Ухвала суду № 89876414, 12.06.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/12376/20

Провадження №1-кп/127/482/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача: Бернади Є.В.,

суддів: Кашпрука Г.М., Романчук Р.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченка О.В.,

сторони обвинувачення: прокурора Гюмюшлю М.Г.,

сторони захисту: адвоката Слабого О.В., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 307 Кримінального кодексу України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2020 р. за № 12020020020000493,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 307 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Прокурор вважає за доцільне призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта, викликавши в судове засідання сторони обвинувачення та захисту. Також, заявив клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що свідчить про антисоціальну поведінку останнього. ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, не має стійких соціальних зв`язків, а тому, перебуваючи на волі останній може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчиняти нові злочини.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Слабий О.В. – не заперечував щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду. При цьому заперечив проти задоволення клопотання прокурора про застосування до його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені кримінально-процесуальним законом, не доведені стороною обвинувачення, а також стороною обвинувачення не дотримано порядку звернення до суду з відповідним клопотанням.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), тобто для затвердження угоди, повернення обвинувального акта прокурору, направлення до іншого суду відсутні, а тому кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту.

Відповідно до частини другої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження слід здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.

Підстави для складання досудової доповіді згідно з приписами пункту 6 частини третьої статті 314 та статті 314-1 КПК, на думку суду, відсутні.

При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про обрання до обвинуваченого ОСОБА_2 , суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК. Зі змісту частини першої статті 197 глави 18 розділу ІІ КПК випливає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Суд враховує, що стороною обвинувачення вимоги наведеної правової норми щодо строку та порядку звернення до суду з відповідним клопотанням не дотримані. Однак, чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення строку та порядку звернення з клопотанням про продовження строку тримання під вартою спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Таким чином, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час розгляд справи по суті не розпочато, а тому вирішення даного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

При вирішенні питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Суд враховує, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, які б свідчили про необхідність застосування до обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Тому суд приходить до переконання, що на даний час будь-які правові підстави для задоволення клопотання прокурора та застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні.

Разом з тим, зі змісту частини четвертої статті 194 КПК випливає, що у разі, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Як вже судом було зазначено вище, для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, згідно з приписами статті 94 КПК та § 3 глави 28 КПК, тобто за результатами судового розгляду кримінального провадження. Разом з тим, на даний час розгляд кримінального провадження по суті не розпочато, а тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, передбаченим чинним кримінально-процесуальним законом, суд вважає за доцільне застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1-4 частини п`ятої статті 194 КПК.

Керуючись статтями 314-316 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (колегіальним судом у складі трьох суддів) на підставі обвинувального акта, згідно з яким ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого третьою статті 307 Кримінального кодексу України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2020 р. за № 12020020020000493, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 17 червня 2020 року о 15:00 год.

У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту.

Застосовати до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово за адресою: АДРЕСА_1

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 обов`язки, передбачені пунктами 1-4 частини п`ятої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: прибувати до Вінницького міського суду Вінницької області за першою вимогою; не відлучатися з міста Вінниці без дозволу суду; повідомляти суд та прокурора про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, які зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту – 60 днів, починаючи з 12.06.2020 р. до 23.59 год. 10.08.2020 р.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: