Рішення № 89892715, 18.06.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/780/20

Провадження № 2 /331/841/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Жукової О.Є.

за участю секретаря - Качан К.К.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив виділити ОСОБА_2 вантажний автомобіль «RENAULT PREMIUM 380.19», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та причіп марки «SCHMITZ SO1» державний номер НОМЕР_2 , стягнувши з відповідача на її користь грошову компенсацію у розмірі 198 289,00 гривень, судові витрати.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2020 року по справі відкрите провадження. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи у її відсутність, наполягала на задоволенні позову.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився, відзив на позов не надав, в зв`язку з чим, на підставі ч.3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у його відсутність , на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

За змістом ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі з 28.06.1996 року.

Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до пояснень позивача, викладених в позовній заяві, наразі вирішується питання про розірвання шлюбу між сторонами .

За час шлюбу сторони придбали у спільну власність вантажний автомобіль «RENAULT PREMIUM 380.19», рік випуску 2006 , державна реєстрація 24.04.2018 р. , об`єм двигуна НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причіп марки « SCHMITZ S01» рік випуску 2000 , державна реєстрація 24.04.2018 p., реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів та реєстраційною карткою ТЗ.

Ці транспортні засоби зареєстровані на ім`я відповідача ОСОБА_2 та зазначений автомобіль та причіп перебувають виключно у володінні та користуванні відповідача.

Наразі сторонами не досягнуто згоди щодо користування спірним майном на умовах права спільної часткової власності.

Судом також встановлено, що згідно довідок № 347 та № 348 від 14 лютого 2020 року по визначенню ринковаю вартості , які долучені до матеріалів справи позивачем , вартість спірного автомобіля становить 270 998,06 грн., а причіпу - 125 579,83 грн..

Вирішуючи спір, суд приходить до висновку про можливість захисту порушених прав позивача шляхом стягнення з відповідача на її користь 1/2 частини вартості спірного майна виходячи з наступного.

Так, ч.1 та ч.2 ст. 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Таким чином, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду із позовом на підставі ст. 364 ЦК України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.1,2 ст.71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (ч.2 ст. 364 ЦК України).

ОСОБА_1 просить суд задовольнити її вимоги саме на підставі ст. 364 ЦК України, тобто шляхом присудження їй грошової компенсації за належну їй частку у спільному майні подружжя, а відтак припинення її права власності на спірне майно.

Позивач, пред`явивши вказані позовні вимоги, фактично погодилась на присудження судом сплати на її користь грошової компенсації замість своєї частки у праві спільної часткової власності на майно, проте відповідач ОСОБА_2 відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду не вніс.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації вартості 1 /2 частини спірного автомобіля та причіпу, яка складає 198 289,00 грн..

Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, стягнувши з відповідача судовий збір в сумі 1983,00 грн. та документально підтвердженні витрати на правову допомогу в розмірі 800,00 грн. згідно квитанції № 1618 від 26.02.2020 року , сплачені адвокату Степановій Т. за складання позовної заяви.

Керуючись 3,4,11-13, 19, 263, 265 , 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Виділити ОСОБА_2 ( місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) вантажний автомобіль «RENAULT PREMIUM 380.19», рік випуску 2006 , державна реєстрація 24.04.2018 р. , об`єм двигуна НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , шассі НОМЕР_6 , та причіп марки « SCHMITZ S01» рік випуску 2000 , державна реєстрація 24.04.2018 p., реєстраційний номер НОМЕР_2 , шассі НОМЕР_6 .

Стягнути ОСОБА_2 ( місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_4 ( місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) грошову компенсацію за належну їй частку у спільному майні подружжя в сумі 198 289, 00 гривень , судовий збір в розмірі 1983,00 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 800,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки щодо подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст судового рішення складений 18 червня 2020 року.

Суддя:

18.06.2020