Рішення № 89883983, 09.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/255/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Сільник Н.Є.

за участю:

представника позивача - Валовін Ю.В.

представника відповідача - Войтків З.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ «Укрсиббанк» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ «Укрсиббанк» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2019 № 0001601307, № 0001611307, № 0001621307.

Позиція позивач наведена у позовній заяві, відповіді на відзив та поясненнях, у яких позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення рішення прийнятті з порушенням норм чинного законодавства. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у 2008 році уклала з ПАТ “Укрсиббанк” договір про надання споживчого кредиту № 11349782000 від 22.05.2008 відповідно до якого отримала кошти в іноземній валюті у розмірі 109 135,00 доларів США. Відповідні кошти були отримані позивачем для купівлі квартири АДРЕСА_1 , яка була передана в іпотеку відповідно до іпотечного договору від 22.05.2008. У зв`язку з девальвацію національної валюти позивачем не було погашено кредитної заборгованості, тому 26.04.2017 банком було прийнято рішення здійснити прощення боргу та прийнято рішення про анулювання основної суми боргу в розмірі 101 873,87 доларів США та відсотків в розмірі 30 472,81 долар США. З огляду на те, що за кредитні кошти в іноземній валюті позивачем придбано житло, до даних правовідносин слід застосувати положення п. п. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 ПК України. Позивач вказує, що борг їй прощено у 2017 році, тобто після набрання чинності законом № 909-VІІІ, яким п. 165.1 ст. 165 Кодексу доповнено пп. 165.1.59, згідно з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити). Враховуючи наведене, сума основного боргу в розмірі 2 713 087, 79 грн прощеного в рамках кредитного договору № 11349782000 від 22.05.2008 не є базою оподаткування та не може відноситись до оподатковуваного доходу в силу приписів пп. 165.1.59 п.165.1 ст. 165, тому у позивача не було обов`язку декларувати вказаний дохід, сплачувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Звертає увагу, що позивач отримала кредит в розмірі 109 135,00 доларів США, що становило 529 304,75 грн, сплатила в якості погашення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом 75 084,41 доларів США, що становило 613 307,54 грн. Відповідно до повідомлення про анулювання боргу, станом на 26.04.2017, заборгованість перед банком становила 155 863,68 доларів США, що складало 4 150 935,34 грн. Позивач зазначила, що для прощення боргу їй довелося сплатила банку кошти у розмірі 23 517 доларів США, що становило 622 965,33 грн. Таким чином, отримавши кредит на придбання єдиного житла в розмірі 529 304,75 грн, позивач сплатила АТ Укрсиббанк кошти у розмірі 1 236 272,87 грн, що свідчить про відсутність отримання позивачем додаткового блага. Окрім того, сума податку 661 314,75 грн є більшою ніж розмір отриманого кредиту 529 304,75 грн. Додатково позивач зазначила, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, зокрема щодо належного повідомлення позивача про проведення перевірки, що позбавило останню надати усі необхідні документи на підтвердження своєї позиції. Просить позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов та пояснення, у яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, складено акт та прийнято спірні податкові-повідомлення рішення. Під час відповідної перевірки відповідачем встановлено, що позивачу списано прострочену основну суму кредиту в сумі 2 713 087,79 грн., що відображено в «Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (форма 1ДФ) за ознакою доходу “126” - додаткове благо, який підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Зазначив, що АТ «Укрсиббанк» на виконання вимог пп. „д” пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України було повідомлено позивача про анулювання кредитної заборгованості за Кредитним договором №11349782000 від 22.05.2008 року та роз`яснено про її обов`язок самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. Проте, позивач , всупереч вимог ПК України податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік не подала, доходи у вигляді додаткового блага за 2017 рік не задекларувала, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір від отриманого доходу у вигляді анулювання боргу за кредитним договором за 2017 рік не сплатила. З огляду на встановлені порушення позивачем ПК України щодо декларування доходу, відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Відповідач зазначив, що не заслуговують уваги посилання позивача на пп. 165.1.59 п.165.1 ст. 165 ПУ України, оскільки норми зазначеного підпункту поширюються на дохід, отриманий платником податку, починаючи з 01.01.2016, за умови набрання чинності законом про реструктуризацію зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті. Проте, Закон України №1558-1 від 23.12.2014 «Про реструктуризацію зобов`язань за кредитами в іноземній валюті», який був прийнятий Верховною Радою України, отримав 27.01.2016 вето Президента України, що позбавляє можливості застосовувати зазначену норму п.п. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України. Також не підлягає застосуванню до даних правовідносин п.8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки необхідною умовою є встановлення факту реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, встановлення чи відбулася зміна валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню. Відповідач зазначив, що позивач отримала кредит в іноземній валюті, борг позивачу за вказаним договором кредиту також прощенно в іноземній валюті. Таким чином, зміни валюти зобов`язання за кредитним договором №11349782000 від 22.05.2008 не відбулося, відтак відсутні підстави для застосування до даних правовідносин положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України. Щодо порушення порядку проведення перевірки, то відповідач зазначив, що відповідні твердження позивача є необґрунтованими, оскільки останню було повідомлено належним чином про початок перевірки. Зазначив, що наказ №4275 від 18.07.2019 про проведення перевірки та повідомлення №35930/10/13.6-13 від 18.07.2019 направлено рекомендованим листом №7902609123302 від 22.07.2019 на адресу позивача. Також 18.11.2018 відповідач скерував на адресу позивача повідомлення-виклик №535/10 про надання інформації з питань неподання платником податків декларації про майновий стан і доходи за результатами річного декларування за 2017 рік щодо одержаних доходів у вигляді додаткового блага, проте відповідь позивачем надана не була. Зважаючи на вищенаведене, аргументи наведені в позовній заяві не спростовують зафіксовані порушення в акті перевірки та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа у встановлений судом строк подала пояснення на позов, у яких зазначила, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Третя особа зазначила, що повідомлення про анулювання боргу вих. №24-2-03-04/88 від 26.04.2017 AT «УкрСиббанк» як кредитор, з метою виконання вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 1 ст. 164 ПК України, повідомив позивача як платника податку на доходи фізичних осіб - боржника, що банком прийнято рішення про анулювання її кредитної заборгованості за кредитним договором №11349782000 від 22.05.2008. У цьому повідомленні AT «УкрСиббанк» як кредитор, повідомив позивача, що відповідно до пп.164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України, анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є його доходом, отриманим як додаткове благо і йому необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. З огляду на викладене, позивача як позичальника було повідомлено Банком про прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) і анульовану суму відображено у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) фізичним особам і сум утриманого податку (форма № 1ДФ) саме за ознакою доходу « 126», що свідчить про виконання банком усіх функцій податкового агента відповідно до вимог чинного податкового законодавства. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, відповіді на відзив та поясненнях, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві та поясненнях, просив в задоволенні позову відмовити.

Третя особа в судове засідання не з`явився, подала до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що 15.01.2020 ухвалою судді залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді від 07.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 02.06.2020 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Заслухавши доводи представника позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі правовідносини.

Суд встановив, що ГУ ДПС у Львівській області на підставі наказу №4275 від 18.07.2019 про проведення перевірки та повідомлення №35930/10/13.6-13 від 18.07.2019 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

За результатами проведеної перевірки, ГУ ДПС у Львівській області складено акт №9/13-01-33-06/ НОМЕР_1 від 10.09.2019, яким зафіксовано порушення п.167.1 ст.167, пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.179.1, п.179.7 ст.179.7 Податкового кодексу України, а саме позивачем не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік.

На підставі наведених висновків акту перевірки ГУ ДПС у Львівській області було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001601307, №0001621307, №0001611307 від 07.10.2019.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулася до суду з даним позовом про їх скасування.

Відповідно до п.п. 49.18.4 п. 49.18, от. 49 Податкового кодексу України "Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює - календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України регламентовано, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до підпункту 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин - прийняття рішення про анулювання (прощення) позивачеві кредитної заборгованості) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

За приписами п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

У свою чергу, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.

Згідно з пп. "д" п.п. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до складу місячного (річного) оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

У відповідності до підпункту «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Отже, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

У відповідності до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, платник податку - позивач, зобов`язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку як платник податків (податковою адресою), відобразити в ній вказаний дохід та у відповідності до п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в декларації.

З системного аналізу вищенаведених норм права слідує, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анульовання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Суд встановив, що 22.05.2008 між ОСОБА_1 та ПАТ “Укрсиббанк” укладено договір про надання споживчого кредиту № 11349782000 від 22.05.2008 відповідно до якого ОСОБА_1 надано кошти в іноземній валюті у розмірі 109 135,00 доларів США.

Як стверджує ОСОБА_1 відповідні кошти були отримані позивачем для купівлі квартири АДРЕСА_1 , яка була передана в іпотеку відповідно до іпотечного договору від 22.05.2008.

26.04.2017 ПАТ “Укрсиббанк” надіслав на адресу ОСОБА_1 повідомлення про анулювання боргу, у якому ПАТ «УкрСиббанк» повідомив, що на підставі Кредитного договору №11349782000 від 22.05.2008 станом на 26 квітня 2017 р. за ОСОБА_1 обліковується кредитна заборгованість у сумі 155 863,68 доларів США 68 центів, що складає 4 150 935,34 гривень 34 копійок по курсу НБУ станом 26 квітня 2017 р., заборгованість за відшкодування понесених AT «УкрСиббанк» витрат на примусове стягнення в сумі 5 375,80 гривень.

У цьому ж повідомленні AT «УкрСиббанк» повідомило ОСОБА_1 , що ним прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості за Кредитним договором №11349782000 від 22.05.2008, а саме:

суми основного боргу (кредиту) 101 873,87 доларів США, що складає 2 713 087,79 гривень по курсу НБУ станом на 26 квітня 2017 р;

суми процентів 30 472,81 доларів США, що складає 811 546,76 гривень по курсу НБУ станом на 26 квітня 2017 р.

Додатково AT «УкрСиббанк» у відповідному повідомленні звернув увагу ОСОБА_1 про те, що відповідно до пп. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є її доходом, отриманим як додаткове благо, і їй необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до п 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Разом з тим, позивачем не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага, що виник у зв`язку з прощенням (анулюванням) боргу за кредитним договором №11349782000 від 22.05.2008, та, відповідно, не сплачено податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.

На переконання позивача сума основного боргу в розмірі 2 713 087, 79 грн прощеного в рамках кредитного договору № 11349782000 від 22.05.2008 не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб в силу пп.165.1.59 п.165.1 ст.165 ПК України, оскільки була отримана позивачем як кредит на придбання єдиного житла в іноземній валюті.

Суд не погоджується із такими доводами позивача з огляду на таке.

Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», пункт 165.1 статті 165 ПК України було доповнено підпунктом 165.1.59, згідно з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Отже, вказана норма може бути застосована лише за умови набрання чинності законом про реструктуризацію зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті.

Між тим, наразі такого закону не прийнято, а отже, вказана норма не може бути застосована до спірних відносин щодо прощення (анулювання) податкового боргу.

З огляду на викладене суд вважає, що норми пп.165.1.19 п.165.1 ст.165 ПК України не можуть бути застосовані до спірних відносин.

Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 у справі №820/6319/16 зазначив: «що позивач стверджує, що прощена сума боргу не підлягає оподаткуванню в силу підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України, оскільки є кредитом в іноземній валюті, що отриманий на придбання єдиного житла (іпотечним кредитом).

Судом апеляційної інстанції розглянуто вказані доводи позивача. Суд дійшов правильного висновку, що вказана норма може бути застосована лише за умови набрання чинності законом про реструктуризацію зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті.

Законом України від 24.12.2015 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», пункт 165.1 статті 165 ПК України було доповнено підпунктом 165.1.59, згідно з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Наразі, такого закону не прийнято, а отже, вказана норма не може бути застосована до спірних відносин щодо прощення (анулювання) податкового боргу.».

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на встановлені судом обставини, з врахуванням позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд відхиляє доводи позивача щодо порушення відповідачем порядку проведення перевірки, зокрема щодо неналежного повідомлення позивача про проведення перевірки, що позбавило останню надати усі необхідні документи на підтвердження своєї позиції.

Суд зазначає, що доводи позивача про неповідомлення її про проведення перевірки спростовуються наявною в матеріалах справи копією квитанції про поштове відправлення, з яких вбачається, що 22.07.2019 відповідачем направлено копію наказу про проведення позапланової перевірки позивача, а також копію повідомлення про необхідність подання документів для перевірки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про додержання відповідачем процедури призначення та проведення перевірки, за результатами якої було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суд звертає увагу, що у даних спірних правовідносинах відсутній спір щодо правильності нарахування податковим органом грошового зобов`язання та штрафних санкції у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, у даному випадку підлягало з`ясуванню чи є анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) об`єктом оподаткування.

Як слідує із змісту акта перевірки, податковим органом встановлено, що за період з 01.01.2017 по 31.03.2017 фізична особа – платник податку ОСОБА_1 отримала дохід у вигляді анулювання боргу за кредитним договором в сумі 2713087, 79 грн за ознакою доходу « 126». Вказано, що оподатковуваний дохід (у вигляді додаткового блага складає) за 2017 рік складає 2713087, 79 грн, податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік становить 488355, 80 грн (2713087, 79 * 18%), а військовий податок за 2017 рік становить 40696, 32 грн (2713087, 79 * 1, 5%).

У повідомленні ПАТ “Укрсиббанк” про анулювання боргу від 26.04.2017 повідомив ОСОБА_1 , що ним прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості за Кредитним договором №11349782000 від 22.05.2008, а саме суми основного боргу (кредиту) 101 873,87 доларів США, що складає 2 713 087,79 гривень по курсу НБУ станом на 26 квітня 2017 р.

Наведені обставини підтверджують той факт, що відповідачем під час перевірки було встановлено, що позивачем не сплачено до бюджету дохід у вигляді анулювання боргу за кредитним договором в сумі 2713087, 79 грн, що включало в себе саме тіло кредиту, без відсотків та/або пені за кредитом.

У зв`язку з несплатою позивачем у встановлені строки грошового зобов`язання, відповідачем нараховано штрафні санкції по податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 122088, 95 грн та з військового збору у розмірі 10174,08 грн, а також застосовано штраф за неподання декларації за 2017 рік у розмірі 170 грн.

Суд зазначає, що під час судового розгляду справи дослідив правовий статус суми прощеної заборгованості за кредитом позивача та зазначає, що вказана сума включає в себе тіло кредиту, без відсотків та/або пені, що, відповідно, свідчить про законність обчислення відповідачем грошового зобов`язання позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, а отже, відсутні підстави для скасування відповідних податкових повідомлень-рішень.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір поверненню не підлягає відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Дрогобицьким МВ УМВС України у Львівській області 20.11.1997 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ «Укрсиббанк» (м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2020.

Суддя Р.М. Брильовський