Ухвала суду № 89882761, 16.06.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

м. Вінниця

16 червня 2020 р. Справа № 120/2973/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представника позивача: Слізяка Н.Р.

представника відповідача: не з`явився

представника третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання Міністерства оборони України про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі

за позовом: ОСОБА_1

до: Військової частини А4395, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України

про: визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини А4395, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправним, на думку позивача, винесенням наказу командира військової частини А4395 (по особовому складу) від 26.06.2019 №62-РС, відповідно до якого старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п. "д" ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та наказу командира військової частини А4395 (по стройовій частині) від 26.06.2019 №177.

Водночас, представник позивача у позовній заяві зазначає, що при звільненні ОСОБА_1 безпосередньо не отримав жодного наказу про звільнення. При поверненні у місто Вінницю позивач продовжував лікуватися та 16.07.2019 отримав інвалідність. У свою чергу представник вказує, що матеріали особової справи ОСОБА_1 надійшли безпосередньо йому тільки 09.09.2019. Відтак, представник позивача зазначає, що строк на оскарження наказів позивачем пропущено з поважних причин та просить поновити строк звернення до суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2019 позовну заяву повернуто позивачеві.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 скасовано ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2019 та направлено для продовження розгляду.

10.12.2019 адміністративна справа надійшла на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 11.12.2019 позовну заяву залишено без руху.

В межах наданого судом строку, позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Крім того, цією ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України.

28.01.2020 Міністерством оборони України до суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Обґрунтовуючи дане клопотання представник вказує, що про своє звільнення з військової служби позивач дізнався 26.06.2019 в день звільнення. Це підтверджується тим, що звільненню з військової служби передують процедури: здачі справ та посади; виключення зі всіх видів забезпечення; проведення розрахунку грошового забезпечення; підрахунку вислуги років військової служби. З наказу командира військової частини А4395 від 26.06.2019 №177 вбачається, що при звільненні, із грошового забезпечення позивача вирахувано кошти за недонос речового майна, виданого в користування у сумі більше 6 тисяч грн. Крім того, інформація про звільнення міститься також у військовому квитку позивача, а саме в пунктах 12, 17. Окрім цього, згідно з Розділом III та VI (військового квитка) перед звільненням 25.06.2019 ОСОБА_1 здав зброю та після звільнення, як військовозобов`язаний 02.07.2019 взятий на військовий облік Вінницького ОМВК. Отже, про порушення прав позивач достеменно дізнався 26.06.2019, однак із позовом звернувся 16.09.2019. Таким чином, позивачем пропущений місячний строк звернення до суду.

11.02.2020 представником третьої особи подано пояснення, в яких останній заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою суду від 14.04.2020 повторно витребувано у відповідача додаткові докази.

15.04.2020 на адресу суду від відповідача надійшли витребовувані судом докази.

Ухвалою суду від 27.05.2020 задоволено клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначеному на 16.06.2020.

У судове засідання відповідач та третя особа не прибули, хоча про час, дату і місце розгляду справи повідомлялися завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Поряд з цим, 16.06.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку з тим, що представник військової частини перебуває у короткостроковому відрядженні і не може взяти участі у справі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив щодо вказаного клопотання про відкладення судового засідання та просив здійснити розгляд за даною явкою.

Усною ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 16.06.2020, відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини А4395 про відкладення судового засідання, оскільки воно необґрунтоване та не підтверджене належними доказами.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності представників відповідача та третьої особи.

В ході судового засідання судом поставлено на розгляд питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та клопотання представника Міністерства оборони України про залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача заперечував щодо залишення позову без розгляду. Поряд з цим зазначив, що дійсно позивач про своє звільнення дізнався в усному порядку у червні місяці від працівників військової частини, однак при звільненні ОСОБА_1 не отримав жодного наказу про звільнення. Водночас, матеріали особової справи позивача надійшли йому тільки 09.09.2019.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Частинами 1, 3 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

В силу частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Стаття 123 КАС України передбачає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач просить визнати протиправними та скасувати накази командира військової частини А4395 від 26.06.2019 №62-РС (по особовому складу) та №177 (по стройовій частині).

Водночас, у позовній заяві представник позивача просить поновити строк на подачу позовної заяви. Зокрема зазначає, що при звільненні ОСОБА_1 безпосередньо не отримав жодного наказу про звільнення. У свою чергу, при поверненні у місто Вінницю позивач продовжував лікуватися та 16.07.2019 отримав інвалідність. Поряд з цим, матеріали особової справи ОСОБА_1 надійшли йому тільки 09.09.2019. Відтак, представник позивача зазначає, що строк на оскарження наказів позивачем пропущено з поважних причин.

При цьому, з матеріалів справи судом встановлено, що інформація про звільнення ОСОБА_1 зазначена у п. 12, 17 військового квитка позивача серії НОМЕР_1 .

Крім того, у Розділі ІІІ військового квитка вказано, що 25.06.2019 позивач перед звільненням здав зброю. Водночас, у Розділі VI підтверджено, що позивач як військовозобов`язаний, після звільнення 02.07.2019 взятий на військовий облік Вінницького ОМВК.

У свою чергу, з адміністративним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише 16.09.2019. Тобто, позивач повернувшись з військової частини до міста Вінниці з червня по вересень 2019 року не вчиняв жодних дій, щоб дізнатися про підстави свого звільнення та отримати оскаржувані накази.

Таким чином, з аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з визнанням протиправними та скасування наказів командира Військової частини А4395 про звільнення з пропуском строку звернення до суду.

Між тим, суд звертає увагу, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають статус стабільних.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «Право на справедливий суд», одним із аспектів якого є право доступу, яке не є абсолютним і може підлягати законним обмеженням, які мають законну мету та використаними засобами та досягнутими цілями. Таким законним обмеженням є передбачені законом строки звернення до суду, які можуть бути поновлені за заявою заявника із зазначенням та обґрунтуванням поважних причин та надання належних доказів щодо причин пропуску строків звернення до суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO№ 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Аналогічний правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 26.01.2018 року в справі №331/1154/17.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) в рішенні «Іліан проти Туреччини», зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Так, у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

В контексті наведеного, суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин.

При цьому, саме позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. В іншому випадку виникають підстави для зловживання процесуальними правами.

Зважаючи на наведене, суд зауважує, що в контексті спірних правовідносин позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду, що в свою чергу представником позивача не заперечується.

Водночас, суд вважає наведені представником позивача причини пропуску строку звернення до суду неповажними, оскільки останнім не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованих причин, що перешкоджали ОСОБА_1 в період з червня по вересень 2019 року звернутися за захистом порушеного права у строки, встановлені частиною 5 статті 122 КАС України.

Суд звертає увагу, що обов`язковою умовою поновлення судом строків на звернення до адміністративного суду є існування поважної причини (певних обставин або обставини, за яких своєчасне здійснення процесуальної дії було неможливим або утрудненим) пропуску такого строку, про що зазначається та підтверджується матеріалами, що до неї додаються.

Враховуючи, що обставини, які встановлені судом, не спростовано представником позивача, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою без поважних причин.

Відповідно до вимог частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, підстави пропуску цього строку, які вказані у позовній заяві суд не визнає поважними, відтак позов підлягає залишенню без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, а відтак, клопотання третьої особи підлягає задоволенню.

Керуючись п. 8 ч. 1 ст. 240, 256, 294 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання Міністерства оборони України про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А4395, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович