Рішення № 89884943, 17.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 року м. Київ № 640/10865/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в адміністративній позові за позовом Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Комплекс відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами (надалі по тексту також - позивач, КВ «Пуща-Водиця» ДУС) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДФС в м. Києві), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.03.2019 № 0199761213 та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2019 № 0199751213.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом порушено спеціальне законодавство при проведенні камеральної перевірки, а отже податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідком такої перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначив, що позивачем не дотримано строків сплати узгоджених сум податкових зобов`язань, у зв`язку з чим податковим органом обґрунтовано та правомірно нараховано штрафні санкції.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та пояснення третьої особи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, згідно порядку встановленого статтею 76, та пункт 86.2 статті 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ із змінами і доповненнями проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої було складено акт від 11.02.2019 № 3840/26-15-12-13-20.

В акті перевірки зазначено, що КВ «Пуща-Водиця» ДУС на порушення вимог п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, несвоєчасно сплачено (перераховано) узгоджену суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначену в податкових деклараціях з ПДВ та податкових повідомленнях-рішеннях із затримкою до та більше 30 календарних днів.

На підставі вказаного акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.03.2019 № 0199761213 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість у розмірі 10% у 34 878,03 грн та податкове повідомлення-рішення від 06.03.2019 № 0199751213 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість у розмірі 20% на суму 305 632,09 грн.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України: контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

Посилання позивача на те, що приписами п.75.1.1 ст.75 ПК України передбачена перевірка тільки своєчасність подання податкових декларацій та накладних, а саме дослідження податкової звітності позивача та не передбачено перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання є неприйнятними, оскільки вказаними вище приписами податкового законодавства чітко передбачено також і перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Слід зазначити, що позивач помилково трактує норми вказаних приписів, які були чинні до 01.01.2017.

Відповідно до акта перевірки убачається, що предметом перевірки було дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, що і було досліджено контролюючим органом в рамках даної перевірки згідно з даними, що зберігаються в інформаційних базах.

Отже і посилання на порушення 30-денного строку проведення перевірки на підставі п.76.3 ст.76 ПК України є також недоречним, оскільки відповідачем проводилась перевірка не даних податкової звітності, а саме своєчасність сплати грошових коштів за узгодженими сумами додаткових зобов`язань. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Аналізуючи зміст вказаного вище акта перевірки суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів, складених за результатами податкових перевірок, як актів правозастосування (передумова для прийняття податкових повідомлень-рішень), є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто викладення податковим органом чітких та конкретних обставин встановлених за наслідками перевірки, а також переконливих і зрозумілих мотивів зроблених висновків.

Суд зауважує, що акт перевірки містить достатній обсяг доказової інформації та є зрозумілим, в акті відображені відомості досліджених та встановлених порушень.

Зокрема, в акті перевірки відображено таблицю з переліком документів з відображенням кількості днів порушення строку сплати коштів за узгодженими зобов`язаннями згідно з такими документами з урахуванням вказаних дат операцій по сплатах. Слід зауважити, що дати зарахування коштів за відповідні періоди були визначені з урахуванням послідовного погашенням першочергового наявного податкового боргу, що підтверджується роздруківкою облікової картки платнику податку в розрізі податку на додану вартість.

Крім цього, в акті перевірки чітко вказано порушені норми податкового законодавства та наслідки установлених порушень.

Вказані дані також детально відображені у розрахунку штрафної санкції спірного податкового повідомлення-рішення.

Посилання ж позивача у позовній заяві на недоліки в акті перевірки, зокрема не зазначення відомостей та даних у вступній частині акта щодо номеру телефону, електронної пошти, підстави та періоду проведеної перевірки, не породжують наслідків порушення прав позивача, оскільки останній зазначає про сам факт не зазначення таких відомостей та не заперечує щодо суті процедури проведення перевірки.

Посилання на висновки в акті перевірки щодо встановленого порушення на підставі податкових повідомлень-рішень, які, як зазначає позивач, ним не було отримано, а тому вони не можуть бути внесені до переліку документів у таблиці 1 в акті як доказ суд не бере до уваги, оскільки під час розгляду даної справи такі податкові повідомлення-рішення є узгодженими та, навіть за умови не отримання у належні строки таких рішень, позивач, дізнавшись про них під час проведення спірної в рамках даної справи камеральної перевірки, не скористався правом оскаржити такі податкові повідомлення-рішення та не спростував установлені порушення по суті.

Відповідно до пп. 14.1.156 п.14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 ст.31 ПК України).

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 країни).

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 по справі № 810/700/17 (К/9901/1561/17) сформовано з цього приводу правову позицію та зазначено, що на платника податків покладено обов`язок здійснити встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання. Не сплачене у встановлений строк грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених п. 126.1 ст.126 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

Відповідно до пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Таким чином, податковим законодавством встановлено обов`язок контролюючого органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в першу чергу в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Нормою пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України законодавець чітко встановив черговість спрямування коштів, сплачених платником податків, у разі наявності податкового боргу.

Отже, у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, та у випадку несвоєчасного погашення якої, податковий орган нараховує штраф у розмірах, установлених статтею 126 Податкового кодексу України у залежності від терміну затримки.

При цьому, санкція норми статті 126 Податкового кодексу України передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку несплати ним узгодженої суми грошового зобов`язання безвідносно до підстав її виникнення. Будь-яких винятків до випадків застосування контролюючим органом норм пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України ст. 126 цього Кодексу не містить.

Аналогічну позицію щодо застосування положень статті 87 та статті 126 ПК України викладено в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №808/2290/17, від 11.09.2018 у справі №813/3722/17, від 05.06.2018 у справі №821/1750/17.

Таким чином, податковим органом правомірно нараховано штрафні санкції, оскільки в акті перевірки установлено, а позивачем не спростовано, що зарахування коштів відбулось з урахуванням наявності податкового боргу і, як наслідок, призвело до несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов`язань.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись статтями 241, 244, 246, 255, 257, 262, 293, 295-297 КАС України,

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні адміністративного позову Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами відмовити.

2. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Позивач: Комплекс відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 150, код ЄДРПОУ 34477817)

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 КАС України із урахуванням п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко