Рішення № 89879713, 15.06.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/392/20

Провадження № 2/645/801/20

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді – Шарка О.П

секретаря судових засідань – Христенко А.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії , -

встановив:

Харківська міська рада звернулася до суду з позовом, в якому просить суд зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0038 га по АДРЕСА_1 від прибудови до квартири АДРЕСА_2 з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

В обгрунтування позову зазначили, що Інспекцією державного архітектурно – будівельного контролю Департаменту територіального контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на підставі звернення ОСОБА_2 , яка є мешканкою житлового будинку №204/2 по Московському АДРЕСА_3 -ту, згідно направлення Інспекції для проведення позапланового заходу (позапланової перевірки щодо дотримання суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил) від 03.06.2019 року №432-Н, здійснено вихід на об`єкт: «Квартира АДРЕСА_2 ».

За результатами виходу на об`єкт встановлено, що за адресою: АДРЕСА_4 на АДРЕСА_5 поверсі вищевказаного будинку, до квартири АДРЕСА_2 облаштовано двоповерхову цегляну прибудову минулих років. Доступ до об`єкта (квартири АДРЕСА_2 ) посадовій особі Інспекції надано не було. Суб`єкт містобудування, що має відношення до даного об`єкта був відсутній. За результатами розгляду матеріалів інвентаризаційної справи КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» встановлено, що прибудова облаштована до квартири АДРЕСА_2 . Зазначена прибудова також виявлена Департаментом житлового господарства у ході проведення перевірки. За інформацією вказаною в листі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради у квартирі АДРЕСА_2 зареєстрована одна людина - ОСОБА_1 . Зазначений об`єкт має ознаки об`єкта з незначними наслідками (CCI). В єдиному реєстрі документів, що дають| право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України (діє з 2011 року), відсутня інформація щодо об`єкта будівництва за адресою: квартира АДРЕСА_2 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: Право власності на житлову квартйру № НОМЕР_1 , загальною площею 76,1 кв.м. по АДРЕСА_1 з 22.01.2010 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 22.01.2010 № 22. Право власності (користування) на прибудову до квартири АДРЕСА_2 та на земельну ділянку по АДРЕСА_1 під прибудовою

до вищевказаної квартири за будь-якими фізичними або юридичними особами

не зареєстроване. Зазначені факти, належним чином зафіксовані Інспекцією

та міською радою, підтверджують факт забудови земельної ділянки

комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом

облаштування прибудови до квартири

АДРЕСА_2 без отримання дозвільних документів у встановленому порядку

що фактично є самовільним зайняттям земельної ділянки комунальної

власності територіальної громади м. Харкова без належних прав

громадянином ОСОБА_1 . Проведеним на місцевості оглядом земельної ділянки встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташований багатоповерховий житловий будинок із двоповерховою цегляною прибудовою до квартири АДРЕСА_6 Вищезазначена прибудова розташована на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0038 га, земельна ділянка не огороджена. Земельна ділянка загальною площею, 0,0,038 га по

АДРЕСА_1 використовується власником (управителем) квартири

АДРЕСА_6 бездержавної реєстрації прав, передбачених ст.ст. 125,126 ЗК України. Харківська міська рада вважає, що земельна ділянка загальною площею 0,0038 га по АДРЕСА_1 самовільно зайнята власником квартири АДРЕСА_6 шляхом розміщення на ній самочинно збудованої двоповерхової цегляної прибудови до кв.21 та підлягає звільненню.

В судове засідання представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, відповідно до відомостей з Реєстру територіальної громади міста Харкова про що свідчить конверти, які повернулися на адресу суду із зазначенням причини повернення – за закінченням терміну зберігання, причини неявки суду не повідомляв, відзив на позовну заяву не надходив, а тому суд за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними , які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ході судового розгляду встановлено, що Інспекцією державного архітектурно – будівельного контролю Департаменту територіального контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на підставі звернення ОСОБА_2 , яка є мешканкою житлового будинку №204/2 по Московському пр-ту (вх.№А-11-22547/1-19 від 22.05.2019 року), згідно направлення Інспекції для проведення позапланового заходу (позапланової перевірки щодо дотримання суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил) від 03.06.2019 року №432-Н, здійснено вихід на об`єкт: «Квартира АДРЕСА_2 ».

За результатами виходу на об`єкт встановлено, що за адресою: АДРЕСА_4 на АДРЕСА_5 поверсі вищевказаного будинку, до квартири АДРЕСА_2 облаштовано двоповерхову цегляну прибудову минулих років. Доступ до об`єкта (квартири АДРЕСА_2 ) посадовій особі Інспекції надано не було.

Після розгляду матеріалів інвентаризаційної справи КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» встановлено, що прибудова облаштована до квартири АДРЕСА_2 .

Як вбачається з листа від 21.06.2019 року №КО-11-22659/0/1-19.08.31-7388/0/129-12, 9азначена прибудова також виявлена Департаментом житлового господарства у ході проведення перевірки.

За інформацією вказаною в листі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради у квартирі АДРЕСА_2 зареєстрована одна людина - ОСОБА_1 .

В єдиному реєстрі документів, що дають| право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України (діє з 2011 року), відсутня інформація щодо об`єкта будівництва за адресою: квартира АДРЕСА_2

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційні довідки №197406906 від 23.01.2020 року, № 197407054) Право власності на житлову квартиру АДРЕСА_7 з 22.01.2010 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 22.01.2010 № 22. Право власності (користування) на прибудову до квартири АДРЕСА_2 та на земельну ділянку по АДРЕСА_1 під прибудовою до вищевказаної квартири за будь-якими фізичними або юридичними особами

не зареєстроване.

Відповідно акту обстеження земельної ділянки від 11.01.2020 року, складеного головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, підтверджений факт самовільного зайняття земельної ділянки, внаслідок проведеного обстеження було виявлено та зафіксовано самовільне використання земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м.Харкова під самочинно побудованою двоповерховою цегляною прибудовою до квартири АДРЕСА_2 . Проведеним на місцевості оглядом земельної ділянки встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташований багатоповерховий житловий будинок із двоповерховою цегляною прибудовою до квартири АДРЕСА_6 Вищезазначена прибудова розташована на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0038 га, земельна ділянка не огороджена.

Земельна ділянка загальною площею, 0,0,038 га по

АДРЕСА_1 використовується власником (управителем) квартири

АДРЕСА_6 бездержавної реєстрації прав, передбачених ст.ст. 125,126 ЗК України.

За інформацією Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради (лист № КО-8-898/0/333-190/0/12 від 19.08.2019) вихідні дані для проектування, а саме містобудівні умови та обмеження для будівництва, реконструкції квартири АДРЕСА_2 не надавались, звернень щодо збереження прибудови за вказаною адресою не надходило.

Будь яких дій відповідно до Порядку вирішення питань, пов`язаних

із самочинним будівництвом, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 17.08.2011 № 390/11 не виконувалось.

Відповідно до ст. 12 ЗК України, зокрема, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства.

Виходячи з положень ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель державної та приватної власності.

Попередній вибір земельних ділянок для розміщення об`єктів, погодження місць їх розташування та інших питань, пов`язаних із вилученням земельних ділянок, передачею земельних ділянок у власність або постійне користування, оренду, мають здійснюватися згідно з вимогами, визначеними Земельним кодексом України та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами. Процедура такої передачі залежить від правового режиму, місця розташування, розміру і цінності земельної ділянки. Разом з тим, у будь-якому випадку підставою для передачі громадянам та юридичним особам, зокрема, земельних ділянок державної або комунальної власності є рішення уповноваженого органу.

Статтею 116 ЗК України визначено підстави набуття права на землю.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст..376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Під самочинним будівництвом слід розуміти як нове будівництво, так і реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт вже існуючих об`єктів нерухомості ( ст.. 9 Закону України від 20 травня 1999 року «Про архітектурну діяльність»).

Згідно із ч.1 ст.376 ЦК самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, тобто якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у ч.1 ст.376 ЦК ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» положення ст..376 ЦК не застосовуються у спорах про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоповерхових багатоквартирних будинках. Проте у випадку, коли квартира в такому будинку розташована на першому (цокольному) поверсі й власник здійснив прибудову до неї з одночасним зайняттям частини прибудинкової земельної ділянки, спір повинен вирішуватися відповідно до правил статті 376 ЦК Ураїни..

У зв`язку з цим, ст. 211 ЗК України самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно ч.1,2 ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

З урахуванням положень Земельного кодексу України, зміст терміну «самовільне зайняття земельних ділянок» розкрито у Законі України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, в основі самовільного зайняття земельних ділянок лежить порушення установленого порядку щодо передачі (надання) земельних ділянок. В тому числі це відсутність рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади про передачу (надання) земельної ділянки державної або комунальної власності та (або) правовстановлюючого документа на цю ділянку.

Згідно із ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Суд прийшов до висновку, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0038 га розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим порушив вимоги земельного законодавства України.

Тому, враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0038 га по АДРЕСА_1 з приведенням її у придатний для використання стан, шляхом знесення прибудови (бетонного фундаменту).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення судовий збір в сумі 2102, 00 гривень.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Харківської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0038 га по АДРЕСА_1 від прибудови до квартири АДРЕСА_2 з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харкіської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243, реєстраційний рахунок НОМЕР_2 , банк одержувача: Державна казначейська служба України м.Київ, МФО банку 820172 ) судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві гривні ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 18 червня 2020 року.

Головуючий суддя: