Рішення № 8989967, 22.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/74522.03.10 За позовом Приватного підприємства «Вітязь+гарант» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінком»

про стягнення заборгованості та пені

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Вусатюк О.М. (доручення від 10.02.2010р.);

від відповідача: не з’явились;

22.03.2010р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Вітязь-гарант»(надалі ПП «Вітязь-гарант», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінком»(надалі ТОВ «Агроінком», відповідач) боргу в сумі 51304 грн., пені за прострочення платежів в сумі 2039, 21 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.07.2009р. між сторонами укладено договір № 1/09, на виконання умов якого позивачем були надані охоронні послуги, відповідач в свою чергу в порушення взятих на себе зобов’язань здійснив оплату не у повному обсязі. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку, нарахувавши при цьому суму пені.

Під час розгляду справи суд не знайшов підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та розрахунковий рахунок, як того просив позивач, а заявлене клопотання судом відхилене через наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду направлялись на юридичну адресу ТОВ «Агроінком» (довідка про знаходження в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.02.2010р. наявна в матеріалах справи). Ухвалою суду від 22.02.2010р. за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено, що відповідно підтверджує проінформованість відповідача про розгляд справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 18.01.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи, у зв’язку з частковою сплатою заборгованості сума боргу відповідача зменшилась та станом на час вирішення складала 46 304 грн.. Сплата коштів в сумі 5 000 грн. підтверджується платіжним дорученням № 323 від 19.01.2010р., яке залучене до матеріалів справи, що відповідно свідчить про відсутність спору між сторонами в цій частині.

У відповідності до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів не існує, провадження в цій частині підлягає припиненню.

Дослідивши наявні у справі докази, встановивши обставини справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2009р. між ТОВ «Агроінком»та ПП «Вітязь+гарант»укладено договір № 1/09, відповідно до умов якого замовник доручає, а охорона бере на себе зобовязання із здійснення заходів фізичної охорони на об’єкті замовника, який розташований за адресою села Дубовий Гай, Радгоспне, Адамів, Новоселиця.

Розрахунки за договором сторони погодили у розділі 9, згідно з п. 9.1, 9.2 якого оплата за надання послуг охорони проводиться згідно додатку № 1; оплата за охорону проводиться згідно виставленого рахунку з 01 по 10 число поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на розрахунковий рахунок.

Наведене узгоджується з умовами розрахунку, які є додатком № 1 до договору, згідно з п. 6 якого, оплата замовником проводиться щомісячно в термін з 01 по 10 число поточного місяця згідно з рахунком-фактурою.

Надання послуг з приводу оплати яких виник спір між сторонами, підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № +-00000015 від 31.08.2009р. на суму 23904 грн., від 30.09.2009р. на суму 12672 грн., від 30.10.2009р. на суму 8928 грн., № +-00000046 від 25.11.2009р. на суму 8640 грн., які підписані сторонами, скріплені печатками підприємств та у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи. До справи також позивачем надано акт від 08.12.2009р. на суму наданих послуг в розмірі 2160 грн., який з боку відповідача не підписаний, доказів його отримання відповідачем, надіслання відповідачу не представлено, матеріали справи таких не містять.

Договір згідно з п. 8.5 укладається терміном на 1 рік і набуває чинності з дня підписання.

Договірні відносини сторін припинені з 01.12.2009р. згідно отриманого від відповідача повідомлення про дострокове розірвання договору за вих. 6 від 25.11.2009р.. Право на розірвання договору однією із сторін договору передбачене п. 8.6 договору, згідно з яким договір може бути розірваний будь-якою із сторін у разі письмового попередження про це іншої сторони не менше як за 60 днів. Про отримання відповідачем повідомлення позивача за вих. 6 від 25.11.2009р. свідчить відмітка скріплена печаткою підприємства з проставленою датою, а відсутність будь-яких заперечень з приводу дати розірвання договору свідчить про досягнення згоди щодо розірвання договору з 01.12.2009р., як про те і зазначено у листі позивача.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6 додатку № 1 до договору оплата послуг мала проводитись щомісячно в термін з 01 по 10 число поточного місяця згідно з рахунком-фактурою. Виставлені на оплату рахунки-фактури № +-00000055 від 25.11.2009р. на суму 8640 грн., № +-00000042 від 28.10.2009р. на суму 8928 грн., № +-00000041 від 30.09.2009р. на суму 12672 грн., № +00000017 від 31.08.2009р. на суму 23904 грн. відповідачем сплачені не у повному обсязі (в погашення боргу зараховано 5000 грн., які сплачені згідно платіжного доручення № 323 від 19.01.2010р.), згідно з підписаним між сторонами актом звірки розрахунків станом на 25.11.2009р. заборгованість відповідача становила 49144 грн., та станом на час вирішення спору в сумі 44144 грн. не погашена, доказів зворотнього суду не представлено.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною другою вказаної статті зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ЦК України), серед яких договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Надані позивачем до матеріалів справи акт про надання послуг за грудень місяць на суму 2160 грн., рахунок-фактура, а також акт звірки станом на 08.12.2009р. із сумою заборгованості в розмірі 51304 грн. не свідчать про наявність обов’язку відповідача здійснити оплату послуг на вказану суму (2160 грн.), оскільки такі документи складені позивачем в односторонньому порядку та вже після припинення договору № 1/09 від 09.07.2009р..

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням положень п. 6 додатку до договору № 1/09 від 09.07.2009р. розрахунок за надані послуги в межах договору мав здійснюватись відповідачем щомісячно в термін з 01 по 10 число поточного місяця та станом на час вирішення спору строк оплати наданих послуг на суму заборгованості 44 144 грн. є таким що настав, і вимоги щодо такої визнаються судом обґрунтованими та в цій частині підлягають задоволенню.

Виходячи зі встановлених обставин справи, враховуючи, що договір № 1/09 від 09.07.2009р. не може вважатись підставою для оплати послуг на суму 2160 грн., позов в цій частині не задовольняється судом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно з п. 6.2.4 договору № 1/09 від 09.07.2009р. за несвоєчасну сплату замовник сплачує пеню від суми заборгованості за кожен день прострочення в розмірі подвійної ставки НБУ.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розрахунок пені здійснений позивачем при поданні позовної заяви судом не може бути прийнятий, оскільки, нарахування проведені за обліковою ставкою 12% та без врахування настання строку оплати у відношенні відповідної суми, тоді як у періоді за який здійснено розрахунок, облікова ставка НБУ встановлена на рівні 10, 25% згідно постанови НБУ від 10.08.2009р. № 468.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          Ухвалами суду від 18.01.2010р., від 22.02.2010р. позивача зобов’язано надати письмове обгрунтування щодо здійсненого розрахунку пені із зазначенням підстав застосування подвійної облікової ставки 12%, зобовязано позивача надати розрахунок пені з урахуванням діючої у періоді прострочення облікової ставки НБУ встановленої згідно Постанови НБУ від 10.08.2009р. № 468; розрахунок пені суд зобов’язував здійснити з урахуванням настання строку оплати у відношенні відповідної суми боргу виходячи із зазначених вимог.

          Вимоги суду, які є обов’язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, позивачем не виконані, і через невиконання вимог суду, заявлена позивачем до стягнення сума пені є необґрунтованою, у зв’язку з чим, з огляду на ст. 33 ГПК України такі вимоги визнаються судом недоведеними та задоволенню не підлягають, і при цьому судом жодним чином не заперечується наявність права позивача нарахувати та заявити до стягнення з відповідача суму пені, які можуть бути задоволені боржником в силу положень закону (або ж договору) шляхом їх сплати в добровільному порядку.

          В даному випадку представлений розрахунок пені визнається судом неналежним доказом заявлених вимог про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 2039, 21 грн., що заявлена до стягнення, у зв’язку з чим суд зобов’язував позивача надати розрахунок відповідно до встановлених вимог. В ухвалах суду чітко були зазначені вимоги до розрахунку і їх невиконання, свідчить про порушення позивачем свого процесуального обов’язку щодо доведення перед судом заявлених вимог, в даному випадку про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 2039, 21 грн., а відтак суд не зобов’язаний здійснювати розрахунок штрафних санкцій в обґрунтування вимог позивача, оскільки такий обов’язок покладений виключно на сторін у справі, а судом при вирішенні спору має бути надана оцінка представленим доказам.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, доказів здійснення розрахунків за договором № 1/09 від 09.07.2009р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 44 144 грн. основного боргу.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 533, 43 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог в розмірі 707, 87 грн., при цьому судом враховується що часткова сплата боргу в розмірі 5000 грн. здійснена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, а згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33,49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінком»5000 грн. суми основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінком»(юрид. адреса: 03127, м. Київ, вул. Голосіївська 7, р/р 2600500900147 в АКБ «Правекс Банк»м. Київ, МФО 321983, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 30382455) на користь Приватного підприємства «Вітязь+гарант»(29000, м. Хмельницький, вул. Перемоги 10 б, р/р 26008543 в Хмельницькому відділенні № 1 Філії Першого Українського Міжнародного Банку м. Львів, МФО 385350, ідент. код 35940331) 44144 грн. (сорок чотири тисячі сто сорок чотири гривні) основного боргу, 707, 87 грн. (сімсот сім гривень 87 копійок) судових витрат.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 25.03.2010