Рішення № 8988827, 15.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/4215.03.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Кредо-Класик»

доЗакритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»

провідшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 19 825, 80 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: Шупик О.А. –представник за довіреністю від 31.12.2009 року; Від відповідача:не з’явились; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кредо-Класик»до Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 19825, 80 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.01.2009 року на перехресті нерівнозначних доріг бул. Вернадського - вул. Краснова в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Мітсубісі, д.н. АА 6674 НІ, під управлінням гр. Добренка М.В., та автомобіля ЗАЗ, д.н. АА 1601 НВ, під керуванням гр. Адаменка В.І. який був застрахований у позивача на підставі страхового сертифікату № 001088/505121/08 від 23.02.2008 року

Позивачем було виплачено власнику автомобіля ЗАЗ, д.н. АА 1601 НВ страхове відшкодування у розмірі 19 825, 80 грн.

Відповідальність Добренка М.В. була застрахована у ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс», що підтверджується полісом № ВВ/5494103.

У зв’язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 19 825, 80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.02.2010 року.

У судовому засіданні 01.02.2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 1 у судове засідання 01.02.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 30.12.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2010 року відкладено розгляд справи до 22.02.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 22.02.2010 року подав витребувані ухвалою суду докази. Зокрема, згідно з поданим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 104134 від 26.11.2009 року вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи –Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»є: 04070, м. Київ, вул. Григорія Сковороди, буд. 21/16.

Крім того, представник позивача заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

На підставі ст. 69 ГПК України, суд задовольнив подане позивачем клопотання про продовження строку вирішення спору.

Представник відповідача у судове засідання 22.02.2010 року не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2010 року відкладено розгляд справи до 15.03.2010 року для належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання.

У судовому засіданні 15.03.2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 15.03.2010 року не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Оскільки кореспонденція про час та місце проведення судового засідання була направлена відповідачу за юридичною адресою, суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином.

За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

З довідки управління ВДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України та постанови Святошинського районного суду міста Києва від 26.01.2009 року у справі №3-497, вбачається, що 09.01.2009 року о 17:30 год. Добренко М.В., на перехресті нерівнозначних доріг бул. Вернадського –вул.. Краснова в м. Києві, керуючи автомобілем Мітсубісі, д.н. АА 6674 НІ не надав дорогу автомобілю ЗАЗ, д.н. АА 1601 НВ, під керуванням Адаменка В.І., який рухався по головній дорозі, внаслідок чого між ними сталося зіткнення, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.

Святошинським районним судом міста Києва від 26.01.2009 року у справі №3-497, Добренка М.В. визнанно винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340, 00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль ЗАЗ, д.н АА 1601 НВ.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі страхового сертифікату № 001088/505121/08, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Кредо-Класик»та Адаменко Анжелою Владимирівною.

Згідно із проведеного авто товарознавчого дослідження, відповідно до звіту № 781 від 29.01.2009 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ЗАЗ, д.н. АА 1601 НВ в результаті пошкодження в ДТП складає 20108, 02 грн.

Як вбачається із розрахунку суми страхового відшкодування від 24.02.2009 року та наказу про виплату страхового відшкодування № 1233 від 25.02.2009 року позивачем було прийнято рішення про виплату Адаменко А.В. 19825, 22 грн. (вартість матеріального збитку 20108, 02 грн. –франшиза 282, 80 грн.).

26.02.2009 року було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 19 825, 22 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 004524 від 26.02.2009 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається із матеріалів справи, транспортний засіб –автомобіль Мітсубісі, д.н. АА 6674 НІ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю ЗАЗ, д.н АА 1601 НВ, належить Добренко М.В.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що між Добренком М.В. та Закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»укладено поліс № ВВ/5494103 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого Закрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»взяло на себе обов’язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу –автомобіль Мітсубісі, д.н. АА 6674 НІ –і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність Добренка М.В. (страхувальника). Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25500,00 грн.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відшкодувавши збитки завдані водієм Добренком М.В. позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов’язанні, що виникло з делікту, замість потерпілох Адаменко А.В.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобов’язанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов’язання»книги п’ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов’язань.

Отже, укладаючи з Закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»договір обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № ВВ/5494103 Добренко М.В. поклав на відповідача обов’язок у випадку настання ДТП спричиненого з його вини, відшкодувати завдану ним шкоду потерпілій особі у межах встановленого ліміту відповідальності.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов’язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Кредо-Класик» у зв’язку із існуючим між Добренком М.В. та відповідачем договірним зобов’язанням, виникло право вимоги у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1194 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків до Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс».

Враховуючи зазначене, суд визнає пред’явлення даного позову до Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс», як до страховика особи відповідальної за завдані збитки, правомірним, та у зв’язку з цим, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відшкодування у розмірі 19 825, 22 грн. підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1166, 1187 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. 81 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс» (04070, м. Київ, вул. Григорія Сковороди, 21/16; код ЄДРПОУ 31451838), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Кредо-Класик»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37; код ЄДРПОУ 20033533) страхове відшкодування у розмірі 19 825 (дев’ятнадцять тисяч вісімсот двадцять п’ять) грн. 22 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 198 (сто дев’яносто вісім) грн. 25 коп., та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 22.03.2010 року.