Рішення № 89885004, 04.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року м. Київ № 640/13072/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Перегудовій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ТРЕЙДФНГ» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

представника позивача: Мергіш Є.Я.

представника відповідача: Шкварун О.А.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ТРЕЙДФНГ» (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач), в якому просить суд, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001124203 від 11.04.2019 та здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним у встановлений строк подано податкові накладні до податкового органу, проте останнім такі були розглянуті з порушенням встановлених строків, відтак викладенні в акті перевірки обставини є недостовірними, а оскаржуване рішення є протиправним.

Ухвалою суду від 06.08.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 05.09.2019.

У подальшому підготовче судове засідання неодноразово відкладалось за клопотанням сторін.

28.11.2019 протокольною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державну податкову службу України.

Відповідачем подано відзив на позов, з якого вбачається, що оскаржуване рішення прийнято правомірно, оскільки позивачем здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням граничних строків, що є підставою для застосування до такого платника штрафу.

Третьою особою упродовж розгляду справи пояснення на позовну заяву не надавалися.

Протокольною ухвалою суду від 13.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 12 березня 2019 року.

У судовому засіданні призначеному на 12.03.2020 оголошено перерву на 30 квітня 2020 року.

30 квітня 2020 року у судове засідання не з`явились представники сторін, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 04.06.2020.

У судове засідання 04.06.2020 з`явились представник позивача та представник відповідача. Третьою особою, належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи не забезпечено участь представника у судовому засіданні.

Судом заслухано пояснення представника позивача, якими підтримано позовні вимоги з урахування всіх наданих письмових пояснень та судової практики та пояснення представника відповідача, який заперечував проти задоволення позовних вимог з обставин викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

В судовому засіданні 04 червня 2020 року за участю уповноважених представників позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення, судове засідання закрито.

Відповідно до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Обставини, встановлені судом:

19 березня 2019 руку за результатами камеральної перевірки своєчасності реєстрації позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 30.09.2017 по 15.10.2018, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України складено Акт № 894/28-10-42-03/36511938.

За результатами перевірки в акті встановлено, що позивачем виписано податкові накладні для контрагентів - покупців, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням законодавчо встановлених термінів, а саме:

- податкову накладну від 30.09.2017 № 300956 зареєстровано 11.12.2017 (57 днів);

- податкову накладну від 16.11.2018 № 161135 зареєстровано 21.12.2018 (6 днів);

- податкову накладну від 22.11.2018 № 201120 зареєстровано 21.12.2018 (6 днів);

- податкову накладну від 19.11.2018 № 191122 зареєстровано 21.12.2018 (6 днів);

- податкову накладну від 28.11.2018 № 281121 зареєстровано 21.12.2018 (6 днів);

- податкову накладну від 28.11.2018 № 281122 зареєстровано 21.12.2018 (6 днів);

- податкову накладну від 26.11.2018 № 261122 зареєстровано 21.12.2018 (6 днів);

- податкову накладну від 27.11.2018 № 271125 зареєстровано 21.12.2018 (6 днів);

- податкову накладну від 28.12.2018 № 2812402 зареєстровано 16.01.2019 (1 днів);

- податкову накладну від 28.12.2018 № 281294 зареєстровано 28.01.2019 (13 днів);

- податкову накладну від 31.12.2018 № 3112123 зареєстровано 28.01.2019 (13 днів);

- податкову накладну від 14.09.2018 № 140931 зареєстровано 15.10.2018 (15 днів).

На підставі складеного акта від 19.03.2019 № 894/28-10-42-03/36511938 за звітний період з 30.09.2017 по 15.10.2018 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001124203 від 11.04.2019 та на позивача накладено штрафні санкції за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 42 545 449,07 грн. застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 4 254 544,91 грн.; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 230 162,18 грн. застосовано штраф в розмірі 30% у сумі 69 048,65 грн.

Слід зазначити про те, що відповідачем не заперечуються обставини виконання позивачем господарських операцій на підтвердження яких складено зазначені податкові накладні.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами, як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб`єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Норми статті 201 ПК України регулюють відносини, пов`язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Положеннями п. 1201.1 ст. 1201 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу, розмір якого залежить від кількості днів прострочення.

Отже, допущення платником податку податкового правопорушення щодо недотримання граничного строку реєстрації податкових накладних має наслідком застосування відповідальності у вигляді штрафу, розмір якого залежить від кількості пропущених днів реєстрації.

Однак, зазначені обставини повинні встановлюватися виключно підчас проведення перевірки дотримання своєчасності реєстрації податкових накладних.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Приписами п. 76.1. ст. 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.2. ст. 76 ПК України).

Положеннями п. 76.3. ст. 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.2. ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з п. 86.8. ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відтак, з аналізу викладених положень законодавства суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій за своєчасність реєстрації податкових накладних приймається виключно за наслідками встановлення порушень згідно порядку визначеного ПК України, тобто за наслідками проведеної камеральної перевірки.

В межах спірних правовідносин дослідженню підлягають підстави правомірності винесення контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям.

Таким чином, суд не може залишити поза увагою доводи позивача щодо встановлення камеральною перевіркою порушення реєстрації податкових накладних, які були складенні не в період за який проводилась така перевірка.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії акта перевірки від 19 березня 2019 року № 894/28-10-42-03/36511938 (а.с. 34-37), такий складений за результатами камеральної перевірки проведеної за період з 30.09.2017 по 15.10.2018.

Однак, перевіркою встановлено порушення реєстрації 12 податкових накладних, з яких десять складно в період з 16.11.2018 по 31.12.2018, проте зазначений період не входить до періоду перевірки здійсненої відповідачем.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем під час перевірки не належним чином задокументовано обставин не вчасності реєстрації податкових накладних: № 161135 від 16.11.2018, № 201120 від 22.11.2018, № 191122 від 19.11.2018, № 281121 від 28.11.2018, № 281122 від 28.11.2018, № 261122 від 26.11.2018, № 271125 від 27.11.2018, № 2812402 від 28.12.2018, № 281294 від 28.12.2018, № 3112123 від 31.12.2018, оскільки обставини їх реєстрації не входила до об`єкта перевірки, у зв`язку з їх складанням поза межами періоду за який проводилась перевірка.

Відповідно до положення п. 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Заява № 63566/00) від 18 липня 2006 року суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше вони не виконують свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд приходить до висновку, що акт № 894/28-10-42-03/36511938 від 19.03.2019, складений за наслідками камеральної перевірки з порушенням, які полягають у дослідженні та встановленні фактів недотримання позивачем вимог податкового законодавства з реєстрації податкових накладних в періоді який не перевірявся контролюючим органом, отже зафіксовані в ньому обставини не можуть вважатись такими, що отриманні та встановленні у відповідності визначеного ПК України порядку.

Враховуючи допущені контролюючи органом порушення порядку проведення камеральної перевірки, суд вважає, що акт № 894/28-10-42-03/36511938 від 19.03.2019 не є належним та допустимим доказом порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних, відтак прийняте на його підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001124203 від 11.04.2019 (а.с. 39-40) є протиправним.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Приписами статті 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується їх відзив, і не довів правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог та згідно з вимогами статті 139 КАС України судові витрати позивача підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0001124203 від 11.04.2019 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» суму сплаченого судового збору у розмірі 19 210,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.06.2020.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п 15.5. п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ТРЕЙДІНГ»,

адреса: 01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, 57, код ЄДРПОУ 36511938;

Відповідач: Офісу великих платників податків ДПС,

адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 43141471, тел. 0444541080.

Суддя В.І. Келеберда