Рішення № 89883768, 17.06.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 року № 320/7134/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" з позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.11.2019 №165201 та №165202.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Укртрансбезпекою проведено перевірку ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП», за результатами якої, сформовано безпідставні висновки щодо не додержання останнім вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Пояснено, що адміністративно-господарські санкції застосовані до позивача неправомірно, оскільки розгляд справи відповідачем відбувся без уповноваженої особи суб`єкта господарювання, що призвело до неврахування тієї обставини, що транспортні засоби позивача передані в оренду третій особі, що підтверджується договором оренди та актом прийому-передачі транспортних засобів. Позивач зазначає, що він не є автомобільним перевізником, не надавав послуги комерційного перевезення вантажів транспортними засобами та, відповідно, відсутні правові підстави для накладення на нього штрафу.

Відповідач адміністративний позов не визнав, подав до суду відзив, відповідно до змісту якого, заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та незаконності. Зазначає, що під час перевірки транспортного засобу, що належить позивачу, виявлено порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема невідповідність фактичних вагових параметрів нормам та правилам, а також, надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, про що було складено акт проведення перевірки. Вважає, що, застосовуючи до позивача адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, Укртрансбезпека діяла на підставі, в межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством.

Ухвалою суду від 27.12.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

На підставі ухвали суду від 16.04.2020 здійснено процесуальну заміну сторони первісного відповідача на Державну службу з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

07 травня 2020 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 09.06.2020, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явились. Разом з цим, матеріали справи містять клопотання позивача про розгляд справи без його участі, на підставі чого, керуючись приписами статті 205 КАС України, суд перейшов у письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 09.10.2019 інспекторами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку №000147 від 04.10.2019, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів (а.с. 84).

Судом встановлено, що у ході рейдової перевірки посадовими особами відповідача був зупинений транспортний засіб марки VOLVO FMX, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль VOLVO FMX, номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП» (а.с. 78).

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки VOLVO FMX, номерний знак НОМЕР_2 , було складено акт від 09.10.2019 №0006474, яким виявлено, що (а.с. 81):

1) навантаження на здвоєну вісь становить 27,930 т при нормативно допустимому - 16 т, та загальна маса становіть 46,770 т, при нормативно допустимому - 40 т;

2) відсутність особової картки водія до цифрового тахографа або індивідуально-контрольної книжки водія.

У зв`язку із вищенаведеним, 18 листопада 2019 року заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зелінським С.А. винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №165201 на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП». Відповідно до постанови, ТОВ «ДС ПРОМ ГРУГІ» допущено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та за яке, передбачено адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн (а.с. 85).

Також, 18 листопада 2019 року заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зелінським С.А. винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №165202 на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП». Відповідно до постанови ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП» неоформлена індивідуально-контрольна книжка, відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та за яке, передбачено адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн (а.с. 86).

Вважаючи спірні постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III.

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до частини 11 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

За приписами частини 3 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення №103).

Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема: 1) за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, як зазначено в статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суб`єктом відповідальності за вказані правопорушення, є саме автомобільний перевізник.

Відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до перевізників.

Таким чином, основоположним питанням в межах даної справи є встановлення факту, чи є позивач перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Як підтверджується матеріалами справи та не ставиться під сумнів сторонами, ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП» є власником VOLVO FMX, номерний знак НОМЕР_1 .

При цьому, мотивуючи позовні вимоги, позивач наполягає на тому, що він не є перевізником у спірних правовідносинах, оскільки на підставі договору оренди (транспортних засобів спецтехніки) від 01.09.2019, укладеного між ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП» та ТОВ "Гермес Груп", транспортний засіб, яким було здійснено вантажне перевезення 09.10.2019, переданий у тимчасове володіння та користування третій особі, який за твердженнями позивача і був перевізником.

На підтвердження вказаних обставин позивачем також надано:

1) акт прийому-передачі транспортних засобів (а.с. 23),

2) акт здачі-приймання робіт (послуг) від 31.12.2019 №231 (а.с. 90),

3) податкову накладну від 31.12.2019 №82 та квитанцію про її реєстрацію (а.с. 91-92).

У той же час, судом встановлено, а позивачем жодним чином не спростовано того факту, що відповідно до товарно-транспортної накладної №А091019-1, наявної у водія 09.10.2019, у графі "автомобільний перевізник" вказано саме ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП», тобто позивача по даній справі (а.с. 82).

Вказана товарно-транспортна накладна містить печатку та підпис посадової особи позивача та водія.

Це означає, що фактичні обставини справи свідчать, що при здійсненні перевезення вантажу водієм ОСОБА_1 на автомобілі VOLVO FMX, номерний знак НОМЕР_1 , водій мав при собі документи, згідно яких, автомобільним перевізником є ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП».

До того ж, суд звертає увагу, що надані позивачем докази у доведення законності його позиції, викликають сумніви, адже акт прийому-передачі транспортних засобів не містить дати такого прийому-передачі, акт здачі-приймання робіт (послуг) від 31.12.2019 №231 має посилання на зовсім інший договір оренди, а податкова накладна подана та зареєстрована податковим органом 31.12.2019, тобто майже через 4 місяці після укладення договору оренди, на який посилається позивач.

Подані позивачем докази не є беззаперечними та не спростовують доводи відповідача про наявність підстав для застосування до нього адміністративно-господарських штрафів у розмірі 1700,00 грн та 34000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Більше того, позивач не заперечує, та не доводить відсутності факту порушення ним законодавства про автомобільний транспорт.

Щодо посилання ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП» на неповідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, чим останнього позбавлено можливості подання відповідних пояснень, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

З матеріалів справи з`ясовується, що повідомленням від 21.10.2019 №61948/18/24-19 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 05.11.2019 (а.с. 73).

Судом встановлено, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» копію повідомлення направлено на адресу позивача 30.10.2019. Повідомлення надійшло до відділення зв`язку 01.11.2019, проте у період з 01.11.2019 по 06.11.2019 не було вручено під час доставки. При цьому, відправлення вручено за довіреністю 06.11.2019.

Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 01.11.2019, проте вказаним правом не скористався.

Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.

Разом з цим, вказана обставина не позбавляла позивача права спростовувати вину у суді.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність своїх рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про законність дій відповідача, а тому, позовні вимоги вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.