Ухвала суду № 89891520, 15.06.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/3543/20

Провадження № 2/263/1502/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участю секретаря Налісної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Маріуполі у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення недоотриманої пенсії,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 19 березня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь грошові кошти, набуті нею у порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 у розмірі 39 526,69 грн.

На обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її сестра – ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається із недоотриманої пенсії. Позивач є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 з недоотриманої нею пенсії у розмірі 111 159,42 грн., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13 грудня 2019 року, виданим приватним нотаріусом Пятовським О.О. 06 лютого 2020 року позивачу виплачено суму недоотриманої пенсії у розмірі 71 632,73 грн. На адвокатський запит щодо суми недоотриманої пенсії листом Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04 березня 2020 року № 5025/З4-1/02 повідомило, що відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, у зв`язку з чим розмір недоотриманої пенсії може бути зменшений у залежності від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України. Таким чином, відповідач не повернув грошові кошти у повному обсязі, залишок яких складає 39 526,69 грн. У зв`язку з чим, посилаючись на положення ст. ст. 625, 1212, 1227 ЦК України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», просила позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 березня 2020 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження за правилам цивільного судочинства, роз`яснено учасникам справи право та строки на подачу відзиву на позов, відповідь на відзив.

Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, не погоджуючись із заявленими вимогами ОСОБА_1 , направило в адресу суду письмовий відзив, в якому посилається на те, що недоотримана пенсія ОСОБА_2 у сумі 39 526,69 грн. не може бути виплачена управлінням Пенсійного фонду України відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою нараховані суми пенсій, на виплату яких пенсіонер мав право, але несвоєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Відповідно до позовних вимог управління вважає, що наявні ознаки публічно-правового спору, тому, керуючись ст. ст. 4, 19 КАС України, ст. 255 ЦПК України, дана справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим відповідач просив закрити провадження у справі.

Представник позивача – адвокат Залівной І.О. – надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, у відзиві на позов просив направити в їх адресу копію ухвали суду за наслідками розгляду подано відзиву.

Суд вважає, що спірне питання юрисдикції поданого позову можливо вирішити за відсутності сторін.

Вирішуючи питання щодо предметної юрисдикції, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Приписами ч. 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства

Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За приписами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Із заявленого ОСОБА_1 позову вбачається, що вона, звертаючись із заявою до відповідача, бажала у порядку спадкування отримати пенсію, що належить пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, а тому оскаржує невизнане відповідачем її право на отримання пенсії спадкодавця у заявленому розмірі.

Отже, спірні правовідносини пов`язані з відмовою відповідача виплати спадкоємцю недоотриману пенсіонером пенсію у зв`язку з його смертю.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини (ст. 1227 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У цій справі позивач звернулася до суду для захисту права на отримання пенсії спадкодавця (ст. ст. 1218, 1227 ЦК України), а не для оскарження рішення Пенсійного фонду як акту індивідуальної дії.

У позовній заяві відсутні доводи за ст. 5 КАС України, щодо неправомірності вказаної відмови відповідача, а лише вимога позивача про стягнення недоотриманої суми пенсії.

У справах про оскарження відмови виплатити недоотриману пенсію суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення.

Таким чином, позивач у цій справі, порушуючи питання про стягнення з відповідача недоотриманої пенсії спадкодавцем, не просить визнати неправомірними дії відповідача, а має намір вирішити питання про право цивільне, отже спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає, що він підлягає розгляду за правилами, передбаченим Цивільним процесуальним кодексом України.

Про наявність підстав для розгляду заявленого спору за правилами цивільного судочинства свідчать і постанови Верховного Суду у справі № 527/758/17-ц від 05 липня 2018 року та № 743/1218/17 від 20 грудня 2018 року.

Закриття провадження у справі – це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

З огляду на викладене, доводи відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, зокрема, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не знайшли свого правого підтвердження.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі та наявність обґрунтованих підстав для продовження розгляду справи у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 19, 255, 258, 260 ЦПК України, 2, 5, 19 КАС України, ст. ст. 16, 1218, 1227 ЦК України,–

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області – про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення грошових коштів, набутих в порядку спадкування за законом – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Музика