Постанова № 8990406, 08.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.12.09Справа №2а-8131/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., за участю

представника відповідача - Костіної О.С.,

представників позивача - Козловського Є.В., Литвиненко Л.Ю., Токарева О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Каприз"

до Державної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим

про визнання протиправними та скасування рішень

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Каприз" звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про винесення рішення про визнання недійсним повністю рішення ДПІ в м. Феодосії АР Крим від 26.06.09 р. №0003212303 про застосування штрафних санкцій у розмірі 26431,10 гривень.

Ухвалами суду від 06.07.09 р. було відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем при проведенні перевірки за додержанням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій магазину «Улыбка», розташованого за адресою м. Феодосія, с.Берегове, вул. Приморська, діяльність в якому здійснює позивач, порушено вимоги ст. 11, 11-1, 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, а саме позивачу не було надано направлення на перевірку.

Крім того, позивач зазначив, що всі документи на товар, якій реалізовувся, у тому числі накладні, товарно-транспортні накладні, були на місці, тому санкції застосовані необґрунтовано.

Під час розгляду справи представник позивача надав заяву про зміну підстави позову, а також надав заяву про уточнення позовних вимог, в який просить визнати не дійсним рішення відповідача від 26.06.09 р. №0003212303 про застосування штрафних санкцій у розмірі 25317,10 гривень.

В судовому засідання представники позивача зазначили, що до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каприз"не правомірно було застосовано штрафні санкції за не надання представниками позивача накладних або товаротранспортних накладних на товар, який знаходиться на місці реалізації та відображений у складеній відомості, але позивач не погоджується з такими висновками відповідача та вважає, що перевірка проведена з порушенням норм Закону України “Про державну податкову службу в Україні”та Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, у зв’язку з чим рішення про застосування штрафних санкцій в частині стягнення 25317,10 гривень повинно бути скасовано.

Крім того позивач зазначає, що посадові особи ДПІ не мали права здійснювати перевірку структурного підрозділу позивача, та як ст..11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” планові виїзні перевірки, яка передбачена в плані роботи проводяться за місцезнаходженням такого платника податків, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Відповідач проти позову заперечував за мотивами, викладеними у письмових запереченнях, та зазначив, що перевірка позивача здійснювалася працівниками ДПІ в м. Феодосії на підставі плану-графіку перевірок на червень 2009 р., затвердженого начальником інспекції ДПІ у м. Феодосії та направленнь на перевірку № 305,304 від 19.06.09 р., виданих ДПІ в м. Феодосії.

Представник позивача у судовому засіданні 08.12.09 р. наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання 08.12.09 р. заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Державна податкова інспекція у м. Феодосії АР Крим.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Феодосії АР Крим є суб’єктом владних повноважень.

          Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, перевіряючи законність та обґрунтованість дій відповідача щодо нарахування штрафних санкцій позивачу, суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каприз" зареєстровано Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради 28.08.2003 р. у якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 646935 (а.с. 5).

Розпорядженням голови Береговської сільської ради № 60 від 24.05.2005 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Каприз" надано дозвіл на розміщення об’єкту торгівлі – магазину за адресою: м. Феодосія, с.Берегове, вул. Приморська.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Каприз"являється суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язаний виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Таким чином, судом встановлено, що ДПІ у м. Феодосії АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від6 липня 1995 року N 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Судом встановлено, що 19.06.2009 року посадовими особами ДПА в АРК головними державними податковими ревізорами-інспекторами Муратовим Р.С. на підставі направлення № 305 від 19.06.2009 року, Моніч О.П. на підставі направлення № 304 від 19.06.2009 року проведено перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Каприз" вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», шляхом перевірки господарського об’єкту, що належить відповідачу магазину «Улибка», розташованого за адресою м. Феодосія, с.Берегове, вул. Приморська.

За результатами перевірки працівниками ДПІ в м. Феодосії був складений акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обороту суб’єктами підприємницької діяльності № 0320/01/11/23/32511494 від 19 червня 2009 року (далі –Акт). Акт перевірки був підписаний продавцем Романченко А.С. 19.06.09р., про що свідчить підпис вказаної особи на акті перевірки.

Під час проведення перевірки ТОВ»Каприз» відповідачем були встановлені наступні факти, які відображені в акті перевірці.

Так, згідно акту перевірки у магазині встановлений зареєстрований та опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій Мини-500.03, заводський номер ПБ58000770, фіскальний номер 0111005153, що належить позивачу та підтверджується реєстраційним посвідченням від 01.06.2009 р., виданим ДПІ в м. Феодосії.

В ході проведення перевірки ДПІ в м. Феодосії було встановлено порушення п.1,2,12,13 ст.3, Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995 року та п.1,3,5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999 року, що зафіксовано і в висновку до акту, а саме:

1)          не проведення розрахункової операції через РРО на суму 27,00 грн. при покупці двох пляшок слабоалкогольного напою "Шик", однієї пачки сигарет «R1», однієї пачки сигарет «Мальборо», при цьому касовий чек не пробитий, розрахункова квитанція не виписана;

2)          невідповідність суми готівкових коштів в місці проведення розрахунків сумі коштів, що вказана в денному звіті РРО: сума невідповідності склала 195,80 грн. ( 529,00 гривень -сума готівкових коштів на місті проведення розрахунків ( з урахуванням покупки); – 306,20 гривень-сума грошових коштів, зазначена у денному звіті РРО; – 27,00 гривень - сума покупки);

3) не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на 12658,55 грн., яке було відображено у відомостях до акту перевірки від 19.06.09 р.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією в м. Феодосія винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.06.2009 року № 0003212303 на суму штрафних санкцій у розмірі 26431,10 гривень (а.с.9).

Оскільки позивачем оскаржується рішення ДПІ м. Феодосія від 26.06.2009 року № 0003212303 лише в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 25317,10 гривень, застосованих за неведення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, суд перевіряє законність оскаржуваного рішення виключно в цьому обсязі.

Згідно акту на момент перевірки позивачем не були представлені накладні або товарно-транспортні накладні на товар, який знаходиться за місцем реалізації або зберігання. На момент перевірки в магазині (за місцем реалізації або зберігання) знаходилось товару (згідно складеної відомості) на загальну суму 12658,55 грн, що відображено в відомості перевірки залишків запасів товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст.20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95 №265/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перевіряючи правомірность повноважень посадових осіб податкового органу щодо проведення перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявністю торгових патентів та ліцензій магазину, розташованому за адресою: м. Феодосія, с.Берегове, вул. Приморська, діяльність в якому здійснює ТОВ «Каприз», суд зазначає наступне.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені у статті 11-1 Закону № 509.

Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону № 509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону № 509).

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (ч.3 ст.11-1 Закону № 509).

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч.4 ст.11-1 Закону № 509).

Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону № 509 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону.

У відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону №509 позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Порядок складання плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіку перевірок регулюється наказом ДПА України від 28.03.2008 № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання".

При цьому формування основи квартального плану-графіку проведення планових виїзних перевірок здійснюється на рівні ДПА України відповідно до розподілу платників податків за основними групами. Решта плану-графіка формується на районному рівні за допомогою автоматизованої системи відбору платників податків, яка проводить визначення першочерговості організації перевірок, після введення її в промислову експлуатацію.

Судом встановлено, що складання зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) (далі Закон № 265) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

При цьому, планові та позапланові перевірки за Законом №265 мають свою класифікацію:

- планова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року (ч.2 ст.16 Закону №265);

- позапланова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду (ч.3 ст.16 Закону №265);

- планова стосовно осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265);

- позапланова щодо осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265).

Втім згідно ч.4 ст.16 Закону №265, планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Приймаючи до уваги бланкетний характер вказаної норми, суд прийшов до висновку про те, що єдиним нормативним актом, який встановлює види, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок регулює Закон України "Про державну податкову службу в Україні".

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону № 509.

Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону №509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч.2 ст.11-2 Закону №509).

Відповідачем в направленнях на перевірку від 19.06.09 р. № 305, № 304 строком дії з 19.06.09 по 30.06.09 зазначений вид перевірки - планова (а.с.7,8).

За характером перевірки, яку провели посадові особи ДПА в АРК, ця перевірка не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону №509, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.

Перевірка, яку провели посадові особи ДПА в АРК, за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону №509.

Отже посадові особи органу державної податкової служби вправі були приступити до проведення позапланової виїзної перевірки позивача за умови надання йому під розписку оригіналу направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог наполягає на тому, що працівниками ДПА в АРК не було ознайомлено та надано позивачу направлення на перевірку.

Відповідач в свою чергу наполягає на тому, що перед початком проведення перевірки посадовими особами ДПА в АРК було ознайомлено та надано копію направлення продавцю магазину, що перевірявся, Романченко А.С.

В матеріалах справи наявні дві копії направлень на перевірку від 19.06.09 р. № 305, № 304, в яких міститься дата та підпис продавця мазанину Романченко А.С, які свідчать про ознайомлення 19.06.09 р. продавця з направленням на перевірку та про отримання копії направлення на перевірку від 19.06.09 р. № 305, № 304 (а.с.37).

Доказів видання та направлення позивачу наказу про проведення позапланової перевірки відповідачем не надано.

Суд зазначає, що у судовому засіданні був допитаний свідок – головний державний податковий інспектор Муратов Р.С., який здійснював перевірку, з пояснень якого встановлено, що в ході перевірки:

- була складена відомість перевірки залишків запасів товарно-матеріальних цінностей;

- до перевірки позивачем не представлені накладні або ТТН на товар, який знаходиться за місцем зберігання;

- встановлено, що позивач здійснював реалізацію не облікованого товару;

- встановлено, що в магазині не має бухгалтерії, відсутні накладні;

- під час перевірки продавець говорила, що накладні знаходяться в офісі.

Судом встановлено, що на підставі плану-графіку проведення перевірок об’єктів торгівлі, громадського харчування та послуг на червень 2009 р., затвердженого начальником ДПІ в м.Феодосії Гордєєвою Н.В. (а.с. 34-36) передбачено проведення перевірки магазину«Улибка», розташованого за адресою м. Феодосія, с.Берегове, вул. Приморська.          

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що складання планів роботи органів державної податкової служби на місяць в цілому хоча і відповідає чинному законодавству щодо планування роботи державних органів та направленості роботи органів державної податкової служби при формуванні дохідної частини бюджету, однак органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати назву чи вид перевірки (планова перевірка, як похідне від словосполучення “план на місяць”, а не планова в розумінні ч.1 ст. 11-1 Закону№509), оскільки в спірних правовідносинах це призвело до підміни поняття “планової перевірки”, різного тлумачення змісту цього поняття та наслідків.

Суд, аналізуючи положення статті 11 Закону № 509 прийшов до висновків про те, що поняття “позапланова перевірка” та “позапланова виїзна перевірка” не тотожні, що відповідає нормам Закону №509, який розрізнює такі поняття і визначає поняття “позапланової виїзної перевірки” у частині 6 статті 11-1 Закону №509 та “позапланової перевірки” відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону №509, яка визначена як перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що частина 7 статті 11-1 Закону №509 застосовує поняття саме “позапланової перевірки”, а не “позапланової виїзної перевірки”, що є цілком правильним, оскільки в ході позапланових виїзних перевірок перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, в той час як при проведенні позапланових перевірок додержання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіряється правильність готівкових розрахунків на місці їх проведення.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 11-2 Закону №509 ненадання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, тоді як позивач не зміг скористатися своїм правом не допуску працівників податкового органу до позапланової перевірки у зв’язку з ненаданням ними копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, що не може бути підставою неправомірності прийнятого за результатами перевірки рішення, однак це не впливає на суть прийнятого судом рішення про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій за не ведення або введення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.

Що стосується правомірності застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій рішенням № 0003212303 від 26.06.2009р. на суму 25317,10 гривень суд зазначає наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”N 996-XIV від 16.07.1999р.(із змінами та доповненнями) (далі –Закон № 996).

Статтею 1 Закону № 996 визначено що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 996 сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону № 996 відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9).

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця (ч.3 ст.9).

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (ч.4 ст.9).

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч.5 ст.9).

У відповідності із пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (далі –Закон України №265) суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій і/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і т.п.) при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 20 Закону № 265 встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 21 Закону № 265 встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що в ході перевірки посадовими особами ДПА в АРК була складена відомість перевірки залишків запасів ТМЦ.

Посадовими особами ДПА було встановлено, що на момент перевірки в магазині (за місцем реалізації або зберігання) знаходилось товару (згідно складеної відомості) на загальну суму 12658,55 грн. Тим самим, в ході перевірки представниками податкового органу встановлено порушення п.12 ст.3 Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на 12658,55 грн., яке було відображено в акті перевірки № 0320/01/11/23/32511494 від 19.06.09 р.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що перевірка відповідачем була проведена у порушення вимог ст. 11, 11-1, 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, а саме позивачу не було надано направлення на перевірк.

Відповідач доказів того, що позивача було завчасно попереджено про перевірку суду не надав, а отже керівник ТОВ «Каприз» не мав можливості доручити будь-якій особі цього підприємства здійснити пред’явлення всіх необхідних для перевірки документів, а керівник перевіряємого магазину не мав повноважень та взагалі можливості надати необхідні документи товарообігу відповідачу, у зв’язку з їх знаходженням за місцезнаходженням ТОВ «Каприз», це м.Феодосія, вул. Кримська, 82В, тоді як перевірка проводилась за адресою : м. Феодосія, с. Берегове, вул. Приморська.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 11-2 Закону № 509 проведення перевірок органами державної податкової служби не повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків, отже суд вважає, що перевірка позивача повинна була здійснюватись за попереднім повідомленням про це позивача (директора та головного бухгалтера ТОВ «Каприз»), щоб ці особи могли надати посадовим особам ДПА в АРК для перевірки всі необхідні документи, або з попереднім повідомленням про це позивача, для того, щоб директор ТОВ «Каприз» міг доручити керівнику магазину всі документи, необхідні для перевірки.

Суд зазначає, що для вирішення спору по суті, необхідно визначити чи існували у позивача оригінали документів на товар, що підтверджують їх відображення в бухгалтерському обліку підприємства у сумі 12658,55 гривень, що знаходився в магазині за адресою: м. Феодосія, с.Берегове, вул. Приморська.

Позивачем у ході судового розгляду справи було надано суду копії товаро транспортних накладних № ПФД-044337 від 16.04.09р., № ПФД-048171 від 23.04.09р., № ПДФ-006924 від 22.01.09р.; копії видаткових накладних № 279471 від 10.06.09р., № 278567 від 28.05.09р., № 261957 від 28.07.08р., № 271692 від 16.01.09р., № 274340 від 11.03.09р.; накладні № ЦУ/-008499 від 28.04.09р., № DM00002010 від 28.04.09р., № 20023177 від 12.06.09р., № 20015098 від 04.05.09р., № 68663 від 23.05.08р., № 2240 від 24.01.09р., № 20003658 від 06.02.09р.; копії видаткових накладних № 280004 від 18.06.09р., № 5935Ф від 18.06.09р., № РН-56-002095 від 19.06.09р., № РН-56-019587 від 24.12.08р., № РН-56-001599 від 04.02.09р., № РН-56-013213 від 29.08.08р., № РН-56-001708 від 17.06.09р., № РН-56-004737 від 01.04.09р., № РН-56-006415 від 29.04.09р., № РН-56-005971 від 22.04.09р., № РН-56-006742 від 06.05.09р., № 277148 від 01.05.09р., № 06-0001058 від 15.01.09р., № 06-0019945 від 01.01.07р., № 273615 від 25.02.09р., № 271065 від 31.12.08р., № РН-56-019170 від 17.12.08р., № DM00000352 від 16.05.08р., № РН-56-017584 від 19.11.08р., № 270992 від 30.12.08р., № 262100 від 30.07.08р., копія накладної № У/-0048269 від 19.06.09р., № 81607 від 23.08.08р., № 3499Ф від 04.05.09р., № ФКу-003426 від 14.06.09р., № 285617 від 24.02.09р., № У/-0042830 від 26.12.08р., копії видаткових накладних № PHF-023780 від 15.06.09р., № 24223Ф від 05.05.09р., № КФА-Д 230135 від 08.06.09р., накладна № DM00001265 від 07.11.08р., № 22070Ф від 24.02.09р., № PHF-023782 від 15.06.09р., № 2899Ф від 20.04.09р., № 261590 від 31.05.08р.

Суд зазначає, що вищезазначені документи підтверджують наявність належних документів про бухгалтерський облік товарних запасів та виключає вчинення позивачем порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг".

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не правомірно було застосовано до позивача штрафні санкції рішенням про застосування штрафних санкцій № 0003212303 від 26.06.09 р. на суму 25317,10 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР .

Відповідач не надав суду доказів правомірності прийняття ним рішення про застосування штрафних санкцій № 0003212303 від 26.06.09 р. в частині стягнення 25317,10 грн. до ТОВ «Каприз».

Дослідивши матеріали справи суд зазначає, що посадовими особами ДПА в АРК при проведенні перевірки магазину«Улибка», розташованого за адресою м. Феодосія, с.Берегове, вул. Приморська, у присутності продавця магазину Романченко А.С. було проведено зняття фактичних залишків товарів станом на 19.06.09 р., про що було складено відповідну відомість (а.с.23).

Суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено таких повноважень органів ДПІ як зняття фактичних залишків товарів та не передбачено складання відомостей залишків товарів.

Перелік прав, якими законодавець наділяє органи державної податкової служби, передбачений ст.11 Закону № 509. Так п. 15 ч.1 ст. 11 Закону № 509 встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже органи ДПС наділені правом вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, але органи ДПІ ніяк не наділені правом проводити самостійно інвентаризацію або як це зазначено у запереченнях відповідача складати та відомості зняття фактичних залишків товарів, без повідомлення та отримання дозволу на це керівництва підприємства, що перевіряється, отже суд вважає такі дії посадових осіб ДПА в АРК протиправними та не законними.

Враховуючи те, що працівниками контролюючого органу під час перевірки не складалася інвентаризаційна відомість чи акт, доказів про проведення саме інвентаризації суду не надано, тоді як складену під час перевірки відомість фактичних залишків запасів, суд розцінює як окремий документ, форма якого передбачена наказом ДПА України від 12.08.08 р. № 534. При цьому суд вважає, що складання відомості про результати перевірок щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів працівниками органів ДПС не передбачено серед повноважень, передбачених Законом України “Про Державну податкову службу в Україні”, а наказ ДПА України № 534 від 12.08.08 р. “Про затвердження методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій”, який не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, не підлягає застосуванню в спірних правовідносинах, оскільки не відповідає положенням Закону України “Про Державну податкову службу в Україні”, встановлює нові норми права, які не узгоджуються із повноваженнями посадових осіб ДПС, визначеними Законом України “Про Державну податкову службу в Україні”на підставі принципу законності.

Так згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача –орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Згідно з ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності винесення ДПІ в м. Феодосії рішеня про застосування штрафних санкцій на суму 25317,10 гривень відповідачем суду не надано.

Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

При таких обставинах суд вважає, що рішення ДПІ в м. Феодосії АРК про застосування до ТОВ «Каприз» в частині стягнення штрафних санкцій за порушення п.12 ст3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР слід визнати протиправними, що має наслідком їх скасування.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв’язку зі складністю справи судом 08.12.09 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 14.12.2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Уточнені позовні вимоги задовольнити.

2.          Визнати протиправними та скасувати рішення в ДПІ м. Феодосії АРК № 0003212303 від 26.06.2009 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каприз" штрафних санкцій у сумі 25317,10 гривень.

3.          Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каприз" (ідентифікаційний код 32511494) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                                   Трещова О.Р.