Рішення № 8989791, 23.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/123.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.»

До           Закритого акціонерного товариства «Форум-ДС»

Про           стягнення 89669, 65

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача                    Нудненко М.М. (дов. № 396 від 29.01.10р.)

Від відповідача          не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Форум-ДС»про стягнення грошових коштів у розмірі 89669,65 грн., внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору поставки № 11/07-10 від 11.07.2008р. та рішення Господарського суду міста Києва по справі № 48/165 від 17.06.2009р.

Ухвалою суду від 11.03.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 9/1 та призначено розгляд справи на 23.03.2010 р.

В судовому засіданні 23.03.2010 р. представником Позивача було подано додаткові матеріали витребувані ухвалою суду від 11.03.2010р. Також, Позивачем надано усні пояснення по суті позовної заяви.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві та просить суд задовольнити позов.

Представник Відповідача в судове засідання 23.03.2010р. не з’явився, про причини неявки суду належним чином не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження у справі, вручене уповноваженій особі відповідача 16.03.10р. за адресою: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська,1.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез’явлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані Позивачем матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника Позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.»(далі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Закритого акціонерного товариства «Форум-ДС»(далі Відповідач) на підставі невиконання останнім оплати за поставлений товар за підписаним між сторонами Договором поставки № 11/07-10 від 11.07.2008р. (надалі Договір) в період з 13 вересня 2008р. по 20 лютого 2009р.

17 червня 2009р. Господарським судом міста Києва було прийнято рішення по справі №48/165, яким було задоволено вимоги Позивача та стягнуто на його користь з Відповідача 229114, 83 грн. –основного боргу за договором поставки № 11/07-10, а також 16249, 68 –пені, 13555,12 грн. –інфляційних втрат, 2031,21 –3% річних за неналежне виконання зобов’за даним договором.

Рішення Господарського суду міста Києва по справі № 48/165 набрало законної сили 06.08.2009р. Відповідно до вимог законодавства Господарським судом міста Києва було видано наказ про примусове виконання рішення по справі № 48/165.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, суд вважає встановленим рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 48/165 неналежного виконання відповідачем у справі своїх зобов’язань щодо оплати поставленного товару за Договором.

В позовній заяві Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 89669,65 грн. (24875, 42 грн. інфляційних втрат, 6865, 20 грн. 3% річних, 49929,03 пені, 8000,00 грн. оплати за послуги адвоката).

Відповідно до п. 8.2 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 січня 2009 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов’язків за даним Договором.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що строк дії цього Договору щороку пролонгується на один рік за умови, що жодна з Сторін не подала іншій заяву про його розірвання за один місяць до закінчення терміну його дії.

Відповідно до п. 9.2 Договору, за неналежне виконання грошових зобов’язань Відповідач, крім відшкодування збитків, також сплачує Позивачу 3% річних від суми заборгованості , а також пеню (штрафну неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення виконання відповідного грошового зобов’язання.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглянувши вимогу Позивача, щодо стягнення з Відповідача пені в період з 21 лютого 2009р. по 22 лютого 2010р. у розмірі 24875,42 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 1 і 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Посилання представника позивача на те, що пунктом 9.2 Договору встановлено, що строк нарахування штрафних санкцій встановлено інший, ніж передбачено ч. 6 статті 232 ГК України, суд оцінює як помилкове, оскільки розуміє норму п. 9.2 Договору «за неналежне виконання грошових зобов’язань Відповідач, крім відшкодування збитків, також сплачує Позивачу 3% річних від суми заборгованості , а також пеню (штрафну неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення виконання відповідного грошового зобов’язання»як встановлення розміру пені, тобто обчислення суми у відсотковому відношенні за кожний день прострочення у відповідності з нормами статті 549 ЦК України.

Стягнення неустойки у вигляді пені є оперативним способом боротьби з неналежним виконанням зобов'язання, яким можна скористатися відразу, як тільки буде здійснено правопорушення, не чекаючи настання негативних наслідків, які ним викликані.

Статтею 258 ЦК України встановлено скорочений строк позовної давності в один рік для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Норма статті 266 Цивільного кодексу України встановлює, що строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог (стягнення неустойки та інші), які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно із спливом строку позовної давності щодо основної вимоги. Таким чином, право на стягнення неустойки (штрафу, пені) припиняється разом з вимогою, якою забезпечене таке стягнення. Іншими словами, виходячи із згаданої вище норми, з урахуванням норми п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК, неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню у межах трирічного строку позовної давності за період фактичного невиконання зобов'язання, але не більше ніж за один рік. Враховуючи те, що Господарський кодекс України є спеціальним законом, який регулює саме господарські відносини, то судом застосовуються положення ч. 6 статті 232 ГК України щодо строку нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи зазначене вище та те, що з Відповідача на користь Позивача Господарським судом міста Києва по справі № 48/165 була стягнута пеня за період з 13 вересня 2008р. по 20 лютого 2009р. у сумі 16249,68 грн., суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині сятгнення пені.

Також, Позивачем заявлена вимога щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат у сумі 24875,42 грн. та 6865,20 грн. 3% річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги Позивача в частині стягнення 3 % річних в сумі 6865, 20 грн. та інфляційних збитків у сумі 24875,42 грн., підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені в сторону Позивача, то судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу покладаються на Відповідача в повному розмірі.

В пункті 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи";

Абзацем 3 пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи те, що позивачем не надано зазначених вище доказів обґрунтованості суми адвокатських витрат у розмірі 8000,00 грн., враховуючи ціну позову, вартість оплати відповідних адвокатських послуг в регіоні, а також те, що позовні вимоги задоволені частково, суд приходить до висновку, що витрати на оплату послуг адвоката, заявлені позивачем, підлягають зменшенню з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Згідно з частиною першою статті 49 ГПК у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог, те саме стосується витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито у сумі 317,41 грн., витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 89,68 грн. та витрати оплаті послуг адвоката у сумі 4000,00 грн. підлягають стягненню з Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.33,49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Форум-ДС»(03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 1, ЄДРПОУ 31777631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.»(03680, м. Київ, бул. І. Лепсе, 4, корпус 21, ЄДРПОУ 25392923) 24875 (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят п’ять) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 6865 (шість тисяч вісімсот шістдесят п’ять) грн. 20 коп. 3 % річних, 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, витрати по сплаті державного мита у сумі 317 (триста сімнадцять) грн. 41 коп. та 89 (вісімдесят дев’ять) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення може бути оскаржене в десяти денний термін з моменту підписання у визначеному законодавством порядку.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                              Бондаренко Г.П.

Дата підписання 24.03.10р.