Рішення № 89884946, 17.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 року м. Київ № 640/24621/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та проведенні розрахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника виходячи з пенсії, яку отримував чоловік, ОСОБА_2 , на момент смерті, у відповідності до ч. 1 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та моєї заяви від 21.03.2019 - неправомірними та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та провести розрахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника виходячи з пенсії, яку отримував чоловік, ОСОБА_2 , на момент смерті у відповідності до ч. 1 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та заяви від 21.03.2019 та здійснити відповідні виплати.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно відмовлено в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у відповідності до ч.1 ст.54 ЗУ № 796-ХІІ. Також зауважено, що пенсійним органом безпідставно затребувано документи, які стосуються перерахунку пенсії померлого чоловіка позивача та оригінали яких містяться в пенсійній справі.

Представник відповідача не виклав своєї позиції щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04.06.2011 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб за серією 1 - НОМЕР_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 чоловік позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком призначену їй у відповідності до положень ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне урахування» в розмірі 1 610,88 грн при загальному страховому стажі 35 років 9 місяців 20 днів, що підтверджується листом ГУ ПФУ в м. Києві № 2125411/03 від 11.06.2019.

Станом на момент смерті чоловік позивача, ОСОБА_2 , перебував на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримував пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків.

Пенсію йому було призначено у відповідності до положень ч. 1 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як він був ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС 1 групи 1 Категорії.

ОСОБА_1 21.03.2019 подано відповідачу заяву № 2533 про переведення з пенсії за віком на пенсію зв`язку з втратою годувальника у відповідності до ч.1 ст. 54 ЗУ №796-ХІІ.

Рішенням від 31.05.2019 №174 відмовлено у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у відповідності до ст. 36 Закону №1058-ІV, оскільки при такому переведенні розмір пенсії зменшиться.

У листі від 11.06.2019 № 125411/03 зазначено, що з 01.04.2019 установлено надбавку дружині померлого годувальника (ліквідатор категорії 1), смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою. При переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника розмір пенсії зменшується та становить 1 497,00 грн для перерахунку на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно надати особові рахунки та довідку про заробітну плату одержану за роботу в зоні відчуження, у розмірі відшкодування фактичних збитків, табель обліку робочого часу.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (надалі також - Закон №1058-IV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

У частині першій статті 9 Закону №1058-IV наведено види пенсійних виплат: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 ст. 10 Закону № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії по втраті годувальника і встановлено, що вона призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Усиновлені діти мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми. Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків. Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Згідно з частинами 1 та 3 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії у зв`язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатись за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Умови, порядок, призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та членам їх сімей у зв`язку з втратою годувальника затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини 4 пункту 11 Порядку мінімальний розмір пенсії для непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, встановлюється у розмірі - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника - на одного непрацездатного члена сім`ї, - 100 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника - на двох і більше непрацездатних членів сім`ї, що розподіляється між ними рівними частинами.

Відповідно до протоколу призначення пенсії чоловік позивача отримував пенсію у розмірі 7658,13 грн.

Разом з тим, в спірному випадку відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів дійсної недоцільності переведення ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Посилання відповідача на затребування документів у листі-відповіді є неприйнятним, оскільки всі необхідні документи є в пенсійній справі померлого чоловіка позивача, який також перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. Додаткового клопотання щодо перерахунку пенсії у заяві до пенсійного органу позивач не зазначала.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в переведенні його на інший вид пенсії - пенсії по втраті годувальника на підставі ч. 1 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Поряд з викладеним, відповідно до п. п. 2, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами ч. ч. 3-4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та провести розрахунок пенсії позивача у зв`язку з втратою годувальника виходячи з пенсії, яку отримував її чоловік, ОСОБА_2 , на момент своєї смерті у відповідності до ч. 1 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на підставі заяви від 21.03.2019 року та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплаченої їй пенсії.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені нею документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 293, 296 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та проведенні розрахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника виходячи з пенсії, яку отримував чоловік, ОСОБА_2 , на момент смерті, у відповідності до ч. 1 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та моєї заяви від 21.03.2019 - неправомірними.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та провести розрахунок пенсії позивача у зв`язку з втратою годувальника виходячи з пенсії, яку отримував чоловік, ОСОБА_2 , на момент смерті у відповідності до ч. 1 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на підставі заяви від 21.03.2019 та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплаченої їй пенсії.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у розмірі 768,00 (сімсот шістдесят вісім гривень 00 коп.).

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України із урахуванням п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко