Рішення № 89873205, 17.06.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/2710/18

Провадження № 2/639/941/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Труханович В.В.,

за участю секретаря – Панікарук В.В.,

представника відповідача – Степанишеної А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу № 639/2710/18 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2018 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» 101 593, 50 грн. в якості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилалася на те, що 25.05.2016 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного - страхування наземного транспорту за №59749а6х, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Ford Fiesta (д.р.н. НОМЕР_1 ).

27.07.2016 року о 19:30 в м. Харків, по вул. Золочівська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ford Fiesta (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_2 та автомобіля Geely MR-7151A (д.р.н. НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_1 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Ford Fiesta (д.р.н, НОМЕР_1 ).

Згідно Довідки № 97137327 про ДТП та Постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 16.08.2016, дорожньо-транспортна пригода сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пункту 16.11 ПДР України (ст. 124 КпАП України).

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № АХА2141799 від 10.08.2016 року, страхового акту № АХА2168006 від 23.09.2016 року та умов Договору страхування № 59749а6х від 25.05.2016, розмір страхового відшкодування склав 151 083, 50 грн., яке ПрАТ «СК «АХА Страхування» було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_1 - за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Geely MR-7151A (д.р.н. НОМЕР_2 ) була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПАТ HACK «Оранта» (поліс № АЕ/5166617 ).

14.12.2016 року позивач звернувся до ПАТ HACK «Оранта» з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу. До заяви було долучено належним чином засвідчені копії документів, що передбачені статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зазначена заява була задоволена частково - ПАТ HACK «Оранта» сплатило на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 49 490,00 грн. - ліміт відповідно до полісу АЕ/5166617.

У зв`язку з вищевикладеним позивач і звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд відшкодувати матеріальні збитки понесені ним внаслідок ДТП, які залишилися непокритими після виплати страхового відшкодування ПАТ НАСК «Оранта».

Заочнимрішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 вересня 2018 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 101 593, 50 грн. (сто одна тисяча п`ятсот дев`яносто три гривні 50 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» судовий збір у розмірі 1 762, 00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

24 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з заявою про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 вересня 2018 року у цивільній справі № 639/2710/18 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 вересня 2018 року у цивільній справі № 639/2710/18 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задоволено.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 вересня 2018 року у цивільній справі № 639/2710/18 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – скасовано.

Цивільну справу № 639/2710/18 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди призначено до розгляду в судове засідання.

25 березня 2020 рокувід відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву у якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на наступні обставини.

Так, позивачем по справі не було додано до матеріалів справи обов`язкового доказу на підтвердження розміру матеріального збитку – звіту про оцінку транспортного засобу, який є єдиним та належним доказом при вирішенні питання щодо стягнення страхового відшкодування.

Окрім того, позивачем не було надано доказів на підтвердження розміру отриманого відшкодування від ПАТ НАСК «Оранта» та вартості відновлювального ремонту автомобілю.

Докази, які містяться в матеріалах справи містять у собі розбіжності щодо сум, дат та номерів.

06 квітня 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що виконавцем послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу було складено документи, які можуть бути належними та допустимими доказами розрахунку вартості витрат на проведення відновлювального ремонту Ford Fiesta (д.н.з. НОМЕР_1 ). Такими документами, окрім іншого є: рахунок № ДО0-000249 від 03.08.2016 року та калькуляція з деталізацією робіт, що потрібно здійснити для відновлення пошкодженого транспортного засобу, та рахунок № ДО0-000307 від 21.09.2016 року.

10 квітня 2020 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що при розрахунку розміру матеріального збитку позивачем не було враховано коефіцієнту фізичного зносу деталей.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_3 , яка діє на підставі Ордеру серії МК № 139031 від 13.02.2020 року, в судовому засідання проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані сторонами та долучені до матеріалів справи докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що 27.07.2016 року о 19:30 в м. Харків, по вул. Золочівська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ford Fiesta (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_2 та автомобіля Geely MR-7151A (д.р.н. НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_1 .

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Ford Fiesta (д.р.н. НОМЕР_1 ) було завдано механічні ушкодження.

Згідно Довідки № 97137327 про дорожньо-транспортну пригоду від 27.07.2016 року дорожньо-транспортна пригода сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пункту 16.11 ПДР України (ст. 124 КпАП України). (а.с. 11)

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2016 року ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосувано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340 (триста сорок) грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 275 грн. 60 коп. (а.с. 10)

У відповідності до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Ford Fiesta (д.р.н. НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 59749а6х від 25 травня 2016 року. (а.с. 23-27, 28)

В свою чергу, цивільно правова відповідальність водія автомобіля Geely MR-7151A (д.р.н. НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» на підставі страхового полісу АЕ № 5166617. (а.с. 29)

Статтею 22 ЦК України передбачено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема якщо особа зазнала втрати у зв`язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

При цьому, пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено судам, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Підставою звільнення особи від відповідальності в деліктних правовідносинах є відсутність будь-якої складової цивільного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використання, зберігання хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Разом із тим, за положеннями ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, положення ст. 1187 ЦК України регулюють правовідносини зі спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки іншій особи, і у цьому випадку особа, яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки звільняється від відповідальності у випадках визначених зазначеною нормою.

На відміну від зазначених положень, ст. 1188 ЦК України регулює правовідносини щодо шкоди спричиненої взаємодією декілька джерел підвищеної небезпеки та спричинення шкоди кожному з них і при цьому враховують дії кожного володільця джерела підвищеної небезпеки, зокрема, порушення ним Правил дорожнього руху, наявність причинного зв`язку не тільки з дорожньо-транспортною пригодою, а і її наслідками.

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності зазначений Закон визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Тобто, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц щодо правильного застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Чинний на сьогодні ЦПК України передбачає, що при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У відповідності до вимог зазначеного вище, ОСОБА_2 27 липня 2016 року звернулась до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» із Повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування. (а.с. 18)

Як вбачається з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором.

Статтею 29 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно зі ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі – КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

Е з - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Тому, пред`явлення позивачем до відповідача (страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановленні вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим.

Пунктами 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, встановлено, що значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Винятком, стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 990 ЦК України та ст. ст. 25, 26 Закону України «Про страхування», сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов`язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у задоволенні позову за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами.

Вказана правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року № 924/675/17.

Судом було встановлено, що 28 липня 2016 року було проведено огляд транспортного засобу ОСОБА_2 - автомобіля Ford Fiesta (д.р.н. НОМЕР_1 ). (а.с. 21-22)

Відповідно до Ремонтної калькуляції № 1.003.16.0 від 03.08.2016 року, яка була проведена за допомогою програми Audatex, яка є сертифікованою програмою та використовується на СТО для визначення вартості матеріального збитку, вартість відновлювальних робіт автомобіля Ford Fiesta (д.р.н. НОМЕР_1 ) складає 142 650, 50 грн. (а.с. 19-20)

Окрім того, додатково були понесені витрати пов`язані із заміною блоку керування AirBag на суму 8 433, 00 грн. (а.с. 17)

При цьому у відповідності до 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, та враховуючи рік випуску автомобіля Ford Fiesta (д.р.н. НОМЕР_1 ) – 2012 рік, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю. (а.с. 28)

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № АХА2141799 від 10.08.2016 року, страхового акту № АХА2168006 від 23.09.2016 року та умов Договору страхування № 59749а6х від 25.05.2016, розмір страхового відшкодування склав 151083,50 грн., який був сплачений Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» за ремонт автомобілю, що підтверджується платіжними дорученнями № 270 221 від 26 вересня 2016 року та № 260 787 від 11 серпня 2016 року. (а.с. 9, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 19-20)

Отже, судом достовірно встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія АРКС» документально підтверджено розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля, вартість якого визначена виконавцем робіт (СТО) з урахуванням ПДВ.

Що стосується посилання представника відповідача на те, що розмір збитку обов`язково повинен бути встановлений звітом про оцінку транспортного засобу, суд зазначає наступне.

Так, у постанові від 06 липня 2018 року № 924/675/17 Верховний Суд висловив позицію щодо того, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року № 753/21177/16-ц на яку посилається і представник відповідача у справі зазначено, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Тобто, розмір матеріального збитку може бути підтверджений належними засобами доказування і, зокрема, (а не обов`язково) звітом про оцінку майна.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

За змістом ст. 12 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми.

Таким чином, судом було встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» виконало своє зобов`язання щодо сплати страхового відшкодування у повному обсязі, у строки та у відповідності до норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», роз`яснено судам, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 26 цієї Постанови до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки відповідно до правил ст. 993 ЦК України.

14.12.2016 року позивач звернувся до ПАТ HACK «Оранта» з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Зазначена заява була задоволено частково - ПАТ HACK «Оранта» сплатило на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 49490,00 грн. - ліміт відповідно до полісу АЕ/5166617. (а.с. 29)

Невідшкодованою частиною матеріального збитку завданого автомобілю Ford Fiesta (д.р.н. НОМЕР_1 ) залишилася сума у розмірі 101 593, 50 грн.

05 квітня 2017 року позивачем Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на адресу відповідача ОСОБА_4 було направлена ОСОБА_5 про регресні вимоги.(а.с. 7, 8)

Однак на теперішній час сума заборгованості відповідачем погашена не була.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що невідшкодована сума збитків заподіяна автомобілю Ford Fiesta (д.р.н. НОМЕР_1 ) у розмірі 101 593, 50 грн. підлягає стягненню з особи винної у скоєнні ДТП, а саме ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС», а тому позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір, який було сплачено позивачем при подачі позовної заяви у розмірі 1 762, 00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням. (а.с. 2)

Суд, даючи оцінку вищезазначеному, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 15, 76-82, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України ст. ст. 22, 979, 990, 993, 988, 1187, 1188, 1199 ЦК України, ст. ст. 6, 12, 22, 25, 26, 29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 20 Закону України «Про страхування», суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 101 593, 50 грн. (сто одна тисяча п`ятсот дев`яносто три гривні 50 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» судовий збір у розмірі 1 762, 00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В силу пункту 3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу, на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 354 (строки апеляційного оскарження) продовжуються на строк дії такого карантину.

Найменування сторін:

Позивач – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АРКС», місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, б. 8, код ЄДРПОУ 20474912, п/р № НОМЕР_3 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005 .

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 17.06.2020 року.

Суддя В. В. Труханович