Рішення № 89867969, 16.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2020Справа № 910/2341/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 310234,77 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" збитків у розмірі 310234,77 грн, завданих у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні за залізничною накладною №41772104 від 15.08.2019. Також позивач просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу на суму 4678,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 відкрито провадження у справі №910/2341/20; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

27.05.2020 через загальний відділ діловодства від відповідача надійшов відзив на позов (з клопотання про поновлення строку для його подання), в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, зазначивши про те, що позивачем не представлено до позовної заяви належних доказів, які б підтверджували вартість втраченого вантажу, оскільки рахунки видані не вантажовідправником. Крім того відповідач навів свої заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

11.06.2020 через загальний відділ діловодства від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про визнання причин пропуску строку для надання відповіді на відзив поважною.

У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.02.2018 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (замовник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", найменування якого змінене на Акціонерне товариство "Українська залізниця" (перевізник, відповідач) було укладено договір про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 (договір) предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1), перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за №1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі -УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно (п.1.2), надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п.1.3), договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п.12.1).

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Нормами ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1-3 ст.306 Господарського кодексу України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст.71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

15.08.2019 відповідно до залізничної накладної №41772104 на адресу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" зі станції відправлення Миколаїв-Вантажний (експ) Одеської залізниці до станції Асланове Донецької залізниці було відправлено, зокрема, вагони №№53533832, 52507431, 61077806, 52372653, 53509758, 59954446 з вантажем - вугілля антрацит марки АС (6-13) насипом, вагою 68500 кг, 68100 кг, 68250 кг, 68950 кг, 67900 кг та 67850 кг відповідно, вантажовідправником якого було Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" (експедитор).

Згідно комерційного акту №485002/947 від 23.08.2019, складеного на станції Асланове Донецької залізниці встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №53533832, яка значиться у документах, становить 68500 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні при прибутті становила 45700 кг. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т). Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Волноваха Донецької залізниці 22.08.2019 було проведено комісійне переважування вагону №53533832, за документами значиться: вантаж - антрацит, нетто - 68500 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 45700 кг, що менше заявленої ваги на 22800 кг. Завантаження у вагоні нижче рівня бортів на 200мм, розрівнено. Поверхня вантажу маркована вапном. По ходу потяга, над 1-7м люками є виїмка розміром 10000мм*1800мм - на всю ширину вагону*500мм у глибину вагону, маркування порушене. На станції Волноваха Донецької залізниці складено акт загальної форми №36037 від 22.08.2019. Течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Переважування вантажу здійснювалось у присутності представників залізниці на 150 т електронних тензометричних вагах №17 ст. Рудна з повною зупинкою вагону. Комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, з боку залізниці - начальником станції, комерційними агентами, представником заводу. Завідуючого вантажним двором немає по штату. При повторному переважуванні вагону №53533832 недостача вантажу підтвердилась.

Відповідно до комерційного акту №485002/948 від 23.08.2019, складеного на станції Асланове Донецької залізниці встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №52507431, яка значиться у документах, становить 68100 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні при прибутті становила 55900 кг. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т). Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Волноваха Донецької залізниці 22.08.2019 було проведено комісійне переважування вагону №52507431, за документами значиться: вантаж - антрацит, нетто - 68100 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 55900 кг, що менше заявленої ваги на 12200 кг. Завантаження у вагоні нижче рівня бортів на 200мм, розрівнено. Поверхня вантажу маркована вапном. По ходу потяга, над 1-4м люками є виїмка розміром 6000мм*на всю ширину вагону*500мм у глибину вагону, над 6-7м люками є виїмка розміром 2500мм*на всю ширину вагону*600мм у глибину вагону, маркування порушене. На станції Волноваха Донецької залізниці складено акт загальної форми №36038 від 22.08.2019. Течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Переважування вантажу здійснювалось у присутності представників залізниці на 150 т електронних тензометричних вагах №17 ст. Рудна з повною зупинкою вагону. Комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, з боку залізниці - начальником станції, комерційними агентами, представником заводу. Завідуючого вантажним двором немає по штату. При повторному переважуванні вагону №52507431 недостача вантажу підтвердилась.

Як вбачається з комерційного акту №485002/949 від 23.08.2019, складеного на станції Асланове Донецької залізниці встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №61077806, яка значиться у документах, становить 68250 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні при прибутті становила 61600 кг. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т). Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Волноваха Донецької залізниці 22.08.2019 було проведено комісійне переважування вагону №61077806, за документами значиться: вантаж - антрацит, нетто - 68250 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 61600 кг, що менше заявленої ваги на 6650 кг. Завантаження у вагоні нижче рівня бортів на 100мм, розрівнено. Поверхня вантажу маркована вапном. По ходу потяга праворуч, над 2-3м люками є виїмка розміром 3500мм*2000мм*600мм у глибину вагону, над 5-7м люками є виїмка розміром 3500мм*1500мм*600мм у глибину вагону, маркування порушене. На станції Волноваха Донецької залізниці складено акт загальної форми №36039 від 22.08.2019. Течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Переважування вантажу здійснювалось у присутності представників залізниці на 150 т електронних тензометричних вагах №17 ст. Рудна з повною зупинкою вагону. Комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, з боку залізниці - начальником станції, комерційними агентами, представником заводу. Завідуючого вантажним двором немає по штату. При повторному переважуванні вагону №61077806 недостача вантажу підтвердилась.

Згідно комерційного акту №485002/950 від 23.08.2019, складеного на станції Асланове Донецької залізниці встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №52372653, яка значиться у документах, становить 68950 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні при прибутті становила 59100 кг. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т). Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Волноваха Донецької залізниці 22.08.2019 було проведено комісійне переважування вагону №52372653, за документами значиться: вантаж - антрацит, нетто - 68950 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 59100 кг, що менше заявленої ваги на 9850 кг. Завантаження у вагоні нижче рівня бортів на 100мм, розрівнено. Поверхня вантажу маркована вапном. По ходу потяга, над 2-7м люками є виїмка розміром 9000мм*від 1500 мм-на всю ширину вагону*600мм у глибину вагону, маркування порушене. На станції Волноваха Донецької залізниці складено акт загальної форми №36040 від 22.08.2019. Течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Переважування вантажу здійснювалось у присутності представників залізниці на 150 т електронних тензометричних вагах №17 ст. Рудна з повною зупинкою вагону. Комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, з боку залізниці - начальником станції, комерційними агентами, представником заводу. Завідуючого вантажним двором немає по штату. При повторному переважуванні вагону №52372653 недостача вантажу підтвердилась.

Як вбачається з комерційного акту №485002/951 від 23.08.2019, складеного на станції Асланове Донецької залізниці встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №53509758, яка значиться у документах, становить 67900 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні при прибутті становила 56300 кг. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т). Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Волноваха Донецької залізниці 22.08.2019 було проведено комісійне переважування вагону №53509758, за документами значиться: вантаж - антрацит, нетто - 67900 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 56300 кг, що менше заявленої ваги на 11600 кг. Завантаження у вагоні нижче рівня бортів на 100мм, розрівнено. Поверхня вантажу маркована вапном. По ходу потяга, над 1-7м люками є виїмка розміром 10000мм*від 1800мм-на всю ширину вагону*600мм у глибину вагону, маркування порушене. На станції Волноваха Донецької залізниці складено акт загальної форми №36041 від 22.08.2019. Течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Переважування вантажу здійснювалось у присутності представників залізниці на 150 т електронних тензометричних вагах №17 ст. Рудна з повною зупинкою вагону. Комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, з боку залізниці - начальником станції, комерційними агентами, представником заводу. Завідуючого вантажним двором немає по штату. При повторному переважуванні вагону №53509758 недостача вантажу підтвердилась.

Згідно комерційного акту №485002/952 від 23.08.2019, складеного на станції Асланове Донецької залізниці встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №59954446, яка значиться у документах, становить 67850 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні при прибутті становила 48700 кг. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т). Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Волноваха Донецької залізниці 22.08.2019 було проведено комісійне переважування вагону №59954446, за документами значиться: вантаж - антрацит, нетто - 67850 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 48700 кг, що менше заявленої ваги на 19150 кг. Завантаження у вагоні нижче рівня бортів на 100мм, розрівнено. Поверхня вантажу маркована вапном. По ходу потяга, над 1-7м люками є виїмка розміром 10000мм*від 1800 мм-на всю ширину вагону*600мм у глибину вагону, маркування порушене. На станції Волноваха Донецької залізниці складено акт загальної форми №36042 від 22.08.2019. Течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Переважування вантажу здійснювалось у присутності представників залізниці на 150 т електронних тензометричних вагах №17 ст. Рудна з повною зупинкою вагону. Комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, з боку залізниці - начальником станції, комерційними агентами, представником заводу. Завідуючого вантажним двором немає по штату. При повторному переважуванні вагону №59954446 недостача вантажу підтвердилась.

За твердженнями позивача, вартість недостачі вантажу, визначена ним на підставі рахунку - фактури №0808-1 від 08.08.2019 з урахуванням норми недостачі вантажу 1% та становить 310234,77 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 310234,77 грн, які виникли у зв`язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у залізничних вагонах №№53533832, 52507431, 61077806, 52372653, 53509758, 59954446 за залізничною накладною №41772104 від 15.08.2019.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За змістом ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані нею доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов`язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов`язку, порушення цивільних прав.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України визначено, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За таких обставин, при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено протиправність поведінки Акціонерного товариства "Українська залізниця", наявність заподіяних позивачу діями відповідача збитків в заявленому до стягнення розмірі, причинно-наслідковий зв`язок між ними. Одночасно, при розгляді спору стосовно стягнення збитків правової оцінки також вимагає вина заподіювача збитків.

Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 310234,77 грн, збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у залізничних вагонах №№53533832 (недостача вантажу становить 22800 кг), 52507431 (недостача вантажу становить 12200 кг), 61077806 (недостача вантажу становить 6650 кг), 52372653 (недостача вантажу становить 9850 кг), 53509758 (недостача вантажу становить 11600 кг), 59954446 (недостача вантажу становить 19150 кг) за залізничною накладною №41772104 від 15.08.2019.

За змістом ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Статтею 2 Статуту залізниць України визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст.3 Статуту залізниць України).

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч.2 ст.307 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2019 відповідно до залізничної накладної №41772104 на адресу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" зі станції відправлення Миколаїв-Вантажний (експ) Одеської залізниці до станції Асланове Донецької залізниці було відправлено, зокрема, вагони №№53533832, 52507431, 61077806, 52372653, 53509758, 59954446 з вантажем - вугілля антрацит марки АС (6-13) насипом, вагою 68500 кг, 68100 кг, 68250 кг, 68950 кг, 67900 кг та 67850 кг відповідно, вантажовідправником якого було Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" (експедитор). Всього за вказаною залізничною накладною було відправлено вантаж загальною масою 409550 кг.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно із ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту залізниць України визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Наразі, ст.52 Статуту залізниць України встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Згідно ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У відповідності до ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як вбачається з матеріалів справи, у комерційному акті №485002/947 від 23.08.2019, складеному на станції Асланове Донецької залізниці, було зафіксовано, що загальна маса вантажу у вагоні №53533832, яка значиться у документах, становить 68500 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні, при прибутті становила 45700 кг, що менше заявленої ваги на 22800 кг, у комерційному акті №485002/948 від 23.08.2019 було зафіксовано, що загальна маса вантажу у вагоні №52507431, яка значиться у документах, становить 68100 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні, при прибутті становила 55900 кг, що менше заявленої ваги на 12200 кг, у комерційному акті №485002/949 від 23.08.2019, було зафіксовано, що загальна маса вантажу у вагоні №61077806, яка значиться у документах, становить 68250 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні, при прибутті становила 61600 кг, що менше заявленої ваги на 6650 кг, у комерційному акті №485002/950 від 23.08.2019, було зафіксовано, що загальна маса вантажу у вагоні №52372653, яка значиться у документах, становить 68950 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні, при прибутті становила 59100 кг, що менше заявленої ваги на 9850 кг, у комерційному акті №485002/951 від 23.08.2019, було зафіксовано, що загальна маса вантажу у вагоні №53509758, яка значиться у документах, становить 67900 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні, при прибутті становила 56300 кг, що менше заявленої ваги на 11600 кг, у комерційному акті №485002/952 від 23.08.2019, було зафіксовано, що загальна маса вантажу у вагоні №59954446, яка значиться у документах, становить 67850 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні, при прибутті становила 48700 кг, що менше заявленої ваги на 19150 кг.

Судом встановлено, що відомості про зафіксовану сторонами в наведених комерційних актах недостачу вантажу внесені до залізничної накладної №41772104 від 15.08.2019.

Вищеперелічені комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, та приймаються судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у залізничній накладній №41772104 від 15.08.2019, фактичній масі вантажу, а саме щодо фактів недостачі вантажу у вагонах вагони №№53533832, 52507431, 61077806, 52372653, 53509758, 59954446.

Оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи комерційних актів, нестача вантажу була зафіксована під час слідування вагонів зі станції відправлення Миколаїв-Вантажний (експ) Одеської залізниці до станції Асланове Донецької залізниці в межах виконання договору про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018, то саме відповідач в порядку ст.110 Статуту залізниць України несе відповідальність за збереження вантажу.

Відповідно до ч.3 ст.314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями ч.1 ст.114 Статуту залізниць України визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст.115 Статуту залізниць України).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2019 між BASIS Trade AG (далі - продавець) та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - покупець) укладено контракт №BASIS-ILYSCH 01-19, за змістом якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти поставку та оплатити товар, із описом, якістю, кількістю та за ціною вказаною у даному контракту.

На виконання умов вказаного договору, BASIS Trade AG " було складено рахунок-фактуру (інвойс) №0808-1 від 08.08.2019, з якого вбачається, що на адресу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" поставлявся антрацит (6-13), кількістю 11343,110 тон, на загальну суму 1660177,58 євро.

За висновками суду, рахунок, який складений власником товару - BASIS Trade AG, є належним та допустимим доказом, що підтверджує вартість відправленого вантажу, оскільки відправник вантажу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" є експедитором та здійснює організацію перевезень залізничним транспортом на території України і не має права виставляти рахунки від імені BASIS Trade AG.

В матеріалах справи також наявні платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах №4500075675 від 29.08.2019 на суму 624532,75 євро та №1111111111 від 02.09.2019 на 1035644,82 євро, що підтверджують здійснення позивачем оплати рахунку №0808-1 від 08.08.2019.

Відповідно до ч.3 ст.623 Цивільного кодексу України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно з рахунком (інвойсом) BASIS Trade AG №0808-1 від 08.08.2019 вартість 1 тонни вантажу становить 146,36 євро.

При цьому, позивач при визначенні ціни позову, визначає офіційний курс євро до гривні станом на 28.01.2020.

Разом з тим, розглядувана позовна заява була скерована на адресу суду 14.02.2020, що підтверджується відповідною накладною відділення поштового зв`язку.

Отже, офіційний курс євро до гривні підлягає визначенню станом на 14.02.2020, у зв`язку з чим вартість однієї тони вантажу складає 146,36 євро х 26,5872 грн (за курсом НБУ станом на 14.02.2020) = 3891,30 грн.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п."г" ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

З урахуванням п.27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем був антрацит, норма природних втрат застосовується у розмірі 1% від маси вантажу.

За розрахунком суду, сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника у вагонах №№53533832, 52507431, 61077806, 52372653, 53509758, 59954446, з урахуванням норми природних втрат, становить 304128,51 грн.

Таким чином, загальна сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника становить 304128,51 грн.

Відповідно до ст.131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

Частиною 1 ст.127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Виходячи з аналізу ст.1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах №№53533832, 52507431, 61077806, 52372653, 53509758, 59954446, шкідливого результату такої поведінки (збитків) - недостачі товару на загальну суму 304128,51 грн та наявності причинного зв`язку між протиправної поведінкою та завданими збитками.

При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що недостача вантажу у вагонах №№53533832, 52507431, 61077806, 52372653, 53509758, 59954446, сталась не з вини відповідача (відповідно до ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України та ст.127 Статуту залізниць України) та з причин, що не залежали від нього (ст.113 Статуту залізниць України).

Отже, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, підлягають частковому задоволенню в розмірі 304128,51 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того в позовній заяві позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4678,85 грн.

Ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" долучено до матеріалів справи договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №845 від 30.03.2018, який укладений з Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога", додаткову угоду №26 від 09.12.2019, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, додаткову угоду №80 від 31.01.2020, акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 31.01.2020, розрахунок розміру винагороди від 16.03.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №4916 від 29.11.2017.

Судом встановлено, що 30.03.2018 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №845, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське об`єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього договору (п.п.1.1, 1.2).

За змістом п.5.3 вказаного договору оплата послуг адвокатського об`єднання здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку. Оплата клієнтом наданих адвокатським об`єднанням послуг здійснюється на підставі актів надання послуг (актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядку та рахунків, наданих адвокатським об`єднанням. Акт надання послуг (акт прийому-передачі наданих послуг) оформлюється адвокатським об`єднанням станом на останній день місяця в якому надавалися послуги за цим договором.

На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) №845 від 30.03.2018, Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" було складено акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 31.01.2020, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Згідно вказаного акту, витрати на правову допомогу (гонорар) за даним позовом складають 4678,85 грн.

Судом досліджено, що адвокатом Щербаковою Н.В. було надано послуги з надання усної консультації клієнту, збору доказів, складання позовної заяви на загальну суму 4678,85 грн, яка включає в себе гонорар за складність справи у розмірі 1% від ціни позову, що відображено у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат.

Повноваження адвоката Щербакової Н.В. підтвердженні свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №4916 від 29.11.2017.

Наразі, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" професійної правничої допомоги Приватному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" в межах даної справи на суму 4678,85 грн.

Суд також зазначає, що за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 цього Кодексу).

Із врахуванням викладеного вище, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4678,85 грн відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Левченка, буд.1, ідентифікаційний код 00191129) суму збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 304128 (триста чотири тисячі сто двадцять вісім) грн 51 коп., судовий збір у розмірі 4561 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят одна) грн 93 коп. та витрати на професійну правничу допомогу на суму 4586 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят шість) грн 76 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" та п.п.17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.06.2020.

Суддя М.Є.Літвінова