Рішення № 8988086, 22.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/77322.03.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Київгаз»

ДоОлександрівської клінічної лікарні м. Києва

Простягнення 121231,05 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:           Лаврик О.А. –дов. № Д-19/09 від 01.04.09 р.                               

Від відповідача:           Іллюша М.О. –дов. № 1А/9 від 15.01.10 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київгаз»до Олександрівської клінічної лікарні м. Києва про стягнення 105577,86 грн. основного боргу, 738,43 грн. інфляційних нарахувань, 669,24 грн. трьох річних процентів, 8142,44 грн. 0,1 % пені та 6103,07 грн. штрафу, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором на поставку природного газу та надання послуг з його транспортування бюджетним організаціям № 252252 від 01.01.09 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.09 р. було порушено провадження у справі № 37/773, розгляд справи призначено на 07.12.09 р.

У судовому засіданні 07.12.09 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали від 06.11.09 р. та клопотання про продовження строку розгляду справи № 37/773, яке судом було задоволено.

Представник відповідача у судове засідання 07.12.09 р. не з’явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Через відділ діловодства Господарського суду м. Києва 07.12.09 р. надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому перебування одного з представників відповідача за межами м. Києва не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 06.11.09 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/773 на 18.01.10 р.

У судовому засіданні 18.01.10 р. представник відповідача надав суду клопотання про перенесення розгляду справи № 37/773.

Представник позивача у судовому засіданні 18.01.10 р. не заперечив проти задоволення клопотання відповідача.

За таких обставин суд оголосив перерву у судовому засіданні 18.01.10 р. до 03.02.10р., зобов’язав сторін виконати вимоги ухвал суду від 06.11.09 р. та 07.12.09 р.

У судовому засіданні 03.02.10 р. представник відповідача надав суду клопотання про перенесення розгляду справи № 37/773.

Представник позивача у судовому засіданні 03.02.10 р. не заперечив проти задоволення клопотання відповідача.

За таких обставин суд оголосив перерву у судовому засіданні 03.02.10 р. до 24.02.10р., повторно зобов’язав сторін виконати вимоги ухвал суду від 06.11.09 р. та 07.12.09 р.

У судовому засіданні 24.02.10 р. представник відповідача надав суду копії платіжних доручень, які підтверджують сплату основного боргу.

Представник позивача у судовому засіданні 24.02.10 р. повідомив, що про погашення суми основного боргу йому не відомо, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд оголосив перерву у даному судовому засіданні до 15.03.10 р. та зобов’язав сторін провести звірку взаєморозрахунків, акт якої надати суду, а також відповідача –надати оригінали платіжних доручень для огляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.03.10 р. представник відповідача надав суду оригінали платіжних доручень, які свідчать про сплату основного боргу.

Представник позивача повідомив, що про сплату відповідачем останнього платежу йому не відомо, надав суду заяву про уточнення позовних вимог, позовні вимоги повторно підтримав та просив їх задовольнити.

Враховуючи вищевикладене, з метою повного, всебічного та об’єктивного дослідження матеріалів справи, судом було оголошено перерву у судовому засіданні 15.03.10 р. до 22.03.10 р. для прийняття рішення та виготовлення його повного тексту.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Київгаз»(постачальник) та Олександрівська клінічна лікарня м. Києва (споживач) був укладений договір на поставку природного газу та надання послуг з його транспортування бюджетним споживачам № 252252 від 01.01.09 р., відповідно до умов якого ВАТ «Київгаз»зобов’язується поставити природний газ, а також виконати послуги з його транспортування газорозподільними газопроводами від ГРС магістрального газопроводу, що належить підрозділу «Київтрансгаз»Дочірньої компанії «Укртрансгаз»(ГРС-1а; ГРС-9; ГРС-Хотів; ГРС ТЕЦ-5; ГРС ТЕЦ-6; ГРС-Конча-Заспа; ГРС-5; ГРС-4; ГРС-11; ГРС-1 (Комарова,44); ГРС-«Алмаз»(Банкнотно-монетний двір)) до ГРП споживача, а споживач зобов’язується прийняти газ і оплатити на умовах цього договору ВАТ «Київгаз» вартість газу та послуги з його транспортування.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач у позовній заяві пояснив суду, що на виконання вищевказаного договору ВАТ «Київгаз»протягом травня –вересня 2009 року належним чином виконувались зобов’язання щодо постачання та транспортування природного газу Олександрівській клінічній лікарні м. Києва, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами від 31.05.09 р. на суму 22517,56 грн., від 30.06.09 р. на суму 20943,28 грн., від 31.07.09 р. на суму 21011,68 грн., від 31.08.09 р. на суму 27007,88 грн. та від 30.09.09 р. на суму 18391,15 грн.

У відповідності до п. 6.1. договору № 252251 від 01.01.09 р., оплата вартості газу та послуг з його транспортування проводиться споживачем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- перший платіж споживач здійснює до 15 числа поточного місяця у розмірі 100 % вартості газу та послуг з його транспортування, передбачених договором на місяць поставки газу;

- остаточний розрахунок здійснюється протягом п’яти календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але несплачених ВАТ «Київгаз», послуг за звітний місяць.

Позивач пояснив суду, що Олександрівська клінічна лікарня м. Києва неналежним чином виконала свої зобов’язання щодо оплати поставленого та протранспортованого природного газу, частково сплативши грошові кошти в сумі 4293,69 грн. за поставку в травні 2009 р.

Станом на 23.10.09 р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 105577,86 грн.

За таких обставин ВАТ «Київгаз»звернулось до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення 105577,86 грн. – основного боргу, 738,43 грн. –інфляційних нарахувань, 669,24 грн. –трьох річних процентів, 8142,44 грн. –0,1 % пені та 6103,07 грн. –штрафу, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором на поставку природного газу та надання послуг з його транспортування бюджетним організаціям № 252252 від 01.01.09 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання щодо поставки та транспортування природного газу виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 252252 від 01.01.09 р. строк оплату за отриманий газ не здійснив.

У судовому засіданні 15.03.10 р. представник відповідача надав суду платіжні доручення № 1246 від 05.03.10 р. на суму 17786,71 грн., № 2354 від 05.03.10 р. на суму 18391, 15 грн., № 1025 від 15.02.10 р. на суму 9221,17 грн., № 622 від 27.01.10 р. на суму 18223,87 грн., № 3529 від 27.01.10 р. на суму 19476,13 грн., № 1024 від 15.02.10 р. на суму 1467,15 грн. та № 1815 від 15.02.10 р. на суму 21011,68 грн. у підтвердження сплати основного боргу за договором № 252252 від 01.01.09 р.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин позов в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 105577,86 грн. за договором № 252252 від 01.01.09 р. підлягає припиненню.

Відкрите акціонерне товариство «Київгаз»просить суд також стягнути з відповідача 738,43 грн. інфляційних нарахувань та 669,24 грн. трьох річних процентів, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений та протранспортований природний газ.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань Господарським судом міста Києва було виявлено помилки, у зв’язку з чим судом виконано власний розрахунок цих вимог.

Розрахунок розміру інфляційних нарахувань

Сума

Заборгованості,

грн. Індекс інфляції

за заданий період Період Сума інфляційного нарахування, грн.

18223,87 1,025 06.06.09 р. –23.10.09 р. 455,60

20943,28 1,01406.07.09 р. –23.10.09 р.293,21

21011,68 1,01506.08.09 р. –23.10.09 р.315,18

27007,881,01706.09.09 р. –23.10.09 р.459,13

18391,15– 06.10.09 р. –23.10.09 р.–

ВСЬОГО:1523,12 Таким чином, при розрахунку судом інфляційних нарахувань, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобов’язання було встановлено, що стягненню підлягає інфляційне нарахування у розмірі більшому, ніж заявлено позивачем.

Проте, оскільки господарський суд при прийнятті рішення обмежений розміром заявлених позовних вимог, то за таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляційне нарахування в сумі 738,43 грн., тобто –в межах заявлених позовних вимог.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання за договором № 252252 від 01.01.09 р., то з нього підлягають стягненню за розрахунком позивача перевіреним судом 669,24 грн. трьох річних процентів.

Також позивач просить стягнути з відповідача 8142,44 грн. –0,1 % пені та 6103,07 грн. –7 % штрафу за порушення договірного зобов’язання.

Згідно з п. 7.3. договору № 252252 від 01.01.09 р., в разі несплати або несвоєчасної оплати за надані послуги з газопостачання у строки, зазначені у п. 6.1. даного договору, споживач сплачує на користь ВАТ «Київгаз», крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

З наданих відповідачем пояснень вбачається, що Олександрівська клінічна лікарня м. Києва перебуває у скрутному фінансовому становищі, оскільки є державним підприємством, видатки якого фінансуються з державного та міського бюджетів.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, оскільки неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об’єктивною неможливістю це вчинити, оскільки відповідач є державним підприємством, видатки якого фінансуються з державного та міського бюджетів. Крім того, судом приймається до уваги той факт, що Олександрівська клінічна лікарня м. Києва на момент прийняття рішення у даній справі повністю погасила основний борг перед позивачем.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафу і пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», до 50,00 грн. штрафу і 50,00 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по сплаті поставленого та протранспортованого природного газу.

Таким чином, позов ВАТ «Київгаз»до Олександрівської клінічної лікарні м. Києва підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216, 217, 230, 233 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Олександрівської клінічної лікарні м. Києва (01601, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1, код ЄДРПОУ 01994095) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київгаз»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331) 50 (п’ятдесят) грн. 00 коп. пені, 50 (п’ятдесят) грн. 00 коп. штрафу, 738 (сімсот тридцять вісім) грн. 43 коп. інфляційних нарахувань, 669 (шістсот шістдесят дев’ять) грн. 24 коп. трьох річних процентів, 1 212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн. 32 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 105577,86 грн. основного боргу припинити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.          

           Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.