Рішення № 8987332, 09.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/103-2/34209.03.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс»

до Закритого акціонерного товариства «Лакма»

про стягнення 432232,84 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача не з’явився

Від відповідача Ступак К.В.

Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України після оголошеної в судовому засіданні 02.03.10 р. перерви.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Імпульс” про стягнення з закритого акціонерного товариства ”Лакма” 380 240 грн. 20 коп. основного боргу, 24247 грн. 92 коп. пені, 3029 грн. 11 коп. –3 % річних, 24715 грн. 61 коп. інфляційних втрат., 3 802 грн. 40коп. державного мита і 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2009 р. у справі №44/103 (суддя: Чеберяк П.П.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2009р. залишено без змін.

Постановою від 11.11.09р. Вищий господарський суд України скасував рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва справу передано на новий розгляд судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 02.12.09р. суд прийняв справу до свого провадження, присвоїв справі номер 44/103-2/342, розгляд справи призначив на 22.12.2009 та зобов’язав сторін надати суду певні документи та пояснення, перелік яких зазначено в резолютивній частині ухвали.

Представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 02.12.09р. в судовому засіданні надано суду частину витребуваних судом документів.

Ухвалою від 22.12.09р. суд відклав розгляд справи на 19.01.2010 та зобов’язав сторін надати суду певні документи та пояснення, перелік яких зазначено в резолютивній частині ухвали.

Позивачем 19.01.10р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано заяву про уточнення позовних вимог (фактично –про зменшення), а саме, позивач зазначає, що оскільки відповідач погасив основну суму заборгованості, то позивач просить стягнути з відповідача: 24247 грн. 92 коп. пені, 3029 грн. 11 коп. –3 % річних, 24 715 грн. 61 коп. інфляційних втрат., 3 802 грн. 40коп. державного мита і 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 19.01.10р. суд відклав розгляд справи на 02.02.2010 та зобов’язав сторін надати суду певні документи та пояснення, перелік яких зазначено в резолютивній частині ухвали.

В судовому засіданні 02.02.10р. представник відповідача надав суду докази сплати ним суми основної суми заборгованості (про що також позивач зазначає в Заяві про уточнення позовних вимог від 19.01.10р.), а також надав докази сплати позивачу в добровільному порядку судових витрат.

Також представник відповідача усно зазначив, що між ним на позивачем тривають переговори щодо вирішення спору мирним шляхом. Вимоги ухвали суду від 19.01.10 року відповідачем не виконано; позивачем виконано частково.

Ухвалою від 02.02.10р. суд відклав розгляд справи на 02.03.2010 та зобов’язав сторін надати суду певні документи та пояснення, перелік яких зазначено в резолютивній частині ухвали.

Відповідачем в судовому засіданні 02.03.10р. надано суду відзив по справі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з врахуванням Заяви про уточнення позовних вимог від 19.01.10р.

Представник Відповідача у судових зсіданнях заперечував проти позову, з підстав, наведених у відзиві.

В судовому засіданні 02.03.10р. судом, за згодою присутніх представників сторін, було оголошено про закінчення розгляду справи по суті та для оголошення вступної та резолютивної частин рішення по справі, судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву на 09.03.10р.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Представник Позивача в судове засідання 09.03.10р. не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, про поважні причини неявки в дане судове засідання повноважного представника позивача суд не повідомлений.

Присутні представники сторін завчасно та належним чином повідомлені судом про оголошення перерви на 09.03.10р. –а саме в судовому засіданні 02.03.10р. присутнім представникам сторін було оголошено про закінчення розгляду справи по суті, та за їх згодою, оголошено перерву в судовому засіданні на 09.03.10р., про що зроблено відповідний запис в протоколі судового засікання від 02.03.10р.

В судовому засіданні 09.03.10р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

24.12.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №12/2-2008 (далі –договір), за умовами якого позивач зобов’язався передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити сировину для виробництва лакофарбової продукції (далі –товар) в кількості, по номенклатурі, ціні, строкам та умовам поставки відповідно до умов договору та додатків до нього (специфікацій), які є невід’ємною частиною договору.

Між позивачем та відповідачем було укладено наступні специфікації до договору на загальну суму 4362048,33 грн.:

специфікація №1 від 21.01.2008 р. на суму 247380,00 грн.;

специфікація №2 від 04.02.2008 р. на суму 181508,33 грн.;

специфікація №3 від 03.003.2008 р. на суму 256500,00 грн.;

специфікація №4 від 01.04.2008 р. на суму 828560,00 грн.;

специфікація №5 від 05.05.2008 р. на суму 270450,00 грн.;

специфікація №6 від 02.06.2008 р. на суму 270000,00 грн.;

специфікація №7 від 01.07.2008 р. на суму 371250,00 грн.;

специфікація №7А від 28.07.2008 р. на суму 297000,00 грн.;

специфікація №8 від 01.08.2008 р. на суму 562200,00 грн.;

специфікація №9 від 01.09.2008 р. на суму 806400,00 грн.;

специфікація №10 від 07.10.2008 р. на суму 270800,00 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору датою поставки вважається дата підписання видаткової товаро–транспортної накладної на партію товару в момент поставки товар на склад відповідача.

Згідно з п. 4.2. договору (викладеним в новій редакції відповідно до додаткової угоди №1 від 23.01.2008 р. до договору) розрахунки за товар відповідач здійснює відповідно до виставлених рахунків шляхом перерахування грошей на поточний рахунок позивача по факту поставки товару на склад відповідача.

В порядку п. 5.1. договору оплата за кожну партію товару здійснюється протягом 7 банківських днів від дати поставки.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар загальною вартістю 4831538,09 грн., а відповідач прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними № 1-021101 від 11.02.2008 р., № 1-02502 від 25.01.2008 р., № 1-021803 від 18.02.2008 р., № 1-022003 від 20.02.2008 р., № 1-022803 від 28.02.2008 р., № 1-031802 від 18.03.2008 р., № 1-041004 від 10.04.2008 р., № 1-041705 від 17.04.2008 р., № 1-042104 від 21.04.2008 р., № 1-052005 від 20.05.2008 р., № 1-061304 від 13.06.2008 р., № 1-070904 від 09.07.2008 р., № 1-072804 від 28.07.2008 р., № 1-081803 від 18.08.2008 р., № 1-090103 від 01.09.2008 р., № 1-090202 від 02.09.2008 р., № 1-091801 від 18.09.2008 р., № 1-100811 від 08.10.2008 р. та довіреностями серії ЯОП №316580 від 08.02.2008 р., серії ЯОП №316528 від 23.01.2008 р., серії ЯОП №316595 від 18.02.2008 р., серії ЯОП №316633 від 18.02.2008 р., серії ЯОП №316694 від 18.03.2008 р., серії ЯОВ №860086 від 09.04.2008 р., серії ЯОВ №860152 від 09.04.2008 р., серії ЯПВ №860277 від 20.05.2008 р., серії ЯПВ №860387 від 13.06.2008 р., серії ЯПВ №860430 від 02.07.2008 р., серії ЯПВ №860495 від 25.07.2008 р., серії ЯПЗ №566038 від 13.08.2008 р., серії ЯПЗ №566072 від 29.08.2008 р., серії ЯПЗ №566118 від 18.09.2008 р., серії ЯПЗ №566133/1-1008М від 02.10.2008р.

Відповідач в порушення умов договору частково сплатив за поставлене обладнання в розмірі 4451297,89 грн.

Таким чином, станом на момент подання позовної заяви у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 380240,20грн.

Позивачем відповідачеві було направлено претензію №1 від 11.11.2008 р. з вимогою сплатити заборгованість за договором, що підтверджується поштовим чеком від 14.11.2008 р. Відповідачем було надіслано позивачеві факсимільного листа №125/А від 30.10.2008 р., в якому відповідач просить позивача узгодити графік погашення заборгованості.

10.04.09р. позивач і відповідач уклали Угоду про зарахування зустрічних вимог, що впливають з договірних зобов'язань (надалі - Угода), відповідно до якої сторони дійшли згоди на підставі ст. 601 ЦК України укласти Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з:

- Договору поставки № 12/2-2008 від 24.12.2007р. (далі - «Зобов'язання-1»), за яким Сторона-1 є кредитором, а Сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 380 240,20 грн.;

- Договору купівлі-продажу № 12/1 від 16.03.2009 р. (далі - «Зобов'язання-2»), за яким Сторона-1 є боржником, а Сторона-2 є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 291 396,09 грн.

Сторони дійшли згоди, що за Угодою Зобов'язання-1 припиняється частково на суму 291 396,09 грн. Крім того, Сторони дійшли згоди, що з моменту набрання чинності цією Угодою Сторона-2 є боржником, а Сторона-1 є кредитором за Зобов'язанням-1 на загальну суму 88 944,11 грн. Також в угоді зазначено, що підписання цієї Угоди Сторонами свідчить про відсутність будь-яких претензій Сторін одна до одної щодо повного припинення Зобов'язання-2 та часткового припинення Зобов'язання -1.

Позивачем 19.01.10р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано заяву про уточнення позовних вимог (фактично –про зменшення), а саме, оскільки відповідач погасив основну суму заборгованості, то позивач просить стягнути з відповідача: 24247 грн. 92 коп. пені, 3029 грн. 11 коп. –3 % річних, 24 715 грн. 61 коп. інфляційних втрат., 3 802 грн. 40коп. державного мита і 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Погашення Відповідачем суми основної заборгованості, окрім зарахованої згідно Угоди, підтверджується також платіжними дорученнями №272 від 22.04.09р. та №293 від 28.04.09р.

В судовому засіданні 02.02.10р. представник відповідача також надав суду докази сплати ним позивачу в добровільному порядку судових витрат, що підтверджується платіжним дорученням №295 від 28.04.09р.

Відповідач в наданому до суду відзиві від 02.03.10р. зазначає, що на його думку в зв’язку з укладенням Угоди про зарахування зустрічних вимог Позивач не може вимагати стягнення з відповідача штрафних санкцій по Договору, оскільки в Угоді сказано, що «Підписання цієї Угоди Сторонами свідчить про відсутність будь-яких претензій Сторін одна до одної щодо повного припинення Зобов'язання-2 та часткового припинення Зобов'язання -1».

Проте на думку суду такі посилання є необґрунтованими, оскільки в даному пункті угоди зазначено, що підписання цієї Угоди Сторонами свідчить про відсутність будь-яких претензій Сторін одна до одної саме щодо повного припинення Зобов'язання-2 та часткового припинення Зобов'язання -1, де мається на увазі Зобов’язання - 1 –по Договору поставки № 12/2-2008 від 24.12.2007р. саме в сумі 380240,20 грн. та Зобов’язання - 2 - по Договору купівлі-продажу № 12/1 від 16.03.2009 р. саме в сумі 291 396,09 грн., та не стосується штрафник санкцій –оскільки в Угоді про це нічого не зазначено.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Суд погоджується з розрахунком пені наданим позивачем, у розмірі 24247,92 грн., який розрахований у відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 9.4 Договору.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені в розмірі 24247,92 грн. за порушення умов Договору в частині сплати за отриманий товар, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені - 24247,92 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем розрахунок втрат від інфляції та 3% річних, згідно якого сума інфляційних та 3% річних складає –24715,61 грн. та 3029,11 грн. відповідно.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу суми втрат від інфляції –24715,61 грн. та 3% річних –3029, 11 грн., а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача сум втрат від інфляції –24715,61 грн. та 3% річних –3029, 11 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на те, що сума основного боргу є погашеною з боку Відповідача шляхом укладення Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.04.09р. та шляхом сплати позивачу решти суми заборгованості згідно з платіжними дорученнями №272 від 22.04.09р. та №293 від 28.04.09р., суд дійшов висновку що в частині суми основної заборгованості –відсутній предмет спору та суд припиняє провадження у справі у цій частині.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірах згідно Заяви про уточнення позовних вимог, а саме –24247 грн. 92 коп. пені, 3029 грн. 11 коп. –3 % річних та 24 715 грн. 61 коп. інфляційних втрат.

Відповідно ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача, та оскільки Відповідач в добровільному порядку вже сплатив Позивачу судові витрати (платіжне доручення №295 від 28.04.09р.), то судом не стягуються з Відповідача 3 802 грн. 40коп. державного мита і 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 380 240,20 грн.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Лакма»(04074, м.Київ, вул.Коноплянська, 12, код ЄДРПОУ 00204625) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс»(49050, м. Дніпропетровськ, вул.Станична, 69, код ЄДРПОУ 30012738) 24247 (двадцять чотири тисячі двісті сорок сім) грн. 92 коп. пені, 3029 (три тисячі двадцять дев’ять) грн. 11 коп.. –3 % річних та 24715 (двадцять чотири тисячі сімсот п’ятнадцять) грн. 61 коп. інфляційних втрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –22.03.2010р.