Рішення № 8989245, 22.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/25722.03.10 За позовом Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» до Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна ТВ-Корпорація» про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав у

розмірі 315000,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Кривасова О.О. (довіреність № 12 від 08.10.2009р.), Коновалов А.В. (довіреність № 8 від 07.09.2009р.)

Від відповідача: Зайома О.А. (довіреність № 21 від 13.07.2007р.)

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна ТВ-Корпорація»(відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 20 мінімальних заробітних плат за кожне без договірне використання твору, що складає 315000,00 гривень.

Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в ефірі телеканалу «Інтер»було здійснено публічне сповіщення концерту «Творчий вечір Євзерова В.Е.», під час якого публічно сповіщено твори, виключні майнові авторські права на які знаходяться в колективному управлінні позивача згідно угоди № 24482 від 12.11.2004р., підписаної між позивачем та Євзеровим В.Е., та заяв автора на реєстрацію твору від 12.11.2004р. та від 12.03.2007р., однак відповідачем ліцензійного договору на публічне сповіщення творів з позивачем не укладено, сума авторської винагороди не погоджена та не виплачена.

Ухвалою суду від 27.07.2009р. порушено провадження у справі № 39/257 та призначено справу до розгляду на 14.09.2009р. о 11:40 год.

В судовому засіданні 14.09.2009р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю у зв’язку з відсутністю доказів щодо факту порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача.

Ухвалою суду від 14.09.2009р., на підставі ст.ст. 38, 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 05.10.2009р. об 11:00 год., продовжено строк вирішення спору та направлено запит № 06-37.1/2519 до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення щодо надання доказів, а саме: лазерного носія DVD-R № 2009-06-01/1 із записом концерту під назвою «Творчий вечір Євзерова В.Е.», що транслювався 08.05.2009р. в ефірі телеканалу «Інтер».

В судовому засіданні 05.10.2009р. представник відповідача подав усне клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: ліцензійного договору № 02-05/09-ДУ/50-К/2009 від 02.05.2009р., підписаного між відповідачем та ТОВ «Дайрект Сайт». Клопотання відповідача судом задоволено.

Ухвалою суду від 05.10.2009р., відповідно до ст.ст. 38, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 02.11.2009р. о 09:40 год. та направлено запит № 06-37.1/2730 до ТОВ «Дайрект Сайт»щодо надання доказів, а саме: договорів (дозволів) на передачу прав інтелектуальної власності на твори, що увійшли до складу концерту «Творчий вечір Євзерова В.Е.».

13.10.2009р. через відділ діловодства суду Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення надала відеозапис концерту «Творчий вечір Євзєрова В.Е.», що транслювався 08.05.2009р. в ефірі телеканалу «Інтер»з 18 до 20 год.

27.10.2009р. відповідач через відділ діловодства суду подав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що оскільки позивач згідно підписаної з автором творів угоди отримав лише право на управління майновими правами від імені і на користь автора, він не є суб’єктом авторського права (особою, яка має авторське право), а отже не може від свого імені звертатися до суду за захистом прав суб’єкта авторського права, від імені якого він діє, та не має права вимагати компенсації за порушення майнових прав, якими він не володіє. Відповідач також зазначив, що він набув права публічного сповіщення аудіовізуального твору «Творчий вечір Володимира Євзерова»на підставі ліцензійної угоди № 02-05/09-ДУ/50-К/2009, укладеної 02.05.2009р. між відповідачем та ТОВ «Дайрект сайт».

В судовому засіданні 02.11.2009р. представник позивача подав письмові заперечення на відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні, призначеному на 02.11.2009р., оголошено перерву до 06.11.2009р. об 11:50 год.

В судовому засіданні, призначеному на 06.11.2009р., досліджено наявний у матеріалах справи доказ, а саме, відеозапис концерту «Творчий вечір Євзєрова В.Е.». В ході дослідження доказів судом з’ясовано, що в кінці відеозапису концерту «Творчий вечір Євзєрова В.Е.»зазначено латинську літеру «С», обведену колом, після якої вказано «ООО «Театр Александра Пескова»2008 г.».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера «С», обведена колом; ім’я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору.

Ухвалою суду від 06.11.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 30.11.2009р. об 11:30 год.

В судовому засіданні, призначеному на 30.11.2009р., відповідач надав додаткові письмові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 30.11.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 25.01.2010р. о 10:10 год.

21.01.2010р. через відділ діловодства суду отримано заяву від Євзерова В.Е., якою було підтверджено, що Євзеров В.Е. нікому не передавав прав на використання телеверсії концерту «Творчий вечір Євзєрова В.Е.», в тому числі не надавав дозволу на використання належних йому творів шляхом включення їх в аудіовізуальний твір, що транслювався 08.05.2009р. в ефірі телеканалу «Інтер».

В судовому засіданні, призначеному на 25.01.2010р., оголошено перерву до 08.02.2010р. об 11:30 год.

В судовому засіданні 08.02.2010р. представник позивача подав письмові додаткові пояснення по справі, в яких вказав, що оскільки в наявних у матеріалах справи ліцензійному договорі № 1 від 02.06.2008р. та субліцензійному договорі № 09-09/08 від 09.09.2008р. зазначені різні за назвою аудіовізуальні твори, відповідач не набув жодних прав на аудіовізуальний твір. Позивач зазначив, що оскільки відповідач не надав ані доказів передачі йому безпосередньо автором своїх майнових прав, ані доказів підписання між відповідачем і автором авторського договору на передачу творів в ефір, відповідач неправомірно здійснив публічне сповіщення музичних творів у форматі концерту «Творчий вечір Євзерова В.Е.», чим порушив виключні майнові права автора, які знаходяться в колективному управлінні позивача.

В судовому засіданні, призначеному на 08.02.2010р., оголошено перерву до 01.03.2010р. о 14:30 год.

В судовому засіданні 01.03.2010р. представник відповідача подав письмові узагальнюючі заперечення на позовну заяву, в яких просив у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні, призначеному на 01.03.2010р., оголошено перерву до 22.03.2010р. о 10:20 год.

В судовому засіданні 22.03.2010р. оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав»Міністерства освіти і науки України (позивач) згідно свідоцтва № 3/2003 від 22.08.2003р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, є організацією колективного управління із сферою діяльності: управління на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, зокрема такими категоріями майнових прав, як використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав шляхом: публічного виконання, в тому числі на радіо і телебаченні; відтворення творів за допомогою механічного, магнітного та іншого запису; репродукування; тиражування творів образотворчого мистецтва у промисловості; відтворення аудуовізуальних творів чи звукозаписів творів в особистих цілях та інше.

З матеріалів справи вбачається, що 12 листопада 2004 року між позивачем та композитором Євзеровим Володимиром Едуардовичем була укладена угода № 24482 на управління майновими правами автора, відповідно до п. 1 якої було передбачено, що автор (Євзеров В.Е.) передає агентству (позивач) виключне право на управління своїми майновими правами на твори (як на ті, що існують на момент підписання угоди, так і на ті, що будуть створені під час дії угоди) при їх використанні шляхом: публічного виконання творів, публічного показу, публічного сповіщення, відтворення та запису, відтворення і розповсюдження творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва.

Пунктом 2 угоди було передбачено, що права автор передає агентству для управління ними на території України.

Згідно п. 3 угоди, автор передає агентству виключне право укладати з юридичними і фізичними особами –користувачами творів (платниками) ліцензійні угоди на використання творів способами, зазначеними в угоді, і збирати на користь автора належну винагороду (гонорар).

Пунктом 7 угоди, зокрема було встановлено, що агентство зобов’язується укладати з користувачами творів автора ліцензійні угоди та видавати дозволи на використання творів автора, збирати і виплачувати автору належну йому за використання творів винагороду, виявляти можливих користувачів творів автора, пред'являти претензії та позови від імені та на користь автора з метою поновлення його порушених прав та стягнення компенсації за порушення майнових прав автора.

В матеріалах справи наявні подані Євзеровим В.Е. позивачу заяви від 12.11.2004р. про реєстрацію створених ним творів, зокрема пісень «Я улетаю», «Кленовый лист», «Свеча горела», «Шери», «Помолись, дружок», «Ночной звонок», «Каждый хочет любить», «Белая сирень», «Настанет день», «Цветет малина за окном», «Виновник»та від 12.03.2007р. про реєстрацію створених ним творів, зокрема пісень «Антрэ», «Любовь бывает разной», «Дядя Степа», «Прощай, моя любовь», «Милый», «Любимая кохана», «Люди гор», «Не бывает женщин некрасивых», «Кто в доме генерал?», «Новый танец короля», «Бъется сердце мое», «Обида», «Я просто женщина», «Люби меня просто».

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого є діяльність у сфері радіомовлення та телебачення (92.20.0 за КВЕД), що підтверджується наявновною у матеріалах справи довідкою АА № 002419 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданою Головним управлінням статистики у м. Києві 15.05.2008р. та має ліцензію на мовлення серії НР № 0214-м від 18.06.2003р. на вид мовлення «супутникове (телебачення)».

В судовому засіданні було встановлено, що 08.05.2009р. з 18:00 по 20:00 години відповідачем в ефірі телеканалу «Інтер»було здійснено публічне сповіщення концерту «Творчий вечір Євзєрова В.Е.», під час якого були публічно сповіщені твори «Антрэ», «Улетаю», «Кленовый лист», «Свеча горела», «Шери», «Любовь бывает разной», «Дядя Степа», «Прощай, моя любовь», «Милый», «Любимая кохана», «Люди гор», «Не бывает женщин некрасивых», «Кто в доме генерал?», «Новый танец короля», «Бъется сердце мое», «Обида», «Я женщина», «Ночной звонок», «Каждый хочет любить», «Белая сирень», «Настанет день», «Цветет малина за окном», «Виновник», «Люби меня просто», що підтверджується листом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за вих. № 16а/1492 від 24.06.2009р., надісланим позивачу на запит за вих. № 3111/07-06 від 01.06.2009р., а також наявним у матеріалах справи речовим доказом - лазерним носієм DVD-R № 2009-06-01/1 із записом концерту під назвою «Творчий вечір Євзерова В.Е.», що транслювався 08.05.2009р. в ефірі телеканалу «Інтер»з 18 до 20 год., наданим Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення на запит суду № 06-37.1/2519 від 14.09.2009р.

Згідно наявних у матеріалах справи доказів підтверджується, що 21.05.2009р. Євзеров В.Е. звернувся до позивача з листом, в якому просив направити попереджувального листа на адресу дирекції телеканалу «Інтер»про незаконність відмови у виплаті авторської винагороди за використання музичних творів, що були сповіщені в ефірі телеканалу «Інтер»08.05.2009р., а у випадку відмови – підготувати позов для звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов’язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об’єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать літературні та художні твори, виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення.

Об’єктами авторського права, відповідно до ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України, є, в тому числі, літературні та художні твори, зокрема, музичні твори (з текстом або без тексту).

Закон України «Про авторське право і суміжні права»від 23.12.1993 року № 3792-XII в п. 5 ч. 1 ст. 8 також визначає, що об’єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема, музичні твори з текстом і без тексту. Суб’єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу України, іншого закону чи договору (ч. 1 ст. 421 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 435 Цивільного кодексу України, первинним суб’єктом авторського права є автор твору. Суб’єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону (ч. 2 ст. 435 Цивільного кодексу України).

Суб'єктами авторського права, відповідно до ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права», є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об’єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майновими правами інтелектуальної власності на твір, згідно ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України, є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; виключне право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»передбачено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Виключним правом, відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», є майнове право особи, яка має, зокрема щодо твору авторське право, на використання цих об’єктів авторського права лише нею і на видачу цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам в межах строку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: відтворення творів; публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічну демонстрацію і публічний показ; будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; переклади творів; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер; імпорт примірників творів. Статтею 445 Цивільного кодексу України встановлено, що автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 20 мінімальних заробітних плат за кожне бездоговірне використання твору, що складає 315000,00 гривень.

Отже, причиною виникнення спору у справі є питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав та питання щодо наявності порушення майнових авторських прав позивача.

Предметом спору в даній справі є вимога про стягнення з відповідача компенсації за використання об’єктів авторського права, виключне право на колективне управління якими належить позивачу, способом публічного сповіщення, а підставами позову є використання відповідачем об’єктів авторського права способом публічного сповіщення без укладення ліцензійного договору, а отже без погодження і без оплати авторської винагороди.

За таких обставин вбачається, що доведенню у даній справі підлягає факт неправомірного використання відповідачем об’єктів авторського права, виключне право на колективне управління якими належить позивачу, способом публічного сповіщення без укладення ліцензійного договору, а отже без погодження і без оплати авторської винагороди, а обов’язок доведення вказаного факту повинен бути покладений на позивача.

Як було встановлено в судовому засіданні, факт здійснення відповідачем публічного сповіщення концерту «Творчий вечір Євзерова В.Е.»08.05.2009р. в ефірі телеканалу «Інтер»підтверджується матеріалами справи, зокрема листом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за вих. № 16а/1492 від 24.06.2009р., а також наданим Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення речовим доказом - лазерним носієм DVD-R № 2009-06-01/1 із записом концерту під назвою «Творчий вечір Євзерова В.Е.»та не заперечується відповідачем.

В судовому засіданні було встановлено та стверджується відповідачем, що концерт «Творчий вечір Євзєрова В.Е.», публічне сповіщення якого було здійснено відповідачем в ефірі телеканалу «Інтер»08.05.2009р. з 18:00 по 20:00 години, є аудіовізуальним твором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», аудіовізуальним є твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів.

Статтею 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»від 21 грудня 1993 року № 3759-XII визначено, що аудіовізуальний твір - частина телерадіопрограми, яка є об'єктом авторського права, має певну тривалість, авторську назву і власну концепцію, складається з епізодів або цілісних авторських творів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними чи звуковими засобами та яка є результатом спільної діяльності авторів, виконавців та виробників. Принциповим питанням для вирішення справи по суті є з’ясування того, який об’єкт авторського права був використаний відповідачем під час публічного сповіщення 08.05.2009р. в ефірі телеканалу «Інтер»з 18:00 по 20:00 години: аудіовізуальний твір «Творчий вечір Євзерова В.Е.»чи використані при його створенні музичні твори, автором яких є Євзеров В.Е. та виключне право на колективне управління якими належить позивачу. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права», авторами аудіовізуального твору є режисер-постановник, автор сценарію і (або) текстів, діалогів, автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього, художник-постановник, оператор-постановник.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що якщо в аудіовізуальному творі використані музичні твори, що були створені автором не спеціально для аудіовізуального твору, а раніше та увійшли до нього як складова частина, автор таких музичних творів не являється автором аудіовізуального твору в розумінні ч. 1 ст. 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Таким чином, на підставі аналізу змісту ст. 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права»вбачається, що аудіовізуальний твір «Творчий вечір Євзєрова В.Е.»є об’єктом авторського права, при створенні якого, як єдиного твору, були використані інші самостійні об’єкти авторського права, а саме: музичні твори, автором яких є Євзеров В.Е. та виключне право на колективне управління якими належить позивачу.

Судом було встановлено, що автором аудіовізуального твору «Творчий вечір Євзєрова В.Е.» є ТОВ «Театр під керівництвом Олександра Пескова», оскільки в ході дослідження доказів було з’ясовано, що в кінці відеозапису концерту «Творчий вечір Євзєрова В.Е.»зазначено латинську літеру «С», обведену колом, після якої вказано «ООО «Театр Александра Пескова»2008 г.», а відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, що складається з таких елементів: латинська літера «С», обведена колом; ім’я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору.

В процесі судового розгляду судом було досліджено співвідношення між публічно сповіщеним відповідачем аудіовізуальним твором «Творчий вечір Євзєрова В.Е.»та музичними творами, автором яких є Євзеров В.Е. та виключне право на колективне управління якими належить позивачу та встановлено, що музичні твори увійшли до аудіовізуального твору як самостійні складові частини із збереженням майнових авторських прав за їх автором та не були спеціально створені автором для аудіовізуального твору, отже не являються внеском їх автора до створення аудіовізуального твору з передачею виключних майнових прав на музичні твори автору аудіовізуального твору.

З огляду на вищезазначене та враховуючи те, що до складу аудіовізуального твору «Творчий вечір Євзєрова В.Е.»входять виключно музичні твори, автором яких є Євзеров В.Е., суд дійшов висновку, що здійснивши публічне сповіщення аудіовізуального твору «Творчий вечір Євзєрова В.Е.», відповідач фактично здійснив публічне сповіщення музичних творів, автором яких є Євзеров В.Е. та виключне право на колективне управління якими належить позивачу.

Щодо правомірності включення спірних музичних творів до складу аудіовізуального твору суд зазначає наступне.

Якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати, зокрема проти його публічного сповіщення, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За кожне, зокрема публічне сповіщення аудіовізуального твору за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше. Використання об’єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти його використання, крім випадків правомірного використання без дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом (ч. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України). Аналогічна норма стосовно використання твору міститься в ч. 1 ст. 443 Цивільного кодексу України. З огляду на те, що автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору, зберігають авторське право кожний на свій твір, а одним з видів майнових авторських прав відповідно до ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»є виключне право дозволяти використання творів, суд дійшов висновку, що використання музичних творів у складі аудіовізуального твору може здійснюватися лише за згодою автора чи іншої особи, яка має авторське право.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач як особа, якій належить виключне право на управління майновими правами автора спірних музичних творів, зокрема виключне право укладати з користувачами творів ліцензійні угоди на їх використання та виключне право збирати на користь автора належну йому винагороду, що в розумінні ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»є виключним правом дозволяти їх використання, не надавав відповідного дозволу на їх включення до складу аудіовізуального твору.

Наявна в матеріалах справи також і заява композитора Євзерова Володимира Едуардовича від 11.01.2010р., підпис на якій засвідчено Хачатуровою В.Р., тимчасово виконуючою обов’язки нотаріуса м. Москви Вокіної О.М., в якій стверджується, що Євзеров В.Е. являється єдиним правовласником авторської програми «Ягідка моя»та нікому не передавав прав на використання телеверсії концерту «Творчий вечір композитора Володимира Євзерова «Ягідка моя», в тому числі не надавав дозволу на використання належних йому творів шляхом включення їх в аудіовізуальні твори, зокрема в той, що транслювався в ефірі телеканалу «Інтер»08.05.2009р.

У зв’язку з тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про факт належної передачі автором чи іншою особою, яка має авторське право, відповідних авторських прав на спірні музичні твори організації, яка здійснила виробництво аудіовізуального твору «Творчий вечір Євзерова В.Е.», та з урахуванням змісту заяви Євзерова В.Е., суд дійшов висновку про неправомірне використання музичних творів, автором яких є Євзеров В.Е. та виключне право на управління якими належить позивачу, при створенні аудіовізуального твору.

Стосовно використання спірних музичних творів відповідачем суд зазначає наступне.

Використанням твору, згідно ч. 1 ст. 441 Цивільного кодексу України, є опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.

Публічним сповіщенням (доведенням до загального відома) є передача за згодою суб'єктів, зокрема авторського права в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів), зокрема творів, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Статтею 445 Цивільного кодексу України встановлено, що автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів. Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори. Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх застосування. За таких обставин суд дійшов висновку, що суб‘єкт господарювання, який використовує аудіовізуальні твори (а відтак і відповідач, який 08.05.2009р. під час публічного сповіщення концерту «Творчий вечір Євзєрова В.Е.»в ефірі телеканалу «Інтер»використав музичні твори, автором яких є Євзеров В.Е.), зобов‘язаний виплатити винагороду авторам музичних творів, які увійшли до нього як самостійні складові частини (а відтак і позивачу). Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказу правомірного здійснення 08.05.2009р. з 18:00 по 20:00 години публічного сповіщення концерту «Творчий вечір Євзєрова В.Е.»в ефірі телеканалу «Інтер», відповідачем надані наступні документи:

ліцензійний договір № 02-05/09-ДУ/50-К/2009 від 02.05.2009р., укладений між відповідачем та ТОВ «Дайрект сайт», відповідно до якого відповідач отримав від правовласника (ТОВ «Дайрект сайт») майнові права на використання, в тому числі шляхом їх публічного сповіщення на території мовлення телевізійного каналу «Інтер», зокрема твору «Звездное шоу. Творческий вечер Владимира Евзерова «Ягодка моя»;

субліцензійний договір № 09-09/08 від 09.09.2008р., укладений між ТОВ «Телекомпанія «Прайм Віжн»та ТОВ «Дайрект сайт», відповідно до якого ТОВ «Дайрект сайт»отримало від правовласника (ТОВ «Прайм Віжн») майнові права на використання, в тому числі шляхом їх публічного сповіщення на території мовлення телевізійного каналу «Інтер», зокрема твору «Звездное шоу. Творческий вечер Владимира Евзерова «Ягодка моя»;

ліцензійна угода № 1 від 02.06.2008р., укладена між ТОВ «Прайм Віжн»(ліцензіат) та ТОВ «Театр під керівництвом Олександра Пескова»(ліцензіар), відповідно до якого ліцензіар надав ліцензіату виключні майнові авторські права на використання твору «Телевизионная программа «Звездное шоу - Творческий вечер Евзерова Владимира «Ягодка моя», а також на дозвіл чи заборону використання вказаного твору третіми особами в будь-якій формі та будь-яким способом, в тому числі шляхом публічного сповіщення;

договори від 19.01.2007р., укладені між ТОВ «Театр під керівництвом Олександра Пескова»(замовник) та Песковим Олександром Валер’яновичем (сценарист), відповідно до яких сценарист надав замовнику послуги по створенню сценарію концерту, присвяченого творчості композитора Володимира Євзерова «Ягідка моя», та виконанню функцій режисера-постановника і передав замовнику права на використання сценарію та постановки будь-якими способами.

Зі змісту вищевказаних договорів вбачається наступне:

відповідач згідно п. 4.1. ліцензійного договору № 02-05/09-ДУ/50-К/2009 від 02.05.2009р. оплачує винагороду за використання, зокрема твору «Звездное шоу. Творческий вечер Владимира Евзерова «Ягодка моя»ТОВ «Дайрект сайт»;

ТОВ «Дайрект сайт»виплачує винагороду за використання твору «Звездное шоу. Творческий вечер Владимира Евзерова «Ягодка моя»ТОВ «Телекомпанія «Прайм Віжн»згідно умов п. 4.1. субліцензійного договору № 09-09/08 від 09.09.2008р.;

ТОВ «Телекомпанія «Прайм Віжн»оплачує винагороду за використання твору «Телевизионная программа «Звездное шоу - Творческий вечер Евзерова Владимира «Ягодка моя»ТОВ «Театр під керівництвом Олександра Пескова»згідно п. 4.1. ліцензійної угоди № 1 від 02.06.2008р.;

ТОВ «Театр під керівництвом Олександра Пескова»не здійснює оплату винагороди за отримане від Пескова О.В. право на використання створеного останнім сценарію та постановки концерту, присвяченого творчості композитора Володимира Євзерова «Ягідка моя», оскільки згідно п. 1.1. договорів від 19.01.2007р. передбачена безоплатна їх передача.

Однак, досліджуючи питання виплати авторської винагороди Євзерову В.Е., музичні твори якого були використані під час публічного сповіщення аудіовізуального твору «Творчий вечір Євзєрова В.Е.», суд встановив, що жодним з вищевказаних договорів не були передбачені умови щодо її виплати.

Крім того, в наявній у матеріалах справи заяві композитора Євзерова Володимира Едуардовича від 11.01.2010р., підпис на якій засвідчено Хачатуровою В.Р., тимчасово виконуючою обов’язки нотаріуса м. Москви Вокіної О.М., зазначається, що являючись автором музики до всіх творів, що були публічно сповіщені відповідачем, Євзеров В.Е. не отримав авторської винагороди за їх використання.

З урахуванням висновку суд щодо неправомірного використання спірних музичних творів при створенні аудіовізуального твору у зв’язку з відсутністю доказів належної передачі автором чи іншою особою, яка має авторське право, відповідних авторських прав організації, яка здійснила виробництво аудіовізуального твору та з урахуванням змісту заяви Євзерова В.Е., суд дійшов висновку про неправомірне використання відповідачем без оплати авторської винагороди спірних музичних творів під час здійснення публічного сповіщення концерту «Творчий вечір композитора Володимира Євзерова «Ягідка моя».

Вищевказана позиція суду підтверджується також висновками Вищого господарського суду, зазначеними в п. 1 оглядового листа від 14.12.2007р. № 01-8/974 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об’єкти інтелектуальної власності».

Судом відхилено твердження відповідача про відсутність з його боку порушень виключних майнових прав позивача, оскільки відповідачем було сповіщено аудіовізуальний твір «Творчий вечір Євзерова В.Е.»в цілому, а не окремі музичні твори, з огляду на вищевикладене та враховуючи те, що зазначений аудіовізуальний твір, сповіщений відповідачем, складається виключно з музичних творів, автором яких є Євзеров В.Е. та виключне право на управління якими, зокрема право дозволяти їх використання, належить позивачу.

Стосовно порушення майнових авторських прав позивача та наявності у нього права на звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про авторське право та суміжні права», суб'єкти авторського права можуть управляти своїми правами, зокрема через організацію колективного управління.

Частиною 1 ст. 47 Закону України «Про авторське право та суміжні права»також передбачено, що суб'єкти, зокрема авторського права можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.

Суб'єкти, зокрема авторського права можуть також доручати управління своїми майновими правами на колективній основі відповідним державним організаціям, установчі документи яких передбачають здійснення таких функцій (ч. 5 ст. 47 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про авторське право та суміжні права», організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів, зокрема авторського права.

Повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі (ч. 3 ст. 48 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).

Судом було встановлено, що згідно умов укладеної 12.11.2004р. між позивачем та композитором Євзеровим Володимиром Едуардовичем угоди № 24482 на управління майновими правами автора, а також поданих Євзеровим В.Е. позивачу заяв про реєстрацію створених ним творів від 12.11.2004р. та від 12.03.2007р., позивач отримав виключне право на управління майновими правами автора щодо всіх музичних творів, включених до аудіовізуального твору «Творчий вечір Євзєрова В.Е.» та публічно сповіщених відповідачем.

В процесі розгляду справи суд дійшов висновку, що отримавши відповідно до умов угоди № 24482 від 12.11.2004р. виключне право на управління майновими правами автора спірних музичних творів, зокрема виключне право укладати з користувачами творів ліцензійні угоди на їх використання та виключне право збирати на користь автора належну йому винагороду, позивач, в розумінні ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», фактично отримав майнове право інтелектуальної власності на спірні твори, що полягає у виключному праві дозволяти їх використання.

Як вже зазначалося, виключним правом, відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», є майнове право особи, яка має, зокрема щодо твору авторське право, на використання цих об’єктів авторського права лише нею і на видачу цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам в межах строку, встановленого законом.

Оскільки автор спірних творів Євзеров В.Е. передав позивачу виключні майнові права на укладення з юридичними і фізичними особами –користувачами творів ліцензійні угоди на використання творів в тому числі способом публічного сповіщення та на збирання на його користь належної винагороди, право надавати будь-яким особам (а відтак і відповідачу) дозвіл на використання спірних музичних творів, у тому числі й у складі аудіовізуального твору, зокрема способом публічного сповіщення належить виключно позивачу.

На основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав (ч. 5 ст. 48 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).

У свою чергу особи, які використовують, зокрема твори, зобов'язані, відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України «Про авторське право та суміжні права», надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем договір про використання прав, переданих Євзеровим В.Е. в управління позивачу, а відтак і оплату винагороди за використання об'єктів авторського права, управління якими здійснює позивач, не укладався, у зв’язку з чим використання відповідачем спірних творів шляхом їх публічного сповіщення відбулося без дозволу позивача і без виплати авторської винагороди.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про авторське право та суміжні права», організації колективного управління повинні виконувати від імені імені суб'єктів, зокрема авторського права і на основі одержаних від них повноважень такі функції: погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторського права, розмір винагороди під час укладання договору; укладати договори про використання прав, переданих в управління; збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права суб'єктам авторського права, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до закону; вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. За таких обставин суд дійшов висновку, що організації колективного управління (а відтак і позивач) мають право збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права суб'єктам авторського права, правами яких вони управляють, на підставі укладених ними з особами, які використовують об'єкти авторського права, договорів або стягувати вказану винагороду у вигляді збитків у випадку відсутності відповідного договору.

Аналогічна позиція міститься в п. 9 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 06.05.2005р. № 01-8/784 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об’єкти авторського права і суміжних прав».

Згідно п. 30 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності», у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб’єктів авторського права суд повинен з’ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб’єктом авторського права. Якщо в організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб’єкта відповідного права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Пунктом 3 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 06.05.2005р. № 01-8/784 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об’єкти авторського права і суміжних прав»також передбачено, що організації колективного управління повинні довести наявність у них прав на управління авторськими правами певного кола авторів, а особи, які використовують твори, повинні подавати цим організаціям визначені законом звіти. Саме із змісту цих звітів та наявності у організації колективного управління прав на представництво інтересів авторів, твори яких зазначено у звітах, можна зробити висновок про правомірність вимог позивача та необхідність їх задоволення чи відмови у їх задоволенні.

Аналогічна позиція міститься також і в п. 9 вказаного Оглядового листа Вищого господарського суду України від 06.05.2005р. № 01-8/784, в якому зазначено, що за наявності договорів з авторами творів на управління їх майновими правами організації колективного управління як суб’єкти авторського права мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права, і в тому випадку, коли з порушником авторського права організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Пунктом 30 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності»також встановлено, що організації колективного управління, діючи в межах наданих їм суб’єктами авторського права повноважень, звертаються до господарського суду з позовами про захист прав таких суб'єктів без подання їх довіреностей на право представництва в суді в кожному окремому випадку.

За таких обставин, беручи до уваги визначені законодавством особливості статусу організацій колективного управління та відмінності між виключним правом на використання твору, яким позивач не був наділений ані в силу Закону України «Про авторське право і суміжні права», ані згідно умов угоди № 24482 на управління майновими правами автора від 12.11.2004р. та виключним правом на дозвіл використання твору іншими особами та на збір на користь автора належної йому винагороди, яке належало позивачу згідно ч. 1 ст. 49 Закону України «Про авторське право та суміжні права»та з огляду на фактичний зміст укладеної ним з автором спірних музичних творів Євзеровим В.Е. угоди № 24482 (пункти 1, 7, 8), суд дійшов висновку, що позивач є компетентним суб’єктом звернення до суду за захистом порушених авторських прав.

Твердження відповідача про те, що позивач не є суб’єктом авторського права, а лише отримав право на управління майновими правами від імені й на користь авторів, судом відхилено з урахуванням вищевикладеного та з огляду на те, що таке твердження відповідача спростовується матеріалами справи, зокрема п. 3 угоди № 24482 від 12.11.2004р., укладеної між позивачем та Євзеровим В.Е., відповідно до якої автор передав позивачу виключні права щодо укладення з користувачами ліцензійних угод на використання творів та щодо збирання на користь автора належної винагороди (гонорару), тобто виключне майнове право дозволяти використання твору в розумінні ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. «а»ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», порушенням, зокрема авторського права, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують, зокрема майнові права суб’єктів авторського права, визначені статтею 15 Закону, з урахуванням передбачених законом обмежень майнових прав. Таким чином, використання твору без дозволу особи, яка має авторське право, є порушенням авторського права.

Судом було встановлено, що позивач є суб’єктом авторського права, якому належать виключні права щодо укладення з користувачами ліцензійних угод на використання творів та щодо збирання на користь автора належної винагороди, тобто виключне майнове право дозволяти використання твору в розумінні ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Факт використання відповідачем спірних музичних творів був встановлений в судовому засіданні.

Судом досліджено, що позивачем відповідачу невиключні майнові права на використання спірних музичних творів згідно ч. 5 ст. 48 Закону України «Про авторське право та суміжні права»не передавалися, а обмежень майнових прав, передбачених Законом України «Про авторське право та суміжні права», судом не встановлено.

Зі змісту ст. 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права»вбачається, що факт включення музичних творів, як складової частини, до аудіовізуального твору не впливає на їх охороноздатність та не виключає можливості здійснення захисту майнових авторських прав на окремі музичні твори, включені до аудіовізуального твору, на загальних підставах, передбачених законодавством.

Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст. 431 Цивільного кодексу України).

Захист, зокрема майнових прав суб'єктів авторського права здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (ст. 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Пунктом 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. № 01-8/974 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об’єкти інтелектуальної власності»встановлено, що стягнення компенсації як спосіб правового захисту порушеного права інтелектуальної власності має застосовуватися лише у випадках та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. «г»ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема авторського права, передбачених статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій. Пунктом «г»ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г»ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача. Відповідно до п. 33 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності»передбачено, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб’єкта авторського права, а не розміру заподіяних збитків. Для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права. Стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв’язку з правопорушенням збитку та розміру отриманого порушником доходу.

Аналогічні позиції викладені також в Оглядових листах Вищого господарського суду України від 27.06.2008р. № 01-8/383/1 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об’єкти інтелектуальної власності»(п. 2 та 3), від 17.04.2006р. № 01-8/846 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об’єкти авторського права і суміжних прав»(п. 4), від 06.05.2005р. № 01-8/784 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об’єкти авторського права і суміжних прав»(п. 11).

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно п. 2.2. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмету доказування з даної справи.

Суд приходить до висновку, що в процесі розгляду справи позивачем належними засобами доказування доведено факт наявності у нього виключних прав на управління спірними музичними творами, зокрема виключного права на укладення з користувачами творів ліцензійних угод на їх використання та на збирання авторської винагороди, що в розумінні ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»є виключним майновим правом дозволяти використання творів. Суд також дійшов висновку, що позивачем був доведений факт неправомірного використання відповідачем шляхом публічного сповіщення без оплати авторської винагороди спірних музичних творів, дозвіл на здійснення якого позивачем, якому належать виключні права надавати дозволи на використання спірних музичних творів та збирати на користь автора належну йому винагороду, відповідачу не надавався. Крім того, суд вважає, що позивач належним чином довів факт наявності у нього, як організації колективного управління, якою укладено договір про управління майновими авторськими правами з Євзеровим В.Е., на стягнення компенсації з відповідача як порушника авторського права.

В той же час суд дійшов висновку, що відповідач належних доказів на спростування наведених позивачем обставин не надав.

Відповідно до п. 33 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності», розмір компенсації визначається у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин з урахуванням тривалості порушення та його обсягу, передбачуваного розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого внаслідок правопорушення, кількості потерпілих осіб, наміру відповідача, можливостей відновлення попереднього стану та необхідних для цього зусиль тощо.

Згідно п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 22.01.2007р. № 01-8/25 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об’єкти авторського права і суміжних прав», розмір компенсації, що визначається судом при порушенні авторського права замість відшкодування збитків або стягнення доходу, не обов’язково має точно відповідати розмірові шкоди, що була завдана, проте повинен співвідноситися з нею певним чином, оскільки особливою функцією цивільно-правової відповідальності є відшкодування майнових витрат, завданих правопорушенням.

Щодо розміру компенсації суд зазначає наступне.

Розмір компенсації входить до предмету доказування зі справи.

Позивач розмір компенсації, що дорівнює 20 мінімальним заробітним платам за порушення майнових прав на кожний твір та становить 315000,00 грн. обґрунтував тим, що публічне сповіщення концерту «Творчий вечір Євзерова В.Е.»відбулося по всій території України та тим, що відповідач має численну аудиторію.

На момент подачі позивачем позовної заяви до суду 22.07.2009р. мінімальна заробітна плата була встановлена у розмірі 630,00 грн. згідно ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»№ 835-VI від 26.12.2008р.

Виходячи з фактичних обставин справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, вбачається наступне:

відповідач здійснював використання об’єктів авторського права, а саме: публічне сповіщення спірних музичних творів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, оскільки в матеріалах справи наявні письмові пояснення відповідача, в яких він зазначив, що набув виключне право на публічне сповіщення аудіовізуального твору «Зіркове шоу. Творчий вечір Володимира Євзерова «Ягідка моя»в цілому, а не окремих музичних творів;

використання відповідачем об’єктів авторського права під час здійснення публічного сповіщення спірних музичних творів здійснювалося умисно;

можливості відновлення попереднього стану не існує.

Однак, суд вважає визначений позивачем розмір компенсації завеликим з огляду на наступне.

Суд виходить з того, що для визначення розміру компенсації необхідно дослідити об’єктивні критерії, які можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним використанням об‘єкта авторського права та обсяг порушення.

Позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем майнових прав суб’єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, але належним чином не обґрунтував співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об‘єкта авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення, тощо.

Відповідно до п. «г»ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. Отже, суд приходить до висновку, що розмір компенсації за порушення авторського права не може бути меншим 10 мінімальних заробітних плат.

В процесі судового розгляду судом був встановлений факт порушення відповідачем майнових авторських прав, хоча відповідач в ході розгляду справи цього і не визнав.

За таких обставин суд, враховуючи особу відповідача як порушника майнового авторського права та факт відвертого заперечення ним очевидного порушення, дійшов висновку, що розмір компенсації в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що становить 6300,00 грн., за порушення майнових прав на кожний твір є достатнім в даному випадку.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації за порушення виключних майнових авторських прав є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково у розмірі 157500,00 грн. (10 мінімальних заробітних плат становить 6300 грн.; 6300 грн. х 25 творів =157500,00 грн.)

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. «Про державне мито», від сплати державного мита звільняються позивачі –за позовами, що випливають, зокрема з авторського права.

Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258, передбачено, що для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, визначено нульову ставку витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету 1575,00 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна ТВ-Корпорація»(юридична адреса: Україна, 01601, м. Київ, вул. Дмитрівська, 30, р/р 2600301276126 в філії ВАТ Укрексімбанку м. Київ, МФО 380333, ідентифікаційний код 23507865), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав»Міністерства освіти і науки України (юридична адреса: Україна, 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 34, р/р 2600600610308 в АКБ «Правекс-Банк», МФО 321983, ідентифікаційний код 31025266) 157500,00 грн. (сто п’ятдесят сім тисяч п’ятсот гривень 00 копійок) компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

3. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна ТВ-Корпорація»(юридична адреса: Україна, 01601, м. Київ, вул. Дмитрівська, 30, р/р 2600301276126 в філії ВАТ Укрексімбанку м. Київ, МФО 380333, ідентифікаційний код 23507865), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду в доход Державного бюджету України 1575,00 грн. (одну тисячу п’ятсот сімдесят п’ять гривень 00 копійок) держмита, 59,00 грн. (п’ятдесят дев’ять гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України України.

Суддя                                                                                 Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення

23.03.2010 року