Рішення № 8989586, 22.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/1322.02.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалтранс»

Простягнення 496005,35 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Дригайло Т.В. –дов. № 10/14060 - 227 від 31.12.2009 року;

від відповідача : не з'явився;          

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалтранс»про стягнення 496005,35 грн. пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо поставки товару за договором № 1128 на поставку продуктів нафтопереробних рідких (мазуту паливного 100 зольного сірчистого) від 06 липня 2009 року, у зв’язку з чим у відповідача виникло зобов’язання сплатити пеню за прострочення поставки.

Ухвалою від 20.01.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 08.02.2010 року.

В судовому засіданні 08.02.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 08.02.2010 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 08.02.2010 року розгляд справи було відкладено на 22.02.2010 року.

В судовому засіданні 22.02.2010 року представник позивача подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 496005,35 грн. –пені та судові витрати.

Представник відповідача в судове засідання 22.02.2010 року вдруге не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.02.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго», іменоване надалі «Покупець»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрметалтранс», іменоване надалі «Постачальник»(відповідач) був укладений договір № 1128 на поставку продуктів нафтопереробних рідких (мазуту паливного 100 зольного сірчистого) (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник на умовах, передбачених цим Договором, зобов’язується відвантажити і поставити, а покупець прийняти і сплатити товар, вказаний в п. 1.1 цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування товару: продукти нафтоперероблення рідкі (мазут паливний 100 зольний сірчистий).

Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 Договору постачання товару здійснюється у липні 2009 року протягом 7 календарних днів з дати направлення письмової заявки покупця. Відвантаження товару здійснюється партіями в обсязі і в терміни за реквізитами вантажоодержувача, вказаних в цьому Договорі. Мінімальна партія відвантаження 2 цистерни. Можливе дострокове відвантаження товару.

Пунктом 2.5 Договору сторони узгодили, що покупець зобов’язаний надати постачальнику письмову заявку на постачання вказаних в п.2.3 Договору партій товару (далі –заявка) за формою, що вказана в Додатку № 1 до цього Договору, який є його невід’ємною частиною. Для цілей цього Договору під терміном «партія товару»розуміється загальна кількість товару, яка вказана в окремій заявці покупця та відповідає кількості товару, що зазначена в пункті 2.3 Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору товар переходить у власність від постачальника до покупця тільки після отримання покупцем оригіналів документів, наведених в п.2.10 Договору і підписання акту прийому –передачі товару у вартісному виразі згідно актів приймання за кількістю (з вказівкою фактичної вологи), оформлених вантажоодержувачем (ТЕС).

Згідно з пунктом 4.1 Договору ціна товару, що постачається за даним договором, складає 2600,00 грн. за одну тонну, крім того, ПДВ (20%) 520,00 грн., всього 3120,00 грн.

Пунктами 4.2 та 4.3 Договору передбачено, що у ціну товару включена вартість наливу в цистерни та транспортні витрати до станції призначення. Загальна сума Договору складає 13000000,00 грн., крім того, ПДВ 20% - 2600000,00 грн., всього 15600000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.4 Договору покупець здійснює оплату грошовими коштами за фактом постачання протягом 20 банківських днів після підписання акту приймання –передачі мазуту у вартісному виразі.

Пунктом 1 Додаткової угоди № 1 від 03.08.2009 року сторони узгодили, що постачання товару здійснюється до 31.10.2009 року.

Відповідач на підставі заявок від 24.07.2009 року, від 16.07.2009 року та від 06.06.2009 року здійснив часткову поставку мазуту в кількості 583,998 тонн на загальну суму 1813606,08 грн.

Позивач у свою чергу повністю розрахувався за поставлений товар, що засвідчується платіжними дорученнями № 16409 від 06 серпня 2009 року на суму 301745,60 грн., № 16412 від 06 серпня 2009 року на суму 60349,12 грн., № 18502 від 28 серпня 2009 року на суму 99997,04 грн., № 18497 від 28 серпня 2009 року на суму 499985,20 грн., № 18887 від 02 вересня 2009 року на суму 231129,60 грн., № 20619 від 24 вересня 2009 року на суму 69680,00 грн., № 20620 від 24 вересня 2009 року на суму 13936,00 грн., № 20961 від 28 вересня 2009 року на суму 190476,00 грн., № 20963 від 28 вересня 2009 року на суму 38095,20 грн., № 21060 від 29 вересня 2009 року на суму 62400,00 грн., № 21062 від 29 вересня 2009 року на суму 12480,00 грн., № 21234 від 30 вересня 2009 року на суму 67146,95 грн., № 21236 від 30 вересня 2009 року на суму 13429,39 грн., № 21364 від 01 жовтня 2009 року на суму 13384,93 грн., № 21363 від 01 жовтня 2009 року на суму 66924,65 грн., № 21388 від 02 жовтня 2009 року на суму 60372,00 грн., № 21389 від 02 жовтня 2009 року на суму 12074,40 грн.

Решту товару в кількості 4416,002 тонни на загальну суму 13777926,24 грн., відповідач не поставив, чим порушив умови укладеного між сторонами Договору.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач товар недопоставив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав.

Згідно з пунктом 5.3 Договору у випадку не поставки товару за обсягами і в терміни, вказаних в п.п. 2.1 та 2.3 цього Договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,2% від вартості не поставленого товару за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 496005,35 грн. за період з 01.11.2009 року по 18.11.2009 року в розмірі 0,2% від вартості недопоставленого товару в кількості 4416,002 тонни на загальну суму 13777926,24 грн.

Розглянувши подану позовну заяву, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Згідно ч. 1 ст. ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Частина 6 ст. 4 ЦК України передбачає, що цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Законом можуть бути передбаченні особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання (ч.2 ст. 9 ЦК України).

Згідно ст. 546 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 552 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, в силу ст. 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або Договором.

Частини 1, 2, 3 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, частина 6 цієї статті окремо передбачає можливість встановлення санкцій за порушення грошових зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

За таких обставин судом встановлено, що норми Господарського кодексу України є спеціальними нормами щодо встановлення відповідальності по зобов'язаннях суб'єктів господарювання і чинне законодавство не передбачає встановлення такого виду відповідальності, як пеня виключно за порушення грошового зобов’язання.

Така правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2008 року по справі № 37/626, Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2005 року, Постановою Верховного суду України від 27.09.2005 року.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що нарахування пені за порушення строків поставки товару здійснено позивачем правомірно, у повній відповідності до норм чинного законодавства, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалтранс» (місцезнаходження: 04050, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Мельникова, буд. 12; фактична адреса: 03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, код ЄДРПОУ 34001651) на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»(місцезнаходження: 69006, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20, код ЄДРПОУ 00130872) 496005 (чотириста дев’яносто шість тисяч п’ять) грн. 35 коп. - пені, 4 960 (чотири тисячі дев’ятсот шістдесят) грн. 05 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

23.03.2010 року