
Номер справи 237/2157/20
Номер провадження 2-з/237/14/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.06.20 року м. Курахове
Суддя Мар`їнського районного суду Донецької області Кучко Я.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, –
ВСТАНОВИВ:
На адресу Мар`їнського районного суду Донецької області надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви.
В обґрунтування поданої заяви заявником зазначено, що він має намір подати до суду позовну заяву про визнання виконавчого напису від 11 лютого 2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою Владиславом Юрійовичем, таким, який не підлягає виконанню. Заявник зазначає про існування гострої необхідності у забезпеченні позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується в судовому порядку, оскільки якщо це не зробити, то в подальшому на кошти позивача, які накладено арешт, може звертатися стягнення. На цей час вже накладено арешт на соціальний картковий рахунок, відкритий в ТВБВ № 10004/0551 філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (м. Курахове) у розмірі 4300 гривень, не звертаючи уваги на той факт, що позивач є інвалідом третьої групи і крім пенсії по інвалідності інших засобів для існування не має.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до ч.1ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
П. 6 ч.1 ст. 150 ЦПК України передбачений такий вид забезпечення як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову », розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.
Відповідно до ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема,в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника), покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Одним із основоположних принципів відправлення цивільного судочинства є змагальність сторін, який знаходить своє зовнішнє вираження в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подальший розвиток принцип змагальності наведено в правових нормах, які регулюють процес доказування.
Так, відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин 5, 6 вказаної статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч.1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. У разі неможливості самостійно надати докази, учасник справи, відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
При цьому судом враховується, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що заявником не зазначено достатніх підстав для зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, не наведено жодних аргументів щодо потенційної можливості звернення стягнення на арештоване майно.
При цьому суд зазначає, що заявником дійсно до заяви про забезпечення позову долучено письмові матеріали, які підтверджують факт наявності виконавчого провадження та накладення арешту на кошти боржника, однак в порушення вимог ст. 81 ЦПК України до заяви не долучено жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності ризиків утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Окремо суд наголошує, що заявником не конкретизовано яким саме чином звернення стягнення на арештоване майно може ускладнити або ж унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовної заяви заявника, водночас самостійне відшукування судом підстав та аргументів на користь заявника свідчитиме про порушення балансу сторін судового провадження та свідчитиме про фактичне нехтування засадами змагальності відправлення цивільного судочинства.
Крім того суд зауважує, що саме по собі пред`явлення або намір пред`явлення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не може бути самостійною та безумовною підставою для зупинення стягнення на підставі виконавчого документу.
Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду
Суддя Я.Ю.Кучко
Судове рішення № 89891937, Мар'їнський районний суд Донецької області було прийнято 12.06.2020. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 237/2157/20. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: