Рішення № 8990053, 18.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/24318.03.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Мусон» До 1.Севастопольська міська державна адміністрація

2.Державного підприємства «Конструкторське бюро радіозвязку»

Провизнання недійсним державний акт на право користування земельної ділянкою

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Папоротна Н.Ф.-дов.

Від відповідача 1. не зявився

2. не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним державний акт на право користування земельною ділянкою пл.. 0,4210 га, розташованим під складським приміщенням «Стандарт»по вул.. Вакуленчука, 29 за Державним підприємством «Конструкторським бюро «Радіозвязок».

Відповідачі позові вимоги не визнають, свої заперечення виклали у письмових відзивах на позовну заяву.

Відповідачі належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.1997р. Севастопольська міська державна адміністрація видала Державному підприємству КБ «Радіозв'язку»державний акт на право постійного користування землею площею 1,4071 гектарів землі, у тому числі й на земельну ділянку пл. 0,4210 га, розташований на території ВАТ «Мусон»(правонаступник заводу ім. В.Д.Калмикова).

Разом з тим при видачі акту на право користування ділянкою пл. 0,4210 га Севастопольською державною міською адміністрацією, було порушено чинне законодавство, що регулює надання земельних ділянок у постійне користування.

Право власності на землю (земельна ділянка) гарантується Конституцією України. Це право придбається й здійснюється відповідно до закону.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України й інших актів законодавства, прийнятих відповідно до кодексу.

У відповідності зі ст. 7 Земельного кодексу України в редакції постанови Верховної Ради УРСР від 18 грудня 1990р. № 562-ХП, у постійне користування землею надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності.

Разом з тим, земельна ділянка площею 0,4210 га на момент передачі його ДП КБ «Радіозв'язку»перебувала у постійному користуванні заводу ім. В.Д. Калмикові - поштова скринька В-2753 (правопредшественник ВАТ «Мусон») на підставі державного акту на право користування землею № 23, виданого в 1984 р.

Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України, надання в користування земельної ділянки, що перебуває в користуванні підприємства, провадиться лише після вилучення цієї ділянки у порядку зі ст. ст. 31 і 32 Земельного кодексу та провадиться за рішенням Ради народних депутатів. При цьому надання земельних ділянок здійснюється по проектах відводу цих ділянок.

Крім того, право постійного користування землею засвідчуються державними актами, які видаються й реєструються міськими, районними Радами народних депутатів.

Дозвіл на складання проекту відводу земельної ділянки видає відповідна місцева Рада народних депутатів.

Однак вимоги Земельного кодексу, що визначають порядок вилучення земельної ділянки у попереднього власника й надання його в користування ГП КБ «Радіозв'язку»були порушені; акт користування землею виданий без попереднього вилучення ділянці, та органом, який не мав право на прийняття рішення про вилучення та передачу ділянки ДП КБ Радіозв'язку.

У відзиві на позов відповідач - Севастопольська міська адміністрація, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, посилається на те, що відповідно до рішення № 248 від 05 червня 1997р. «Про регулювання земельних відносин у м. Севастополі Севастопольська міська рада делегувала міський адміністрації повноваження про видачі актів на право постійного користування землею.

Разом з тим зазначеним рішенням Севастопольська міська рада в частини регулювання земельних відносин поклала на Севастопольську міську адміністрацію обов'язок розробити Положення про порядок підготовки й проходження документів по вилученню й наданню земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям і іншим юридичним і фізичним особам саме Севастопольською міськрадою.

Крім того, Севастопольська міськрада поставила за обов'язок всі документи, що встановлюють право землекористування, затверджувати нею же.

Що стосується п 5 рішення, відповідно до якого, на думку відповідача -міськрада делегувала Севастопольський державної адміністрації повноваження міської Ради народних депутатів в області регулювання земельних відносин, необхідно відзначити, що ці повноваження стосуються земель міста з підзвітністю міськраді й надані вони відповідачеві були тимчасово, на період введення в дію Законів України «Про місцеве самоврядування».

Разом з тим, Закон України «Про місцеве самоврядування»був прийнятий 21 травня 1997р. і набув чинності 14.06.1997р після його офіційного опублікування у газеті «Урядовий кур'єр». Отже, на момент видачі ГП КБ «Радіозв'язку»акту на право державного користування землею від 18 листопада 1997р. п. 5 рішення Севастопольської міської ради народних депутатів про делегування повноважень в області регулювання земельних відносин відповідачеві - 1 втратив свою чинність.

Судом при прийнятті рішення прийнято до уваги Інформаційний лист Віщого арбітражного суду від 14.06.93 p. N 01-8/672 «Про деякі питання практики застосування чинного законодавства при вирішенні господарських спорів»із змінами та доповненнями при розгляді спорів, пов'язаних з вилученням радами землі у землекористувачів (володільців), в якому на питання, яку форму повинна мати згода землекористувача (володільця) на вилучення землі, Вищий арбітражний суд України дав таку відповідь.

Вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування провадиться на підставі рішення відповідної ради лише за згодою власників землі і землекористувачів в порядку і на умовах, визначених статтями 31-34 Земельного кодексу України, а у разі відмови власника землі або землекористувача - юридичної особи чи громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності - за рішенням арбітражного суду.

Згода власника землі або землекористувача на вилучення земельної ділянки повинна бути дана у письмовій формі, а у разі прийняття радою відповідного рішення без такої згоди власник землі або землекористувач - юридична особа чи громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності - має право на звернення до господарського суду із заявою про визнання недійсним такого рішення ради на підставі статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

На необхідність письмової згоди на відмову землекористувача вказано и в постанові Пленуму Верховного суду України від 25 грудня 1996 долі N 13 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»

Разом з тим добровільна відмова від земельної ділянки з боку ВАТ «Мусон»відсутня.

Представлений ГП КБ «Радіозв'язку»акт узгодження встановлених границь землекористування від 24.10 1997р., не може бути прийнятий як доказ про відмову від земельної ділянки, тому що таке узгодження у встановленому порядку не провадилося.

На копії акту узгодження встановлених границь від 24.10.1997р. є підпис ОСОБА_2 і гл. енергетика ВАТ «Мусон»ОСОБА_3 Однак суду доведено і відповідачем не спростовано, що на момент узгодження встановлених границь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у трудових відносинах з ВАТ «Мусон»не перебували.

Так, суду доведено, що ОСОБА_4 був звільнений із займаної посади відповідно до наказу № 747 від 18 вересня 1997р. , а ОСОБА_3 ніколи не був гл. енергетиком ВАТ «Мусон», більше того 11 листопада 1996 р. він був звільнений у зв'язку зі скороченням чисельності на підприємстві на підставі наказу № 1152 від 04.11.1996р.

Відповідно до Уставу ВАТ «Мусон»п. 8.4.5. (у редакції від 29.04.1996р.), виконавчим органом ВАТ «Мусон»на момент узгодження акту встановлених границь землекористування від 24.10.1987р., було правління, що очолював Голова правління - ОСОБА_5, вибраний 15 вересня 1997 p., що мав право без доручення представляти ВАТ «Мусон», а отже мав право погодити границі земельної ділянки..

Про те, що не мав право на підписання акту узгодження границь землекористування від 21.10.1997р. і не підписував його, пояснив і сам ОСОБА_4 у своєму поясненні.

Згідно ст. 62 Цивільного кодексу України (у редакції 1963р.) дії зроблені представником від імені іншої особи в чинність повноваження, заснованого на дорученні, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює й припиняє цивільні права й обов'язки. У чинність ст. 63 Цивільного кодексу України дії, зроблені від імені іншої особи, особою, не уповноваженим на здійснення таких дій, робить такі дії недійсними.

Оскільки ВАТ «Мусон згоди на вилучення земельної ділянки пл. 0,4270 на користь ГП КБ «Радіозв'язку»не давав. Севастопольська міська адміністрація не мала права видавати державний акт на право користування цією ділянкою, та й у чинність своїх повноважень не мала право на видачу такого акту.

Не можуть бути прийняті в увагу й доводи ГП КБ «Радіозв'язку», як докази законності виданого акту про те, що право на земельну ділянку в нього виникло у зв'язку з виникненням права власності на будови й спорудження.

Дійсно, у відповідності зі ст. 30 Земельного кодексу України (у редакції постанови Верховної Ради УРСР від 18 грудня 1990р. № 562-ХП) при переході права власності на будову й спорудження разом із цими об'єктами до підприємства переходить і право користування земельною ділянкою.

Однак представлене відповідачем - 2 свідоцтво про право власності на корп. № 61, доказом виникнення в нього права користування спірною ділянкою служити не може, оскільки свідоцтво на корп. № 61 видано відповідачеві 11 квітня 2001 p., а акт на право користування землею 18 листопада 1997р., тобто задовго до оформлення права власності на об'єкт нерухомості. Крім того, свідоцтво про право власності не визначає місцезнаходження об'єкта, а отже, не може бути доказом, що корпус 61 перебуває саме на тій земельній ділянці, що був оформлений у користування ГП КБ «Радіозв'язку».

Крім того, слід зазначити, що відсилання на акті на рішення Севастопольської міської Ради депутатів трудящих від 31.08.1972 р. № 541 і від 02.08.1983 р. №17/612, неправомірне, оскільки в зазначених рішеннях відомостей про виділення земельної ділянки ГП КБ «Радіозв'язку»немає. Крім того, відповідно до рішення виконкому Севастопольської міськради народних депутатів від 5.09.1972 р. № 541 підприємству поштова скринька В-2753 (умовна позначка заводу ім. В.Д. Калмикова) була додатково виділена земельна ділянка площею 9,4 га під розширення підприємства, а відповідно до рішення виконкому Севастопольської міськради народних депутатів від 2.08.1983 р. № 17/612 виділений додатково земельна ділянка площею 5,74 га. Однак ні про яке виділення земельної ділянки під будівництво об'єктів для ГП КБ «Радіозв'язку»у зазначених рішеннях мови не йде.

Не відповідає дійсності, також надання земельної ділянки на підставі акту прийому-передачі основних коштів від 4 листопада 1987 р. № 19, оскільки такий акт також відсутній, більше того відповідач 2 не представив суду який-небудь інший акт, який би свідчив про передачу відповідачеві якого-небудь майна.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачами належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним державний акт від 18 листопада 1997р. Севастопольської міської державної адміністрації (099011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2, Код ЄДРПОУ 04055587), на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4210 га, виданого Державному підприємству «Конструкторське бюро радіозвязку»(99053, м. Севастополь, вул.. Вакуленчука, 29, код ЄДРПОУ 1430920), зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №544.

Стягнути з Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м. Севастополь, вул.. Леніна, 2, код ЄДРПОУ 04055587) на користь Відкритого акціонерного товариства «Мусон»(99053, м. Севастополь, вул.. Вакуленчука, 29, код ЄДРПОУ 14314707) 42 (сорок дві) грн.. 50 коп. державного мита та 59 (пятдесят девять) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Державного підприємства «Конструкторське бюро радіозвязку»(99053, м. Севастополь, вул.. Вакуленчука, 29, код ЄДРПОУ 1430920) на користь Відкритого акціонерного товариства «Мусон»(99053, м. Севастополь, вул.. Вакуленчука, 29, код ЄДРПОУ 14314707) 42 (сорок дві) грн.. 50 коп. державного мита та 59 (пятдесят девять) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно до ст.. 116 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя І.І.Борисенко