Рішення № 89883093, 17.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року Справа № 160/3033/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, третя особа на стороні позивача-2 виконкому Центрально-Міської районної у м.Кривому Розі ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, третя особа на стороні позивача-2 виконкому Центрально-Міської районної у м.Кривому Розі ради, з вимогами з урахуванням уточнень від 13.04.2020 року:

- визнати бездіяльність працівників Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області щодо відмови розглянути у встановленому нормативними актами порядку заяву про надання дозволу на імміграцію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Азербайджану протиправною;

- зобов`язати працівників Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію у встановленому нормативними актами порядку (з урахуванням відповідного рішення по суті заяви).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є громадянкою Азербайджану, та до повноліття постійно мешкала в м.Кривому Розі. ІНФОРМАЦІЯ_2 сина, який є громадянином України та постійно мешкає в м.Кривому Розі. Після народження сина позивач виїхала до Азербайджану, та 19.12.2018 року повернулась до України з метою возз`єднання сім`ї. Вказує, що 31.01.2020 року звернулась до Центрально-Міського районного відділу у м.Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну з наданням всіх необхідних документів. Проте 08.02.2020 року листом повідомлено позивача про відмову у розгляді заяви позивача про надання дозволу на імміграцію в Україну. Вважає, що вказана бездіяльність є протиправною, а не прийняття рішення щодо позивача, як матері, є порушенням прав дитини.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15.05.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що позивачем порушено порядок звернення з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну. Вказує, що громадянка Республіки Азербайджан ОСОБА_1 не надала оригінали документів, копії яких надійшли засобами поштового зв`язку 01.02.2020 року до Центрально-міського РВ у м. Кривому Розі ГУДМС України в Дніпропетровській області, разом із зверненням ОСОБА_1 від 31.01.2020 року а також, заявниця не надала документи (а ні оригінали, а ні їх копії) про місце проживання в Україні та за кордоном, як того вимагають положення ч. 5 ст. 9 Закону України «Про імміграцію», та п. 11 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень. Зважаючи на те, що звернення громадянки Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , отримане Центрально-міським РВ у м. Кривому Розі засобами поштового зв`язку 01.02.2020 р., не відповідає вимогам чинного законодавства України, яким регулюються суспільні відносини в сфері імміграції, у зв`язку з чим, дане звернення не підлягає розгляду в порядку визначеному Законом України «Про імміграцію», звернення заявниці ОСОБА_1 к., розглянуте Центрально-міським РВ у м. Кривому Розі ГУДМС України в Дніпропетровській області в порядку та строки визначені Законом України «Про звернення громадян», про що заявниці надано письмову відповідь листом від 08.02.2020 року № 1231-414/1231-20. Також зазначено, що на підставі положень ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», 31.05.2019 року Центрально-міським районним відділом у м. Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, відносно громадянки Республіки Азербайджан ОСОБА_1 прийнято рішення про примусове повернення з України № 7, яке на даний час оскаржується в суді.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Холмілі Ленкораньського району Республіки Азербайджан. Позивач має сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є громадянином України.

31.01.2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 направила до Центрально-Міського районного відділу у м.Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області заяву від 31.01.2020 року про надання дозволу на імміграцію в Україну.

До вказаною заяви було додано: копію паспорта громадянина Республіки Азербайджан, квитанція про сплату 179,74 грн., фотокартки, копія свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_2 , копія довідки про реєстрацію особи громадянином України, а також копії медичних довідок на підтвердження перебування сина заявниці на лікуванні у період 2018-2019 роки.

Листом від 08.02.2020 року № 1231-414/1231-20 повідомлено, що станом на 08.02.2020 року позивач не має законних підстав для перебування на території України , тому згідно п.2 ст.9 Закону України «Про імміграцію» не має законних підстав для подання заяви про надання дозволу на імміграцію.

Також у вказаному листі зазначено, що факти та мета в`їзду неправдива з посиланням на те, що ОСОБА_1 повернулась до України 19.12.2018 року, проте її син отримав громадянство України лише 01.04.2019 року. Крім того повідомлено, що за порушення правил перебування на території України та ухилення від виїзду з території України 31.05.2019 року прийнято рішення про примусове повернення з України № 7, яким зобов`язано залишити територію України у термін до 20.06.2019 року.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України «Про імміграцію».

Згідно статті першій Закону України «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію; довгострокова віза - наданий уповноваженим органом України в установленій законодавством формі дозвіл, необхідний для в`їзду іноземця та особи без громадянства на постійне місце проживання в Україну; законні представники - батьки, усиновителі, батьки-вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують обов`язки опікунів і піклувальників

У відповідності до статті 3 Закону України «Про імміграцію» правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про імміграцію» заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання;

2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, який визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку визначено, що рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають: територіальні підрозділи ДМС (далі - територіальні підрозділи) - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме: одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України.

Згідно пункту 10 Порядку заяви про надання дозволу на імміграцію подаються:

до територіальних підрозділів за місцем проживання - особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах;

до закордонних дипломатичних установ України за місцем постійного проживання - особами, які постійно проживають за межами України.

Так, аналізуючи зазначені приписи чинного законодавства, можна зробити висновок, що як Законом України «Про імміграцію», так і наведеним Порядком право на подання заяви про надання дозволу на імміграцію особами, які перебувають в Україні не на законних підставах не передбачено. Проте суд зауважує, що відповідне право на подання заяви про надання дозволу на імміграцію таких осіб не може бути обмежене.

Судом встановлено, що за порушення правил перебування на території України та ухилення від виїзду з території України 31.05.2019 року Центрально-Міським РВ у м. Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області прийнято рішення про примусове повернення ОСОБА_1 з України № 7, яким зобов`язано залишити територію України у термін до 20.06.2019 року.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 21 червня 2019 року у справі № 216/3821/19 забезпечено адміністративний позов ОСОБА_1 , неповнолітнього ОСОБА_2 , інтереси якого представляє його законний представник мати ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровської області, третя особа з боку позивача: орган опіки та піклування виконкому Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради, про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення з України громадянина Азербайджану, шляхом зупинення дії рішення № 7 від 31.05.2019 року головного спеціаліста Центрально-Міського РВ у м. Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області Лавриненко Т.В. про примусове повернення з України на громадянку Республіки Азербайджан ОСОБА_1 .

Також ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року у справі № 216/3821/19 відкрито провадження у справі за уточненим адміністративним позовом ОСОБА_1 , неповнолітнього ОСОБА_2 , інтереси якого представляє його законний представник мати ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровської області, третя особа з боку позивача: орган опіки та піклування виконкому Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради, про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення з України громадянина Азербайджану.

Отже правомірність рішення Центрально-Міського РВ у м. Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про примусове повернення ОСОБА_1 з України № 7 від 31.05.2019 року буде встановлено у справі № 216/3821/19.

Таким чином, зважаючи на судове оскарження рішення Центрально-Міського РВ у м. Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про примусове повернення ОСОБА_1 з України № 7 від 31.05.2019 року, неможливо стверджувати про перебування ОСОБА_1 в Україні без законних підстав.

Окрім того, ані Законом України «Про імміграцію», ані наведеним Порядком відповідний суб`єкт владних повноважень не наділений повноваженнями на відмову у прийнятті від іноземця заяви про надання дозволу на імміграцію та відмову у розгляді такої заяви з приводу вирішення порушеного в ній питання.

Відповідно до пунктів 12, 14 Порядку територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:

формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;

надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції Департаменту чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;

здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

Територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби.

У разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу (пункт 16 Порядку).

На підставі викладеного, суд робить висновок про допущення Головним управлінням Державної міграційної служби у Дніпропетровській області протиправної бездіяльності в частині належного розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію від 31.01.2020 року та прийняття рішення по суті порушеного в ній питання.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 4 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В силу статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищезазначені висновки суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1634639593.1 від 29.02.2020 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 241-246, 250, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, третя особа на стороні позивача-2 виконкому Центрально-Міської районної у м.Кривому Розі ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області щодо відмови розглянути у встановленому нормативними актами порядку заяву про надання дозволу на імміграцію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Республіки Азербайджан.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.01.2020 року про надання дозволу на імміграцію у встановленому нормативними актами порядку та прийняти відповідне рішення по суті заяви.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (вул..В.Липинського, буд. 7, м.Дніпро, 49000, ІК в ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) понесені позивачем судові витрати в сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 17 червня 2020 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков