Рішення № 8989372, 15.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/77415.03.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Київгаз» ДоКиївської міської клінічної лікарні № 3

Простягнення 145981, 44 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:           Лаврик О.А. –дов. № Д-19/09 від 01.04.2009 р.                               

Від відповідача:           Тихонов О.А. –дов. № б/н від 22.12.2009 р.

                              Орлов О.Є. –дов. № б/н від 22.12.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київгаз»до Київської міської клінічної лікарні № 3 про стягнення 127650, 66 грн. основного боргу, 665, 17 грн. інфляційних нарахувань, 772, 47 грн. трьох процентів річних, 9398, 35 грн. пені та 7494, 80 грн. штрафу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором на поставку природного газу та надання послуг з його транспортування бюджетним споживачам № 232032 від 02.01.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.09 р. було порушено провадження у справі № 37/774, розгляд справи призначено на 07.12.09 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 07.12.2009 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали від 06.11.2009 р., а також клопотання про продовження строку розгляду справи, яке суд з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи задовольнив.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, відзиву на позов не надав.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 06.11.2009 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 07.12.2010 р. розгляд справи було відкладено до 18.01.2010 р.

У судовому засіданні 18.01.2010 р. представник позивача позовні вимоги повторно підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання повторно не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, відзиву на позов не надав.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 14.01.2010 р. надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю його представника бути присутнім у призначеному судовому засіданні.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвал суду від 06.11.2009 р. та від 07.12.2009 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 18.01.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 03.02.2010 р.

У судовому засіданні 03.02.10 р. представники відповідача надали суду письмові пояснення до позовної заяви, документи, які підтверджують часткове погашення боргу, а також клопотання про перенесення розгляду справи № 37/774.

Представник позивача у судовому засіданні 03.02.10 р. не заперечив проти задоволення клопотання відповідача.

За таких обставин суд зазначене клопотання відповідача задовольнив, у зв’язку з чим у судовому засіданні 03.02.2010 р. було оголошено перерву до 15.03.2010р.

У судовому засіданні 15.03.10 р. представник відповідача надав суду оригінали платіжних доручень, які свідчать про сплату суми основного боргу.

Відповідно дно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, суд за згодою сторін оголосив вступну та резолютивну рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Київгаз»(постачальник) та Київською міською клінічною лікарнею № 3 (споживач) був укладений договір на поставку природного газу та надання послуг з його транспортування бюджетним споживачам № 232032 від 02.01.2009 р., відповідно до умов якого ВАТ «Київгаз»зобов’язався поставити природний газ, а також виконати послуги з його транспортування газорозподільними газопроводами від ГРС магістрального газопроводу до ГРП споживача, а споживач зобов’язався прийняти газ і оплатити на умовах цього договору ВАТ «Київгаз»вартість газу та послуги з його транспортування.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач свої зобов’язання щодо постачання та транспортування природного газу Київській міській клінічній лікарні № 3 виконував належним чином, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами: від 30.06.09 р. –на суму 38271, 49 грн., від 31.07.09 р. –на суму 38284, 64 грн., від 31.08.09 р. –на суму 30512, 47 грн., від 30.09.09 р. –на суму 38855, 58 грн.

Таким чином, позивач протягом червня-вересня 2009 р. поставив відповідачу та надав послуги з транспортування природного газу на загальну суму 145924, 18 грн.

Пунктом 6.1. договору № 252251 від 01.01.09 р. встановлено, що оплата вартості газу та послуг з його транспортування проводиться споживачем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- перший платіж споживач здійснює до 15 числа поточного місяця у розмірі 100 % вартості газу та послуг з його транспортування, передбачених договором на місяць поставки газу;

- остаточний розрахунок здійснюється протягом п’яти календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але несплачених ВАТ «Київгаз», послуг за звітний місяць.

Відповідач свої зобов’язання за договором № 232032 від 02.01.2009 р. належним чином не виконав, оплативши поставлений газ та послуги з його транспортування частково, за червень 2009 р. у розмірі 18273, 52 грн., у зв’язку з чим заборгованість Київської міської клінічної лікарні № 3 перед Відкритим акціонерним товариством «Київгаз»становила 127650, 66 грн.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом Київської міської клінічної лікарні № 3 про стягнення 127650, 66 грн. основного боргу, 665, 17 грн. інфляційних нарахувань, 772, 47 грн. трьох процентів річних, 9398, 35 грн. пені та 7494, 80 грн. штрафу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором на поставку природного газу та надання послуг з його транспортування бюджетним споживачам № 232032 від 02.01.2009 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання щодо поставки та транспортування природного газу виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 232032 від 02.01.2009 р. строк оплату за отриманий газ не здійснив, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем станом на момент подання позовної заяви ВАТ «Київгаз»до Господарського суду міста Києва становила 127650, 66 грн.

Представники відповідача у підтвердження погашення суми заборгованості надали суду платіжні доручення на загальну суму 168332, 46 грн.: № 236 від 30.12.2009 р. –на суму 9241, 00 грн., № 1128 від 27.01.2010 р. –на суму 38284, 64 грн., № 1129 від 27.01.2010 р. –на суму 30512, 47 грн., № 1130 від 27.01.2010 р. –на суму 967, 23 грн., № 1136 від 28.01.2010 р. –на суму 9235, 66 грн., № 1158 від 12.02.2010 р. –на суму 50661, 18 грн., № 1384 від 19.02.2010 р. –на суму 10176, 03 грн., № 1446 від 26.02.2010 р. – на суму 9517, 53 грн., № 1447 від 26.02.2010 р. –на суму 5196, 14 грн., № 1448 від 26.02.2010 р. –на суму 3449, 09 грн., № 1453 від 04.03.2010 р. –на суму 1091, 49 грн.

Таким чином, вищенаведене свідчить про повне погашення основного боргу в розмірі 127650, 66 грн.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин позов в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 127650, 66 грн. за договором № 232032 від 02.01.2009 р. підлягає припиненню.

Відкрите акціонерне товариство «Київгаз»просить суд також стягнути з відповідача 665, 17 грн. інфляційних нарахувань та 772, 47 грн. трьох процентів річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 232032 від 02.01.2009 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання за договором № 232032 від 02.01.2009 р. в розмірі 127650, 66 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до розрахунку позивача, перевіреного судом, стягненню підлягають 665, 17 грн. інфляційних нарахувань та 772, 47 грн. трьох процентів річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 9398, 35 грн. пені та 7494, 80 грн. штрафу за порушення договірного зобов’язання у відповідності до пункту 7.3. договору № 232032 від 02.01.2009 р., яким передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за надані послуги з газопостачання у строки, зазначені у пункті 6.1. даного договору, споживач сплачує на користь ВАТ «Київгаз», крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

З наданих відповідачем пояснень вбачається, що Київська міська клінічна лікарня № 3 перебуває у скрутному фінансовому становищі, оскільки є державним підприємством, видатки якого фінансуються з державного та міського бюджетів.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, оскільки неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об’єктивною неможливістю це вчинити, оскільки відповідач є державним підприємством, видатки якого фінансуються з державного та міського бюджетів. Крім того, судом приймається до уваги той факт, що Київська міська клінічна лікарня № 3 на момент прийняття рішення у даній справі повністю погасила основний борг перед позивачем.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафу і пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства «Київгаз», до 50, 00 грн. штрафу і 50, 00 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за договором № 232032 від 02.01.2009 р.

Таким чином, позов ВАТ «Київгаз»до Київської міської клінічної лікарні № 3 підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216, 217, 230, 233 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Київської міської клінічної лікарні № 3 (02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26, код ЄДРПОУ 05415958) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київгаз»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331) 665 (шістсот шістдесят п’ять) грн. 17 коп. інфляційних нарахувань, 772 (сімсот сімдесят дві) грн. 47 коп. трьох річних процентів, 50 (п’ятдесят) грн. 00 коп. пені, 50 (п’ятдесят) грн. 00 коп. штрафу, 1 459 (одна тисяча чотириста п’ятдесят дев’ять) грн. 82 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 127650, 66 грн. основного боргу припинити.

4.           У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.          

           Суддя           Гавриловська І.О.

Дата підписання 19.03.2010 р.