Рішення № 8990230, 19.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/2919.03.10                     

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Артур –К”

До Приватного підприємства “Оздоровчо-лікувальний центр “Медіка-Фарм”

Простягнення 11 400,39 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаШевченко Ю.В.—представник за довіреністю від 21.12.2010 р. б/н

Від відповідача не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Артур –К” звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства “Оздоровчо-лікувальний центр “Медіка-Фарм”10077,02 грн. заборгованості з оплати вартості отриманого товару за договором купівлі-продажу від 08.12.2005 р. № 2226, 820,52 грн. пені та 503,85 грн. штрафу.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/29 від 02.02.2010 р., яку призначено до розгляду на 22.02.2010 р.

22.02.2010 р. розгляд справи було відкладено на 19.03.2010 р. зважаючи на неявку в засідання представника відповідача та не повне виконання сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

У судове засідання, призначене на 19.03.2010 р., відповідач повторно уповноваженого представника не направив, вимоги ухвал суду у справі № 46/29 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Під час розгляду спору по суті представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача заборгованість, що складає вартість переданого у власність, але не оплаченого товару, нарахованих пені та штрафу.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір, видаткові накладні, що підтверджує поставку товару.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.12.2005 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Артур-К” в якості продавця та Приватне підприємство “Оздоровчо-лікувальний центр “Медіка-Фарм” в якості покупця уклали договір купівлі-продажу № 2226 (надалі —договір), за умовами якого продавець (позивач) зобов’язався продати, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар (лікарські засоби, косметичні вироби та інші товари медичного призначення) на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 2.2 договору на кожну партію товару виписується накладна, яка є невід'ємною частиною договору. Факт отримання покупцем товару засвідчує підписана ним накладна і довіреність.

Виходячи з п. 5.1 договору поставка товару здійснюється за умовами, погодженими сторонами.

Згідно з п. 5.2 договору перехід права власності на партію товару відбувається після отримання покупцем даного товару, що наступає після підписання відповідної накладної представниками сторін і надання представникові продавця довіреності на отримання товару. У випадку, якщо документи були відправлені покупцем поштою, то перехід права власності наступає тільки після отримання продавцем вказаних документів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 6.1 договору ціна за кожну поставку товару визначається відповідною накладною.

Загальна сума договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію товару за весь період дії договору.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12 067,33 грн., що підтверджується накладними № 040445 від 25.06.2007 р., № 040447 від 25.06.2007 р., № 040446 від 25.06.2007 р.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідачем було частково оплачено товар на суму 1 990,31 грн., але жодного доказу часткової проплати боргу позивач суду не надав.

Разом з тим, в своєму поясненні ,поданому в судовому засіданні 19.03.2010 р., позивач зазначає, що відповідач частково не погашав заборгованість, а повернув товар на суму 1 990,31 грн., хоча жодного доказу такого повернення товару позивач суду не надав.

В свою чергу, заборгованість відповідача в сумі 10 077,02 грн. відповідачем не спростована, документально підтверджується, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 820,52 грн. пені, 503,85 грн. штрафу.

У п. 8.2 договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України

кожен день затримки платежу та штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості.

Вимоги позивача про стягнення пені та штрафу також ґрунтуються на нормах законодавства, але підлягають залишенню судом без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не підтверджені належними доказами та обґрунтованим розрахунком. Так, виходячи з розрахунку позивача, нарахування штрафних санкцій відбувається без визначення та обґрунтування суми боргу за кожною накладною та без достовірного підтвердження всіх проведених відповідачем оплат, у зв’язку з чим у суду відсутні можливості самостійно провести уточнений розрахунок.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Поданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, що заявлені до стягнення, не можна вважати обґрунтованим.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а судові витрати —перерахуванню та покладенню на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги в частині стягнення 820,52 грн. пені та 503,85 грн. штрафу залишити без розгляду.

2.          В іншій частині позов задовольнити повністю.

3.          Стягнути з Приватного підприємства “Оздоровчо-лікувальний центр “Медіка-Фарм” (04210, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 20-А, ідентифікаційний код 33693742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К” (08130, Київська обл., с. Чайки, вул. Чайки, 4, ідентифікаційний код 21643699) 10 077 (десять тисяч сімдесят сім) грн. 02 коп. боргу, 101 (сто одну) грн. 03 коп. державного мита та 208 (двісті вісім) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко