № 448 від 30.11.05. у відповідача існує заборгованість по нарахованій пені за прострочення сплати орендних платежів в розмірі 1367,78 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 чт. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається, з матеріалів справи, позивачем на виконання вимог ухвали суду було надано суду розрахунок пені, відповідно до якого вбачається, що позивачем здійснено нарахування пені по Договору оренди № 448 від 30.11.05. починаючи з 13.12.05. по 16.10.08.

Судом встановлено, що розрахунок пені здійснено позивачем у відповідності до норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто в межах строку, встановлених зазначеною статтею по кожному окремому періоду виникнення заборгованості.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не звертався до суду з відповідною заявою про застосування у справі № 40/13-30/42 строку позовної давності, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фонду державного майна України є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 77, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фонду державного майна України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фірма С.Т.Н.» (03057, м. Київ, вул. Металістів, 17, к. 401, код ЄДРПОУ 30931647) в доход Державного бюджету України 1367 (одна тисяча триста шістдесят сім) грн. 06 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко