Постанова № 8990072, 21.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.10.09Справа №2а-8128/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Єлжовій Н.М., Дубініной А.В., представника відповідача Клешніна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом фізична особа підприємець ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим про скасування податкових повідомлень рішень ДПІ в Красногвардійському районі № 0001921701/0 від 08.12.2008 року і № 0001921701/1 від 07.02.2009 року про визначення сум податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 1356873,00 гривень основного платежу та 678776,5 гривень штрафних санкцій (всього 2035649,5 гривень) за порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, а також податкове повідомлення рішення ДПІ в Красногвардійському районі № 0000171701/0 від 07.02.2009 року в частині 376600,56 гривень основного платежу та 189122,28 гривень штрафних санкцій (всього 565722,84 гривень) за порушення п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 і 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями.

Адміністративний позов мотивований тим, що позивач вважає податкові повідомлення рішення ДПІ в Красногвардійському районі № 0001921701/0 від 08.12.2008 року і № 0001921701/1 від 07.02.2009 року про визначення сум податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 1356873,00 гривень основного платежу та 678776,5 гривень штрафних санкцій (всього 2035649,5 гривень), а також податкове повідомлення рішення ДПІ в Красногвардійському районі № 0000171701/0 від 07.02.2009 року в частині 376600,56 гривень основного платежу та 189122,28 гривень штрафних санкцій (всього 565722,84 гривень), прийняті на підставі акту виїзної планової документальної перевірки, незаконними.

Щодо зазначення в акті перевірки про отримання ФОП ОСОБА_2 продукції від підприємств, які зняті з обліку або по яким розпочата ліквідаційна процедура за рішенням суду або порушені справи про банкрутство позивач зазначила, що про дані факти їй не було відомо, у звязку з тим, що дана інформація не розміщувалася на офіційному сайті ДПА України.

В адміністративному позові позивач посилається на те, що у неї були усі податкові накладні на придбання ТМЦ від усіх постачальників, податкові накладні виписані відповідно до норм чинного законодавства України, суми ПДВ у складі податкового кредиту сформовані і віднесені правомірно.

Зазначено, що з порушенням провадження у справі про банкрутство не повязується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини.

В адміністративному позові зазначено, що податковим органом неправомірно донараховані зобовязання та застосовані штрафні санкції у звязку з відсутністю у позивача оригіналів податкових накладних від ТОВ «Заліське», ТОВ «Агро-Рось», ТОВ «Агро- Вись» тому що у позивача були в наявності оригінали податкових накладних, які відповідачем під час проведення перевірки не прийняти до уваги.

Позивач також зазначає, що податковим органом неправомірно донараховано податкові зобовязання за включення до податкового кредиту за вересень 2008 року податкових накладних за жовтень 2008 року, отриманих від ФГ «Станіслав», ПП «ОСОБА_3.».

В адміністративному позові, крім того зазначено, що сума податкового зобовязання за серпень 2008 року в розмірі 99169,24 гривень відображена позивачем в вересні 2008 року, сума податкового зобовязання за серпень 2008 року у розмірі 376600,56 гривень відображена в декларації за жовтень 2008 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.08.2009 року було відкрите провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.08.2009 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не зявився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі, зазначив, що ДПІ в Красногвардійському районі АР Крим податкові повідомлення рішення № 0001921701/0 від 08 грудня 2008 року, 0001921701/1 від 07.02.2009 року та податкове повідомлення рішення № 0000171701/0 від 07.02.2009 року прийняті на підставі закону.

Представник відповідача зазначив, що позивачеві визначено податкове зобовязання та застосовані штрафні санкції у звязку з встановленими проведеною податковим органом перевіркою.

Так, за несвоєчасність подання декларацій з ПДВ за серпень та вересень 2008 року до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 340,00 гривень.

Представник відповідача зазначив, що позивачем у порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податкові зобовязання, визначені в деклараціях з ПДВ за вересень 2007 року у сумі 426,00 гривень та березні 2008 року у сумі 138,00 гривень, у звязку з чим податковим органом було донараховано позивачеві податкове зобовязання на суму 426,00 гривень та 138,00 гривень.

Представник відповідача пояснив, що перевіркою встановлено включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, яка не підтверджена оригіналом податкових накладних, а саме у вересні 2007 року від ТОВ «Заліське» (код 037940323220) на суму 100000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 16666,67 гривень (податкова накладна № 1 від 04.09.2007 року).

Представник відповідача зазначив, позивачем до податкового кредиту включено суму ПДВ, яка не підтверджена оригіналом податкових накладних, а саме у вересні 2008 року від ТОВ «Агро-Рось» на суму 58128,00 гривень, в т.ч. ПДВ 9688,00 гривень (податкова накладна № 7602 від 08.09.2008 року), чим порушено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача пояснив, що в податковий кредит за вересень 2008 року позивачем включено суму у розмірі 119980,32 гривень, в тому числі ПДВ 19996,72 гривень, отримана від ФГ «Агро Вись» (код 33578371), яка не підтверджена податковою накладною, чим порушено п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача зазначив, що в податковий кредит за вересень 2008 року позивачем включено 55000,00 гривень, в тому числі ПДВ 9166,67 гривень отримана від ФГ «Станіслав» (код 332235411081), податкова накладна № 15 від 31.10.2008 року); 350000,00 гривень, в тому числі ПДВ 58333,33 гривень отримана від ПП ОСОБА_3(код НОМЕР_1), податкова накладна № 1 від 31.10.2008 року), чим порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача пояснив, що позивач у періоді, що перевірявся отримала продукцію від підприємств, яким анульовано свідоцтва платників ПДВ та відповідно завищила суму податкового кредиту.

Представник відповідача також зазначив, що позивачем не відображено в податкових обовязках загальна сума ПДВ у розмірі 475769,80 гривень за серпень 2008 року.

Приймаючи до уваги той факт, що позивачем надано клопотання про розгляд справи за його відсутністю, враховуючи, що у справі наявні докази для розгляду справи по суті, суд приходить до висновку, про можливість розгляду справи за відсутністю позивача на підставі наявних у справі доказів та наданих відповідачем документів.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку ДПІ в Красногвардійському районі АР Крим, є субєктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю ДПІ в Красногвардійському районі АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у звязку прийняттям таких повідомлень - рішень.

Відповідно до частини 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається субєктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Кодексу, якою передбачено, що така реєстрація здійснюється у порядку, визначеному законом. Згідно з п. 2 частини 2 статті 55 ГК України громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що фізична особа підприємець ОСОБА_2 зареєстрована у якості фізичної особи підприємця 24 травня 1999 року Управлінням економіки та власності Красногвардійської райдержадміністрації, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) субєкта підприємницької діяльності фізичної особи.

Відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків від 27.05.2009 року № 627 фізична особа підприємець ОСОБА_2 27.05.1999 року взята на облік платника податків у ДПІ в Красногвардійському районі АР Крим.

Суд зазначає, що фізична особа підприємець ОСОБА_2 є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № НОМЕР_4 від 18.09.2008 року.

Таким чином, судом встановлено, що фізична особа підприємець ОСОБА_2 являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязана виконувати обовязки, покладені на неї законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 07.11.2008 року за № 218/17-01/Ш, виданого Державною податковою інспекцією в Красногварійському районі, завідуючей сектором контрольно пеевірочной роботи відділу оподаткування фізичних осіб радником податкової служби III рангу Назаровою Н.В. та старшим податковим ревізором інспектором сектору контрольно перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб, інспектором податкової служби II рангу Веніковою Іриною Миколаївною з урахуванням вимог ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 року № 509 XII із змінами та доповненнями та відповідно до плану графіку проведення документальних перевірок субєктів господарювання на 4 квартал 2008 року проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності субєкта підприємницької діяльності без утворення юридичної особи ОСОБА_2 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року відповідно до затвердженого плану перевірки, приведеного в додатку до акту.

За результатами проведення планової виїзної документальної перевірки складено Акт перевірки за № 1821/17-106/5/2507510727/226 від 02.12.2008 року.

В Акті перевірки зазначено, що про перевірку підприємцю ОСОБА_2 направлено повідомлення (вих.761/7/17/104/3 від 22.10.2008 року, фактично повідомлення одержано 24.10.2008 року.

Перевірка проведена з відома та в присутності ФОП ОСОБА_2.

В Акті перевірки зазначено, що перевірка проведена з 07.11.2008 року по 27.11.2008 року з перервою в роботі в вихідні дні (8,9,15,16 листопада 2008 року). Термін перевірки продовжено з 21.11.2008 рок по 27.11.2008 року з перервою на вихідні дні (22,23 листопада).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168-97-ВР із змінами та доповненнями в частині завищення податкового кредиту т заниження податкового зобовязання по ПДВ, що привело до недоплати податку на додану вартість в сумі 1356873,00 гривень;

-порушення ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року із змінами і доповненнями, п.19.1 а) ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 IV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями в частині заниження оподатковуваного доходу за 3-4 квартали 2007 року на суму 2460,00 гривень, що призвело до недоплати податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 507,57 гривень;

Судом встановлено, що позивач з актом перевірки ознайомилася, від підписання та отримання одного екземпляру акту відмовилася.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі за результатами акта перевірки № 1821/17-106/5/2507510727/226 від 02.12.2008 року прийнято податкове повідомлення рішення від 08.12.2009 року № 0001921701/0 в загальній сумі 2035649,50 гривень (1356873,00 гривень податок на додану вартість та 678776,50 гривень штрафні санкції з податку на додану вартість).

Судом встановлено, що позивачем було отримано зазначене податкове повідомлення рішення та зазначене податкове повідомлення рішення було оскаржено в адміністративному порядку.

Судом встановлено, що Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі рішенням від 07.02.2008 року № 871/Ш/25-006, прийнятим за розглядом первинної скарги ПП ОСОБА_2, збільшила на 376600,56 гривень суму податку на додану вартість і на 248813,78 гривень штрафні санкції з ПДВ, визначені у податковому повідомленні рішенні ДПІ у Красногвардійському районі від 08.12.2008 року № 0001921701/0. На адресу заявника ДПІ у Красногвардійському районі надіслано податкові повідомлення рішення від 07.02.2009 року № 0001921701/1 в загальній сумі 2035649,50 гривень (1356873,00 гривень податок на додану вартість та 678776,50 гривень штрафні санкції з податку на додану вартість) і № 0000171701/0 в загальній сумі 625414,34 гривень (376600,56 гривень податок на додану вартість і 248813,78 гривень штрафні санкції з податку на додану вартість).

Позивачем нове податкове повідомлення рішення від 07.02.2009 року № 0000171701/0 була оскаржена в адміністративному порядку.

За розглядом первинної скарги ПП ОСОБА_2 на податкове повідомлення рішення від 07.02.2009 року № 0000171701/0 ДПІ у Красногвардійському районі прийняте рішення від 04.03.2009 року № 112/Ш/25-006. Судом встановлено, що за результатом розгляду первинної скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000171701/1 від 04.03.2009 року.

Судом встановлено, що позивачем податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі № 0001921701/1 від 07.02.2009 року, № 0000171701/0 від 07.02.2009 року, № 0000171701/1 від 04.03.2009 року були оскаржені до ДПА в АР Крим.

Суд зазначає, що Рішенням ДПА в АР Крим про результати розгляду повторної скарги № 366/Ш/25-023 від 17.04.2009 року ДПА в АР Крим залишила без змін податкове повідомлення рішення ДПІ у Красногвардійському районі від 07.02.2009 року № 0001921701/1, прийняте стосовно підприємця ОСОБА_2 та рішення ДПІ у Красногвардійському районі від 07.02.2009 року № 63/Ш/25-006, прийняте за розглядом первинної скарги заявника, а повторну скаргу №9 від 17.02.2009 року без задоволення; скасувала податкове повідомлення рішення ДПІ у Красногвардійському районі від 07.02.2009 року № 0000171701/0, прийняте стосовно підприємця ОСОБА_2, у частині 59691,50 гривень застосованих штрафних санкцій з податку на додану вартість, та у відповідній частині рішення ДПІ у Красногвардійському районі № 112/Ш/25-006 від 04.03.2009 року, прийняте за розглядом первинної скарги заявника, а повторну скаргу № 10 від 13.03.2009 року частково задовольнила.

За результатами розгляду повторної скарги відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення № 0001921701/2 від 21 квітня 2009 року на суму податкового зобовязання у розмірі 1356873,00 гривень та штрафних санкцій у розмірі 678776,5 гривень та № 0000591701/2 від 21 квітня 2009 року на суму податкового зобовязання у розмірі 376600,56 гривень та штрафних санкцій у розмірі 189122,28 гривень.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем змінено номер податкового повідомлення рішення на етапі адміністративного оскарження: номери податкових повідомлень рішень 0000171701/0 від 07.02.2009 року та № 0000171701/1 від 04.03.2009 року змінено на 0000591701/2 від 21.04.2009 року.

Судом встановлено, що позивачем податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі № 0001921701/0 від 08 грудня 2008 року, № 0001921701/1 від 07.02.2009 року, № 0001921701/2 від 21 квітня 2009 року, № 0001921701/3 від 30 червня 2009 року, № 0000171701/0 від 07.02.2009 року, № 0000171701/1 від 04.03.2009 року, № 0000591701/2 від 21.04.2009 року, № 0000591701/3 від 30.06.2009 року були оскаржені до ДПА України.

Рішенням ДПА України про результати розгляду повторної скарги № 2869/Ш/25-0315 від 26.06.2009 року ДПА України залишила без змін податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі від 8 грудня 2008 року № 0001921701/0 про сплату визначеної суми податкового зобовязання з ПДВ з урахуванням рішення ДПІ у Красногвардійському районі від 7 лютого 2009 року № 63/Ш/25-006, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкові повідомлення рішення від 7 лютого 2009 року № 0001921701/1 і № 0000171701/0) та з урахуванням рішення ДПА в АР Крим від 17 квітня 2009 року № 366/Ш/25-023, прийнятого за розглядом повторної скарги ФОП ОСОБА_2, а скаргу без задоволення.

Суд зазначає, що позивач в адміністративному позові просить скасувати податкові повідомлення рішення № 0001921701/0 від 08 грудня 2008 року, № 0001921701/1 від 07.02.2009 року та № 0000171701/0 від 07 лютого 2009 року.

Перевіряючи правомірність винесення ДПІ в Красногвардійському районі АР Крим податкових повідомлень рішень № 0001921701/0 від 08 грудня 2008 року, № 0001921701/1 від 07.02.2009 року, № 0001921701/2 від 21 квітня 2009 року, № 0001921701/3 від 30 червня 2009 року, якими позивачеві було визначено суму податкового зобовязання з ПДВ за основним платежем у розмірі 1356873,00 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 678776,5 гривень, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що в ході проведеної перевірки ФОП ОСОБА_2 встановлено, що за вересень та жовтень 2008 року несвоєчасно надана декларація по ПДВ (№22284 від 27.10.2008 року), чим порушено п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168-97-ВР із змінами та доповненнями та п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 III від 21.12.00 із змінами та доповненнями, що зазначено в Акті про результати виїзної планової документальної перевірки субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, з питань дотримання вимог податкового зобовязання за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року № 1821/17-106/5/2507510727/226 від 02.12.2008 року.

Судом встановлено, що 22.12.2008 року Державною податковою інспекцією в Красногвардійському районі АР Крим було складено уточнення до акту перевірки за № 3555/17-1 від 22.12.2008 року, в яких зазначено про те, що пятий абзац пункту 3.3 на сторінці 17 необхідно читати в наступній редакції: «… в ході перевірки встановлено, що за серпень (22.09.08 № 18389) та вересень 2008 року несвоєчасно надана декларація по ПДВ (№ 22284 від 27.10.2008 року), чим порушено п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168-97-ВР із змінами та доповненнями та п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 III від 21.12.00 із змінами та доповненнями.

Судом встановлено, що за несвоєчасність подання декларацій з ПДВ за серпень та вересень 2008 року до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 340,00 гривень (170,00 гривень + 170,00 гривень), які увійшли до штрафних санкцій за податковими повідомленнями рішеннями № 0001921701/0 від 08 грудня 2008 року, № 0001921701/1 від 07.02.2009 року, № 0001921701/2 від 21 квітня 2009 року, № 0001921701/3 від 30 червня 2009 року.

Перевіряючи правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 340,00 гривень за несвоєчасність подання декларацій з ПДВ за серпень та вересень 2008 року суд зазначає наступне.

1) Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до 7.8. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць.

Суд зазначає, що згідно з п.п.4.1.5 п.п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Судом встановлено, податковий період для позивача дорівнює одному місяцю, тому ФОП ОСОБА_2 зобовязана щомісячно протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, подавати до податкового органу декларації з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2008 року ФОП ОСОБА_2 була надана 22 вересня 2008 року, про що свідчить штамп про її одержання податковим органом за вх.№ 18389.

Суд зазначає, що у звязку з тим, що останній день строку подання податкової декларації за серпень 2008 року припадав на суботу, то останнім днем строку відповідно до п.п.4.1.5 п.п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» був наступний за вихідним операційний (банківський) день, а саме понеділок 22 вересня 2008 року, коли позивачем і було подано податкову декларацію за серпень 2008 року до податкового органу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_2 було своєчасно надано податкову декларацію за серпень 2008 року до податкового органу.

Отже, підстави для нарахування позивачеві штрафної санкції за несвоєчасність подачі податкової декларації за серпень 2008 року на підставі п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відсутні.

Суд також зазначає, що Державна податкова адміністрація в АР Крим в Рішенні про результати розгляду скарги від 17.04.2009 року № 366/Ш/25-023 зазначила про необґрунтованість застосування ДПІ у Крансогвардійському районі до позивача штрафної санкції у розмірі 170,00 гривень за вказане порушення. Однак, суд зауважує, що Рішенням про результати розгляду скарги від 17.04.2009 року № 366/Ш/25-023 Державна податкова адміністрація в АР Крим податкове повідомлення рішення № 0001921701/0 від 07 лютого 2009 року в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 170,00 гривень не скасувала, не зважаючи на те, що штрафні санкції були застосовані саме на підставі цього податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 170,00 гривень за несвоєчасне подання позивачем декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року.

Суд також зазначає,що в акті перевірки зазначено про несвоєчасність подання позивачем декларації з ПДВ за вересень 2008 року.

Судом встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2008 року (останній день строку подання податкової декларації 20.10.2008 року) ФОП ОСОБА_2 була надана 27 жовтня 2008 року, про що свідчить штамп про її одержання податковим органом за вх.№ 22284.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 17.1.1 п.п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно на підставі п.п. 17.1.1 п.п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за несвоєчасне подання позивачем декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року застосовано штрафну санкцію у розмірі 170,00 гривень.

2) Суд зазначає, що відповідно до п.п. 7.3.1 п.п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судом встановлено, що проведеною відносно позивача перевіркою встановлено, що позивачем у порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податкові зобовязання, визначені в деклараціях з ПДВ за вересень 2007 року у сумі 426,00 гривень та березні 2008 року у сумі 138,00 гривень, у звязку з чим податковим органом було донараховано позивачеві податкове зобовязання на суму 426,00 гривень та 138,00 гривень.

Перевіряючи правомірність донарахування позивачеві податкового зобовязання на суму 426,00 гривень та 138,00 гривень суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року сума податкового зобовязання, відображена позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість, склала 3672040,00 гривень, що підтверджується податковими деклараціями (копії яких знаходяться в матеріалах справи) за липень 2007 року (від 17.08.2007 року № 12888) на суму 299380, за серпень 2007 року (від 17.09.2007 року № 13729) на суму 431465,00 гривень, за вересень 2007 року (від 12.10.2007 року № 15861) на суму 1282112,00 гривень, за жовтень 2007 року (від 13.11.2007 року № 18293) на суму 1376508,00 гривень, за листопад 2007 року (від 17.12.2007 року № 19591) на суму 168325,00 гривень, за грудень 2007 року (від 08.01.2008 року № 20947) на суму 114250,00 гривень.

При цьому, судом встановлено, що відповідно до даних книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_2 (копія якої знаходиться в матеріалах справи) сума податкового зобовязання позивача за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року склала 3672466,00 гривень.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем занижено податкове зобовязання з ПДВ на суму 426,00 гривень (3672466,00 гривень - 3672040,00 гривень).

Судом встановлено, що заниження позивачем податкового зобовязання виникло внаслідок невірного відображення у деклараціях з ПДВ виручки від реалізації товарів ТОВ «Зерно торгівельна компанія» в сумі 2555,83 гривень. Так, виручка від реалізації товарів (послуг) згідно відомості про ф/о податників річної податкової декларації склала у вересні 2007 року 193201,81 гривень (у т.ч. ПДВ 32200,95 гривень), а згідно книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) 190645,98 гривень ( у т.ч. ПДВ 31774,97 гривень).

Таким чином, судом підтверджено заниження позивачем податкового зобовязання, визначеного в податковій декларації з ПДВ за вересень 2007 року на суму 426,00 гривень.

Суд також зазначає, що сума у розмірі 426,00 гривень не була включена позивачем у подальшому до складу податкових зобовязань в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2007 року, що встановлено судом та підтверджується також актом перевірки.

Отже, податковим органом правомірно було донараховано позивачеві податкове зобовязання у розмірі 426,00 гривень за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року та правомірно нараховані штрафні санкції у розмірі 213 гривень (426,00 гривень х 50%) на підставі п.п.17.1.3 п.п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд зазначає, що за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року сума податкового зобовязання, відображена позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість (копії яких знаходяться в матеріалах справи) склала 1157905,00 гривень, що підтверджується податковими деклараціями за січень 2008 року (від 11.02.2008 року № 1631) на суму 26667,00 гривень, за лютий 2008 року (від 07.03.2008 року № 2542), за березень 2008 року (від 17.04.2008 року № 6079), за квітень 2008 року (від 20.05.2008 року № 9096), за травень (від 02.06.2008 року № 9261), за червень 2008 року (від 09.07.2008 року № 12251), за липень 2008 року (від 18.08.2008 року № 16382) на суму 949351,00 гривень, за серпень 2008 року (нова звітна від 22.09.2008 року № 18389), за вересень 2008 року (від 27.10.2008 року № 22284) на суму 181887,00 гривень.

При цьому, судом встановлено, що відповідно до даних книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_2 (копія якої знаходиться в матеріалах справи) сума податкового зобовязання позивача за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року склала 1158043,00 гривень.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем занижено податкове зобовязання з ПДВ на суму 138,00 гривень (3672466,00 гривень - 3672040,00 гривень).

Судом встановлено, що заниження податкового зобовязання позивачем виникло внаслідок невірного відображення у деклараціях з ПДВ виручки від реалізації товарів ДП ДАК «Хліб України» в сумі 828,00 гривень. Виручка від реалізації товарів (послуг) згідно відомості про ф/о податників річної податкової декларації склала у березні 2008 року 828,00 гривень ( у т.ч. ПДВ 138,00 гривень), а в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) вона не відображена.

Таким чином, судом підтверджено заниження позивачем податкового зобовязання, визначеного в податковій декларації з ПДВ за березень 2008 року на суму 138,00 гривень.

Суд також зазначає, що сума у розмірі 138,00 гривень не була включена позивачем у подальшому до складу податкових зобовязань в податкових деклараціях з ПДВ за квітень вересень 2009 року, що встановлено судом та підтверджується також актом перевірки.

Отже, податковим органом правомірно було донараховано позивачеві податкове зобовязання у розмірі 138,00 гривень за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року та правомірно нараховані штрафні санкції у розмірі 69,00гривень (138,00 гривень х 50%) на підставі п.п.17.1.3 п.п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

3) Суд зазначає, що перевіркою встановлено включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, яка не підтверджена оригіналом податкових накладних, а саме у вересні 2007 року від ТОВ «Заліське» (код 037940323220) на суму 100000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 16666,67 гривень (податкова накладна № 1 від 04.09.2007 року).

Перевіряючи правомірність донарахування позивачеві податкового зобовязання на суму 16666,67 гривень суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у 2007 році ФОП ОСОБА_2 придбавала у ТОВ «Заліське» соняшник.

Відповідно до п.1.1 Договору купівлі- продажу від 4 вересня 2007 року (оригінал якого знаходиться в матеріалах справи) Продавець ТОВ «Заліське» зобовязується передати у власність Покупця ФОП ОСОБА_2, Покупець зобовязується належним чином прийняти та оплатити на умовах даного Договору соняшник кількістю 100 т вартістю 2200,00 гривень.

Згідно з умовами Договору Продавець поставляє за власний рахунок товар в термін до 10 вересня 2007 року, Покупець оплачує товар на умовах передоплати до 5 вересня 2007 року.

Судом встановлено, що 4 вересня 2007 року Продавцем було надано Покупцеві рахунок № 1 (оригінал якого знаходиться в матеріалах справи) для сплати соняшнику кількістю 45,455 т на суму 100000,00 гривень ( в тому числі ПДВ 16666,67 гривень).

Суд зазначає, факт відвантаження ТОВ «Заліське» соняшнику за Договором купівлі- продажу від 4 вересня 2007 року підтверджується копією накладної, яка була складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (знаходиться в матеріалах справи) за № 21 від 01.10.2007 року на суму 100000,00 гривень (в тому числі ПДВ 16666,67 гривень)

Суд зазначає, що податкова накладна ТОВ «Заліське» № 32 від 04.09.207 року на суму 100000,00 гривень (в тому числі ПДВ 16666,67 гривень) включена позивачем до податкового кредиту Декларацій з ПДВ за вересень 2007 року.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що факт виконання зобовязань за Договором купівлі- продажу від 4 вересня 2007 року щодо купівлі позивачем соняшнику кількістю 45,455 т на суму 100000,00 гривень є доведеним.

Суд підкреслює, що відповідач не заперечує проти того, що зобовязання за Договором купівлі- продажу від 4 вересня 2007 року було виконано, соняшник кількістю 45,455 т на суму 100000,00 гривень було отримано позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкова накладна ТОВ «Заліське» № 32 від 04.09.207 року на суму 100000,00 гривень (в тому числі ПДВ 16666,67 гривень) правомірно включена позивачем до податкового кредиту Декларацій з ПДВ за вересень 2007 року.

Суд зазначає, що посилання відповідача на безпідставність включення позивачем до податкового кредиту зазначеної суми ПДВ у звязку з відсутністю у позивача оригіналу податкової накладної при наявності копії, яка була складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, є необґрунтованими.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.2.3 п.п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.6.1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037 (надалі - Порядок заповнення податкової накладної) оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу. Зазначений документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п.6.3 Порядку заповнення податкової накладної копія податкової накладної залишається у продавця товарів (послуг) як звітний розрахунковий податковий документ і зберігається в порядку та протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податку.

Таким чином, суд зазначає, що копія податкової накладної, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, є документ, який має таку ж юридичну силу як і податкова накладна, яка дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Судом досліджена зазначена податкова накладна на предмет її відповідності діючому законодавству та встановлено, що вона виписана під копірку уповноваженою особою, містить всі реквізити, в тому числі підпис керівника продавця, та засвідчена мокрою печаткою, відомості, які в ній зазначені, повністю підтверджуються іншими бухгалтерськими документами. Суд погоджується, що податкова накладна частково складена на компютері стосовно відомостей покупця, а частково заповнена від руки, але такий засіб оформлення документів не може свідчити про його недійсність.

Суд зауважує, що факт того, що у позивача знаходилася належним чином оформлена копія накладної, складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, а не оригінал, не є підставою для донарахування позивачеві податкового зобовязання та штрафних санкцій за цим епізодом.

Таким чином, суд зазначає, що податковим органом неправомірно був зменшений позивачеві податковий кредит у розмірі 16666,67 гривень, а,отже, неправомірно застосовані штрафні санкції у розмірі 8333,33 гривень (16666,67 гривень х 50%).

Суд зазначає, що перевіркою встановлено включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, яка не підтверджена оригіналом податкових накладних, а саме у вересні 2008 року від ТОВ «Агро-Рось» на суму 58128,00 гривень, в т.ч. ПДВ 9688,00 гривень (податкова накладна № 7602 від 08.09.2008 року), чим порушено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіряючи правомірність донарахування позивачеві податкового зобовязання на суму 9688,00 гривень суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що дійсно, до перевірки позивачем надано факсокопію податкової накладної ТОВ «Агро-Рось» № 7602 від 08.09.2008 року на суму 58128,00 гривень, в т.ч. ПДВ 9688,00 гривень, яке навіть не засвідчено печаткою продавця.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної саме податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість

Таким чином, суд зазначає, що саме податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд зазначає, що згідно з п.п.7.4.5 п.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, суд зазначає, що надання позивачем під час перевірки податковому органу факсокопії податкової накладної, яка не оформлена належним чином, не дає підстав для нарахування ФОП ОСОБА_2 податкового кредиту.

Той факт, що на момент перевірки позивачем була надана саме факсокопія підтверджується копією факсокопії податкової накладної, яка надана відповідачем на підтвердження свої доводів та була отримана відповідачем від позивача під час перевірки.

Суд зазначає, що надання позивачем суду оригіналу податкової накладної ТОВ «Агро-Рось» № 7602 від 08.09.2008 року на суму 58128,00 гривень, в т.ч. ПДВ 9688,00 гривень, суд не приймає до уваги та зазначає, що оригінал зазначеної податкової накладної мав бути наявним на момент проведення перевірки та мав бути наданий податковому органу на підтвердження податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем правомірно було зменшено позивачеві податковий кредит у розмірі 9688,00 гривень, а,отже, правомірно застосовані штрафні санкції у розмірі 4844,00 гривень (9688,00 гривень х 50%).

При цьому, суд зазначає, що наявність у позивача на час розгляду справи оригіналу податкової накладної ТОВ «Агро-Рось» № 7602 від 08.09.2008 року на суму 58128,00 гривень надає ФОП ОСОБА_2 можливість включення суми ПДВ у розмірі 9688,00 гривень до податкового кредиту в наступному звітному періоді в межах строків, визначених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

4) Суд зазначає, що перевіркою встановлено та зазначено в Акті перевірки, що в податковий кредит за вересень 2008 року позивачем включено суму у розмірі 119980,32 гривень, в тому числі ПДВ 19996,72 гривень отримана від ФГ «Агро Вись» (код 33578371), яка не підтверджена податковою накладною (в первинних документах є тільки накладні № 3 від 29.08.2008 року та № 1 від 08.08.2008 року), чим порушено п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіряючи правомірність донарахування позивачеві податкового зобовязання на суму 19996,72 гривень суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що зазначення в Акті перевірки про те, що податковий кредит на суму 19996,72 гривень не підтверджується податковою накладною є таким, що не відповідає дійсності.

Судом встановлено, що в податковий кредит за вересень 2008 року позивачем включено суму у розмірі 119980,32 гривень, в тому числі ПДВ 19996,72 гривень, яка підтверджена податковою накладною ФГ «Агро Вись» № 1 від 29.08.2008 року на суму 119980,32 гривень, в тому числі ПДВ 19996,72 гривень.

Посилання відповідача на той факт, що позивач не мав права включати в податковий кредит за вересень 2008 року податкову накладну іншого звітного періоду, а саме за серпень 2008 року, суд вважає необґрунтованим, з приводу чого зазначає наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з п.п.7.2.6 п.п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, суд зазначає, що податковий кредит повинен нараховуватися тільки в періоді отримання платником податкової накладної.

Судом встановлено, що податкова накладна ФГ «Агро Вись» № 1 від 29.08.2008 року на суму 119980,32 гривень, в тому числі ПДВ 19996,72 гривень, була отримана ФОП ОСОБА_2 у вересні 2008 року.

Таким чином, суд зазначає, що ФОП ОСОБА_2 включила до податкового кредиту за вересень 2008 року податкову накладну, яка виписана до 01.09.2008 року у звязку з тим, що отримана зазначена податкова накладна була саме у вересні 2008 року.

Отже, ФОП ОСОБА_2 обґрунтовано керувалася п.п.7.2.6 та п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд також зазначає, що в даному випадку необхідно враховувати терміни позовної давності, встановлені ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

Суд також зазначає, що в стовпці № 3 «Період виписки» розділу II «Податковий кредит» Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість«Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту»до форми податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.97 N 166 ( в редакції до 28.04.2009 року) вказано, що до податкового кредиту звітного періоду включаються будья-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності (1095 днів).

Суд зазначає, що зазначена позиція також викладена в Листі ДПА України «Щодо відображення в податковій декларації податкових накладних, які були отримані покупцем із запізненням» № 8799/6/16-1515-10 від 10.08.2006 року, Листі ДПА України «Щодо актуальних питань з податку на додану вартість» № 7681/7/16-1117 від 14.04.2008 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було зменшено позивачеві податковий кредит у розмірі 19996,72 гривень, а, отже, неправомірно застосовані штрафні санкції у розмірі 9998,36 гривень (19996,72 гривень х 50%).

Суд зазначає, що перевіркою встановлено та зазначено в Акті перевірки, що в податковий кредит за вересень 2008 року позивачем включено:

- 55000,00 гривень, в тому числі ПДВ 9166,67 гривень отримана від ФГ «Станіслав» (код 332235411081), податкова накладна № 15 від 31.10.2008 року), чим порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

-350000,00 гривень, в тому числі ПДВ 58333,33 гривень отримана від ПП ОСОБА_3(код НОМЕР_1), податкова накладна № 1 від 31.10.2008 року), чим порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіряючи правомірність донарахування позивачеві податкового зобовязання на суму 9166,67 гривень та 58333,33 гривень суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в податковий кредит за вересень 2008 року позивачем включено суму у розмірі 55000,00 гривень, в тому числі ПДВ 9166,67 гривень, яка підтверджена податковою накладною ФГ «Станіслав» № 15 від 31.10.2008 року на суму 55000,00 гривень, в тому числі ПДВ 9166,67 гривень (копія якої знаходиться в матеріалах справи).

Судом також встановлено, що в податковий кредит за вересень 2008 року позивачем включено суму у розмірі 350000,00 гривень, в тому числі ПДВ 58333,33 гривень, яка підтверджена податковою накладною ПП ОСОБА_3 № 1 від 31.10.2008 року на суму 350000,00 гривень, в тому числі ПДВ 58333,33 гривень (копія якої знаходиться в матеріалах справи).

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Суд зауважує, що включення до податкового кредиту за вересень 2008 року податкових накладних за наступний звітний період, тобто за жовтень 2008 року, є неприпустимим.

Суд зазначає, що надання позивачем суду податкових накладних від тих самих постачальників на ті ж самі суми за вересень 2008 року, а саме податкової накладної ФГ «Станіслав» № 26 від 04.09.2008 року на суму 55000,00 гривень, в тому числі ПДВ 9166,67 гривень та податкової накладної ПП ОСОБА_3 № 1 від 30.09.2008 року на суму 350000,00 гривень, в тому числі ПДВ 58333,33 гривень, суд не приймає до уваги та зазначає, що зазначені зазначеної податкові накладні мали бути наявними на момент проведення перевірки, які позивач повинен був надати податковому органу.

Той факт, що вони були відсутні у позивача на момент проведення перевірки підтверджується саме податковими накладними від 31.10.2008 року, які були надані відповідачем на підтвердження своїх висновків та були отримані від позивача під час проведення перевірки.

Більш того, той факт, що у позивача були відсутні належні податкові накладні від ФГ «Станіслав» № 26 від 04.09.2008 року та ПП ОСОБА_3 № 1 від 30.09.2008 року, на які посилається ОСОБА_2 в позові, підтверджуються також і книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг), яка була надана позивачем, в якій за вересень 2008 року відображені податкові накладні ФГ «Станіслав» та ПП ОСОБА_3 від 31.09.2008 року, тобто від дати, яка навіть не існує у календарі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було зменшено позивачеві податковий кредит на суму 9166,67 гривень та 58333,33 гривень та відповідно нараховані штрафні санкції на суму 4583,33 гривень (9166,67 гривень х50%) та 29166,66 гривень (58333,33 гривень х 50%).

При цьому, суд звертає увагу ОСОБА_2, що позивач має право включити зазначені належні податкові накладні, які дійсно підтверджують факт податкового кредиту від ФГ «Станіслав» та ПП ОСОБА_3 та які були відсутні на момент перевірки, до податкового кредиту в наступному звітному періоді.

5) Суд зазначає, що перевіркою встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся отримала продукцію від підприємств, яким анульовано свідоцтва платників ПДВ та відповідно завищила суму податкового кредиту.

Перевіряючи правомірність зменшення позивачеві податкового кредиту відповідачем суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд зазначає, що відповідно п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за N 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за N 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

При цьому суд зауважує, що право на складання податкової накладної має лише особа, яка зареєстрована як платник податку в відповідному податковому органі.

Cудом встановлено, що у періоді, що був предметом перевірки, ФОП ОСОБА_2 придбавала продукцію у ТОВ «Ріканд» (ЄДРПОУ 31025711) та необґрунтовано включила до складу податкового кредиту податкову накладну ТОВ «Ріканд» № 159 від 21 липня 2008 року на суму 520898,72 гривень, в т.ч. ПДВ 86816,45 гривень, яке на момент видачі податкової накладної вже не існувало як платник податку на додану вартість.

Суд зазначає, що факт придбання позивачем продукції у ТОВ «Ріканд» підтверджується Договором купівлі продажу від 21 липня 2008 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 101 від 21 липня 2008 року, накладною № 169 від 21 липня 2008 року.

Судом встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Ріканд» було анульовано 23.11.2005 року, що підтверджується Листом відповіддю ДПІ у Голосіївському районі м.Києва № 16730/7/23-0910 від 13.10.2008 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 23.11.2005 року ТОВ «Ріканд» не мало право складати податкові накладні .

Отже, суд зауважує, що позивач не мав право включати суму 86816,45 гривень до складу податкового кредиту.

Cудом встановлено, що у періоді, що був предметом перевірки, ФОП ОСОБА_2 придбавала продукцію у СТОВ «Восход» (ЄДРПОУ 30825254) та необґрунтовано включила до складу податкового кредиту податкові накладні СТОВ «Восход» № 78 від 15.09.2007 року на суму 246000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 41000,00 гривень, №139 від 30.07.2008 року на суму 219133,80 гривень, в.т.ч. ПДВ на суму 36521,98 гривень, яке на момент видачі податкової накладної вже не існувало як платник податку на додану вартість.

Суд зазначає, що факт придбання позивачем продукції у СТОВ «Восход» на суму 219133,80 гривень підтверджується Договором купівлі продажу від 30 липня 2008 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 69 від 30 липня 2008 року, накладною № 130 від 30 липня 2008 року.

Факт придбання позивачем продукції у СТОВ «Восход» на суму 246000,00 гривень підтверджується Договором купівлі продажу від 10 вересня 2007 року, квитанціями до прибуткового касового ордеру № 81 від 15 вересня 2007 року, № 80 від 15 вересня 2007 року, № 79 від 11 вересня 2007 року, накладною № 46 від 15 вересня 2007 року.

Судом встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість було СТОВ «Восход» анульовано 28.11.2005 року, що підтверджується Актом про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 7 від 16.11.2005 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 28.11.2005 року СТОВ «Восход» не мало право складати податкові накладні.

Отже, суд зауважує, що позивач не мав право включати суму 77521,98 гривень до складу податкового кредиту.

Cудом встановлено, що у періоді, що був предметом перевірки, ФОП ОСОБА_2 придбавала продукцію у ПП «Біолайн» (ЄДРПОУ 31917969) та необґрунтовано включила до складу податкового кредиту податкові накладні ПП «Біолайн» № 179 від 26 грудня 2007 року на суму 494192,33 гривень, в тому числі 82365,39 гривень, № 2 від 30 січня 2008 року на суму 157876,03 гривень, в тому числі ПДВ на суму 26313,00 гривень, № 82 від 21 вересня 2007 року на суму 716360,17 гривень, в т.ч. ПДВ 119393,36 гривень, яке на момент видачі податкової накладної вже не існувало як платник податку на додану вартість.

Суд зазначає, що факт придбання позивачем продукції у ПП «Біолайн» на суму 494192,33 гривень підтверджується Договором купівлі продажу від 26 грудня 2007 року, квитанціями до прибуткового касового ордеру № 131 від 23 грудня 2007 року, № 134 від 26 грудня 2007 року, накладною № 181 від 26 грудня 2007 року.

Факт придбання позивачем продукції у ПП «Біолайн» на суму 157876,03 підтверджується накладною № 6 від 30 січня 2008 року на суму 157876,03 гривень, в тому числі ПДВ 26313,00 гривень.

Суд зазначає, що факт придбання позивачем продукції у ПП «Біолайн» на суму 716360,17 гривень підтверджується Договором купівлі продажу від 21 вересня 2007 року, квитанціями до прибуткового касового ордеру № 49 від 21 вересня 2007 року, № 50 від 26 вересня 2007 року, накладною № 149 від 21 вересня 2007 року.

Судом встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Біолайн» було анульовано 18.11.2005 року, що підтверджується Актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 466/16-1 від 18.11.2005 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 18.11.2005 року ПП «Біолайн» не мало право складати податкові накладні.

Крім того, судом встановлено, що на накладних № 179 від 26 грудня 2007 року, № 2 від 30 січня 2008 року, № 82 від 21 вересня 2007 року, виданих ПП «Біолайн», та інших первинних документах (договорах, квитанціях до прибуткового касового ордеру, накладних) проставлено печать іншої юридичної особи ПП «Білайт» (ЄДРПОУ 31391334).

Суд зазначає, що відповідно до п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за N 233/2037, всіскладені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Таким чином, суд зазначає, що зазначені податкові накладні, видані ПП «Біолайн», на яких проставлено печать іншої юридичної особи, не дають право позивачеві на включення зазначених декларацій до складу податкового кредиту.

Отже, суд зауважує, що позивач не мав право включати суму 228071,75 гривень до складу податкового кредиту.

Cудом встановлено, що у періоді, що був предметом перевірки, ФОП ОСОБА_2 придбавала продукцію у ЗАТ «Моноліт» (ЄДРПОУ 31625230) та необґрунтовано включила до складу податкового кредиту податкову накладну ЗАТ «Моноліт» № 129/145 від 15 липня 2008 року на суму 856800,00 гривень, в т.ч. ПДВ 142800,00 гривень, № 189 від 24 жовтня 2007 року на суму 1333751,94 гривень, у тому числі ПДВ 222291,99 гривень, яке на момент видачі податкової накладної вже не існувало як платник податку на додану вартість.

Суд зазначає, що факт придбання позивачем продукції у ЗАТ «Моноліт» на суму 856800,00 гривень підтверджується Договором купівлі продажу від 15 липня 2008 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 201 від 25 липня 2008 року, накладною № 191 від 15 липня 2008 року.

Суд зазначає, що документів, підтверджуючих придбання позивачем продукції у ЗАТ «Моноліт» на суму 1333751,94 гривень суду не надано.

Судом встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ЗАТ «Моноліт» було анульовано 21 жовтня 2005 року, що підтверджується Актом про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 5/16 від 21 жовтня 2005 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 21.10.2005 року ЗАТ «Моноліт» не мало право складати податкові накладні .

Отже, суд зауважує, що позивач не мав право включати суму 365091,99 гривень до складу податкового кредиту.

Cудом встановлено, що у періоді, що був предметом перевірки, ФОП ОСОБА_2 придбавала продукцію у ТОВ «Шико Єліт» (ЄДРПОУ31897424) та необґрунтовано включила до складу податкового кредиту податкову накладну ТОВ «Шико Єліт» № 38 від 24.08.2007 року на суму 637560,66 гривень, в т.ч.ПДВ 106260,11 гривень, яке на момент видачі податкової накладної вже не існувало як платник податку на додану вартість.

Суд зазначає, що факт придбання позивачем продукції у ТОВ «Шико Єліт» підтверджується Договором купівлі продажу від 24 серпня 2007 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 52 від 24 серпня 2007 року, накладною № 29 від 24 серпня 2007 року.

Судом встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Шико Єліт» було анульовано 23 серпня 2006 року, що підтверджується Актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 76 від 17.10.2006 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 23.08.2006 року ТОВ «Шико Єліт» не мало право складати податкові накладні.

Отже, суд зауважує, що позивач не мав право включати суму 106260,11 гривень до складу податкового кредиту.

Cудом встановлено, що у періоді, що був предметом перевірки, ФОП ОСОБА_2 придбавала продукцію у ТОВ «Лазурит» (ЄДРПОУ 24596825) та необґрунтовано включила до складу податкового кредиту податкові накладні ТОВ «Лазурит» № 124 від 4 липня 2008 року на суму 636900,00 гривень, в т.ч. ПДВ 106150,00 гривень та № 199 від 16.10.2007 року на суму 997500,00 гривень, в т.ч. ПДВ 166250,00 гривень, яке на момент видачі податкової накладної вже не існувало як платник податку на додану вартість.

Суд зазначає, що факт придбання позивачем продукції у ТОВ «Лазурит» на суму 636900,00 гривень підтверджується Договором купівлі продажу від 4 липня 2008 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 129 від 15 липня 2008 року, накладною № 198 від 04 липня 2008 року.

Факт придбання позивачем продукції у ТОВ «Лазурит» на суму 997500,00 гривень підтверджується Договором купівлі продажу від 16 жовтня 2007 року, квитанціями до прибуткового касового ордеру № 80 від 16 жовтня 2007 року, № 113 від 16 жовтня 2007 року, № 99 від 15 жовтня 2007 року, накладною № 201 від 16 жовтня 2007року.

Судом встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Лазурит» було анульовано 25 серпня 2004 року, що підтверджується Актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 3642 від 11 жовтня 2004 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 25.08.2004 року ТОВ «Лазурит» не мало право складати податкові накладні.

Отже, суд зауважує, що позивач не мав право включати суму 272400,00 гривень до складу податкового кредиту.

Cудом встановлено, що у періоді, що був предметом перевірки, ФОП ОСОБА_2 придбавала продукцію у ПП «Дельта» (ЄДРПОУ 31205589) та необґрунтовано включила до складу податкового кредиту податкову накладну ПП «Дельта» № 25 від 18.09.2007 року на суму 637780,98 гривень, в т.ч. ПДВ на суму 106296,83 гривень, яке на момент видачі податкової накладної вже не існувало як платник податку на додану вартість.

Суд зазначає, що факт придбання позивачем продукції у ПП «Дельта» на суму 637780,98 гривень підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 39 від 18 вересня 2007 року, накладною № 28 від 18 вересня 2007 року.

Судом встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Дельта» було анульовано 03.12.2003 року, що підтверджується Актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 553 від 15.12.2003 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 15.12.2003 року ПП «Дельта» не мало право складати податкові накладні.

Отже, суд зауважує, що позивач не мав право включати суму 106296,83 гривень до складу податкового кредиту.

Таким чином, суд зазначає, що у звязку з недійсністю податкових накладних, складених ТОВ «Шико Еліт», СТОВ «Восход», ПП «Дельта», ПП Біолайн, ТОВ «Лазурит», ЗАТ «Моноліт», ТОВ «Ріканд», позивачем завищено податковий кредит на суму 1242459,00 гривень, отже відповідачем правомірно було донараховано позивачеві податкове зобовязання у сумі 1242459,00 гривень.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У звязку з тим, що позивачеві ДПІ у Красногвардійському районі була донарахована сума податкового зобовязання за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року, суд приходить до висновку, що штрафні санкції у розмірі 621229,5 гривень, що складає 50% від суми заниження податкових зобовязань у розмірі 1242459,00 гривень, ДПІ у Красногвардійському районі АРК були нараховані правомірно.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що ДПІ у Красногвардійському районі правомірно донараховано позивачеві податкове зобовязання у сумі 1320209,61 гривень та правомірно застосовані штрафні санкції на суму 660274,81 гривень (170,00 гривень + 621229,50 гривень + 4583,33 гривень + 29166,33 гривень+ 4844,00 гривень + 69,00 гривень + 213,00 гривень).

Але суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно нараховане позивачеві податкове зобовязання на суму 36663,39 гривень (16666,67 гривень + 19996,72 гривень) та неправомірно застосовані штрафні санкції на суму 18501,69 (36663,39 гривень /2 + 170,00 гривень). При цьому суд зазначає, що позивач просить визнати протиправним та скасувати за цім епізодом податкові повідомлення рішення № 0001921701/0 від 08 грудня 2008 року та № 0001921701/1 від 07.02.2009 року.

Але суд зазначає, що за результатами апеляційного оскарження за цім епізодом було додатково прийнято податкові повідомлення рішення № 0001921701/2 від 21.04.2009 року та № 0001921701/3 від 30.06.2009 року на суму податкового зобовязання в розмірі 1356873,00 гривень та штрафних санкцій в розмірі 678776,5 гривень, які позивач скасувати не просить, але до яких входять необґрунтовано нараховані зобовязання в розмірі 36663,39 гривень та штрафні санкції в розмірі 18501,69 гривень..

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень, а не про визнання їх протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Таким чином, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати не тільки податкові повідомлення рішення № 0001921701/0 від 08 грудня 2008 року, № 0001921701/1 від 07.02.2009 року в частині визначення податкового зобовязання на суму 36663,39 гривень та застосування штрафних санкцій на суму 18501,69 гривень, але і податкові повідомлення рішення № 0001921701/2 від 21.04.2009 року та № 0001921701/3 від 30.06.2009 року в цій частині.

Таким чином, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0001921701/0 від 08 грудня 2008 року, № 0001921701/1 від 07.02.2009 року, № 0001921701/2 від 21.04.2009 року та № 0001921701/3 від 30.06.2009 року в частині визначення податкового зобовязання на суму 36663,39 гривень та застосування штрафних санкцій на суму 18501,69 гривень.

Суд зазначає, що позивач в адміністративному позові оскаржує також податкове повідомлення рішення № 0000171701/0 від 07.02.2009 року в частині 376600,56 гривень основного платежу та 189122,28 гривень штрафних санкцій.

Судом встановлено, що позивач в адміністративному позові помилково зазначив про оскарження податкового повідомлення рішення № 0000171701/0 від 07.02.2009 року, суд зазначає, що податковим повідомленням рішенням, яким позивачеві нараховане податкове зобовязання на суму 376600,56 гривень та застосовані штрафні санкції в розмірі 189122,28 гривень є податкові повідомлення рішення № 00005911701/2 від 21 квітня 2009 року та № 0000591701/3 від 30 червня 2009 року, оскільки податкове повідомлення рішення 0000171701/0 від 07.02.2009 року було винесено на суму податкового зобовязання у розмірі 376600,56 гривень та на суму штрафних санкцій у розмірі 248813,78 гривень, а за наслідками апеляційного оскарження воно було часткового скасовано на суму штрафних санкцій в розмірі 59691,50 гривень.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем податкових повідомлень рішень № 0000171701/0 від 07.02.2009 року, № 0000171701/1 від 04.03.2009 року, № 00005911701/2 від 21 квітня 2009 року та № 0000591701/3 від 30 червня 2009 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Проведеною перевіркою встановлено:

-позивачем за березень 2008 року в декларації по ПДВ не відображена сума податкового зобовязання 18750,00 гривень, яку ПП ОСОБА_2 отримала від ТОВ «НафтоАгропродукт ЛТД» (код 230940811238), податкова накладна № 03 від 25.03.2008 року (93750,00 гривень + ПДВ 18750,00 гривень). Ця сума відображена в липні 2008 року;

-за квітень 2008 року в декларації по ПДВ не відображена сума податкового зобовязання 1400,00 гривень отримана від Піщанобрідського ПАЛ (код 206504311054) податкова накладна № 05 від 22.04.2008 року (7000,00 гривень + ПДВ 1400,00 гривень), яка відображена в липні 2008 року;

-за травень 2008 року в декларації по ПДВ не відображена сума податкового зобовязання отримана від ЗАСТ «Зернопродукт» (код 006886011148) 1708,30 гривень, податкова накладна № 06 від 26.05.2008 року (8541,50 гривень + ПДВ 1708,30 гривень) та відображена в липні 2008 року.

Отже, суд зазначає, що податкове зобовязання за березень 2008 року на суму 18750,00 гривень позивач мав відобразити саме в декларації з ПДВ за березень 2008 року, а не за липень 2008 року, що було зроблено позивачем в порушення п.п.7.3.1 п.п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Суд зазначає, що податкове зобовязання за квітень 2008 року на суму 1400,00 гривень позивач мав відобразити в декларації з ПДВ за квітень 2008 року, а не за липень 2008 року, що було зроблено позивачем в порушення п.п.7.3.1 п.п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Суд зазначає, що податкове зобовязання за травень 2008 року на суму 1708,30 гривень позивач мав відобразити саме в декларації з ПДВ за травень 2008 року, а не за липень 2008 року, що було зроблено позивачем в порушення п.п.7.3.1 п.п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до п.п.17.2 ст.17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, суд зауважує, що позивач при встановленні факту заниження податкового зобов'язання за березень, квітень, травень 2008 року мав надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Судом встановлено, що ПП ОСОБА_2 при встановленні факту заниження податкового зобов'язання за березень, квітень, травень 2008 року відобразила суму недоплати в деклараціях з ПДВ за липень 2008 року.

При цьому, суд зазначає, що позивач в порушення п.п. «б» п.п.17.2 ст.17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" при відображенні суми недоплати податкового зобовязання за березень, квітень, травень 2008 року в липні 2008 року не збільшив її на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Крім того, судом встановлено, що в Акті перевірки зазначено, що в службовій записці № 404/17-02 від 20.10.2008 року відділу оподаткування фізичних осіб вказано, що за серпень 2008 року не включені контрагенти, які мали взаємостосунки з ПП ОСОБА_2:

ТОВ «Ятранське» (код 43401211121) сума ПДВ 10790 гривень, ПП «Оріон Вектор» (код 338607711146) сума ПДВ 6139,60 гривень, ТОВ «АПК «Тавріка ЛТД» (код 35898815210) сума ПДВ 437420,20 гривень, ПП ОСОБА_6 (код НОМЕР_3) сума ПДВ 21420,00 гривень. Всього не відображено в податкових обовязках загальна сума ПДВ 475769,80 гривень.

При цьому, в ході перевірки встановлено, що за серпень 2008 року сума податкового зобовязання по декларації з ПДВ складає 0,00 гривень, а згідно первинним документам 99169,24 гривень, яка відображена в декларації з ПДВ за вересень 2008 року та отримана від:

-ТОВ «АПК Тавріка» (код 358988415210): податкова накладна № 42 від 12.08.2008 року в сумі 60813,94 гривень, в т.ч. ПДВ 10135,66 гривень, податкова накладна № 49/1 від 26.08.2008 року в сумі 65431,80 гривень, в т.ч. ПДВ 10905,30 гривень, податкова накладна № 48 від 19.08.2008 року в сумі 67023,64 гривень, в т.ч. ПДВ 11170,61 гривень, податкова накладна № 53 від 29.08.2008 року в сумі 51676,04 гривень, в т.ч. ПДВ 8612,67 гривень, податкова накладна № 52/1 від 29.08.2008 року в сумі 53763,00 гривень,в т.ч. ПДВ 8960,50 гривень, податкова накладна № 52 від 29.08.2008 року в сумі 66209,40 гривень, в т.ч. ПДВ 11034,90 гривень;

-ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_3) податкова накладна № 50 від 21.08.2008 року в сумі 128520,00 гривень, в т.ч. ПДВ 21420,00 гривень;

-СТОВ «Ятранське» (код 043401211121) податкова накладна № 44 від 15.08.2008 року в сумі 64740,00 гривень, в т.ч. ПДВ 10790,00 гривень;

-ПП «Оріон Вектор» (код 308557426552) податкова накладна № 38 від 05.08.2008 року в сумі 318,00 гривень, в т.ч. ПДВ 53,00 гривень, податкова накладна № 37 від 05.08.2008 року в сумі 36519,59 гривень, в т.ч. ПДВ 6086,60 гривень.

Перевіривши зазначене, судом встановлено, що дійсно сума податкового зобовязання за серпень 2008 року в сумі 99169,24 гривень, яка підтверджується Книгою обліку продажу товарів ПП ОСОБА_2 від 12 червня 2003 року, відображена позивачем в декларації з ПДВ за вересень 2008 року.

Однак, суд зазначає, що позивач в порушення п.п. «б» п.п.17.2 ст.17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" при відображенні суми недоплати податкового зобовязання за серпень 2008 року в вересні 2008 року не збільшив її на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Судом також встановлено, що до податкових зобовязань за серпень 2008 року ПП ОСОБА_2 не включено суму у розмірі 376600,56 гривень, отриману від ТОВ «АПК Тавріка» (код 358988415210). Зазначений факт підтверджується актом перевірки, книгою продажу позивача за серпень 2008 року,

Суд зауважує, що зазначені податкові зобовязання у розмірі 376600,56 гривень не включалися до складу декларації з ПДВ, що подавалася за наступний податковий період, тобто навіть за вересень 2008 року та не оскаржується позивачем в судовому засіданні.

Позивач в позові зазначає, що зобовязання у розмірі 376600,56 гривень були відображені позивачем в Книзі обліку продажу товарів ПП ОСОБА_2 від 12 червня 2003 року та декларації за жовтень 2008 року.

Однак, суд зауважує, що виїзна планова документальна перевірка відносно ПП ОСОБА_2 проводилася податковим органом за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року та податковий період жовтень 2008 року не охоплювала.

Отже, суд приходить до висновку, що податковий орган не мав можливості перевірити факт та повноту відображення позивачем податкового зобовязання у розмірі 376600,56 гривень у жовтні 2008 року, у звязку з тим, що зазначений період не був предметом перевірки.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. «б» п.п. 4.2.2 п.п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно на підставі п.п. «б» п.п. 4.2.2 п.п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобовязання ПП ОСОБА_2 у розмірі 376600,56 гривень.

При цьому, суд звертає увагу позивача, якщо податкове зобовязання у розмірі 376600,56 гривень було відображено позивачем в декларації за жовтень 2008 року, приймаючи до уваги, що податковим органом було донараховано позивачеві податкове зобовязання на цю ж суму у звязку з тим, що жовтень 2008 року не був предметом перевірки, суд зазначає, що позивач має право зменшити суму податкового зобовязання на суму 376600,56 гривень у наступних звітних періодах в порядку, визначеному п.п.17.2 ст.17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Судом також встановлено, що податковими повідомленнями рішеннями № 0000591701/2 від 21 квітня 2009 року та № 0000591701/3 від 30 червня 2009 року застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 189122,28 гривень.

Перевіряючи правомірність застосування позивачеві штрафних санкцій у розмірі 189122,28 гривень, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що податкове повідомлення рішення № 0000591701/2 від 21 квітня 2009 року було прийнято стосовно позивача за результатами розгляду повторної скарги на підставі Рішення ДПА в АР Крим про результати розгляду повторної скарги № 366/Ш/25-023 від 17.04.2009 року.

Суд зазначає, що в Рішенні ДПА в АР Крим про результати розгляду повторної скарги № 366/Ш/25-023 від 17.04.2009 року визначено суму штрафних санкцій виходячи з наступного:

Так, зазначено, що сума недоплати з урахуванням внесених змін при донарахуванні ПДВ складе 1735457,56 гривень (106260,00 гривень + 283782,00 + 388542,00 + 82365,00 + 26313,00 + 18888,00 гривень + 1400,00 + 1708,30 + 372288,00 + 475769,80 гривень).

Вказано, що загальна сума штрафних санкцій з ПДВ складає 867728,78 гривень (1735457,56 гривень х 50% ) + 170,00 гривень.

Суд зазначає, що податковими повідомленнями рішеннями ДПІ у Красногвардійському районі № 0001921701/0 від 08 грудня 2008 року та № 0001921701/1 від 07.02.2009 року та № 0000171701/0 від 07 лютого 2009 року до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 678776,5 гривень.

Отже, відповідно, податковими повідомленнями рішеннями ДПІ у Красногвардійському районі № 0000591701/2 від 21 квітня 2009 року та № 0000591701/3 від 30 червня 2009 року застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 189122,28 гривень (867898,78 гривень - 678776,5 гривень).

Однак, суд зауважує, що податковий орган в Рішенні ДПА ВАР Крим про результати розгляду повторної скарги № 366/Ш/25-023 від 17.04.2009 року при визначенні суми недоплати позивачем податкового зобовязання з ПДВ при розрахунку розміру штрафної санкції, яка підлягає сплаті позивачем, не врахував суму донарахованого податковим повідомленням рішенням № 0001921701/0 від 08 грудня 2008 року податкового зобовязання за вересень 2008 року у розмірі 97184,72 гривень, у звязку з чим невірно визначив суму податкового зобовязання у розмірі 1735457,56 гривень, з якої необхідно розраховувати штрафну санкцію.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 17.1.3 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У звязку з тим, що податковим органом самостійно донараховано позивачеві податкове зобовязання за серпень 2008 року в розмірі 376600,56 гривень на підставі п.п."б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, суд приходить до висновку, що до позивача мають бути застосовані штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.3 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд зазначає, що як встановлено вище, податковий орган не мав можливості перевірити факт та повноту відображення позивачем податкового зобовязання у розмірі 376600,56 гривень у жовтні 2008 року, у звязку з тим, що зазначений період не був предметом перевірки.

Отже, суд зазначає, що відповідачем правомірно на підставі п.п. 17.1.3 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовано до позивача штраф у максимальному розмірі 188300,28 гривень (376600,56 гривень х 50%) - п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, у звязку з тим, що податковим періодом, на який припадає недоплата є жовтень 2008 року, а податковим періодом, на який припадає отримання платником податків податкового повідомлення рішення № 000591701/2 від контролюючого органу є травень 2009 року, що підтверджується копією поштового повідомлення, яка знаходиться в матеріалах справи.

Перевіряючи обґрунтованість нарахування штрафних санкцій за податковими повідомленнями рішеннями № 00005911701/2 від 21 квітня 2009 року та № 0000591701/3 від 30 червня 2009 року в частині 822,00 гривень (189122,28 гривень 188300,28 гривень) суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що при визначені податкового зобовязання позивача ДПА в АР Крим додатково враховано епізоди, які не входили до першого податкового повідомлення рішення № 0001921701/0 від 08.12.2009 року, а саме:

1)18750,00 гривень отримані в березні 2008 року від ТОВ «НафтоАгропродукт ЛТД», що відображені в липні 2008 року,

2) 1400,00 гривень отримані в квітні 2008 року від Піщанського ПАЛ, що відображені в липні 2008 року;

3) 1708,30 гривень отримані в травні 2008 року від ЗАСТ «Зернопродукт», що відображені в липні 2008 року;

4) 475769,80 гривень, отримані у серпні 2008 року, у т.ч.:

- 10790,00 гривень від СТОВ «Ятранське», що відображені у вересні 2008 року,

- 6139,60 гривень - від ПП «Оріон Вектор», що відображені у вересні 2008 року,

- 21420,00 гривень від ФОП ОСОБА_6, що відображені у вересні 2008 року,

- 60819,64 гривень від ТОВ «АПК Тавріка», що відображені у вересні 2008 року,

- 376600,56 гривень - від ТОВ «АПК Тавріка», що відображені у вересні 2008 року.

При цьому, додаткове податкове зобовязання донараховане лише на суму 376600,56 гривень, в решті податкове зобовязання в розмірі 121024,54 гривень (497625,10 гривень 376600,56 гривень) відповідачами не донараховувалось, так як актом перевірки був встановлений факт їх відображення у наступних податкових періодах. Але фінансові санкції були нараховані в розмірі 50% від суми несвоєчасно сплаченого податкового зобовязання на підставі п.17.1.3 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", як це зазначено в податкових повідомленнях рішеннях.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.17.2 ст.17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Суд зазначає, що як встановлено вище, позивач при відображенні суми недоплати податкового зобовязання за березень 2008 року на суму 18750,00 гривень в липні 2008 року не збільшив її на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

При відображенні суми недоплати податкового зобовязання за квітень 2008 року на суму 1400,00 гривень в липні 2008 року не збільшив її на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

При відображенні суми недоплати податкового зобовязання за травень 2008 року на суму 1708,30 гривень в липні 2008 року не збільшив її на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Суд зазначає, що як встановлено вище, позивач при відображенні суми недоплати податкового зобовязання за серпень 2008 року в сумі 99169,24 гривень (10790,00 гривень + 6139,60 гривень + 21420,00 гривень + 60819,64 гривень) в вересні 2008 року не збільшив її на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Отже, суд зазначає, що у звязку з тим, що позивачем при відображенні суми недоплати податкового зобовязання за березень 2008 року, квітень 2008 року, травень 2008 року, серпень 2008 року не збільшено її на суму штрафу, до нього мають бути застосовані штрафні санкції.

Судом встановлено, що відповідачем за зазначені порушення застосовано до позивача штрафні санкції на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд зазначає, що правовий аналіз наведеної норми законодавства дозволяє зробити висновок, що законодавцем передбачено єдину підставу для нарахування сум штрафних санкцій відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме нарахування суми податкового зобовязання (основного платежу) податковим органом.

Враховуючи, що відповідачем податкове зобовязання позивачу донараховано не було, включення суми основного платежу до складу податкового зобовязання проведено платником податку в наступних податкових періодах, отже, нарахування податковою інспекцією штрафних санкцій позивачеві здійснено безпідставно.

Суд зауважує, що в даному випадку платник податків самостійно нарахував суму податкового зобовязання з ПДВ та самостійно узгодив її шляхом подачі декларації. При цьому, позивач нарахував суму податкового зобовязання з ПДВ в порушення строків, встановлених Законом України “Про податок на додану вартість”, однак, до початку перевірки.

Таким чином, несвоєчасне нарахування податкових зобовязань є самостійним виявленням та усуненням помилки відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд зазначає,що в даному випадку платник податків повинен був додатково до суми заниженого податкового зобовязання нарахувати штраф у розмірі 5% від суми заниження.

Однак, як встановлено судом, позивач не нарахував та не сплатив штраф у розмірі 5% від суми заниження, у звязку з чим занизив податкові зобовязання на суму штрафу.

Таким чином, суд зазначає, що за встановлене порушення позивачем правил податкового обліку ДПІ мала право донарахувати позивачеві зазначене податкове зобовязання відповідно до вимог п.17.2 ст.17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Cуд зазначає, що зазначена позиція підтверджується Постановою ВАСУ від 19 червня 2007 року по справі № А5/2239-2/374 за позовом ЗАТ «Львівський керамічний завод» до ДПІ у Залізничному районі м.Львова про визнання недійсним податкового повідомлення рішення; Постановою ВАСУ від 22.01.2009 року по справі № К-28987/06 за позовом ТОВ «Автоцентр Атлант М» до ДПІ у Соломянському районі м.Києва про визнання недійсними податкових повідомлень рішень; Постановою ВАСУ від 25 березня 2009 року по справі за позовом ВАТ «Дніпроенерго» до СДПІ про скасування податкового повідомлення рішення.

Суд зазначає, оскільки відповідачем донарахування позивачеві податкового зобовязання відповідно до вимог п.17.2 ст.17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не здійснено, суд змінити зазначені податкові повідомлення - рішення, в тому числі і підстави, з яких це рішення прийнято, не може у звязку з тим, що зазначене не входить до компетенції адміністративного суду при перевірці законності цього рішення.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", враховуючи, що суд не може змінити зазначені податкові повідомлення рішення, податкові повідомлення рішення № 0000171701/0 від 07.02.2009 року, № 0000171701/1 від 04.03.2009 року, № 0000591701/2 від 21 квітня 2009 року та № 0000591701/3 від 30 червня 2009 року є протиправними та підлягають скасуванню в частині застосованих штрафних санкцій на суму 822,00 гривень (189122,28 гривень 188300,28 гривень).

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень, а не про визнання їх протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Суд також вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати не лише податкове повідомлення рішення № 0000171701/0 від 07.02.2009 року, а і податкові повідомлення рішення № 0000171701/1 від 04.03.2009 року, 00005911701/2 від 21 квітня 2009 року та № 0000591701/3 від 30 червня 2009 року в частині застосування фінансових санкцій на суму 822,00 гривень.

Таким чином, позовні вимог підлягають частковому задоволенню.

У звязку з тим, що позивачем не надано доказів про сплату судового збору, суд не вирішує питання про його повернення.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.10.2009 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 02.11.2009 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Красногвардійському районі № 0001921701/0 від 08 грудня 2008 року, № 0001921701/1 від 07.02.2009 року, № 0001921701/2 від 21.04.2009 року та № 0001921701/3 від 30.06.2009 року в частині визначення податкового зобовязання на суму 36663,39 гривень та застосування штрафних санкцій на суму 18501,69 гривень.

3.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Красногвардійському районі № 0000171701/0 від 07.02.2009 року, № 0000171701/1 від 04.03.2009 року, № 00005911701/2 від 21 квітня 2009 року та № 0000591701/3 від 30 червня 2009 року в частині застосування штрафних санкцій на суму 822,00 гривень.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання її у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Трещова О.Р.