Рішення № 8989687, 18.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/67618.02.10 За позовом                    Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря До відповідача                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»

Про           про відшкодування збитків у розмірі 28877,66 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача           Колошина А.О. (за дов.)

Від відповідача           Ходус Я.В. (за дов.)

Обставини справи:

          До господарського суду міста Києва звернулася з позовом Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (далі - Інспекція) до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»про відшкодування збитків у розмірі 28877,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті господарської діяльності відповідача відбулося забруднення скидними водами акваторії Чорного моря, чим державі спричинені збитки.

Ухвалою від 02.11.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/676.

Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив повністю, зазначивши, що п. 4.5 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінекобезпеки України від 18.05.1995 р. № 37, передбачено, що у разі сплати за понадлімітні скиди штрафних (кратних) платежів відшкодовується тільки сума збитків, що перевищує сплачену суму цих платежів. Відповідачем за 2008 рік, згідно з податковим розрахунком збору за забруднення навколишнього природного середовища, сплачена сума, обчислена за понадлімітні обсяги по СБО «Південна» в розмірі 123572,48 грн., що перевищує суму позову. Таким чином, при правильному застосуванні Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, збитки, нанесених навколишньому природному середовищу забрудненням, не відшкодовуються.

21.01.2010 р. представниками сторін подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.

Ухвалою від 21.01.2010 р. строк вирішення спору було продовжено на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 18.02.2010 р..

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідно до ст. 1 положення «Про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України» (далі - Положення), Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - Інспекція) є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - Мінприроди України) та входить до сфери його управління.

Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки, поводження з відходами.

Згідно ст. 5 Положення Інспекція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює контроль за виконанням заходів щодо скорочення і регулювання викидів (скидів) забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище, запобіганням аварійним (залповим) викидам (скидам) забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище і щодо ліквідації їх наслідків.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Положення об'єктами контролю Інспекції є об'єкти, підприємства, установи та організації (незалежно від форм власності та підпорядкування), їхня господарська діяльність, яка може чинити негативний вплив на морське середовище і, зокрема, в скиданні стічних вод у морські води або лимани, що мають зв'язок з морем в зоні діяльності Інспекції.

Відповідно до п. 3, п. 4 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані:дотримувати встановлених нормативів ГДС забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї.

Згідно зі ст. 100 Водного кодексу України підприємствам, установам, організаціям і громадянам забороняється забруднювати, засмічувати поверхні водозборів, льодового покриву водойм, водотоків, а також морів, їх заток і лиманів виробничими, побутовими та іншими відходами, сміттям, нафтовими, хімічними та іншими забруднюючими речовинами.

У період з липня по грудень 2008 року в ході здійснення господарської діяльності на станції біологічної очистки (СБО) «Південна»товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Інфокс»в особі філії «Інфоксводоканал»відбулося забруднення зі скидного каналу СБО «Південна»TOB «Інфокс»філії «Інфоксводоканал»акваторії Чорного моря.

Факт вчинення забруднень відповідачем не заперечується та підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення, постановами про накладення адміністративного стягнення та актами відбору води, наданими в матеріали справи.

Позивач, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінекобезпеки України від 18.05.1995 р. № 37, здійснив розрахунок збитків, завданих державі, та направив відповідачу претензії з вимогами сплатити завдані збитки. Загальна сума збитків за розрахунком позивача склала 28877,66 грн.

Вказані претензії були отримані TOB «Інфокс»- філією «Інфоксводоканал», про що свідчать поштове повідомлення №3170906. Проте, залишені ним без задоволення.

Згідно зі ст. 109 Водного кодексу України спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розглядаються державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, геології, місцевими Радами, судом або третейським судом у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», збір за спеціальне використання природних ресурсів встановлюється на основі нормативів зборів і лімітів їх використання.

Ліміти скидів у водні об'єкти визначаються у дозволах на спеціальне водокористування, які видають територіальні органи Мінприроди.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Статтею 111 Водного кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно з п. 7 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 01.03.1999 р. № 303 (далі - Порядок), у разі перевищення погодженого обсягу скидів та порушення умов їх проведення, пов'язаних з плановим ремонтом каналізаційних мереж і споруд, плата обчислюється як за понадлімітні скиди, а збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу, відшкодовуються в установленому законодавством порядку. Сплата збору не звільняє юридичних і фізичних осіб від відшкодування збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства.

Відповідно до ст. 4 Порядку, суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Відповідно до п. 2 ст. 7 Порядку, у разі перевищення погодженого обсягу скидів та порушення умов їх проведення, пов'язаних з плановим ремонтом каналізаційних мереж і споруд, плата обчислюється як за понадлімітні скиди, а збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу, відшкодовуються в установленому законодавством порядку.

Відповідно до підпункту 9 пункту 9.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України 19.07.1999 р. № 162/379 (далі - Інструкція), сплата збору не звільняє платників від відшкодування збитків, заподіяних через порушення природоохоронного законодавства.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4.5 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінекобезпеки України від 01.0.1995 р. за №162/698 (далі - Методика), стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища не звільняє від відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства.

Більш того, відповідно п. 3.1.6 Методики, граничнодопустима концентрація (ГДК) - встановлений рівень концентрації речовин у воді, вище якого вода вважається непридатною для конкретних цілей водокористування.

Згідно з п. 3.1.12 Методики, граничнодопустимий скид (ГДС) речовини - маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом даного пункту водного об'єкта за одиницю часу.

Інспекція розраховувала збитки, завдані навколишньому природному середовищу за наднормативний скид граничнодопустимої концентрації речовин відповідно до Методики.

Згідно з п 4.7 Методики, факти скиду зворотних вод та забруднюючих речовин, а також погіршення якості води водного об'єкта встановлюються інспекторами інспекційних підрозділів органів Мінекоресурсів, громадськими інспекторами з охорони довкілля на основі спеціальних досліджень, результатів відомчого, державного лабораторного контролю або візуально з оформленням актів та протоколів, встановленої органами Мінекоресурсів форми.

Пунктом 1.2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. №02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»(далі –Роз’яснення) визначено, що відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Відповідно до п.1.6 Роз'яснень, господарському суду, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Оскільки відповідачем не виконано зобов’язання щодо відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства, позовні вимоги належним чином доведені та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»(04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10-А, код 14289688) на користь держави України в особі державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (управління Держказначейства у м. Одеса, код 23862106, р/р 31518921700002, ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код платежу 101, код бюджетної класифікації 24062100) 28877 (двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 66 коп. завданих збитків.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»(04073, м. Київ, вул. Рилєєва. 10-А, код 14289688) в дохід Державного бюджету України 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 78 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяС.А. Ковтун Рішення підписано 22.03.2010 р.