Рішення № 8989518, 15.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/4015.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологія Чистоти –Київ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолоджи 2000»

про стягнення 241169,32 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Яцюра С.В., представник за довіреністю № б/н від 26.02.2010 р.

Від відповідача не з"явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технологія Чистоти –Київ»(позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолоджи 2000»(відповідача) про стягнення заборгованості в розмірі 241 169,32 грн. відповідно до Договору № 1-10/07 від 02.10.2007 р., з яких 218785,29 грн. основного боргу та 22384,03 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті поставленого товару повністю не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2010 р. порушено провадження у справі № 39/40 та призначено справу до розгляду на 01.03.2010 р. о 12:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні 01.03.2010 р. залучив до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 12.02.2010 р., в т.ч. банківські виписки на підтвердження здійснення відповідачем часткових розрахунків, проте повністю вимоги вказаної ухвали суду не виконав.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, вимоги ухвали суду від 12.02.2010 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2010 р. розгляд справи відкладено на 15.03.2010 р. о 12:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні 15.03.2010 р. залучив до матеріалів справи копії наступних документів: витяг з ЄДРПОУ стосовно відповідача станом на 10.03.2010 р., акту звірки взаєморозрахунків З ТОВ «Технолоджи 2000»станом на 01.10.2009 р., рахунків –фактур до спірних видаткових накладних, довіреностей відповідача. Крім того, позивач подав суду Додаток № 2 до позовної заяви (розрахунок пені).

Представник відповідача в судове засідання 15.03.2010 р. повторно не з’явився, вимоги ухвал суду від 12.02.2010 р. та від 01.03.2010 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/40 від від 12.02.2010 р. та від 01.03.2010 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці цих ухвал. Крім того, отримання відповідачем ухвали суду від 12.02.2010 р. підтверджується повідомленням про отримання поштового відправлення № 08968164 (наявне в матеріалах справи).

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 01.03.2010 р. та 15.03.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні 15.03.2010 р. надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні 15.03.2010 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.10.2007 р. між Товариством обмеженою відповідальністю «Технологія Чистоти –Київ» (позивач), визначеним як Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технолоджи 2000»(відповідач), визначеним як Дилер, був укладений Дилерський договір № 1-10/07 (надалі – Договір).

Відповідно до умов Договору Постачальник, зокрема, поставляє Дилеру продукцію на умовах даного Договору по цінам, кількості, в асортименті та в строки поставки, що узгоджені в накладних (п. 1.4 Договору).

Згідно п. 3.4 Договору право власності на Продукцію, що постачається, переходить в момент її передачі та оформлення супровідних документів уповноваженими представниками сторін у відповідності із законодавством України.

У пункті 7.1 Договору сторони узгодили, що розрахунок за поставлену Продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на р/р Постачальника згідно накладних. Крім того, відповідно до п. 7.2 Договору Постачальник надає Дилеру відстрочку платежу, проте строк повної оплати поставленої Продукції не повинен перевищувати тридцять календарних днів з моменту отримання відповідної партії Продукції.

Сторони також узгодили зобов»язання Дилера щодо своєчасної оплати відвантаженої йому Продукції на умовах даного Договору. У випадку несвоєчасної оплати Постачальник має право вимагати відшкодування збитків у відповідності з діючим законодавством України, при цьому пеня складає подвійну облікову ставку НБУ за кожний день прострочки платежу (п. 4.2 Договору).

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (Договір №№ 1-10/07 від 02.10.2007 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за період з квітня 2009 р. по вересень 2009 р. відповідно до умов Договору поставив відповідачу Продукцію на загальну суму 234545,29 грн., що підтверджується видатковими накладними згідно переліку, наведеному в Додатку № 1 до позовної заяви, копії яких також додані до позовної заяви.

Наведені видаткові накладні приймаються судом у якості належних доказів отримання відповідачем Продукції на загальну суму 234545,29 грн., оскільки містять підписи уповноваженого представника відповідача на підставі довіреностей, які також додані до матеріалів справи.

Крім того, судом приймається до уваги у якості належного доказу на підтвердження отримання відповідачем Продукції у вищенаведеній сумі Акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ «Тенолоджи 2000», підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін. Відповідно до наведеного Акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2009 р. підтверджується заборгованість відповідача у розмірі 234545,29 грн. на користь позивача.

Зібрані у справі докази, а саме банківські виписки (копії яких знаходяться в матеріалах справи) свідчать, що відповідач розрахунок за поставлену Продукції здійснив лише частково у сумі 15760,00 грн. та з порушенням строку, визначеного у п. 7.2 Договору.

Так, згідно п. 7.2 Договору строк повної оплати поставленої Продукції не повинен перевищувати тридцять календарних днів з моменту отримання відповідної партії Продукції.

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що строк виконання зобов’язань щодо оплати Продукції, поставленої позивачем відповідачу згідно спірних накладних на підставі Договору станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Проте, заборгованість по видатковим накладним у сумі 218785,29 грн. (234545,29 грн., загальна сума поставленої згідно спірних видаткових накладних Продукції - 15760,00 грн., сума часткових розрахунків = 218785,29 грн., заборгованість (основний борг)) відповідач, станом на час розгляду спору у господарському суді, не оплатив, чим порушив покладені на нього зобов’язання щодо своєчасної оплати поставленої Продукції (п.п. 4.2, 7.1, 7.2 Договору).

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 218785,29 грн. на підставі Договору № 1-10/07 від 02.10.2007 р.нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем грошового зобов»язання за Договором, позивачем, заявлено також позовні вимоги про стягнення з останнього 22384,03 грн. пені, за періоди, вказані позивачем відповідно до кожної спірної видаткової накладної у додатку № 2 до позовної заяви.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов»язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. При цьому, відповідно до ст. 547 ЦК України слід враховувати, що правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 4.2 Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати Постачальник має право вимагати відшкодування збитків у відповідності з діючим законодавством України, при цьому пеня складає подвійну облікову ставку НБУ за кожний день прострочки платежу.

Таким чином, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені (додаток № до позовної заяви), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення 22384,03 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог в частині стягнення основного боргу та пені, а також їх розміру, не надав.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 2411,70 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 546, 547, 599, 611, 612, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 232, 265 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолоджи 2000»(02088, м. Київ, вул. Автотранспортна, 4; ідентифікаційний код 35315744, рахунок № 26002111159980 в КБ «Фінанси і кредит»МФО 300937), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологія Чистоти - Київ»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 18, ідентифікаційний код 35141786; рахунок № 26001028000021 в АКБ Соц. Роз. «Укрсоцбанк», МФО 322012, п/р № 26000301003903 в АКБ «Трансбанк», м. Київ, МФО 300089) 218785,29 грн. (двісті вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят п»ять гривень 29 коп.) основного боргу, 22384,03 грн. (двадцять дві тисячі триста вісімдесят чотири гривні 03 коп.) пені, 2411,70 грн. (дві тисячі чотириста одинадцять гривень 70 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 19.03.2010 р.